"19" вересня 2017 р. Справа № 926/2194/17
За позовом Заступника військового прокурора Чернівецького гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Квартино - експлуатаційного відділу м.Чернівці
До Приватного акціонерного товариства "ВФ Україна" м. Київ
Про визнання недійсним договору
Суддя С.М. Гушилик
За участю представників:
Від прокурора: Покора К.В.
Від позивача 1: не з'явився
Від позивача 2: ОСОБА_1 - представник (дов. №1654 від 19.06.17р.)
Від відповідача: ОСОБА_2 - представник (дов. від 12.06.2017р.)
СУТЬ СПОРУ: Заступник військового прокурора Чернівецького гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Квартино - експлуатаційного відділу м. Чернівці 03.07.2017 року звернувся з позовом до Приватного акціонерного товариства "МТС Україна" м. Київ про визнання недійсним договору №57 про розміщення обладнання від 01.07.2015 року.
В обґрунтування своїх позовних вимог прокурор посилається на те, що відповідно до п.1.1. договору на підставі взаємної згоди власник надає ПАТ "МТС Україна" право на розміщення обладнання мобільного зв'язку, телекомунікаційної мережі ПАТ "МТС Україна" за адресою: м.Чернівці, вул. Героїв Майдану, 41 Б, в/м №1, буд. №89 (труба котельні). Спірний договір за своєю природою є договором оренди, всупереч чому при його укладенні сторонами не було дотримано вимог спеціального законодавства, що регулює порядок передачі в оренду військового майна. У зв'язку з вищезазначеним, прокурор просить визнати недійсним договір №57 про розміщення обладнання від 01.07.2015 року.
Ухвалою суду від 03.07.2017 року порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 13.07.2017 року.
Ухвалою суду від 13.07.2017 року розгляд справи було відкладено на 27.07.2017 року.
Ухвалою суду від 27.07.2017 року замінено відповідача ПАТ "МТС Україна" його правонаступником ПАТ "ВФ Україна" та відкладено розгляд справи на 04.09.2017 року.
21.08.2017 року від представника відповідача надійшов відзив на позов, в якому останній зазначає, що оспорюваний договір за своїм змістом є договором сервітуту, а не прихованим договором оренди, оскільки укладення цього договору не позбавляє КЕВ м.Чернівці можливості використовувати трубу котельні за цільовим призначенням.
Ухвалою суду від 04.09.2017 року задоволено клопотання сторони про продовження строку розгляду справи на 15 днів та розгляд справи відкладено на 13.09.2017 року.
Ухвалою суду від 13.09.2017 року розгляд справи було відкладено на 19.09.2017 року у зв'язку з відсутністю представника відповідача.
До початку судового засідання від позивача 1 надійшла заява про розгляд справи без участі його представника, при цьому останній зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
У судовому засіданні, яке відбулося 19.09.2017 року представник позивача 2 та прокурор підтримали свої позовні вимоги в повному обсязі, в свою чергу представник відповідача проти задоволення позову заперечував з підстав викладених у письмовому відзиві на позов.
Заслухавши пояснення представників сторін та прокурора, розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна вимога, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -
Квартирно - експлуатаційний відділ м. Чернівці (власник) та Приватне акціонерне товариство "МТС України", в особі начальника технічного департаменту Захід ПАТ "МТС Україна" (правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство "ВФ Україна") (сторона) уклали договір на розміщення обладнання №57 від 01.07.2015 року (далі договір).
Відповідно до п.1.1. договору власник надає ПАТ "МТС Україна" право на розміщення обладнання мобільного зв'язку, телекомунікаційної мережі ПАТ "МТС Україна" в погодженому сторонами місці за адресою: м.Чернівці, вул. Героїв Майдану, 41 Б, в/м №1, буд.№89 (труба котельні).
Розміщення обладнання ПАТ "МТС Україна" не спричиняє переходу прав власності на дане обладнання до власника, а також не спричиняє покладання на власника відповідальності за його справну роботу, яка залишається за ПАТ "МТС Україна" (п.1.3. договору).
Відповідно до п.п.2.1.2. договору власник зобов'язується надати можливість ПАТ "МТС Україна" безперешкодного, цілодобового, оперативного доступу працівників ПАТ "МТС Україна" до місця розміщення обладнання відповідно до списку, погодженого з виконавцем, а також представників підрядних організацій ПАТ "МТС Україна" для обслуговування обладнання виконання монтажних та експлуатаційних робіт.
У свою чергу ПАТ "МТС Україна" зобов'язується забезпечити відповідність технічних характеристик обладнання, дотримання екологічної безпеки навколишнього середовища, не завдавати шкоди місцю розміщення, своєчасно та в повному обсязі сплачувати встановлені договором платежі (п.п. 2.2.1.-2.2.5. договору).
01.07.2015 року власник та ПАТ "МТС Україна" відповідно до п.1.1. договору склали акт про розміщення телекомунікаційного обладнання мобільного зв'язку за адресою м.Чернівці, вул. Героїв Майдану, 41Б, в/м №1, буд.№89 (труба котельні).
Вартість плати за надання права розміщення обладнання складає 3333,33 грн. за місяць без ПДВ, крім того ПДВ 666,67 грн. Загальна місячна плата за розміщення обладнання становить 4000,00 грн. (п. 3.1 договору).
Пунктом 4.1 договору передбачено що, строк його дії з дати укладення до 31.10.2007 року, з можливістю подальшої пролонгації. За 3 місяці до закінчення дії договору, сторона яка бажає припинити його дію або змінити умови договору, повинна письмово попередити про це іншу сторону. Якщо у вказаний термін зазначене повідомлення не було зроблене, договір вважається продовженим на аналогічний період.
Враховуючи, що відсутні попередження про припинення дії договору, строк дії договору продовжено до 31.10.2017 року.
Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається у процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцю зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором..
Згідно із ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).
Частиною 1 ст.760 ЦК України встановлено, що предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).
Відповідно до норм чинного законодавства України основною відмінністю договору найму (оренди) від договору надання послуг є те, що за договором найму (оренди) наймачу (орендарю) передається у тимчасове користування певна річ (майно), яка зберігає свої властивості та первісний вигляд при неодноразовому використанні, а за договором про надання послуг замовнику надаються певні послуги, які споживаються у процесі вчинення певної дії.
Відповідно до умов договору відповідач розміщує обладнання мобільного зв'язку, що фактично вказує на правовідносини оренди (найму) майна.
Згідно із ст. 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, то відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.
З матеріалів справи встановлено, що котельня (труба), яка знаходиться за адресою: вул. Героїв Майдану, 41Б, в/м №1, буд.№89, м.Чернівці, знаходиться у власності держави в особі Міністерства оборони України та знаходиться на балансі КЕВ м.Чернівці, оскільки останній є складовою частиною Збройних Сил України, підпорядкований Міністерству оборони України і є бюджетною установою.
Відповідно до п. 3 ст. 1 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" відносини оренди рухомого та нерухомого майна, закріпленого за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також за спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань організації спеціального зв'язку та захисту інформації, підпорядкованими йому регіональними органами та територіальними підрозділами, закладами та установами Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, які ведуть його облік у спеціальному порядку, регулюються цим Законом з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про господарську діяльність у Збройних Силах України".
У відповідності до ст. 7 Закону України "Про господарську діяльність у Збройних Силах України", порядок надання дозволу військовим частинам на передачу закріпленого за ними рухомого та нерухомого майна в оренду здійснюється з урахуванням вимог, встановлених порядком надання дозволу військовим частинам на передачу закріпленого за ними рухомого та нерухомого майна в оренду, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 11.05.2000 року №778.
Згідно ч. 4 ст. 7 Закону України "Про господарську діяльність у Збройних Силах України" передача військового майна в оренду юридичним і фізичним особам здійснюється виключно на конкурсній основі з урахуванням необхідності підтримання на належному рівні бойової та мобілізаційної готовності. Умови та порядок проведення конкурсів визначаються Фондом державного майна України за погодженням з Міністерством оборони України.
Згідно зі ст. 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендодавцем державного нерухомого майна є Фонд державного майна України державного майна України, його регіональні відділення та представництва, які, в свою чергу, на підставі ст. 9 даного закону, за наявності підстав та відсутності обмежень, мають право укласти договір оренди державного майна.
