29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
"21" вересня 2017 р.Справа № 924/665/17
Господарський суд Хмельницької області у складі судді Гладюка Ю.В., розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з додатковою відповідальністю „Продес", м. Хмельницький;
до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Хмельницький;
про стягнення 14 558,40 грн. заборгованості
Представники сторін:
позивач: Сергійчук Ю.В. - за довіреністю від 03.01.2017р.
відповідач: ОСОБА_3 - за довіреністю від 10.08.2017р. №1279
з перервою в судовому засіданні
встановив:
Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення із відповідача 14 558,40 грн., з яких: 7 440,00 грн. заборгованості по орендній платі, 4 132,40 грн. пені, 2 986,00 грн. компенсації вартості спожитої електроенергії. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує, що згідно умов укладеного між ним та відповідачем договору оренди кіоску №2к від 01.01.2015р., останній прийняв у тимчасову оренду кіоск площею 12,4 м.кв., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 для торгівлі продовольчими товарами.
Згідно п. 2.1. договору оренди, сума орендної плати становить 3720 грн. 00 коп. на місяць в т.ч. ПДВ, а відповідно до п. 2.6 вказаного договору оренди, плата за спожиту електроенергію нараховується відповідно до показників лічильника.
Позивач вказує, що п. 5.1 договору оренди встановлено, що даний договір діє з 01.01.2015р. до 31.12.2015р., проте після закінчення строку дії договору орендодавець не заперечував, а орендар продовжував користуватися приміщенням, тому дія договору була автоматично продовжена в силу ст. 764 Цивільного кодексу України.
Посилається на те, що згідно акту приймання-передачі кіоску до договору № 2к оренди кіоску від 01.01.2015р. кіоск площею 12,4 кв.м. було повернуто „31" березня 2016 року. Проте, позивач стверджує, що після повернення кіоску за відповідачем залишається заборгованість по оплаті орендної плати та компенсації вартості спожитої електроенергії за період з „01" лютого 2016р. по „31" березня 2016р. на загальну суму 10 426,00 грн.
На підтвердження заявленої до стягнення заборгованості позивачем подано відповідні розрахунки, згідно яких заборгованість по орендній платі за період з 01.02.2016р. по 31.03.2016р. становить 7 440,00 грн., вартість спожитої електроенергії, заявленої до стягнення за період лютий-березень 2016р. становить 2 986,00 грн., а також пеня в сумі 4 132,40 грн. за період прострочення з 01.04.2016р. по 24.07.2017р.
Позивач вказує на те, що ч.1 ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарювання відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання-відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно ч.1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Частиною б вказаної норми передбачено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 284 Господарського кодексу України орендна плата є істотною умовою договору оренди. Пунктом 1 статті 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.
Обов'язок своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату встановлені частиною 3 статті 285 Господарського кодексу України.
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідач в відзиві на позов проти позову заперечує, посилаючись на те, що свої зобов'язання по договору ФОП ОСОБА_5 виконував належним чином, вчасно сплачував орендну плату, платежі проводилась щомісячно представнику ТДВ „Продес" і до моменту передачі кіоску орендодавцю за актом приймання-передачі від 31.03.2016 р. Відтак вважає, що будь-яка заборгованість по оренді у ФОП ОСОБА_1 перед ТДВ „Продес" відсутня. Звертає увагу суду на акт приймання-передачі від 31.03.2016 р., в якому відсутні дані про наявність заборгованості відповідача перед позивачем з орендної плати, так і за послуги електропостачання на час передачі кіоску. У вказаному акті позивач зазначив про відсутність претензій по об'єкту оренди.
Також, відповідач посилається на те, що згідно акта звірки позивач сам підтверджує відсутність будь-якої заборгованості відповідача та сплату відповідачем коштів за січень, лютий, березень 2016 року в рахунок орендної плати.
Щодо нарахування позивачем витрат за спожиту електроенергію відповідач вказує на те, що будь-якого договору між ФОП ОСОБА_1 та ТДВ „Продес" на постачання електроенергії укладено не було. Також стверджує, що матеріали справи не містяться доказів на підтвердження того, що позивач вправі надавати послуги із електропостачання відповідачу, а також обов'язок останнього оплачувати їх вартість саме позивачу.
Крім того, відповідач вказує, що згідно п. 2.6 договору плата за спожиту електроенергію нараховується відповідно до показників лічильника, проте будь-яких умов, що кошти за послуги спожитої електроенергію повинні бути сплачені ФОП ОСОБА_1 саме ТДВ „Продес" договір не містить. Також, позивач не надав доказів на підтвердження того, що він поніс такі витрати саме за послуги електропостачання, відсутні будь-які докази узгодження між сторонами показників лічильника електроенергії (складення актів, тощо), докази вартості 1 кВт/год., які надавались позивачу енергопостачальною організацією тощо.
