"16" листопада 2009 р. Справа № 1/200/09
м. Миколаїв
За позовом: Миколаївського міжрайонного природоохоронного прокурора
/54001, м. Миколаїв, вул. Шевченко, 69-А/
в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції
в Миколаївській області.
/54029, м. Миколаїв, вул. Дзержинського, 134/
До відповідача: Господарського товариства з обмеженою
відповідальністю “Югпромсервіс”.
/57515, Миколаївська обл., Очаківський р-н, с. Чорноморка, вул. Суворова, 126/
про: стягнення з відповідача шкоди в сумі 26 233, 60 грн.
Суддя Васильєва Л.І.
Представники:
Від позивача Арутюнян А.О., довіреність від 08.01.2009р.
Від відповідачаЛушніков В.П., довіреність від 06.10.2008р.
В засіданні бере участь прокурорДавиденко А.В.
Прокурор звернувся з позовом і просить стягнути з відповідача на користь держави в особі позивача шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в сумі 26 233, 60 грн.
Відповідач заперечує проти позову з тих підстав, що відсутня вина відповідача, зупинено дію статті 16 Кодексу України «Про надра» в період з 2005 по 2007 роки законами України про державний бюджет на відповідні роки, відповідач є єдиним постачальним питної води в селі Чорноморка, тому зупинення постачання могло призвести до техногенної катастрофи, позивач невірно визначив розмір шкоди -у формулу розрахунку замість тарифу на воду, використано розмір збору за спец водокористування, Методика…, на яку посилається позивач, передбачає стягнення збитків, а не шкоди, як зазначено в позовній заяві (а.с.24-28).
Розглянувши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін та прокурора у судовому засіданні, - суд
22.05.2008р. позивачем проведено перевірку відповідача щодо додержання останнім вимог природоохоронного законодавства, про що складено акт перевірки, в якому зазначено, що всупереч вимогам ст.17 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання», ст.19 Кодексу України «Про надра», Переліку корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 827 від 12.12.1994 року, відповідач в період з 22.05.2005 року до 22.05.2008 року в с. Чорноморка Очаківського району Миколаївської області, не маючи дозволу на користування надрами, шляхом залучення робочої сили та застосування обладнання -10 артезіанських свердловин, глибиною від 60 до 110 метрів, які знаходяться у нього в користуванні, здійснив видобування корисних копалин загальнодержавного значення -води питної в обсязі 150 000 м. куб з водоносного горизонту середньосарматських відкладів.
Згідно розрахунку, виконаного позивачем за «Методикою розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів», затвердженою наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України № 37 від 18.05.1995р. загальна сума шкоди склала 26 233, 60 грн., яку прокурор просить стягнути з відповідача на користь держави в особі позивача. При цьому, позивач та прокурор посилаються на те, що відповідач здійснив видобування корисних копалин загальнодержавного значення -води питної не маючи дозволу на користування надрами. Як на підставу відповідальності відповідача у вигляді відшкодування шкоди позивач посилається на ст.69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища».
Позовні вимоги не підлягають задоволенню виходячи з наступного:
на підставі рішення Чорноморської сільської ради від 25.03.2004 року №14(а.с.57) та договору тимчасового безоплатного користування майном від 22.04.2004 року з послідуючими змінами(а.с.60-63) відповідачу передано 10 артезіанських свердловин для здійснення централізованого постачання питної води населенню села Чорноморка.
В порушення статті 17 Закону України «Про питну воду на питне водопостачання», статті 19 Кодексу України «Про надра» відповідач здійснював постачання питної води населенню села Чорноморка з артезіанських свердловин без спеціального дозволу на користування надрами.
Відповідно до статті 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.
Вказана норма, на яку посилаються прокурор та позивач, встановлює загальні умови відповідальності за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
Перелік умов відповідальності визначений статтею 68 вказаного закону, в тому числі, частиною 4 якої підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.
Частиною 6 вказаної статті встановлено, що незаконно добуті в природі ресурси та виготовлена з них продукція підлягають безоплатному вилученню, а знаряддя правопорушення -конфіскації. Одержані від їх реалізації доходи спрямовуються в республіканський АР Крим і місцеві фонди охорони навколишнього середовища.
Отже, встановлена законом відповідальність полягає у вилученні доходу, одержаного від реалізації незаконно добутих в природі ресурсів, на користь місцевих фондів охорони навколишнього середовища.
Разом з тим, припис статті 1166 Цивільного кодексу України передбачає звільнення особи, що завдала шкоду, якщо шкода завдана не ї її вини.
Відсутність вини відповідача підтверджується відсутністю у нього можливості отримати спеціальний дозвіл на користування надрами, оскільки статтею 75 Закону України «Про державний бюджет України на 2005 рік», статтею 77 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік», статтею 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», статтею 67 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік» з 2005 року по 2008 рік було зупинено дію статті 16 Кодексу України «Про надра» в частині умов надання спеціальних дозволів(ліцензій) на користування надрами.
Крім того, відповідач не мав права припинити централізоване постачання питної води в зв'язку з відсутністю в нього спеціального дозволу, оскільки він є єдиним постачальником питної води, артезіанські свердловини є єдиним джерелом такої води. Припинення водопостачання відповідно до статті 1 Закону України «Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру» та пункту 1-1 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку класифікації надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру за їх рівнями» від 24.03.2004 року № 368 є надзвичайною ситуацією техногенного характеру.
Як зазначено вище, стаття 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» встановлює обов'язок підприємств, установ, організацій та громадяни відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.
Позивач надав розрахунок «Розміру збитків, заподіяних державі внаслідок самовільного водокористування з підземних джерел ТОВ «Югпромсервіс»(а.с.7), який виконано за Методикою розрахунку збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженою наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України №37 від 18.05.1995р. (в редакції, яка діяла до 25.08.2009р.).
Пунктом 4.2 вказаної Методики… встановлюється перелік підстав для відповідальності юридичних та фізичних осіб внаслідок порушення ними встановлених умов водокористування, в тому числі за самовільне водоспоживання, а саме -забору води з поверхневих чи підземних джерел без дозволу на спеціальне водокористування.
Дії відповідача не підпадають під ті правопорушення, які зазначені в пункті 4.2 вказаної Методики…, відповідно до якої здійснений розрахунок розміру шкоди позивачем.
Дозвіл на спеціальне водокористування та дозвіл на користування надрами є різними дозволами, які надаються різними органами. Відповідно до статті 16 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» підприємство питного водопостачання провадить свою діяльність на підставі таких документів: дозволу на спеціальне водокористування або дозволу на користування надрами (у разі використання підземних вод). Відповідач не може нести відповідальність за відсутність у нього дозволу на спеціальне водокористування(він не є власником свердловин), оскільки в нього повинен бути інший дозвіл - на користування надрами.
Отже, розрахунок розміру шкоди за вказаною Методикою… , яка передбачає відповідальність за водоспоживання без дозволу на спеціальне водокористування, не може вважатись належним розрахунком розміру шкоди, оскільки вказана методика не встановлює підстав та способів розрахунку розмірів шкоди за видобування корисних копалин -води питної, без дозволу на користування надрами.
Розрахунок збитків позивачем також здійснено з порушенням положень Методики розрахунку збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, оскільки вказаним нормативним актом (пункт 6 Методики) передбачено при визначені збитків у формулі застосовувати діючі на час порушення тарифи на воду в національній валюті за 1 куб.м.. які відповідно до пункту 23 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» затверджуються сільською радою. Позивач використав в розрахунках розміри збору за спеціальне водокористування, встановлені Постановою Кабінету Міністрів України від 18.05.1999р. №836 та Законами України від 30.11.2006р. №398-V та від 28.12.2007р. № 107-VI.
Позивач фактично просить стягнути з відповідача збір за спеціальне водокористування, від якого він звільнений відповідно до частини 3 статті 31 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання».
Судом встановлено та не заперечувалось позивачем в судовому засіданні, що відповідач не використовував воду для власних потреб, а лише здійснював постачання води з артезіанських свердловин, що належать сільській громаді, для населення села Чорноморка, тобто здійснював діяльність по централізованому водопостачанню, на яку розповсюджується дія Закону України «Про питну воду та питне водопостачання».
Відповідно до приписів статті 7 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» держава гарантує захист прав споживачів у сфері питної води та питного водопостачання шляхом забезпечення кожної людини питною водою нормативної якості в межах науково обґрунтованих нормативів питного водопостачання залежно від району та умов проживання.
Стаття 6 вказаного Закону встановлює, що принципи держаної політики у сфері питної води та питного водопостачання будується на принципах пріоритетності питного водопостачання перед іншими видами спеціального водокористування та гарантованого першочергового забезпечення питною водою населення для забезпечення питних, фізіологічних, санітарно-гігієнічних та побутових потреб.
Розмір шкоди визначається з огляду на втрату чи пошкодження майна, витрати на відновлення порушеного права, не отриманого доходу (упущеної вигоди).
Оскільки видобуту без дозволу воду відповідач не використовував у власних цілях, а її споживали мешканці територіальної громади, на якій розташовані свердловини, визначена за формулою вартість видобутої та поставленої населенню води не є шкодою, завданою навколишньому природному середовищу.
Відповідно до приписів статей 33,34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Прокурором та позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявність та розмір шкоди навколишньому природному середовищу порушенням відповідачем природоохоронного законодавства,
Отже, підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
Керуючись ст.ст. 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, - суд
В задоволенні позову відмовити.
Рішення у відповідності зі ст.85 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.
Сторони, які беруть участь у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення повністю або частково у порядку і строки встановлені ст.93 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя