12.09.2017 року Справа № 904/404/15
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Чус О.В. (доповідач),
судді: Євстигнеєв О.С., Кощеєв І.М. (зміна складу судової колегії відбулася на підставі протоколу автоматичної зміни складу судової колегії від 11.09.2017 року)
Секретар судового засідання Пінчук Є.С.
За участю представників сторін:
від скаржника: Комерзан О.О. представник, довіреність №б/н від 31.07.2017 р.;
від ПАТ "ДТЕК Дніпрообленерго": Клещ О.В. представник, довіреність №680/1001 від 14.12.2016 р.;
від ТОВ "Смартінвест груп": Дробот Д.М. представник, довіреність №б/н від 01.02.2017 р.;
інші учасники провадження не з'явилися, повідомлені судом належним чином
Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 25.07.2017 року у справі №904/404/15
за заявою Дочірнього підприємства "Будівельне управління "СТАЛЬМОНТАЖ-104" Товариства з обмеженою відповідальністю "Стальконструкція-10"
до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "ТСА-СТІЛ ГРУП"
про визнання банкрутом,-
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 25.07.2017 року у справі №904/404/15 (суддя Полєв Д.М.) у задоволені заяви ПАТ "Дельта Банк" від 04.10.2016 за вих.№18.5/2221 про визнання недійсними нікчемних правочинів відмовлено.
Не погодившись з даною ухвалою, Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" звернулось з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить ухвалу скасувати та прийняти нове рішення, яким визнати недійсним нікчемний договорів про відступлення права вимоги від 15.08.14р., заключений між ПАТ "Дельта Банк" та ТОВ "Фінансова Компанія "Надбання", з моменту його укладання, та визнати недійсним нікчемний договір про відступлення права вимоги від 15.08.14р., заключений між ТОВ "Фінансова Компанія "Надбання" та ТОВ "Смартінвест груп", з моменту його укладання.
В апеляційній скарзі банк посилається на порушення в момент укладання договору відступлення права вимоги від 15.08.2014р. положень ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", а саме правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог (п. 1); банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору (п.3); банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку (п. 7).
Також скаржником зазначено, що договір відступлення права вимоги від 15.08.2014р. укладено під час дії Постанови правління НБУ від 12.06.2014р. №348/БТ, якою встановлено певні обмеження щодо діяльності ПАТ "Дельта Банк", та договору застави майнових прав від 20.06.2013р. №01/ЗМП-1, що на думку банку є достатніми підставами для визнання нікчемних правочинів недійсними.
У відзивах на апеляційну скаргу ліквідатор банкрута та кредитор - ТОВ "Смартінвест груп", просять суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги, ухвалу господарського суду залишити без змін.
Заслухавши пояснення присутніх у судовому засідання представників, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши відповідність оскарженої постанови нормам діючого законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 26.02.2015р. порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ "ТСА-СТІЛ ГРУП" за заявою ДП "Будівельне управління "СТАЛЬМОНТАЖ-104" ТОВ "Стальконструкція-10".
Постановою суду від 21.01.2016р. ТОВ "ТСА-СТІЛ ГРУП" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру у справі до 21.01.17р.
Повноваження ліквідатора станом на день розгляду справи виконує арбітражний керуючий Штельманчук М.С.
До суду надійшла заява ПАТ "Дельта Банк" (далі - банк) №18.5/2221 від 04.10.2016 про визнання недійсними нікчемних договорів про відступлення права вимоги.
Вимоги ПАТ "Дельта Банк" ґрунтуються на прийнятому ПАТ "Дельта Банк" рішенні про нікчемність договору відступлення права вимоги від 15.08.2014р., прийнятого за результатами перевірки та оформленого Протоколом №83 від 03.12.2015р..
У своїй заяві банк посилається на порушення в момент укладання договору відступлення права вимоги від 15.08.2014р. положень ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", а саме правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог (п. 1); банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору (п.3); банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку (п. 7).
Крім того, банк зазначає, що договір відступлення права вимоги від 15.08.2014р. укладено під час дії Постанови правління НБУ від 12.06.2014р. №348/БТ, якою встановлено певні обмеження щодо діяльності ПАТ "Дельта Банк", та договору застави майнових прав від 20.06.2013р. №01/ЗМП-1, що на думку банку є достатніми підставами для визнання нікчемних правочинів недійсними.
Ухвалою господарського суду від 25.07.2017 року у справі у задоволені заяви ПАТ "Дельта Банк" від 04.10.2016 за вих.№18.5/2221 про визнання недійсними нікчемних правочинів відмовлено.
Вирішуючи питання про законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали господарського суду, колегія суддів враховує наступне.
Як встановлено судом першої інстанції, 11.12.2007р. між ПАТ "Кредитпромбанк", право вимоги якого набув ПАТ "Дельта Банк" та ПП "ТСА", правонаступником якого є банкрут, укладено кредитний договір №05/57/2007-КЛТ.
01.11.2010р. між ПАТ "Кредитпромбанк", право вимоги якого набув ПАТ "Дельта Банк" та банкрутом укладено кредитний договір №05/08/2010-КЛТ.
29.04.2011р. у забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором №05/57/2007-КЛТ від 11.12.2007р. між банкрутом та банком укладено договір застави №05/08/322010-КЛТ.
13.04.2012р. у забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 05/08/2010-КЛТ від 01.11.2010р. між банкрутом та банком укладено іпотечний договір №05/02/1/2012-ПБ.
15.08.2014р. між ПАТ "Дельта Банк" та ТОВ "Фінансова Компанія "Надбання" укладено договір про відступлення права вимоги відповідно до умов якого ТОВ "Фінансова компанія "Надбання" придбало право вимоги належного виконання зобов'язань ТОВ "ТСА-СТІЛ-ГРУП", за кредитним договором №05/57/2007-КЛТ від 11.12.2007р. (заборгованість за кредитом 9 000 000,00 доларів США, що за курсом НБУ на дату кладення Договору становило 117 825 174.00 гривень; заборгованість за відсотками - 1 139 999,89 доларів США, що за курсом НБУ на дату укладення договору становило 14 924 520,60 гривень) та за кредитним договором №05/08/2010-КЛТ від 01.11.2010р. (заборгованість за кредитом 75 298 075,68 гривень; заборгованість за відсотками - 15 338 274,82 гривень) ; іпотечний договір №05/02/1/2012 від 13.04.2012р.
15.08.2014р. між ТОВ "Фінансова Компанія "Надбання" та ТОВ "Смартінвест груп" укладено договір про відступлення права вимоги за зазначеними кредитними договорами, а також за іпотечним договором та договором застави.
Постановою Національного банку України (далі -НБУ) №150 від 02.03.2015р. АТ "Дельта Банк" віднесено до категорії неплатоспроможних, Виконавчою дирекцією Фонду гарантувань вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02.03.2015р. № 51 згідно з яким з 03.03.2015р. запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб для здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Дельта Банк", а в подальшому виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 08.04.2015 №71, згідно з яким внесено зміни до рішення від 02.03.2015 №51, тимчасову адміністрацію запроваджено строком на шість місяців.
Відповідно до ч. 2 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" унормовано, що протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня впровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.
Згідно ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, зокрема, з таких підстав:
1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог;
2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим.
3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору;
7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.
Отже, уповноважена особа Фонду наділена правом заявляти про нікчемність правочинів (договорів) протягом дії тимчасової адміністрації, яка запроваджена в ПАТ "Дельта Банк" відповідно до рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 02.03.2015 № 51 з 03.03.2015.
Зі змісту витягу з Протоколу №83 від 03.12.2015р. вбачається, що ПАТ"Дельта Банк" визнано договір відступлення права вимоги від 15.08.2014р. нікчемним вже в ліквідаційній процедурі, тобто після прийняття Фондом рішення №181 від 02.10.2015р. про початок процедури ліквідації ПАТ "Дельта Банк".
За змістом ч. 2 ст. 38 та ч. 4 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" законодавець розмежовує поняття "перевірки правочинів", яка має здійснюватись Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб під час тимчасової адміністрації, та повідомлення про нікчемність цих правочинів, що може бути здійснено Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб як під час тимчасової адміністрації так і під час ліквідації неплатоспроможного банку.
Відповідно до п.1.18 ст.1 Розділу ІІІ Рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб "Про затвердження Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку" від 05.07.2012 №2, яким встановлено порядок прийняття рішень та вчинення дій Фондом гарантування вкладів фізичних осіб щодо виведення з ринку банку, який визнаний неплатоспроможним рішенням Національного банку України, протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду на тимчасову адміністрацію зобов'язана: протягом дії тимчасової адміністрації забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними.
ПАТ "Дельта Банк" не надано до суду доказів щодо проведення Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ "Дельта Банк" перевірки спірного Договору відступлення права вимоги від 15.08.2014р. та про прийняття рішення про його нікчемність протягом дії тимчасової адміністрації в ПАТ "Дельта Банк", яку запроваджено з 03.03.2015 по 02.10.2015.
Посилання ПАТ "Дельта Банк" на те, що факт нікчемності спірних правочинів був виявлений саме під час дії тимчасової адміністрації не були доведені, відповідно до вимог ст.33 ГПК України.
Таким чином, оскільки Договір відступлення права вимоги від 15.08.2014 посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літвіновим А.В. та зареєстровано за №1060 був визнаний нікчемним під час процедури ліквідації ПAT "Дельта Банк", зазначене є істотним порушенням вимог ч. 2 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та свідчить про вихід, з боку Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПAT "Дельта Банк", за межі наданих їй повноважень.
Також необхідно зазначити, як вбачається із матеріалів справи, за змістом меморіального ордеру №66447380 від 08.12.2015 грошові кошти перераховані банкрутом, а не ПАТ "Дельта Банк".
Разом з тим, у випадку, якщо ПАТ "Дельта Банк" вважає Договір відступлення права вимоги від 15.08.2014р. нікчемним, то банк зобов'язаний повернути отримані кошти за відступлене право вимоги новому кредитору. В той час як, грошові кошти у розмірі 94 868 132,95 грн., що отримані ПАТ "Дельта Банк" від ТОВ "ФК "Надбання" як платіж за відступлене ним право вимоги за договором відступлення права вимоги від 15.08.2014р. не повернуто ТОВ "ФК "Надбання".
При цьому, посилаючись на факт повернення грошових коштів до ТОВ "ФК "Надбання" з боку ПАТ "Дельта Банк", останнім не надано обґрунтувань правомірності такого повернення з огляду на те, що ТОВ "ФК "Надбання" припинено з 17.09.2015, тобто припинення відбулось за три місяці до формування ПАТ "Дельта Банк" меморіального ордеру №66447380 від 08.12.2015.
Частиною 2 статті 215 ЦК України передбачено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин), а у випадку наявності спору щодо нікчемності правочину, суд своїм рішенням не визнає правочин недійсним, а лише підтверджує або спростовує його недійсність/дійсність в силу закону у зв'язку з її оспоренням та не визнанням іншими особами.
Відповідно до п. п. 1, 2, 3, 5, 7 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог (п. 1); банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим (п. 2); банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору (п.3); банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність" (п. 5); банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку (п. 7).
Отже, відсутні підстави, які свідчать про нікчемність Договору відступлення права вимоги від 15.08.2014 посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літвіновим А.В. та зареєстровано за №1060 відповідно до п.1 (банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог), п. 3 (банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору), п. 7 (банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку) ч.3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Стосовно посилання ПАТ "Дельта Банк" на положення Постанови правління НБУ від 12.06.2014р. №348/БТ, якою встановлено певні обмеження щодо діяльності ПАТ "Дельта Банк", зокрема, зобов'язано здійснювати операції за сумами, що перевищують 10 000,00 грн. за погодженням з представниками НБУ, що за змістом заяви є підставами для визнання недійсним договору відступлення права вимоги від 15.08.2014р. слід зазначити наступне.
