Справа № 144/287/17 Провадження № 22-ц/772/2300/2017Головуючий в суді першої інстанції Задорожна Л. І.
Категорія 27 Доповідач Денишенко Т. О.
21 вересня 2017 рокум. Вінниця
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Він-ницької області в складі:
головуючої судді Денишенко Т.О.,
суддів Стадника І.М., Міхасішина І.В.,
за участі секретаря Агеєвої Г.В., представника апелянта, позивача Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» Ткача Ю.А., пред-ставника відповідачки ОСОБА_4 - ОСОБА_5, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці, в залі судових засідань апеля-ційного суду цивільну справу за позовом
Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк»
до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кре-
дитним договором в сумі 37348,55 гривень,
за апеляційною скаргою представника позивача Публічного акціонерного това-риства комерційного банку «ПриватБанк» Сокуренка Євгена Сергійовича на рі-шення Теплицького районного суду Вінницької області від 19 липня 2017 року,
13 березня 2017 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» ( далі - ПАТ КБ «ПриватБанк» ) звернулося у Теплицький ра-йонний суд Вінницької області з позовом до ОСОБА_4 про стягнення кредитної заборгованості. Вимоги банку мотивовані наступним. Відповідно до укладеного 06 жовтня 2011 року договору б/н ОСОБА_4 отримала кре-дит в сумі 6500,00 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на пла-тіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 27,60% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повер-нення, який відповідає строку дії картки. Відповідачка підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою, затвердженими наказом від 06 березня 2010 року № СП-2010-256, та Тарифами банку, викладеними на банківському сайті http://privatbank.ua/terms/pages/70/, складає між нею та бан-ком договір, що підтверджується підписом у заяві. Через порушення позичаль-ницею своїх зобов'язань за кредитним договором станом на 31 січня 2017 року у неї утворилася заборгованість в сумі 37348,55 гривень, яка складається з: 6496,33 гривень - заборгованість за кредитом, 26147,55 гривень - заборгова-ність за процентами за користування кредитними коштами, 2449,98 гривень - заборгованість за пенею, 500,00 гривень - штраф ( фіксована частина ), 1754,69 гривні - штраф ( процентна складова ). Позивач просив суд його позов задово-лити та стягнути на його користь з відповідачки всю суму заборгованості ( а. с. 2-3 ).
Рішенням Теплицького районного суду Вінницької області від 19 липня 2017 року у позові ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості відмовлено ( а. с. 110-114 ).
Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції від 19 липня 2017 року, представник ПАТ КБ «ПриватБанк» Сокуренко Є.С. оскаржує його в апеляційному порядку, просить дане судове рішення скасувати, ухвалити но-ве рішення про задоволення позову у повному обсязі. Апелянт вважає оскаржу-ване рішення незаконним, ухваленим з порушенням норм матеріального, про-цесуального права ( а. с. 119-124 ).
Ухвалою судді Апеляційного суду Вінницької області від 14 серпня 2017 року ( а. с. 130 ) клопотання представника банку задоволене, йому поновлений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Теплицького район-ного суду Вінницької області від 19 липня 2017 року.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення та заперечення на апеляційну скаргу представників сторін у справі, дослідивши матеріали справи, проаналі-зувавши в сукупності наявні в ній докази, перевіривши законність і обґрунто-ваність оскаржуваного судового рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до виснов-ку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Статтями 213, 214 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бу-ти законним і обгрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунто-ваним є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердже-них тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції не відповідає цим вимогам, воно є помилко-вим, таким, що суперечить фактичним обставинам справи.
Частиною першою статті 627 ЦК України встановлено, що сторони є віль-ними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з врахуванням цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.
Відмовляючи у задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк», суд першої ін-станції виходив з того, що із анкети-заяви відповідачки, наданої суду позива-чем, неможливо встановити, яку послугу банку виявила бажання отримати ОСОБА_4, оскільки за цією заявою можна було оформити такі послуги: платіжна картка «Кредитка Універсальна», зарплатна картка, картка «Gold», пенсійна картка, ощадна ( депозит ), дебетова особиста картка. Проте жодного зазначення про обрання клієнткою послуги в анкеті-заяві немає. Через це суд не прийняв анкету-заяву від 06 жовтня 2011 року як доказ укладення між сто-ронами у справі кредитного договору. Суд підкреслив, що позивачем не пред-ставлено доказів надання відповідачці кредиту в сумі 6500,00 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, а розрахунок заборгова-ності сам по собі не може підтверджувати надання цих коштів відповідачці. 25 грудня 2014 року з картки ОСОБА_4 було списано 6496,33 гривень, але відсутні будь-які докази відношення цих коштів до договору між сторонами у справі від 06 жовтня 2011 року. Вимога суду про надання оригіналів докумен-тів на підтвердження факту укладання 06 жовтня 2011 року кредитного догово-ру б/н між сторонами у справі, доказів про перерахування коштів на картку від-повідачки, відомостей про отримання коштів з картки, матеріалів службового розслідування банку за зверненням ОСОБА_4 щодо викрадення 25 гру-дня 2014 року коштів з її платіжної картки, позивачем виконана не була. Поси-лаючись на принцип безпосередності судового розгляду суд знайшов вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» не доведеними.
Оскаржуючи рішення суду першої інстанції, представник позивача наголо-шує, що ОСОБА_4, уклавши 06 жовтня 2011 року з банком договір б/н, отримала кредит в сумі 6500,00 гривень у вигляді встановленого кредитного лі-міту на платіжну картку зі сплатою відсотків у розмірі 27,60% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що від-повідає строку дії картки, своєчасно не надавала позивачеві кошти для пога-шення заборгованості за кредитом, відсотками, іншими витратами відповідно до умов договору, у зв'язку з чим станом на 31 січня 2017 року у неї утворила-ся заборгованість у визначеній у позові сумі. ОСОБА_4 порушила ви-моги законодавства України стосовно порядку використання спеціального пла-тіжного засобу, скомпрометувала свою картку, допустила використання її да-них особами ( особою ), які не мають на це права або законних повноважень. Банк не несе відповідальності за операції, що супроводжуються правильним введенням ПІН-коду, нанесених на картці даних. Суд першої інстанції пору-шив порядок, встановлений для вирішення порушеного питання, допустив од-нобічність, неповноту судового розгляду, невідповідність власних висновків фактичним обставнам справи.
Колегія суддів апеляційного суду вважає висновки суду першої інстанції, викладені в оскаржуваному рішенні необґрунтованими, помилковими, неспра-ведливими.
У пункті 33 рішення Європейського суду з прав людини від 19 лютого 2009 року «Христов проти України» суд зазначив, що право на справедливий судо-вий розгляд, гарантоване частиною першою статті 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конституції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.
Відповідно до статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого не-майнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до статті 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та ін-ших осіб, які беруть участь у справі.
Згідно статті 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обста-вини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Доводи апеляційної скарги представника банку заслуговують на увагу, вони дійсно спростовують висновки, викладені в оскаржуваному рішенні суду пер-шої інстанції.
Як уже зазначалося, відповідачка, ознайомившись з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами «ПриватБанку», власноручно підписав-ши анкету-заяву про приєднання до них, надання перерахованих нижче у заяві зазначених послуг, 06 жовтня 2011 року уклала з позивачем договір № б/н та отримала кредит в сумі 6500,00 гривень у вигляді встановленого кредитного лі-міту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у роз-мірі 27,60% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим тер-міном повернення, що відповідає строку дії картки. ОСОБА_4 підтвер-дила свою згоду на те, що підписана нею анкета-заява разом з Умовами та Пра-вилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карт-кою та Тарифами банку складає між нею та банком договір. Своїм підписом у заяві відповідачка підтвердила, що їй надана повна інформація щодо користу-вання банківськими послугами. Укладання договору між сторонами у справі здійснено у відповідності з нормами статті 634 ЦК України, за принципом укладання договору приєднання. Підписанням анкета-заяви позичальниця при-єдналася до запропонованих банком Умов та Тарифів.
Частиною першою статті 634 ЦК України передбачено, що договором при-єднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєд-нання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Тобто, в даному випадку зміст кре-дитного договору зафіксований в кількох документах: заяві позичальника, Умовах надання банківських послуг, Правилах користування платіжною карт-кою та Тарифах банку. Між банком та позичальником укладається договір у письмовій формі.
Укладення договору таким чином не суперечить чинному законодавству України.
Протягом дії кредитного договору відбувалася сплата щомісячних платежів по кредиту, що доводиться, відображено випискою по рахунку, розрахунком заборгованості, наявними в матеріалах справи.
Через неналежне виконання, порушення взятих за кредитним договором зо-бов'язань, частковість сплати заборгованості у відповідачки станом на 31 січня 2017 року утворилася зазначена у позовній заяві заборгованість у загальній су-мі 37348,55 гривень.
Сумнів суду першої інстанції щодо тримання ОСОБА_4 кредитних коштів спростовується тими звичайними фактичними обставинами, що пози-чальниця отримувала кредитні картки, що її представником не заперечується, ними користувалася, розраховуючись на власний розсуд, вносила часткові кошти на погашення заборгованості. Такі дані беззаперечно вбачаються з ви-писки про рух коштів на картковому рахунку боржниці. Банк надав кошти шляхом встановлення кредитного ліміту, користування відповідачкою цими коштами беззаперечно доводить отримання нею цих кредитних коштів. Кре-дитна картка є поновлювальною кредитною лінією. Клієнт, використавши та погасивши заборгованість за кредитною лінією, може знову користуватися нею у межах строку дії картки.
Стосовно посилання представника відповідачки на шахрайське заволодіння невідомими особами 25 грудня 2014 року коштами з її рахунку у розмірі 6496,33 гривень, то дана ситуація не впливає на вирішення вимог банку про стягнення заборгованості з боржниці з огляду на наступне.
Пунктом 14.12 статті 14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» передбачено, що держатель спеціального платіжного засобу зобов'язаний використовувати його відповідно до вимог законодавства Украї-ни та умов договору, укладного з емітентом, не допускати використання спеці-ального платіжного засобу особами, які не мають на це права або повноважень. Держатель картки несе відповідальність за всі операції, що супроводжуються авторизацією, правильним введенням карткових даних до моменту звернення власника картки в банк і блокування картки і за всі операції, що не супрово-джуються авторизацією до моменту постановки картки платіжною системою в стоп-лист. ОСОБА_4 не зверталася в банк із заявою про постановлення картки в стоп-лист платіжної системи, тому несе особисту відповідальність за операції, проведені з карткою.
Суд першої інстанції, піддавши сумніву взаємозв'язок коштів в сумі 6496,33 гривень з договором від 06 жовтня 2011 року не звернув увагу, що транзакція цих коштів міститься у виписці саме по картці НОМЕР_2, тер-мін дії якої визначений до січня 2018 року, що доводить здійснення операції з цією карткою з використанням її даних, доступу до яких сторонні особи не ма-ли або отримали його завдяки власниці картки, тобто відповідачки у справі. За таких обставин уся відповідальність за втрату коштів не може бути покладена на позивача, її несе виключно клієнт банку.
Предметом позовних вимог у даній справі є розмір заборгованості за кре-дитним договором, що складається із заборгованості по кредиту, відсотках, пе-ні, неустойки, що доводиться розрахунком позивача, який судом взагалі не проаналізований, не прийнятий до уваги. Проте, наразі, відповідачка не спро-стовує належними й допустимими доказами наданого у справу розрахунку за-боргованості, виписок про рух коштів по картках, якими користувалася ( а. с. 70-79 ), що призначені для видачі або відсилання коштів, підтверджують вико-нані операції саме завдяки карткам клієнта.
Сторони у справі згідно укладеного між собою дійсного правочину перед-бачили відповідальність боржника за неналежне, несвоєчасне виконання своїх грошових зобов'язань у вигляді сплати неустойки у вигляді пені, штрафів. То-му вимога позивача в цій частині позову є обгрунтованою та справедливою.
Неможливо погодитися з позовом в частині стягнення штрафу у розмірі 500,00 гривень ( фіксована частина ), оскільки така відповідальність ЦК Укра-їни не передбачена.
Оскаржуване позивачем рішення суду від 19 липня 2017 року ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, його не можна ви-знати законним та обґрунтованим, тому, на часткове задоволення апеляційної скарги таке рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову ПАТ КБ «ПриватБанк».
Згідно норм статті 309 ЦПК України підставами для скасування рішення су-ду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність об-ставин, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обстави-нам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Відповідно до частин 1, 5 статті 88 ЦПК України суд зобов'язаний вирі-шити питання про відшкодування стороні, на користь якої ухвалено рішення, судових витрат у справі; якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не пе-редаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд від-повідно змінює розподіл судових витрат.
Керуючись нормами статей 88, 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319, 324, 325 ЦПК України, колегія cуддів апеляційного суду -
Апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства ко-мерційного банку «ПриватБанк» Сокуренка Євгена Сергійовича задоволити частково.
Рішення Теплицького районного суду Вінницької області від 19 липня 2017 року у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства комер-ційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 37348,55 гривень - скасувати.
Позов задоволити частково.
Стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, мешканки АДРЕСА_1, на користь Публічного акціонерного това-риства комерційного банку «ПриватБанк» заборгованість за кредитним дого-вором від 06 жовтня 2011 року б/н в сумі 36848,55 гривень, що складається з: 6496,33 гривень - заборгованість за кредитом, 26147,55 гривень - заборгова-ність по процентах за користування кредитом, 2449,98 гривень - заборгованість за пенею, 1754,69 гривні - штраф ( складова частина ), 1600,00 гривень у від-шкодування сплаченого судового збору за подання в суд позову, 1760,00 гри-вень судового збору з оплати апеляційної скарги.
В решті позовних вимог відмовити.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголо-шення, однак воно може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ про-тягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуюча:/підпис/
Судді:/підписи/
Згідно з оригіналом: