Cправа № 127/5723/17
Провадження № 2/127/2792/17
Іменем України
21 вересня 2017 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області
в складі: головуючого - судді Гриневича В.С.,
при секретарі: Марценюк А.М.
за участю:
позивача: ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу №127/5723/17 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сотка-7» про стягнення заборгованості за договорами позики, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сотка-7» про стягнення боргу за договорами позики.
Позовні вимоги мотивовані тим, що згідно укладених позивачем та відповідачем договорів, ТОВ «Сотка-7» отримало від ОСОБА_1 позику, як поворотну, безвідсоткову фінансову допомогу в розмірі 323340,00 грн. Зі вказаної суми станом на 16.03.2017р. позивачу повернуто лише 47990,00 грн. Згідно з умовами укладених договорів позичальник зобов'язується повернути позикодавцю суму отриманих коштів протягом 6 місяців з моменту укладення договору. В результаті станом на 16.03.20017р. за відповідачем рахується заборгованість перед позивачем в сумі 275350,00 грн., яка є простроченою. Неодноразові вимоги позивача до відповідача про повернення коштів останнім залишені без задоволення, а тому позивач з посиланням на положення статей 525, 526, 530, 625, 1049, 1050 ЦК України звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сотка-7» на свою користь заборгованість за договорами позики в сумі 297474,65 грн., з яких 275350,00 грн. сума основного боргу, 3332,47 грн. - 3% річних та 18792,18 грн. - інфляційні втрати.
В подальшому, заявою про уточнення (збільшення) позовних вимог від 24 травня 2017 року позивач збільшив позовні вимоги та просив стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сотка-7» на свою користь заборгованість за договорами позики в сумі 306152,39 грн., з яких 275350,00 грн. сума основного боргу, 5018,34 грн. - 3% річних та 25784,05 грн. - інфляційні втрати. (а.с. 74, 75)
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити з підстав викладених у позовній заяві.
Відповідач повноважного представника в судове засідання не направив, однак 20.09.2017р. до суду надійшла заява представника відповідача - адвоката Соляр Т.В., яка просила розглянути дану справу у її відсутність.
При цьому, в попередніх судових засідання представник відповідача ОСОБА_3 заперечував щодо позовних вимог, посилаючись на те, що ТОВ «Сотка-7» не отримувало від позивача коштів та не укладало з ним договорів позики.
Відповідно до частини другої статті 158 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.
З огляду на наведене суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача в межах заявлених ним вимог і на підставі доказів сторін.
Заслухавши позивача, дослідивши матеріали справи та надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ОСОБА_1 з 23 серпня 2011 року працював головним бухгалтером Товариства з обмеженою відповідальністю «Сотка-7» та згідно з наказом №5 ос від 16.01.2017р. його звільнено з роботи у зв'язку зі скороченням штату. (а.с. 56-59, 62)
04 лютого 2016 року ОСОБА_1 та ТОВ «Сотка-7» було укладено договір позики, відповідно до пункту 1 якого позикодавець (позивач) зобов'язався передати позичальнику (відповідачу) безвідсоткову позику, а останній зобов'язався використати її за цільовим призначенням (поповнення оборотних фондів) і повернути позику у визначений цим договором термін. (а.с. 18)
Згідно з пунктом 1.2 договору позики, у зв'язку з тим, що між сторонами по даному договору встановлюються ділові відносини, позика позичальнику надається на безвідсотковій підставі.
Пунктом 2 договору позики передбачено, що позикодавець передає у власність позичальнику грошові кошти в сумі 108500,00 грн. на умовах повернення такої ж суми в порядку, передбаченому даним договором.
Відповідно до пункту 3 договору позики позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві суму позики на протязі 6 (шести місяців) з моменту укладання договору.
На виконання наведеного договору позики позивачем передано, а відповідачем отримано 108500,00 грн., що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру №14 від 04 лютого 2016 року. (а.с. 24)
Крім того, аналогічного змісту договори позики укладено позивачем та відповідачем 05 лютого 2016 року, 29 квітня 2016 року, 17 травня 2016 року та два договори 29 липня 2016 року. (а.с. 19-23)
На виконання договору позики від 05 лютого 2016 року позивачем передано, а відповідачем отримано 95200,00 грн., що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру №36 від 05 лютого 2016 року. (а.с. 24)
На виконання договору позики від 29 квітня 2016 року позивачем передано, а відповідачем отримано 36200,00 грн., що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру №122 від 29 квітня 2016 року. (а.с. 24)
На виконання договору позики від 17 травня 2016 року позивачем передано, а відповідачем отримано 55000,00 грн., що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру №140 від 17 травня 2016 року. (а.с. 24)
На виконання договорів позики від 29 липня 2016 року позивачем передано, а відповідачем отримано 14100,00 грн., та 14340,00, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру №205 від 29 липня 2016 року та №206 від 29 липня 2016 року. (а.с. 24)
Таким чином, на виконання вищевказаних договорів позивачем передано, а відповідачем отримано кошти на загальну суму 323340,00 грн., що також підтверджується банківською випискою по особовому рахунку відповідача. (а.с. 25-30)
Відповідно до пункту 3 кожного з вищевказаного договору позики сторони узгодили, що позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві суму позики на протязі 6 (шести місяців) з моменту укладання договору.
Отже, строк повернення коштів по договору від 04 лютого 2016 року настав 03 серпня 2016 року, по договору від 05 лютого 2016 року - 04 серпня 2016 року, по договору від 29 квітня 2016 року - 28 жовтня 2016 року, по договору від 17 травня 2016 року - 16 листопада 2016 року та по договорам від 29 липня 2016 року - 28 січня 2017 року.
Однак, у строк встановлений договорами відповідач зобов'язання перед позивачем належним чином не виконав та кошти в повному обсязі не повернув.
Суд звертає увагу на те, що матеріали справи взагалі не містять доказів повернення відповідачем коштів позивачу, однак як зазначив позивач в позовній заяві та в судовому засіданні, відповідачем повернуто позивачу 47990,00 грн., а саме 29.02.2016р. - 13500,00 грн., 05.05.2016р. - 8000,00 грн., 06.08.2016р. - 6810,00 грн., 29.08.2016р. - 10000,00 грн., 31.08.2016р. - 9680,00 грн.
Відповідно до частини першої статті 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Таким чином, оскільки відповідач жодних доказів на підтвердження виконання своїх зобов'язань не надано, а позивач стверджує про часткове погашення відповідачем заборгованості на суму 47990,00 грн. та не вимагає стягнення з відповідача вказаної суми, судом приймаються до уваги пояснення позивача при визначенні розміру заборгованості.
Отже, оскільки позивач передав відповідачу 323340,00 грн., а відповідач повернув позивачу лише 47990,00 грн., за відповідачем утворилася заборгованість в сумі 275350,00 грн. (323340-47990)
Направлена позивачем відповідачу вимога про виконання простроченого грошового зобов'язання від 27 лютого 2017 року, останнім залишена без розгляду та задоволення. (а.с. 32-34)
Відповідно до статті 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно зі статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності до статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з частиною першою статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). (ст. 610 ЦК України).
За приписами статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У відповідності до частини першої статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Судом встановлено, що відповідач прострочив виконання зобов'язання, визначеного договорами позики від 04.02.2016р., 05.02.2016р, 29.04.2016р., 17.05.2016р. та 29.04.2016р., оскільки не виконав зобов'язання у повному обсязі у встановлений договором строк, а тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 275350,00 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Разом з тим, згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як вбачається з матеріалів справи, а саме заяви про збільшення позовних вимог, позивачем, окрім основного боргу, заявлено до стягнення 5018,34 грн. - 3% річних та 25784,05 грн. -інфляційних втрат, які обраховані станом на 25 травня 2017 року.
Перевіривши розрахунок заявлених до стягнення сум, з урахуванням індексів інфляції, сум заборгованості та періодів прострочення по кожному з договорів, судом порушень та помилок при здійсненні розрахунку не встановлено, а відтак позовні вимоги в частині стягнення 3% річних в сумі 5018,34 грн. та інфляційних втрат в сумі 25784,05 грн. заявлені правомірно та підлягають задоволенню.
Що стосується заперечень щодо позовних вимог представника відповідача ОСОБА_3 з посиланням на те, що ТОВ «Сотка-7» не отримувало від позивача коштів та не укладало з ним договорів позики, то такі заперечення судом до уваги не приймаються, оскільки повністю спростовуються матеріалами справи, а саме первинними бухгалтерськими документами (договорами, квитанціями до прибуткових касових ордерів, банківськими виписками по рахунку), оригінали яких оглянуто судом в судовому засіданні.
Щодо клопотань представника відповідача про призначення почеркознавчої та бухгалтерсько-економічної експертизи, суд звертає увагу на те, що за правилами визначеними частиною першою статті 143 ЦПК України для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд призначає експертизу за заявою осіб, які беруть участь у справі.
Згідно з частиною першою та другою статті 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.
Статтею 58 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Таким чином, оскільки в матеріалах справи достатньо письмових доказів щодо предмета доказування та для з'ясування обставин, що мають значення для справи спеціальних знань не потребується, відсутні правові підстави та необхідність для призначення експертизи.
Згідно зі статтею 4 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Відповідно до частини першої статті 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Положеннями статей 10, 60 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Враховуючи викладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо та в їх сукупності суд приходить до висновку, що позивачем доведено належними та допустимими доказами правомірність заявлених вимог, а тому позовні вимоги про стягнення 306152,39 грн., з яких 275350,00 грн. сума основного боргу, 5018,34 грн. - 3% річних та 25784,05 грн. - інфляційні втрати, підлягають задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Оскільки позовні вимоги задоволено, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати, пов'язані зі сплатою судового збору в розмірі 3061,52 грн.
На підставі вище викладеного та керуючись ст.ст. 3, 4, 10, 11, 57-61, 88, 158, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -
Позов задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сотка-7» (вул. Нанесена, 7, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 31255289, р/р 26003154396 в АБ «Укргазбанк», МФО 320478) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, і/номер НОМЕР_1) 306152,39 грн. (триста шість тисяч сто п'ятдесят дві грн. тридцять дев'ять коп.), з яких 275350,00 грн. - заборгованість за договорами позики, 5018,34 грн. - 3% річних, 25784,05 грн. - інфляційні втрати, а також 3061,52 грн. (три тисячі шістдесят одна грн. п'ятдесят дві коп.) судових витрат пов'язаних зі сплатою судового збору.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Вінницької області через Вінницький міський суд Вінницької області. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя: