"21" вересня 2017 р. Справа № 926/2765/17
За позовом регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернівецькій області, м. Чернівці
до приватного акціонерного товариства «Туристичний комплекс «Черемош», м. Чернівці
про зобов'язання надати інформацію про діяльність підприємства
Суддя Дутка В.В.
представники:
від позивача - ОСОБА_1, довіреність від 24.01.2017р., ОСОБА_2, довіреність від 13.12.2016р.
від відповідача - ОСОБА_3, довіреність від 12.09.2017р., ОСОБА_4, довіреність від 12.09.2017р., ОСОБА_5, довіреність від 12.09.2017р.
СУТЬ СПОРУ: регіональне відділення Фонду державного майна України по Чернівецькій області звернулося до господарського суду Чернівецької області з позовом до приватного акціонерного товариства «Туристичний комплекс «Черемош» про зобов'язання надати інформацію про діяльність підприємства, а саме: фінансову звітність за І квартал 2017р. та фінансову звітність за І півріччя 2017р.
Позов мотивований порушенням права позивача, як акціонера та органу, уповноваженого управляти пакетом акцій, що належить державі у статутному капіталі відповідача, на отримання від товариства фінансової звітності, що є порушенням норм чинного законодавства та положень статуту товариства відповідача.
Ухвалою господарського суду Чернівецької області від 04.09.2017р. порушено провадження у справі та призначено розгляд справи в судовому засіданні на 21.09.2017р.
18.09.2017р. до господарського суду відповідач подав клопотання про забезпечення розгляду справи технічними засобами та подав відзив на позов, де зазначає, що позивач не звертався до відповідача а ні в письмовій а ні в усній формі з вимогою надати позивачу можливість ознайомитися з документами фінансової звітності товариства. Відповідач зазначає у відзиві на безпідставне посилання позивача на п.г ч.1 ст.10 Закону України «Про господарські товариства», оскільки ст.10 втратила чинність у частині, що стосується акціонерних товариств, бездоказовим є посилання позивача на затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.200р. №419 «Порядок подання фінансової звітності». Наведені позивачем норми ст.ст.11, 14 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» не передбачають зобов'язання акціонерного товариства подання на постійній основі квартальної та річної фінансової звітності акціонерам. Крім того, зазначає відповідач, витребувана інформація про діяльність товариства становить комерційну таємницю та є конфіденційною інформацією і може бути передана позивачу у відповідності до п.3.6. Положення про комерційну таємницю та конфіденційну інформацію ВАТ «Туристичний комплекс «Черемош» лише за наявності особистого дозволу Генерального директора підприємства. З урахуванням викладеного, відповідач просить відмовити у задоволенні позову за безпідставністю.
У судовому засіданні 21.09.2017р. оголошувалась перерва до 12 год. 30 хв. 21.09.2017р.
У судовому засіданні 21.09.2017р. представники позивача просили задовольнити позов, представники відповідача просили відмовити у задоволенні позову за безпідставністю.
Заслухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Господарський суд порушує справи за позовними заявами підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.
Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.
Звертаючись до суду, позивач самостійно обирає спосіб захисту, передбачений ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України.
Позивач звернувся до суду з вимогою до відповідача про зобов'язання надати інформацію про діяльність підприємства, а саме: фінансову звітність за І квартал 2017р. та фінансову звітність за І півріччя 2017р.
Відповідно до ч. 1 ст. 167 Господарського кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.
За приписами ч. 1 ст. 88 Господарського кодексу України учасники господарського товариства мають право брати участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному в установчих документах, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами; брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди); одержувати інформацію про товариство. На вимогу учасника товариство зобов'язане надати йому для ознайомлення річні баланси, звіти про фінансово-господарську діяльність товариства, протоколи ревізійної комісії, протоколи зборів органів управління товариства тощо.
Статтею 116 Цивільного кодексу України передбачено, що учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом та законом, зокрема, одержувати інформацію про діяльність товариства.
Порядок створення, діяльності, припинення, виділу акціонерних товариств, їх правовий статус, права та обов'язки акціонерів визначає Закон України «Про акціонерні товариства» (стаття 1 цього Закону).
Перелік документів, що підлягають зберіганню акціонерним товариством визначено у статті 77 Закону України "Про акціонерні товариства", серед яких ті, які вимагає позивач надати у відповідача.
Положеннями ст. 78 Закону України «Про акціонерні товариства» визначено, що акціонерне товариство забезпечує кожному акціонеру доступ до документів, визначених пунктами 1-3, 5-11, 13, 14, 16 і 17 частини першої статті 77 цього Закону. Протягом 10 робочих днів з дня надходження письмової вимоги акціонера корпоративний секретар, а в разі його відсутності - виконавчий орган акціонерного товариства зобов'язаний надати цьому акціонеру завірені підписом уповноваженої особи товариства копії відповідних документів, визначених частиною першою цієї статті. За надання копій документів товариство може встановлювати плату, розмір якої не може перевищувати вартості витрат на виготовлення копій документів та витрат, пов'язаних з пересиланням документів поштою.
Відповідно до ст. 505 Цивільного кодексу України, комерційною таємницею є інформація, яка є секретною в тому розумінні, що вона в цілому чи в певній формі та сукупності її складових є невідомою та не є легкодоступною для осіб, які звичайно мають справу з видом інформації, до якого вона належить, у зв'язку з цим має комерційну цінність та була предметом адекватних існуючим обставинам заходів щодо збереження її секретності, вжитих особою, яка законно контролює цю інформацію. 2. Комерційною таємницею можуть бути відомості технічного, організаційного, комерційного, виробничого та іншого характеру, за винятком тих, які відповідно до закону не можуть бути віднесені до комерційної таємниці.
Тлумачення поняття комерційної таємниці наведено у ст. 36 Господарського кодексу України де, зокрема, зазначається, що комерційною таємницею є відомості, пов'язані з виробництвом, технологічною інформацією, управлінням, фінансовою та іншою діяльністю суб'єкта господарювання, розголошення яких може завдати шкоди його інтересам.
У свою чергу, стаття 162 Господарського кодексу України визначає, що суб'єкт господарювання, який є власником технічної, організаційної або іншої комерційної інформації, має право на захист від незаконного використання цієї інформації третіми особами за умов, що ця інформація має комерційну цінність у зв'язку з тим, що вона невідома третім особам і до неї немає вільного доступу інших осіб на законних підставах, а власник інформації вживає належних заходів до охорони її конфіденційності. Строк правової охорони комерційної таємниці обмежується в часі.
Наказом генерального директора ВАТ «Туристичний комплекс «Черемош» від 01.07.2015р. №24 затверджено Положення про комерційну таємницю та конфіденційну інформацію Генерального агентства по туризму в Чернівецькій області - ВАТ «Туристичний комплекс «Черемош», згідно якого, до Переліку відомостей, що становлять комерційну таємницю та є конфіденційною інформацією включено, зокрема, фінансові звіти та прогнози. Згідно п.3.6. вказаного Положення, для інших фізичних та юридичних осіб, що не входять в категорію, вказану в п.3.4. даного Положення, дані відомості є конфіденційними і можуть бути передані їм лише за наявності особистого дозволу Генерального директора Підприємства.
Отже, суд дійшов висновку про те, що склад та обсяг відомостей, що становлять комерційну таємницю, порядок їх захисту визначаються самостійно її власником або керівником підприємства з дотриманням чинного законодавства.
Підприємство має право розпоряджатися такою інформацією на власний розсуд і здійснювати щодо неї будь-які законні дії, не порушуючи при цьому права третіх осіб.
Пунктом 36 постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.10.2008 року «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» передбачено, що способом захисту права учасника господарського товариства на отримання інформації про діяльність товариства (пункт "г" частини першої статті 10 Закону про господарські товариства, стаття 116 ЦК, частина перша статті 88 ГК) є спонукання в судовому порядку до виконання товариством дій - надання відповідної інформації.
Господарським судам необхідно також враховувати процедуру надання учасникам (акціонерам) інформації про діяльність товариства, встановлену господарським товариством. У разі, якщо товариством визначено порядок доступу до інформації про діяльність товариства відповідно до вимог статей 33, 35 Закону України "Про інформацію" та роз'яснень ДКЦПФР від 29 жовтня 2002 pоку № 5 "Про порядок застосування пункту "г" статті 10 Закону України "Про господарські товариства" акціонер (учасник) товариства може реалізувати своє право на отримання інформації в установленому порядку (п. 37 постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.10.2008 року «Про практику розгляду судами корпоративних спорів»).
Як вбачається з матеріалів справи, у відповідності до підпункту 5.5. пункту 5 статуту приватного акціонерного товариства «Туристичний комплекс «Черемош» акціонер має право, зокрема, отримати інформацію про господарську діяльність товариства.
Як встановлено судом, позивач, у відповідності до виписки про стан рахунку в цінних паперах станом на 11.07.2017 року є власником іменних простих, бездокументарних, акцій приватного акціонерного товариства «Туристичний комплекс «Черемош», з часткою у статутному капіталі 9,6773 %, в кількості 18910068 штук, загальною номінальною вартістю 4 727 517,00 грн.
Позивач стверджує у позові про звернення до відповідача з листом від 05.05.2017р. №11-02-01753 про надання річної та квартальної фінансової звітності, однак доказів надіслання відповідачу вказаного листа суду не подав. Крім цього, позивач надав суду копію листа від 08.08.2017р. з вимогою до відповідача про надання фінансової звітності, проте також без доказів надсилання чи вручення листа відповідачу. У свою чергу представники відповідача у судовому засіданні 21.09.2017р. пояснили суду про неотримання вищезгаданих листів позивача про надання фінансової звітності.
Таким чином, матеріали справи не містять доказів того, що позивач звертався, а відповідачем було відмовлено позивачу у наданні для ознайомлення документів фінансової звітності.
Посилання позивача на положення Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Порядок подання фінансової звітності, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2000р. №419, які передбачають зобов'язання відповідача подавати позивачу фінансову звітність є необґрунтованим. Наведені закони не регулюють правовідносини, пов'язані з одержанням акціонером інформації про господарську діяльність товариства, в тому числі фінансової звітності.
У відповідності із ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Підсумовуючи вищенаведене, виходячи із заявлених позивачем вимог та наявних у справі доказів, суд не знаходить підстав для задоволення даного позову.
Судові витрати, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
Відмовити у задоволенні позову.
Повне рішення складено 22.09.2017р.
Суддя В.В.Дутка