донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
18.09.2017 справа №913/345/17
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: суддів при секретарі судового засідання: за участю представників сторін: від позивача: від відповідача:ОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3 ОСОБА_4 не з”явились не з”явились
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства “Агріматко - Україна”, м. Київ
на рішення господарського суду Луганської області
від19.06.2017 р. (повний текст 21.06.2017 р.)
у справі№913/345/17 (суддя Старкова Г.М.)
за позовом до Приватного акціонерного товариства “Агріматко - Україна”, м. Київ Фермерського господарства “Олена”, м. Попасна Луганської області
про стягнення 140728 грн. 93 коп.
У квітні 2017 р. Приватне акціонерне підприємство “Агріматко - Україна”, м. Київ звернулось до господарського суду Луганської області з позовною заявою №160 від 02.03.2017 р. до Фермерського господарства «Олена», м. Попасна, Луганська область про стягнення суми боргу з врахуванням коригування вартості товару 126329 грн.90 коп., пені в сумі 13740, 28 грн., сумму 3% річних-3743, 35 грн. та сумму судового збору 2195 грн. 16 коп. (а.с.3-5).
Відповідно до поданої заяви №326 від 19 травня 2017р. Товариством з обмеженою відповідальністю «Агріматко - Україна», м.Київ, зменшив загальну суму позову до 140728 грн.93.коп. (а.с.29).
Рішенням господарського суду Луганської області від 19.06.2017р. по справі №913/345/17 у задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства “Агріматко - Україна” до Фермерського господарства “Олена” про стягнення 140728 грн. 93 коп. відмовлено (а.с.51-53).
Не погодившись з прийнятим рішенням, Фермерське господарство “Олена”, м. Попасна, Луганська область звернулось до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою №411 від 03.07.2017р. на рішення господарського суду Луганської області по справі №913/345/17. В апеляційній скарзі апелянт просить скасувати рішення господарського суду Луганської області від 19.06.2017 р. та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги по справі №913/345/17.
Скаржник в апеляційній скарзі стверджує, що прийняте рішення є необґрунтованим, безпідставним, прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального законодавства. Вказує що не мав можливості забезпечити явку в судове засідання повноважного представника та надати оригінали документів на підтвердження наданих копій документів, пояснення по справі та захистити свої права та законні інтереси в повному обсязі. Посилається на вимоги п.4 ст.74 Цівільно процесуального кодексу України.
Також, стверджує, що як вбачається зі змісту ухвал суду першої інстанції, то вони абсолютно ідентичні, хоча позивачем були надані додаткові документи про зменшення суми позову з поясненнями щодо розрахунку пені, 3% річних, як на думку позивача взагалі пройшли повз увагу судді.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.07.2017р. сформовано колегію у складі: головуючий суддя - Чернота Л.Ф., судді: Зубченко І.В., Марченко О.А.(а.с.66).
Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 12.07.2017 р. порушено провадження по справі №913/345/17. Справу призначено до розгляду на 04.09.2017 р. об 14:15 год. Зобов'язано скаржника - Приватне акціонерне товариство “Агріматко - Україна”, м. Київ до дати судового засідання 04.09.2017р. доплатити судовий збір за звернення з апеляційною скаргою №411 від 03.07.2017р. на рішення господарського суду Луганської області по справі №913/345/17 у розмірі 1 грн. 00.коп. та надати до суду відповідні докази (а.с.67).
29.08.2017 р. від Приватного акціонерного товариства «Агріматко-Україна», м. Київ надійшло клопотання про залучення документів до матеріалів справи на виконання ухвали Донецького апеляційного господарського суду від 12.07.2017 р. по справі №913/345/17, надіслав квитанцію №43 від 18.08.2017 р. (а.с.89-90).
У зв'язку з перебуванням у відпустці судді Марченко О.А, здійснено повторний авоматизований розподіл справи №913/345/17, яким сформовано нову колегію суддів у складі: головуючий суддя - Чернота Л.Ф., судді: Зубченко І.В., Радіонова О.О. (а.с.93-94).
Абзацом четвертим пункту 3.8 Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України №18 від 26.12.11р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачено, що у разі зміни складу суду розгляд справи починається заново, а отже спочатку починається й перебіг строку вирішення спору.
04.09.2017 р. ухвалою Донецького апеляційного господарського суду з метою дослідження та з'ясування фактичних обставин справи, для всебічного, повного і об'єктивного розгляду апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відкладення розгляду справи на 18.09.2017 р.
18.09.2017 р. в судове засідання представники сторін не з'явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином (а.с.88 поштові повідомлення про вручення, а.с. 88 зворотна сторінка, копія виписки з сайту «Укрпошта» відстеження поштових відправлень), у зв'язку з чим судова колегія вважає за можливе розглянути скаргу без участі представників сторін.
Судове засідання апеляційної інстанції здійснювалось за допомогою звукозаписувального технічного засобу у порядку розгляду апеляційної скарги, встановленому ст.ст. 4-4, 81-1, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України.
Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до статті 101 Господарського процесуального кодексу України на підставі встановлених фактичних обставин переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. А тому вважає за необхідне розглянути апеляційну скаргу, оскільки для з'ясування фактичних обставин справи достатньо матеріалів, що знаходяться в матеріалах справи №913/345/17.
Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.
Як вбачається із матеріалів справи, 11.02.2014р. між Приватним акціонерним товариством «Агріматко-Україна» (постачальник), в особі ОСОБА_5, який діє на підставі довіреності №34 від 08.01.2014 р. з однієї сторони та Фермерським господарством «Олена» (покупець), в особі ОСОБА_6, який діє на підставі статуту з іншої сторони був укладений договір поставки №СПК-167000003, відповідно до умов якого позивач зобов'язався поставити, а відповідач - прийняти та оплатити відповідний товар (а.с.9).
На виконання умов договору позивачем, за видатковою накладною № 225010 від 25.02.2014 був поставлений, а відповідачем прийнятий товар на загальну суму 85 109 грн.03 коп. (а.с.11), який відповідачем оплачений частково в сумі 21785 грн.77коп. У зв'язку з чим утворилась заборгованість в сумі 63323 грн. 26 коп.
Але, за актом звірки від 19.05.2017 р. (а.с.37), який надано до матеріалів справи позивачем взагалі не відображено господарська операція за видатковою накладною №225019 від 25.02.2014 р.
Пунктом 4.1 договороу встановлено, що покупець здійснює обов'язкову часткову попередню оплату у розмірі 30% від суми договору, яка розраховується згідно п.2.1. Сума та строки попередньої оплати вказуються у специфікації.
Відповідно до 4.2 договору на решту суми постачальник надає покупцеві відстрочку по оплаті. Покупець сплачує заборгованість згідно строків, які відображено в специфікації.
Пунктом 4.5 договору встановлено, що на момент проведення остаточного розрахунку, сума що підлягає сплаті відповідно до пункту 4.2 договору, підлягає коригуванню у наступних випадках:
У бік збільшення, якщо курс встановлений АТ «ОТП Банк» (м.Київ) для безготівкових операцій для валюти придбання товару, що зазначена у специфікації, збільшився більщ ніж на два відсотки по відношенню до договірного курсу, визначеного сторонами в специфікації. При настанні наведеної вище обставини, сума, що підлягає сплаті відповідно до пункту 2.1 договору, в українській гривні розраховується покупцем за формулою:
С = Сп х (Ко/Кд), де
Сп - узгоджена сторонами сума в гривнях, розрахована за договірним курсом, яка підлягає сплаті згідно специфікації;
Кд - договірний курс;
Ко - курс валюти закупівлі імпортного товару до гривні, встановлений АТ «ОТП Банк» (м. Київ) для безготівкових операцій на день розрахунку. У разі затримання остаточного розрахунку більше ніж узгоджено сторонами, цей курс не може бути нижчий, ніж курс, встановлений АТ «ОТП Банк» (м. Київ) для безготівкових операцій на дату остаточного розрахунку, визначену в договорі.
До матеріалів справи надано копію специфікації №00001 від 11.02.2014 р. до договору №СЗР-167000009 від 11.02.2014 р., за якою обумовлено: найменування товару: прима с.с., 5 л.; кількість: 40 л.; валюта закупівлі товару: USD/м; договірний курс валюти еквіваленту: 10,00000; ціна з ПДВ у валютному еквіваленті: 19,88; ціна товару з ПДВ у валютному еквіваленті: 795,20; сума з ПДВ: 6159,89 грн.
Строки оплати товару покупцем: 20.02.2014 - попередня оплата в сумі 1651,15 грн.; 31.10.2014 - погашення товарного кредиту в сумі 4508,74 грн. (а.с.10).
Договір вступає в силу з моменту підписання та діє до повного виконання сторонами, згідно п. 10 договору.
З урахуванням відповідної формули, викладеної сторонами в договорі за відповідачем уторилась заборгованість в сумі 126329 грн. 90 коп., яку позивач просив стягнути на свою користь.
Разом з цим, до стягнення заявлені 3% річних, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, в сумі 3743 грн. 35 коп. та пеня відповідно до п. 6.2 договору в сумі 10 655 грн. 68 коп.
В обґрунтування вимог позивач посилається на умови договору №СПК-167000003 від 11.02.2014 та положення ст.ст. 525, 526, 625 Цивільного кодексу України. Відповідач позовні вимоги не оспорив.
Приписами ст. 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму, згідно ст. 712 Цивільного кодексу України.
Частиною 2 ст. 712 Цивільного кодексу України унормовано, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
З тексту позовної заяви вбачається, що підставами даного позову є невиконання відповідачем умов договору № СПК-167000003 від 11.02.2014, у зв'язку з чим вказана вище специфікація не має жодного відношення до предмету даного позову та відповідно не є належним доказом у даній справі.
Як вказано позивачем на виконання умов договору, ним було поставлено позивачу відповідний товар за видатковою накладною № 225010 від 25.10.2014 р. на загальну суму 85109,03 грн. В якості доказів цих доводів позивачем до суду надана завірена копія вказаної накладної. При огляді копії вказаної накладної вбачається, що позивачем відповідачу поставлявся товар - кукурудза на склад 01 Умань. Також, за вищевказаною накладною порядок оплати не встановлено. Крім того, з тексту договору взагалі не вбачається, місце поставки товару.
Проте, згідно ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Пунктом 1.7. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» встановлено, якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 Цивыльного кодексу України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 Цивільного кодексу України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу.
В договорі зазначено, що всі умови щодо кількості, строку поставки оплати та ціни узгоджується сторонами у специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору.
Дослідивши матеріали справи, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивачем до матеріалів справи не було надано узгоджених специфікацій на поставку кукурудзи на суму 85109,03 грн., яка була поставлена відповідачу за видатковою накладною №225010 від 25.10.2014р. Та взагалі не надано жодної специфікації щодо виконання умов договору поставки №СПК-167000003 від 11.02.2014 р.
В якості доказів часткової оплати відповідачем товару, поставленого за видатковою накладною №225010 від 25.10.2014 в сумі 21785,77 грн., позивачем було надано платіжне доручення №2 від 20.02.2014 на суму 9111,92 грн. з призначенням платежу - за посадочний матеріал згідно договору № СПК-167000003 від 11.02.2014 (а.с.12) а також платіжне доручення №2 від 21.02.2014 на суму 1651,15 грн. з призначенням платежу - за хімічні речовини згідно договору № СПК-167000009 від 11.02.2014 (а.с.13). Тобто, платіжне доручення на суму 1651,15 грн. взагалі не відноситься до правовідносин сторін у даній справі.
Відповідно до частини другої статті 4-3 Господарського процесуального кодексу України та статтею 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Якщо подані сторонами та іншими учасниками судового процесу докази є недостатніми, господарський суд може за їх клопотанням чи за власною ініціативою витребувати в порядку підготовки справи до розгляду необхідні для цього письмові і речові докази, інші матеріали.
Приписами ст.36 Господарського процесуального кодексу унормовано, що письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо документи, які мають значення для правильного вирішення спору, і підписи на них виготовлені стороною за допомогою будь-яких технічних засобів, то такі документи приймаються господарським судом як письмові докази, досліджуються та оцінюються за загальними правилами ГПК України.
В судовому засіданні апеляційної інстанції 04.09.2017 р. представник позивача пояснила, що допустила помилку, надавши суду першої інстанції специфікацію не від договору поставки № СПК-167000003, а від договору поставки № СПК-167000001, а від іншого договору поставки. Однак, дослідивши матеріали справи судова колегія вважає, що позивач не надав належних та допустимих доказів у розумінні ст.101 Господарського процесуального кодексу України та не обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Судова колегія дослідила що місцевий господарський суд неодноразово відкладав розгляд справи. Але, у позивача було достатньо часу для захисту свого порушеного права на підставі вимог статті 22 Господарського процесуального кодексу України.
З огляду на вищевикладене, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості в сумі 126 329 грн. 90 коп. є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Щодо стягнення пені, нарахованої в порядку п. 6.2 договору поставки та 3% річних, нарахованих відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, судова колегія зазначає, що вони є похідними до вимог про стягнення основної заборгованості, у зв'язку з чим, вказані вимоги також не підлягають задоволенню.
Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновкими суду першої інстанції, що позовні вимоги є недоведеними та необґрунтованими, у зв'язку з чим в задоволенні позову слід відмовити в повному обсязі.
З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Луганської області від 19.06.2017 року у справі №913/345/17 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права України, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись статями 33, 34, 43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд -
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Агріматко - Україна», м. Київ на рішення господарського суду Луганської області від 19.06.2017 р. у справі №913/345/17 залишити без задоволення, а рішення господарського суду Луганської області від 19.06.2017 р. у справі №913/345/17 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.
Головуючий Л.Ф. Чернота
Судді І.В.Зубченко
ОСОБА_3
Надруковано :5 прим.
1 позивачу
1 відповідачу
1 у ДАГС
1 у справу
1 ГСЛО