"26" листопада 2009 р.Справа № 9/858/06-НР
Суд в складі:
Судді Моргуленко Т.Є., при секретарі судового засідання Ковиньовій О.Ю., розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо- комерційного підприємства “ВИТ-АВТО”, 54055, м. Миколаїв, вул. пр. Леніна, 139, кВ. 8
до відповідача: Миколаївського міжміського бюро технічної інвентаризації, 54030, м. Миколаїв, вул. Шевченка, 40
за участю Прокуратури Миколаївської області, м. Миколаїв, вул. Спаська, 28
за участю представників:
від позивача: не з'явився,
від відповідача: не з'явився,
прокурора Волкожи С.В.
Суть спору: про визнання права власності.
Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо- комерційного підприємства “ВИТ-АВТО ” (надалі - позивач) звернулось до господарського суду з позовом до Комунального підприємства ”Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації” (надалі - відповідач) про визнання права власності на магазин Літ. «А»після реконструкції та добудови, загальною площею 149,5 кв.м., який розташовано на належній підприємству земельній ділянці за адресою: м. Миколаїв, вул. Веселинівська, 14.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що будівництво та перепланування було здійснено без відповідного дозволу, належно затвердженого проекту та дозволу на виконання робіт. За таких обставин, відповідно до ст.376 Цивільного кодексу України, вищевказане вважається самочинною забудовою, що підтверджується технічним паспортом, виданим КП ММБТІ від 20.11.2006 року.
Рішенням господарського суду Миколаївської області від 19.01.07р. позов про визнання права власності на самочинне будівництво та перепланування.
За касаційним поданням прокурора, постановою Вищого господарського суду України від 07.10.09р. №9/858/06 зазначене рішення скасовано, справу передано до суду першої інстанції на новий розгляд.
Ухвалою суду від 27.10.09р., за розпорядженням заступника голови суду, справу №9/858/06 прийнято в провадження суддею Моргуленко Т.Є. та надано їй новий номер 9/858/06 -НР. Цією ж ухвалою суду позивача зобов'язано надати докази оспорення або не визнання відповідачем права власності на самочинно збудоване майно, докази отримання в установленому порядку земельної ділянки розташованої під збудованим нерухомим об'єктом, такого цільового призначення, яке передбачає можливість будівництва на ній відповідного об'єкту, згоду власників суміжних приміщень, згоду з боку власника земельної ділянки на оформлення права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, а також письмово думку про заміну неналежного відповідача належним, відповідно до приписів постанови Вищого господарського суду України.
Позивач в судове засідання 26.11.09р. не з'явився, вимоги ухвал суду від 27.10.09р. не виконав, витребувані судом документи не надав. Рекомендований лист, який судом направлено на адресу позивача, зазначену у позовній заяві, повернуто поштовим відділенням без вручення з відміткою «за зазначеною адресою підприємство не знаходиться».
Прокурор просить розглядати справу по суті та відмовити позивачеві в позові.
Відповідач, відзивом від 04.11.09р., позовні вимоги не визнає, просить в задоволені позову відмовити, посилаючись на те, що він не є належним відповідачем у даній справі.
На підставі ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, суд
встановив:
Товариству з обмеженою відповідальністю виробничо- комерційного підприємства “ВИТ-АВТО” на праві власності належить магазин за адресою: м. Миколаїв, вул.. Веселинівська, 14, згідно договору міни від 19.111.1996р. Землю, на якій розташований магазин, надано позивачеві в постійне користування для обслуговування магазину, згідно державного акту на право постійного користування землею №471 від 25.12.2001р.
Позивачем самовільно проведено реконструкцію та добудову магазину, в межах наданої земельної ділянки, в результаті чого загальна площа магазину збільшилася на 39,3 кв.м., а основна площа збільшилася на 88,0 кв.м. (літера «А»), що підтверджується технічним паспортом станом на 20.11.06р.
Позивачем здійснено будівництво та перепланування без належно затвердженого проекту та дозволу на виконання будівельних робіт.
Відповідно до ст. 376 ЦК України, вищевказане нерухоме майно вважається збудованим самочинно, про що свідчить технічний паспорт КП ММБТІ від 22.02.2007р. за №27244 про самовільне будівництво.
Відповідно до статті 331 Цивільного кодексу України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.
Згідно Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2004р. № 1243 зазначена процедура здійснюється, зокрема, з метою перевірки комісією готовності об'єкту до експлуатації, та цим порядком передбачено затвердження акту державної приймальної комісії відповідним органом місцевого самоврядування, що утворив цю комісію, та реєстрацію в Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю, яка видала дозвіл на виконання будівельних робіт.
Відповідно до частини 2 статті 376 Цивільного кодексу України особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього; самостійними ознаками самочинності є будівництво на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Стаття 376 Цивільного кодексу України визначає можливість визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно в разі наявності обставин, передбачених частиною третьою цієї статті, за якою право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.
З аналізу вказаної норми вбачається, що в судовому порядку за особою може бути визнано право власності на самочинно збудоване нерухоме майно в тому випадку, якщо особа, яка здійснила таке будівництво, отримає в установленому порядку земельну ділянку розташовану під збудованим нерухомим об'єктом, такого цільового призначення, яке передбачає можливість будівництва на ній відповідного об'єкту, тобто, визначено можливість легалізації самочинно збудованого нерухомого майна у разі усунення допущеного порушення, яке полягає у здійсненні самочинного будівництва на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, шляхом надання земельної ділянки у встановленому порядку під уже збудоване майно.
Відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.
Відповідно до положень статті 12 Земельного кодексу України та статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» право комунальної власності на землю належить територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів в містах. Від іменні та в інтересах територіальних громад відповідно до закону правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності здійснюють органи місцевого самоврядування.
Відповідно до приписів ст. 12 Земельного кодексу України, п. 34 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування»розпорядження землями територіальних громад здійснюють місцеві ради, до виключної компетенції яких належить вирішення питань регулювання земельних відносин.
Статтею 31 Закону України «Про місцеве самоврядування»встановлені повноваження виконавчих органів місцевих рад в галузі будівництва, до яких віднесено: надання відповідно до законодавства дозволу на спорудження об'єктів містобудування незалежно від форм власності, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, здійснення державного контролю за дотриманням законодавства, затвердженої містобудівної документації при плануванні та забудові відповідних територій, зупинення будівництва, яке проводиться з порушенням містобудівної документації і проектів окремих об'єктів, здійснення контролю за забезпеченням надійності та безпечності будинків і споруд незалежно від форм власності, видача забудовникам архітектурно-планувальних завдань та технічних умов на проектування, будівництво, реконструкцію будинків і споруд, благоустрій територій та надання дозволу на проведення цих робіт.
Таким чином, належним відповідачем у даній справі має бути Миколаївська міська рада, яка є власником зазначеної вище земельної ділянки.
В силу положень Господарського процесуального кодексу України, належними відповідачами є підприємства та організації, яким пред'явлено позовну вимогу і, які повинні відповідати за цим позовом. Установивши, що позов подано не до тієї особи, суд має право за згодою позивача замінити відповідача.
Ухвалою суду від 27.10.09р. позивача зобов'язано надати докази оспорення або не визнання відповідачем права власності на самочинно збудоване майно, докази отримання в установленому порядку земельної ділянки розташованої під збудованим нерухомим об'єктом, такого цільового призначення, яке передбачає можливість будівництва на ній відповідного об'єкту, згоду власників суміжних приміщень, згоду з боку власника земельної ділянки на оформлення права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, а також письмово думку про заміну неналежного відповідача належним, відповідно до приписів постанови Вищого господарського суду України.
Позивачем приписи постанови Вищого господарського суду від 07.10.09р. та ухвали господарського суду Миколаївської області від 27.10.09р. не виконано.
Відповідно до п. 8 листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 № 01-8/482 «Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року»у разі відсутності згоди позивача на відповідну заміну, господарський суд може розглянути справу згідно з поданим позовом та відмовити в задоволенні останнього, оскільки судом вже встановлено, що визначений у позові відповідач не є боржником у тих матеріально-правових відносинах, в яких виник спір.
Позивач без поважних причин в судове засідання не з'явився, витребувані документи суду не надав, в тому суд дійшов висновку про відмову позивачеві у позові.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-
В задоволені позову відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя