Справа № 226/1387/17
ЄУН № 226/1387/17
Провадження № 2-а/226/121/2017
19 вересня 2017 року м.Мирноград
Димитровський міський суд Донецької області в складі:
головуючого - судді Петуніна І.В.,
при секретарі Альберті О.В.,
за участі позивача ОСОБА_1,
представника позивача ОСОБА_2,
представника відповідача УПФУ в м.Димитрові Донецької області Самойленка А.В.,
представника третьої особи УСЗН мирноградської міської ради Юріної Г.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду в м.Мирнограді Донецької області справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м.Димитрові Донецької області, третя особа Управління соціального захисту населення Мирноградської міської ради про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до відповідача управління Пенсійного фонду України в м.Димитрові Донецької області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, в обґрунтування якого вказала, що вона є пенсіонером. У зв'язку з набранням чинності постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 № 595, якою затверджений Тимчасовий порядок фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей, у населеному пункті, де вона мешкала, а саме: м.Донецьк, було припинено здійснення повноважень відповідним органом Пенсійного фонду України, а також зупинені до моменту повернення окупованої території під контроль органів державної влади видатки з державного бюджету, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування. Звернувшись до відповідача як особа, переміщена з тимчасово окупованої території та проведення антитерористичної операції, з заявою про переведення пенсії, вона жодної виплати пенсії не отримала. Невиплатою пенсії порушено її конституційне право на соціальний захист та позбавлено єдиного джерела для існування. При зверненні до відповідача з метою з'ясування причин невиплати пенсії, у липні 2017 року їй стало відомо, що 07.07.2016 року звернулась з заявою про переведення пенсійної виплати до УПФУ в м.Димитрові Донецької області. За результатами проведеної перевірки, на підставі протоколу № 10 від 07.09.2016 року засідання комісії з питань призначення соціальних виплат ВПО при виконкомі Мирноградської міської ради, відмовлено позивачу у відновленні пенсії. 09.09.2016 року УСЗН Мирноградської міської ради прийнято рішення про скасування довідки ВПО, яка була видана на ім'я позивача. Рішення відповідача про відмову у відновленні пенсії їй видано не було. Оскільки жодної з визначених у ст.49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» підстав для припинення виплати їй пенсії не існує, позивач просить суд визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у непоновленні та невиплаті їй пенсії та зобов'язати відповідача поновити нарахування та виплату їй пенсії з 07.07.2016 року та здійснити виплату заборгованості пенсії з 07.07.2016 року за весь час затримки.
Позивач та її представник до судового засідання не з'явилися, про час та місце слухання справи повідомлені належним чином, надали суду заяви з проханням справу розглянути без їх участі, на задоволенні позовних вимог наполягали.
Представник відповідача управління Пенсійного фонду України в м.Димитрові Донецької області Самойленко А.В. надав суду заперечення згідно з якими позовні вимоги не визнав, в обґрунтування своєї позиції вказав, що ОСОБА_1 (далі-Позивач), ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, знаходиться на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в м.Димитрові Донецької області (далі - Управління) з 07.07.2016. Місцем реєстрації Позивача відповідно до паспорту громадянина України, серія НОМЕР_3, є АДРЕСА_1. 07.07.2016 року в Управлінні соціального захисту населення Мирноградської міської ради Позивач отримав довідку № 1455024992 від 07.07.2016 року про взяття на облік як внутрішньо переміщеної особи за адресою: АДРЕСА_2. Тобто, відповідно до Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» № 1706, Позивач є внутрішньо переміщеною особою. Проте, 09.09.2016 року управлінням соціального захисту населення Мирноградської міської ради прийнято рішення про скасування дії довідки внутрішньо переміщеної особи Позивача відповідно до статті 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб». В рішенні зазначено, що ОСОБА_1 надала недостовірні дані щодо факту проживання за адресою: АДРЕСА_2. Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Управління у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами та дорученнями Президента України, актами Кабінету Міністрів України, дорученнями Прем'єр-міністра України, Міністра соціальної політики України, його першого заступника та заступника, наказами Фонду та постановами правління Фонду, дорученнями Голови правління Фонду, актами органів місцевого самоврядування та наказами головного управління ПФУ в Донецькій області, Положенням про управління ПФУ в районах, містах, районах у містах а також в об'єднаних управліннях, затвердженим постановою правління ПФУ № 28-2 від 22.12.2014. Частиною ч.3 ст.4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058, передбачено, що органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. Порядком № 22-1 визначений перелік документів, які необхідно надати до заяви про призначення пенсії, в якому документ про місце проживання (реєстрації) особи є обов'язковим для надання до територіальних органів Пенсійного фонду, за документ, що засвідчує місце проживання особи, приймаються паспорт або довідка відповідних органів з місця проживання (реєстрації), у тому числі і органів місцевого самоврядування. Документом, який засвідчує місце проживання позивача є довідка внутрішньо переміщеної особи, яка видана позивачу Управлінням соціального захисту населення Мирноградської міської ради 07.07.2016 року. Також треба зазначити, що виплата пенсії ОСОБА_1 в Управлінні не припинялась, оскільки позивач звернулась 07.07.2016 року до Управління з заявою про поновлення виплати пенсії. Відповідно до п.5 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 року № 365, для призначення (відновлення) соціальних виплат, яким є пенсія, внутрішньо переміщена особа подає відповідну заяву до органу, що здійснює соціальні виплати на території, де зазначена особа перебуває на обліку за місцем її фактичного проживання/перебування, незалежно від факту реєстрації місця проживання/перебування. До заяви додається копія довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та пред'являється оригінал такої довідки, що і зробив позивач. В наданому до Управління витязі з Протоколу № 10 від 07.09.2016 року засідання Комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам при виконкомі Мирноградської міської ради, комісія прийняла рішення про відмову внутрішньо переміщеній особі ОСОБА_1 у призначені (відновленні) пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». У разі добровільного повернення до покинутого постійного місця проживання внутрішньо переміщена особа зобов'язана повідомити про це структурний підрозділ з питань соціального захисту за місцем отримання довідки не пізніш як за три дні до дня виїзду. У рішенні Управління соціального захисту населення Мирноградської міської ради, про скасування дії довідки внутрішньо переміщених осіб від 09.09.2016 року, позивач зазначена як особа, яка подала недостовірні дані щодо факту проживання і довідку про взяття на облік позивача було скасовано, про що внесено відомості (відповідний запис) до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб. Крім того, зазначив, що в адміністративному позові Позивач просить поновити виплату пенсії та здійснити виплату заборгованості починаючи з 07.07.2016 року. Проте з довідки про розмір призначеної та фактично отриманої пенсії вбачається, що позивач не отримує пенсію з 01.10.2014 року. Одночасно зазначив, що у мотивувальній частині Рішення від 03.10.1997 № 4-зп Конституційний Суд України зазначив, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайно є практика коли наступний в часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше. Також зазначив, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той самий закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце - пункт 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 № 1-рп/99. Згідно ст.147 Конституції України, Конституційний Суд України є єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні, який вирішує питання про відповідність законів та інших нормативно-правових актів Конституції України і дає їх офіційне тлумачення. Так, зазначаємо, що Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 року № 1706, постанови КМУ від 01.10.2014 № 509 «Про облік внутрішньо переміщених осіб», «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» від 08.06.2016 № 365 не були визнані неконституційними, тому підлягає виконанню на всій території України. Виходячи з вищевикладеного, Управління діяло правомірно, на підставі діючого законодавства України. Просив відмовити Позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Представник третьої особи УСЗН Мирноградської міської ради ОСОБА_4 надав суду заперечення згідно з якими вважає, що даний позов не підлягає задоволенню виходячи з наступного. З матеріалів адміністративного позову вбачається, що Позивач є внутрішньо переміщеною особою, який вперше звернувся до Управління 07.07.2016 і отримав довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи № 1455024992 (згідно Єдиної інформаційної бази внутрішньо переміщених осіб). Внутрішньо переміщені особи в Україні наділені спеціальним адміністративно-правовим статусом: поряд із загальними мають також спеціальні права і обов'язки. Серед основних нормативно-правових актів, які регулюють правовий статус внутрішньо переміщених осіб, є, зокрема Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 № 1706-УІІ. Так, згідно цього Закону, довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи. Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина-інвалід та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи. Поряд з цим, згідно ч.2 ст.9 цього Закону, внутрішньо переміщена особа зобов'язана повідомляти про зміну місця проживання структурний підрозділ з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за новим місцем проживання протягом 10 днів з дня прибуття до нового місця проживання. Відповідно до Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 № 365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам». Комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, утворені районними, районними у мм. Києві і Севастополі державними адміністраціями, виконавчими органами міських, районних у містах (у разі утворення) рад. приймають рішення про відновлення або про відмову у відновленні соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Для призначення (відновлення) соціальних виплат структурний підрозділ з питань соціального захисту населення за вчасною ініціативою або за зверненням органів, що здійснюють соціальні виплати, протягом 15 робочих днів з дня отримання відповідної заяви внутрішньо переміщеної особи або з дня надходження звернення від органів, що здійснюють соціальні виплати, проводить перевірку достовірності зазначеної в заяві інформації про фактичне місце проживання/перебування внутрішньо переміщеної особи. За результатами проведення перевірки структурним підрозділом з питань соціального захисту населення складається акт обстеження матеріально-побутових умов сім'ї за формою, встановленою Мінсоцполітики. Під час обстеження матеріально-побутових умов сім'ї представник структурного підрозділу з питань соціального захисту населення інформує внутрішньо переміщених осіб про їх обов'язок у десятиденний строк письмово повідомляти про зміну фактичного місця проживання/перебування структурний підрозділ з питань соціального захисту населення за новим фактичним місцем проживання/перебування, а також про наслідки невиконання такого обов'язку. За результатами розгляду подання з урахуванням акта обстеження матеріально-побутових умов сім'ї або інших документів, визначених в абзаці другому пункту 7 цього Порядку, комісія приймає рішення про призначення (відновлення) або відмову у призначенні (відновленні) соціальної виплати з моменту припинення її виплати. Комісія, крім підстав відмови у призначенні (відновленні) соціальної виплати, передбачених законодавством, може відмовити заявникові у призначенні (відновленні)такої виплати в разі його відсутності за фактичним місцем проживання/перебування. зазначеним у заяві про призначення (відновлення) соціальної виплати. Так, рішенням Комісії з питань призначення (відновлення) соціальних впилат і внутрішньо переміщеним особам, затвердженим протоколом № 10 від 07.09.2016, Позивачу було відмовлено згідно ст. 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» у відновленні виплати пенсії у зв'язку із не проживанням за вказаною адресою у м.Мирнограді. Підставою відмови є акт обстеження матеріально-побутових умов сім'ї від 26.08.2016 року, складений спеціалістом Управління, копія якого додається до заперечення. Також зазначила, що Позивач па обліку в управлінні соціального захисту населення Мирноградської міської ради, як отримувач інших соціальних виплат або допомог, не перебуває. Стаття 8 Конституції України передбачає, що закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Оскільки Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 № 1706-VІІ, а також Постанова Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 № 365 «Деякі питання здійснення соціальних виплач внутрішньо переміщеним особам» не визнані неконституційними, вони підлягають виконанню на всій території України. Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Просила відмовити ОСОБА_1, у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, отримує пенсію за віком, пенсійне посвідчення № НОМЕР_4 від 10.02.2005 року (а.с. 5).
07.07.2016 року ОСОБА_1 взята на облік як особа, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції, а саме: АДРЕСА_1, в АДРЕСА_2, що підтверджується відповідною довідкою управління соціального захисту населення № 1455024992 (а.с. 6).
09.09.2016 року на підставі протоколу № 10 від 07.09.2016 року засідання комісії з питань призначення соціальних виплат ВПО при виконкомі Мирноградської міської ради, позивачу відмовлено у призначенні (відновленні) пенсії (а.с. 28-29, 33-38).
09.09.2016 року довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_1 скасована, на підставі . Зазначена інформація внесена до Єдиної інформаційної бази внутрішньо переміщених осіб (а.с. 39).
Предметом спору, порушеного позивачем, є правомірність припинення виплати їй пенсії відповідачем з 07.07. 2016 року.
Статтею 3 Конституції України закріплене визнання найвищою соціальною цінністю в України людини, її життя і здоров'я, честі і гідності, недоторканності і безпеки, відповідальність держави перед людиною за свою діяльність та головний обов'язок держави щодо утвердження і забезпечення прав і свобод людини.
Право на соціальний захист віднесено до основоположних прав і свобод. Це право відповідно до ч.2 ст.46 Основного Закону України гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел і забезпечується ч.2 ст.22 Конституції України, відповідно до якої конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. Конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту.
Питання виплати пенсій врегульовані ст.47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058 (далі Закон № 1058), за якою пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.
Закон № 1058 або інший закон з питань пенсійного забезпечення не передбачає будь-яких підстав зупинення або непонолення виплати вже призначеної пенсії, є тільки підстави припинення виплати відповідно до ст.49 цього Закону, але жоден з таких випадків управлінням не застосований та не доведений. Вказаною нормою Закону також передбачено, що виплата пенсії припиняється або за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду, або за рішенням суду.
Відповідачем рішення про припинення виплати пенсії позивачу з 07.07.2016 року не виносилось.
Статтею 24 Конституції України встановлено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Позивач має статус внутрішньо переміщеної особи, який врегульований Законом України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 року № 1706 (далі Закон № 1706).
Відповідно до ст.7 Закону № 1706 для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав, зокрема, на пенсійне забезпечення здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.
Згідно положень ст.1 Конвенції, ст.1 Додаткового протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Положеннями ст.14 Конвенції регламентовано, що користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.
Таким чином, право позивача на отримання пенсії є безперечним і забезпечення цього права становить суть взятих на себе державою зобов'язань.
До такого висновку суд дійшов і з врахуванням правової позиції Європейського Суду з прав людини, викладеній у справі «Ілашку та інші проти Молдови та Росії», в якій встановив обов'язок держави, навіть за відсутності належного ефективного контролю над частиною власної території, вжити заходів у рамках своєї влади та відповідно до міжнародного права для захисту гарантованих Конвенцією прав заявників.
В даному випадку наявність у позивача статусу внутрішньо переміщеної особи створює для неї на відміну від інших громадян України певні перешкоди в отриманні її пенсії, яка призначена у зв'язку з трудовою діяльністю, та потребує від пенсіонера здійснення додаткових дій, не передбачених законами щодо пенсійного забезпечення, зокрема, ідентифікація особи, надання заяви про поновлення виплати пенсії, яка була припинена органом Пенсійного фонду без прийняття відповідного рішення.
Реалізація позивачем права на вільний вибір місця проживання в України, гарантованого Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», не може позбавляти її права на отримання призначеної їй пенсії з віком. Згідно з ч.2 ст.2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження. Відповідачем у справі не надано відомостей, що позивач отримує пенсію в іншому територіальному органі Пенсійного Фонду україни на території України, зокрема, за місцем свого поточного фактичного проживання.
Отже, відсутність позивача за місцем проживання не може позбавляти його права на отримання її пенсії через впроваджений механізм реєстрації внутрішньо переміщених осіб.
Суд також звертає увагу на те, що відповідно до п.1 ч.1 ст.92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії їх здійснення та основні обов'язки повинні визначатися виключно законом, які приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Верховна Рада України може змінити закон лише виключно законом, а не шляхом прийняття підзаконного правового акта.
Водночас, зазначені відповідачем постанови Уряду не є законами, а тому як підзаконні нормативно-правові акти не можуть змінювати в бік звуження права громадян, які встановлені нормативно-правовими актами вищої юридичної сили.
З огляду на приведене, враховуючи, що пенсія - є виплатою довічною та постійною, суд прийшов до висновку про порушення відповідачем вимог ст.19 Конституції України, ч.1 ст.49 Закону № 1058-VI, оскільки позивачу припинено виплату пенсії без прийняття відповідного рішення і за відсутності законодавчо встановлених підстав.
Відповідно до ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем не наведено жодного порушення з боку позивача, яке б відповідно до чинного законодавства було б підставою для припинення виплати йому пенсії. Діючи поза законом, відповідач тим самим свавільно втрутився у право позивача на отримання пенсії, що призвело до його порушення, а тому воно підлягає захисту шляхом задоволення вимог позивача про зобов'язання поновити виплату пенсії з жовтня 2014 року.
Відповідно до ч.2 ст.46 Закону № 1058 нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.
На підставі Конституції України, законами України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», рішень Європейського суду та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, керуючись, ст.ст.2, 11, 71, 86, 99, 160-163, 254 КАС України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м.Димитрові Донецької області, третя особа Управління соціального захисту населення Мирноградської міської ради про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в м.Димитрові Донецької області щодо непоновлення та невиплати пенсії ОСОБА_1.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в м.Димитрові Донецької області поновити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, нарахування та виплату пенсії з 07.07.2016 року та здійснити виплату заборгованості, починаючи з 07.07.2016 року за весь час затримки.
Постанова може бути оскаржена сторонами та іншими особами, які брали участь у справі, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права, свободи, інтереси чи обов'язки в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Димитровський міський суд Донецької області протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч.3 ст.160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя І.В.Петунін