14.09.2017 227/2624/17
14 вересня 2017 року м.Добропілля
Добропільський міськрайонний суд Донецької області у складі:
головуючого - судді Корнєєвої В.В.
при секретарі Харьковій Л.М.
за участю
позивача ОСОБА_1
представника відповідача Самсонової М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Добропілля адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Добропільської міської ради про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач звернулася до суду з вищевказаним позовом до УСЗН Добропільської міської ради, зазначивши в обґрунтування своїх позовних вимог, що має статус постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, є інвалідом 2 групи та має право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі п"яти мінімальних заробітних плат відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991р № 796-ХІІ, проте в 2016 та 2017 роках їй було виплачено щорічну допомогу на оздоровлення -по 120 гривень, чим порушено її конституційні права та право на отримання соціальної виплати на оздоровлення в повному обсязі відповідно до ст. 48 Закону України № 796-ХІІ. Позивач просить визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови у перерахунку та виплаті позивачу щорічної разової допомоги на оздоровлення за 2016, 2017 роки у розмірі, передбаченому абз. 2 ч.4 ст.48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"та зобов'язати відповідача провести перерахунок щорічної допомоги на оздоровлення з урахуванням фактично виплачених сум; стягнути з відповідача недоотриману щорічну допомогу на оздоровлення за 2016 рік у сумі 7880,00 грн. та за 2017 рік у сумі 15880,00 грн. Також позивач просила поновити пропущений строк на звернення до суду в частині оскарження неправомірних дій відповідача щодо виплати допомоги в 2016 році.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила їх задовольнити, посилаючись на викладені в позові обставини.
Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги не визнала та суду пояснила, що відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС виплачується щорічна допомога на оздоровлення згідно п.10 Порядку виплати одноразової компенсації за шкоду, заподіяну внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій, ядерних випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та щорічної допомоги на оздоровлення деяким категоріям громадян, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2016р. № 760 та в розмірах, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.05р. № 562. Постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.05р. № 562 встановлено розмір допомоги на оздоровлення інвалідам 2 групи-120 гривень. Вказану суму допомоги на оздоровлення виплачено позивачу за 2016 рік у березні 2016 року (платіжне доручення №912 від 22.03.2016р.) та за 2017 рік у березні 2017 року (платіжне доручення №929 від 14.03.2017 р.) Представник відповідача зазначив, що Управлінням праці та соціального захисту населення Добропільської міської ради при здійсненні виплати щорічної допомоги на оздоровлення ОСОБА_1 діяло в межах своїх повноважень, передбачених чинним законодавством і в межах бюджетних асигнувань, в зв»язку із чим просила в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, приходить до наступних висновків:
В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1 має статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, є інвалідом 2 групи, що підтверджено копією посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС серія НОМЕР_1 та вкладки до нього № НОМЕР_2. З копії довідки копії МСЕК № 443159, з 28.02.2011р. вона має 2 групу інвалідності за захворюванням, викликаним аварією на ЧАЕС.(а.с. 10,11)
Встановлено та не заперечувалося сторонами, що позивач перебуває на обліку в УСЗН Добропільської міської ради, в березні 2016 року та березні 2017 року отримала допомогу на оздоровлення як особа, що постраждала внаслідок аварії на ЧАЕС, що підтверджено копіями платіжних доручень № 912 від 22.03.2016 року та №929 від 14.03.2017 року.
Судом встановлено, що позивач зверталася до відповідача з проханням провести перерахунок, призначення та виплату їй недоотриманої суми на оздоровлення у розмірі п»яти мінімальних заробітних плат, відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за 2016 рік - із заявою від 22.06.2017р., за 2017 рік - із заявою від 08.08.2017р.
Відповідач листом № 11/2641/01-16 від 30.06.2017р. та листом № 11/3321/01-16 від 15.08.2017р. повідомив ОСОБА_1 про те, що допомога на оздоровлення виплачена у розмірі 120,00 грн. в березні 2016 року та 120,00 грн. у березні 2017 року відповідно до вимог ст.48 Закону України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та постанови КМУ № 562 від 12.07.2005 року(а.с. 12,13)
Під час звернення позивача до суду із позовом було також подано клопотання про поновлення пропущенного строку на звернення до суду з вимогами до УСЗН Добропільської міської ради про визнання неправомірними дій щодо відмови у перерахуванні та виплаті щоразової допомоги на оздоровлення та стягнення недоотриманої щорічної допомоги на оздоровлення за 2016 рік у розмірі передбаченому абз.2 ст.48 Закону України « Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Ухвалою від 05.09.2017р. пропущений строк на звернення до суду з вимогами до УСЗН Добропільської міської ради про визнання неправомірними дій щодо відмови у перерахуванні та виплаті щоразової допомоги на оздоровлення та стягнення з нього недоотриманої щорічної допомоги на оздоровлення за 2016 рік у розмірі передбаченому абз.2 ст.48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» позивачу ОСОБА_1 було поновлено судом через поважність причин пропуску строку, визначеного КАС України .
Суд, надаючи правову оцінку спірним відносинам, які склалися між сторонами, виходить з наступного:
На підставі частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Однією з ознак України як соціальної держави є забезпечення загальносуспільних потреб у сфері соціального захисту за рахунок коштів Державного бюджету України виходячи з фінансових можливостей держави, яка зобов'язана справедливо і неупереджено розподіляти суспільне багатство між громадянами і територіальними громадами та прагнути до збалансованості бюджету України. При цьому рівень державних гарантій права на соціальний захист має відповідати Конституції України, а мета і засоби зміни механізму нарахування соціальних виплат та допомоги - принципам пропорційності і справедливості.