Юридична особа є учасником цивільних відносин і наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю (статті 2, 80, 91, 92 ЦК України).
При цьому особливістю цивільної дієздатності юридичної особи є те, що така особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону (частина 1 статті 92 ЦК України).
У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи немає юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.
З огляду на положення ч.4 ст. 95 ЦК України, закон вимагає, щоб виконавчий орган товариства діяв добросовісно і розумно, керуючись інтересами товариства, а не власними. За порушення цієї вимоги на виконавчий орган може бути покладений обов'язок відшкодувати завдані товариству збитки.
Однак питання визначення обсягу повноважень виконавчого органу товариства та добросовісність його дій є внутрішніми взаємовідносинами юридичної особи та її органу, тому сам лише факт перевищення виконавчим органом товариства своїх повноважень не може слугувати єдиною підставою для визнання недійсними договорів, укладених цим органом від імені юридичної особи з третіми особами.
Частина 3 статті 92 ЦК України встановлює виняток із загального правила щодо визначення правових наслідків вчинення правочину представником із перевищенням повноважень (статті 203, 241 ЦК України).
Для третьої особи, яка уклала з юридичною особою договір, обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи, в тому числі й повноважень виконавчого органу товариства, загалом не мають юридичної сили, хоча б відповідні обмеження й існували на момент укладення договору.
Саме лише порушення даного обов'язку не є підставою для визнання недійсними правочинів, вчинених цими органами (особами) від імені юридичної особи з третіми особами, оскільки як зазначено вище у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження (абз. 2 ч. 3 ст. 92 ЦК України).
Обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи набуває юридичної сили для третьої особи в тому випадку, якщо саме вона, ця третя особа, вступаючи у відносини з юридичною особою та укладаючи договір, діяла недобросовісно або нерозумно, зокрема, достеменно знала про відсутність у виконавчого органу товариства необхідного обсягу повноважень або повинна була, проявивши принаймні розумну обачність, знати про це.
Дані висновки кореспондуються із правовою позицією Верховного Суду України викладених в постановах від 16.09.2015 по справі №3-486гс15 та від 27.04.2016 по справі №6-62цс16.
Також, як вбачається із наведеної Постанови Правління НБУ від 12.06.2014р. №348/БТ, зазначена Постанова має гриф "Банківська таємниця", а отже вона не могла бути у відкритому доступі, при цьому ПАТ "Дельта Банк" не було надано доказів того, що ТОВ "ФК "Надбання" було обізнаним про наявність даної Постанови під час укладання спірного Договору відступлення права вимоги від 15.08.2014р.
З огляду на зазначене, колегія суддів поділяє висновки суду першої інстанції, що вказана Постанова Правління НБУ, в силу своєї правової природи, не може бути визначена актом цивільного законодавства, в розумінні ст. 4 Цивільного кодексу України, у зв'язку з чим відсутні підстави для застосування положень ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України до спірного правочину в частині невідповідності спірного договору вказаній постанові НБУ як акту законодавства.
Посилання ПАТ "Дельта Банк" на наявність договору застави майнових прав від 20.06.2013р. №01/ЗМП-1 укладеного між ПАТ "Дельта Банк" та НБУ правомірно місцевим судом спростовані наступним.
Відповідно до пункту 1.1.4 договору застави майнових прав №01/ЗМП-1 від 20.06.2013р., предметом застави є майнові права за кредитним договором №05/57/2007-КЛТ від 11.12.2007р.
Також, за змістом п. 1.1.4 договору застави майнових прав №01/ЗМП-1 від 20.06.2013 предметом застави за цим договором є майнові права за зобов'язаннями боржника, що забезпечуються іпотечним договором від 11.12.2007 №05/02/І/2012-ПБ за реєстровим номером 1417.
Різні реєстраційні номери договорів іпотеки визначають різні нотаріальні дії, а отже майнові права ПАТ "Дельта Банк" передані за іпотечним договором від 11.12.2007р. (реєстраційний номер 1417), не є предметом договору відступлення права вимоги від 15.08.2014р. посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літвіновим А.В. р.№1060.
Як вбачається з матеріалів справи, за договором застави майнових прав №01/ЗМП-1 від 20.06.2013р., в заставу НБУ не передано право вимоги за кредитним договором №05/08/2010-КЛТ від 01.11.2010р. та договорами, що забезпечують його виконання.
Тобто, передане НБУ з боку ПАТ "Дельта Банк" право вимоги за певними кредитними та забезпечувальними договорами, не охоплює усі права вимоги належних ПАТ "Дельта Банк", а лише ті, які чітко визначені умовами такого договору, у зв'язку із чим, посилання банку щодо не отримання згоди від заставодержателя на відступлення заставленого права за кредитним договором №05/08/2010-КЛТ від 01.11.2010р. та договору застави №05/08/32/2010-КЛТ від 29.04.2011р., іпотечного договору від 13.04.2012р. №05/02/І/2012-ПБ р.№266 як на підставу для визнання спірного договору недійсним не можуть приймати до уваги, у зв'язку із відсутністю обов'язку ПАТ "Дельта Банк" на отримання такої згоди у НБУ.
Пунктом 3.1.2 Договору застави майнових прав №01/ЗМП-1 від 20.06.2013р. визначено право НБУ вимагати від ПАТ "Дельта Банк" протягом двох днів ужиття заходів потрібних для заміни предмета застави іншим рівноцінним майном.
У разі порушення положень договору застави майнових прав №01/ЗМП-1 від 20.06.2013р., НБУ має право розірвати даний договір та вимагати від ПАТ "Дельта Банк" повернення суми заборгованості.
В свою чергу, відповідно до пункту 3.4.1 договору застави майнових прав №01/ЗМП-1 від 20.06.2013р., ПАТ "Дельта Банк" зобов'язаний у разі втрати майнових прав з будь-яких причин протягом 2 днів замінити його іншим рівноцінним майном (коштами).
Згідно умов договору застави майнових прав №01/ЗМП-1 від 20.06.2013р., після відступлення ПАТ "Дельта Банк" права вимоги за кредитним договором №05/57/2007-КЛТ від 11.12.2007р., останній зобов'язаний здійснити заміну предмету застави протягом 2х днів, в протилежному випадку, договір застави майнових прав №01/ЗМП-1 від 20.06.2013р. має бути розірваний у відповідності до вимог пункту 3.1.2 цього Договору.
Вказане є важливим з огляду на відсутність відомостей із Державних реєстрів щодо права застави на користь третіх осіб, а саме Національного банку України, крім записів здійснених на користь ПАТ "Дельта Банк", ТОВ "ФК "Надбання" та ТОВ "Смартінвест Груп".
Як вбачається із заяви ПАТ "Дельта Банк" останній в обґрунтування власних вимог посилається на неотримання банком дозволу Національного банку України на передачу прав вимоги за оскаржуваним договором.
Тобто, право вимоги за кредитним договором, на думку заявника, було відчужено ПАТ "Дельта Банк" як заставодавцем, без згоди заставодержателя - Національного банку України, що й обґрунтовує вимогу визнання недійсним такого договору на підставі ст.ст. 203, 215 ЦК України.
Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Частиною 1 ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні приписи ст.ст. 3, 15, 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права.
За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину і має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, що передбачені законом, але й визначено, чи було порушено цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.
Стаття 546 ЦК України визначає, що договір застави є одним зі способів забезпечення виконання зобов'язання. За його змістом, відповідно до статті 572 ЦК України, кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
Згідно з ст. 586 ЦК України заставодавець має право користуватися предметом застави відповідно до його призначення, у тому числі здобувати з нього плоди та доходи, якщо інше не встановлено договором і якщо це випливає із суті застави. Заставодавець має право відчужувати предмет застави, передавати його в користування іншій особі або іншим чином розпоряджатися ним лише за згодою заставодержателя, якщо інше не встановлено договором.
Аналогічні положення відносно права заставодавця передавати у користування, відчужувати предмет застави тільки за згодою заставодержателя закріплені в ст. 17 Закону України "Про заставу".
Отже, як вірно зазначено судом першої інстанції, вимога про визнання правочину недійсним із застосуванням статей 203 та 215 ЦК України з підстав недотримання вимог частини 2 статті 586 ЦК України та частини 2 статті 17 Закону України "Про заставу" може бути заявлена лише заставодержателем.
ПАТ "Дельта Банк" не є суб'єктом оскарження договору відступлення права вимоги від 15.08.2014р. предмет якого переданого в заставу оскільки є не заставодержателем цього майна, а є його заставодавцем, сам же заставодержатель не оспорює відповідні договори відступлення права вимоги, і в матеріалах справи відсутні будь-які докази на уповноваження ПАТ "Дельта Банк" від імені Національного банку України здійснювати представництво його інтересів, в тому числі, й оскаржувати в судовому порядку договори відступлення права вимоги від 15.08.2014р.
Права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захисту шляхом задоволення позову до набувача з використанням правового механізму, установленого статями 215, 216 ЦК України, а отже не підлягають задоволенню позови власників (володільців) майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження майна, які були вчинені після правочину, визнаного недійсним.
Щодо доводів апелянта про те, що ПАТ "Дельта Банк" здійснив відчуження активів, за цінами нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком, що визначено п.3 ч.3 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»), колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.
Відповідно до додатку №1 до договору купівлі-продажу прав вимоги від 19.06.13р., укладеного між ПАТ «Кредитпромбанк» та ПАТ «Дельта Банк» купівельна ціна за право вимоги у ТОВ "ТСА-СТІЛ ГРУП" склала 49 623 275 грн.
Відповідно до додатку №1 до договору купівлі-продажу прав вимоги від 27.06.2013р. укладеного між ПАТ «Кредитпромбанк» та ПАТ «Дельта Банк» купівельна ціна за право вимоги у ТОВ "ТСА-СТІЛ ГРУП" склала 37 822 058, 20 грн.
В подальшому за договором відступлення права вимоги від 15.08.2014 між ПАТ "Дельта Банк" та ТОВ "Фінансова Компанія "Надбання" було здійснено за 94 868 132, 95 грн.
Таким чином, відсутні підстави для висновку щодо нікчемності оспорюваного правочину з підстав визначених п.3 ч.3 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
До того ж, ПАТ "Дельта Банк" власних коштів боржнику ТОВ "Фінансова Компанія "Надбання" у позику не надавав, таким чином укладення спірного правочину не могло призвести до неплатоспроможності ПАТ "Дельта Банк".
Отже, враховуючи викладене, вимога ПАТ "Дельта Банк" про визнання договору про відступлення права вимоги не відповідає нормам матеріального права, а тому не підлягає задоволенню.
Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до чинного законодавства рішення суду є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.
З огляду на викладене, розглянувши заяву ПАТ "Дельта Банк" від 04.10.2016р. вих.№18.5/2221 місцевий суд правомірно та обґрунтовано прийшов до висновку про відмову у її задоволенні.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, які викладені в оскаржуваній ухвалі по даній справі. Враховуючи викладене, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду залишити без змін як прийняту у відповідності до фактичних обставин справи та вимог чинного законодавства, а отже підстав для її скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст.101, 103, 105,106 ГПК України, суд,-
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" залишити без задоволення.
Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 25.07.2017 року у справі №904/404/15 залишити без змін.
Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України.
Повний текст постанови складений 22.09.2017р.
Головуючий суддя О.В. Чус
Суддя О.С. Євстигнеєв
Суддя І.М. Кощеєв