Розрахунок орендної плати за користування державним майном визначається Методикою розрахунку та порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 року №786, відповідно до якої такий розрахунок здійснюється на підставі експертної оцінки майна, що орендується.
Відповідно до вимог ст. ст. 2, 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендою є засноване на договорі строкове, платне користування майном, необхідне орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльністю виключно на конкурсних засадах.
Як вбачається із матеріалів справи, що укладаючи спірний договір, об'єктом якого є нерухоме майно, що перебуває у державній власності, сторонами не дотримано вимоги чинного законодавства щодо порядку погодження та отримання дозволу на укладення такого договору з відповідними органами, тобто всупереч діючому законодавству посадовими особами Квартирно - експлуатаційного відділу м.Чернівці перед укладанням договору оренди не проведено конкурси про передачу військового нерухомого майна в оренду.
Також, у порушення п. 6 Порядку надання дозволу військовим частинам Збройних Сил України на передачу закріпленого за ними рухомого та нерухомого майна в оренду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 травня 2000 року №778, відповідачем перед укладанням договору оренди військового нерухомого майна процедура виготовлення експертної оцінки майна, яке надається в оренду, не проводилась.
Частиною першою статті 203 Цивільного кодексу України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Згідно ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
У відповідності до вимог ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Відповідно до абзацу 5 пункту 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсним" передбачено, що відповідно до статтей 215 та 216 Цивільного кодексу України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена, як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.
Як зазначено у пункті 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" від 29 травня 2013 року № 11, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
При укладенні спірного правочину не було дотримано приписів ст. 203 Цивільного кодексу України стосовно того, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, моральним засадам суспільства та має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Отже, сторонами укладено договір з порушенням діючого на момент його вчинення порядку укладення договорів використання державного майна, оскільки фактичним предметом правовідносин було саме використання державного майна для розміщення обладнання мобільного зв'язку.
Таким чином, судом встановлено, що оскаржуваний договір №57 від 01.07.2015 року суперечить положенням Цивільного кодексу України, Закону України "Про оренду державного та комунального майна", Закону України "Про господарську діяльність у Збройних Силах України", а відтак такий договір підлягає визнанню судом недійсним.
Аналогічну правову позицію викладено на постановах Вищого господарського суду № 32/343 від 28.07.2009 року, №50/139 від 27.08.2009 року.
Що ж стосується заперечень відповідача про те, що даний договір є договором сервітуту, слід зазначити наступне.
У відповідності до ч. 1 ст. 401 Цивільного кодексу України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.
Згідно з ч. 1 ст. 404 Цивільного кодексу України право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо.
Як вже було зазначено вище, сторони договору визначили місце розміщення обладнання відповідача, а саме: за адресою м.Чернівці, вул. Героїв Майдану, 41 Б, в/м №1, буд. №89, зазначена будівля перебуває у власності держави. Невід'ємною частиною цієї будівлі є труба котельні, сторони погодили, що розміщення обладнання повинно мати захищений доступ, КЕВ надає можливість відповідачу безперешкодного доступу до місця розміщення обладнання, відповідач має право укласти прямий договір на постачання електричної енергії до обладнання електропостачальною організацією відповідно до правил користування електричною енергією, за використання об'єкту позивача 2 відповідач сплачує місячну плату.
Таким чином, суд прийшов до висновку, що оспорюваний договір по своїй суті не може бути договором сервітуту, так як містить всі ознаки договору оренди.
Згідно із ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідно до абзацу 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно із ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Враховуючи, вище викладене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, відповідають вимогам чинного законодавства України, а тому підлягають задоволенню.
Судові витрати відповідно до статті 49 ГПК України підлягають стягненню з відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст. 49, 82, 84, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -
1.Позов задовольнити.
2.Визнати недійсним договір №57 від 01.07.2015 року укладений між Квартирно - експлуатаційним відділом м.Чернівці та Приватним акціонерним товариством "ВФ Україна".
3.Стягнути з Приватного акціонерного товариства "ВФ Україна" (01601, м. Київ, вул. Лейпцизька, 15, код 14333937) на користь військової прокуратури Західного регіону України Чернівецького гарнізону 1600,00 грн. судового збору.
Повне рішення складено 22.09.2017 року
Суддя С.М. Гушилик