За змістом частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»щорічна допомога на оздоровлення виплачується громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, які брали участь у ліквідації наслідків інших ядерних аварій, віднесеним до категорії 1, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, інших ядерних аварій, віднесеним до категорії 2 або 3, інвалідність яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, компенсація та допомога, передбачені цією статтею, виплачуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»установлено громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи: інвалідам ІІ групи розмір щорічної допомоги на оздоровлення - 120,00 гривень.
Відповідно до пункту 10постанови Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2016 р. № 760 «Про порядок виплати одноразової компенсації за шкоду, заподіяну внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій, ядерних випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та щорічної допомоги на оздоровлення деяким категоріям громадян»щорічна допомога виплачується громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, брали участь в ліквідації наслідків інших ядерних аварій, ядерних випробуваннях, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, постраждалим за інших обставин від радіаційного опромінення не з власної вини, віднесеним до категорії 1, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, інших ядерних аварій, громадянам, які брали участь в ядерних випробуваннях, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, постраждалим за інших обставин від радіаційного опромінення не з власної вини, віднесеним до категорії 2 або 3, дітям-інвалідам, інвалідність яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, в розмірах, установлених постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 р. № 562 "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а саме згідно пункту 1 розмір щорічної допомоги на оздоровлення інвалідам I і II групи становить 120 гривень.
Відповідно до постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 16.03.2012 року № 4 «Про судову практику вирішення адміністративними судами спорів, що виникають у зв'язку із застосуванням статей 39, 48, 50, 52, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» також зазначено, що судам при вирішенні судових справ, пов'язаних із застосуванням статей 39, 48, 50, 52, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» варто враховувати рішення Конституційного Суду України від 25.01.2012 року № 3-рп/2012, яким дано тлумачення, що нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України під час вирішення справ про соціальний захист підлягають застосуванню тоді, коли вони видані у межах його компетенції на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України.
Рішенням Конституційного Суду України від 25.01.2012 року № 3-рп/2012 «У справі за конституційним поданням правління Пенсійного фонду України щодо офіційного тлумачення положень статті 1, частин першої, другої, третьої статті 95, частини другої статті 96, пунктів 2,3,6 статті 116, частини другої статті 124, частини першої статті 129 Конституції України, пункту 5 частини першої статті 4 Бюджетного кодексу України, пункту 2 частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України в системному зв'язку з окремими положеннями Конституції України»роз'яснено, що суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян керуються, зокрема принципом законності. Цей принцип передбачає застосування судами законів України, а також нормативно-правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, в тому числі нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, виданих у межах його компетенції‚ на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України.
Отже, постанова Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року №562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»є чинною і була прийнята у відповідності до Конституції України, Бюджетного кодексу України та ст.ст.62,67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»та відповідає положеннямст.48 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відповідачем УСЗН Добропільської міської ради було здійснено виплату щорічної допомоги на оздоровлення позивачу в розмірі, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року №562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», оскільки іншого розміру такої допомоги у 2017 році не встановлено, стаття 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» не визначає розміру такої допомоги.
Отже, у відповідача УСЗН Добропільської міської ради не було правових підстав для нарахування допомоги на оздоровлення у розмірах інших, ніж встановлено Кабінетом Міністрів України, тому суд вважає, що УСЗН Добропільської міської ради правомірно відмовило позивачу в нарахування щорічної разової грошової допомоги на оздоровлення за 2016- 2017 роки в розмірі 5 мінімальних заробітних плат.
Статтею 22 Загальної декларації прав людини визначено, що розміри соціальних виплат і допомоги встановлюються виходячи з фінансових можливостей держави. Європейський суд з прав людини в рішенні від 09.10.1979 року у справі «Ері проти Ірландії» констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини в значній мірі залежить від положення в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються і на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні цього суду у справі «Кйартан Асмундсон проти Ісландії» від 12 жовтня 2004 року, а також висловленою позицією в рішенні у справі « Великода проти України», що зменшення розміру пенсійного забезпечення не є порушенням права власності у розумінні Протоколу №1, оскільки таке зменшення відбувається шляхом внесення законодавчих змін до акту, яким встановлено таке право власності.
Враховуючи викладене, суд вважає, що відповідач, проводячи нарахування та виплату позивачу допомоги на оздоровлення, як постраждалій внаслідок Чорнобильської катастрофи 1-ої категорії, інваліду 2-ої групи, інвалідність якої пов'язана з наслідками аварії на ЧАЕС, діяв у відповідності до норм чинного законодавства України, вірно застосувавши нормативно-правовий акт Кабінету Міністрів України, що регулює розміри виплати вказаної допомоги на оздоровлення.
Керуючись ст.ст.160, 163 КАС України, суд -
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Добропільської міської ради про визнання дій неправомірними та зобов»язання вчинити певні дії - відмовити.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови в відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.
На постанову суду першої інстанції може бути подано апеляційну скаргу до Донецького апеляційного адміністративного суду через Добропільський міськрайонний суд Донецької області протягом десяти днів з дня її проголошення з одночасним надісланням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
В судовому засіданні 14 вересня 2017 року проголошено вступну та резолютивну частину постанови, повний текст постанови виготовлено 19 вересня 2017 року.
Суддя Корнєєва В.В.
14.09.2017