Стосовно наданих позивачем звітів про використану електроенергію в лютому 2016 р. та в березні 2016 р. вважає, що то останні жодним чином не підтверджують понесених витрат ТДВ „Продес" по електроенергії. Також, згідно п.3.10 договору передбачено, що відповідальна особа за електропостачання мала б бути від відповідача, а не від позивача, тому покладання на відповідача таких витрат вважає безпідставним та необґрунтованим.
Також, відповідач вказує на безпідставність нарахування пені за період з 01.01.2016 р. по 24.07.2017 р. (за 1 рік і 23 дні), що не відповідає ч.6 ст. 232 ГК України, так як нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання припиняється через шість місяців. Також, відповідач вважає неправильним включення до розрахунку суми пені також і кошти за електроенергію, оскільки плата за електроенергію згідно договору не була складовою частиною орендної плати та не може стягуватись на користь позивача.
Відповідач звертає увагу суду на те, що згідно п. 1.2 договору орендодавець зазначив, що він є власником кіоску та технічного обладнання, проте позивач не надав жодних доказів на підтвердження права власності на кіоск та правомірності його встановлення на земельній ділянці.
Вказує, що згідно Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницькою діяльністю, затвердженого Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та ЖКГ України від 21.10.2011 р. №244, та рішення Хмельницької міської ради від 29.02.2012р. №23 „Про розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності на території м. Хмельницького" для встановлення тимчасової споруди необхідно отримати дозвіл міської ради, отримати паспорт прив'язки тимчасової споруди та укласти договір про встановлення особистого строкового сервітуту для розміщення тимчасової споруди.
Оскільки вказаних документів у позивача немає, тому він не мав права передавати кіоск в оренду відповідачу, а відтак договір оренди кіоску відповідач вважає недійсним. При цьому, посилається на вимоги ч.1 ст. 203 ЦК України, згідно якого зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам, цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Згідно ч.1,2 ст. 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Із врахуванням вищенаведеного, відповідач просить відмовити у позові у повному обсязі.
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, наполягав на його задоволенні.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав з наведених у відзиві підстав.
Розглядом матеріалів справи встановлено наступне.
ОСОБА_1, м. Хмельницький як фізична особа-підприємець зареєстрований 15.08.2007р. згідно Витягу із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців і громадських формувань від 21.08.2017р. №1002941788.
01.01.2015р. між Товариством з додатковою відповідальністю „Продес" (орендодавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (орендар) було укладеного Договір на оренди кіоску №2к.
Відповідно до п.п.1.1, 1.2 вказаного договору передбачено, що орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасову оренду кіоск площею 12,4 м.кв., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 для торгівлі продовольчими товарами. Кіоск та технологічне обладнання, яке здається в оренду, є власністю орендодавця.
Згідно п.п. 2.1 договору оренди сторони передбачили, що за користування приміщенням та обладнанням, що орендуються, орендар виплачує орендодавцеві орендну плату із розрахунку 300 грн. 00 коп. (триста) грн. 00 коп. за 1 кв.м. в місяць, в тому числі ПДВ. Сума орендної плати становить 3720 грн. 00 коп. в місяць в т. ч. ПДВ.
Також, договором оренди передбачено, що розмір плати за оренду може бути змінено (проіндексовано) орендодавцем в односторонньому порядку, в зв'язку із зміною кон'юнктури ринку, зміною орендної плати на аналогічні приміщення, коливань співвідношення між гривнею і доларом США, із зміною законодавства. В такому разі орендодавець повинен повідомити про це орендаря офіційним листом. Раніше сплачена орендна плата корегуванню не підлягає. (п.п. 2.2 договору).
Згідно п.п. 2.3, 2.4 зазначеного договору плата за орендоване приміщення сплачується не пізніше 10 числа поточного місяця за поточний місяць. За несвоєчасну сплату за оренду і послуги орендодавець має право вимагати від орендаря сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суму платежу за кожен день прострочення.
Відповідно до п.п. 2.5, 2.6 договору передбачено, що плата за оренду і послуги за погодженням сторін вноситься на розрахунковий рахунок орендодавця або в його касу. Плата за спожиту електроенергію нараховується відповідно до показників лічильника.
Вказаним договором передбачено, що орендар зобов'язаний своєчасно та у повному обсязі вносити орендодавцеві пату за оренду та надані послуги. (п.п. 3.3 договору).
Згідно Акта приймання-передачі кіоску (до договору №2к про оренду кіоску від 01.01.2015р.) орендодавець передав, а орендар прийняв у тимчасове користування кіоск площею 12,4 м.ків. за адресою: АДРЕСА_1 для торгівлі продовольчими товарами. Претензій до технічного стану кіоску орендар не має.
31.03.2016р. орендар повернув, а орендодавець прийняв з оренди кіоск площею 12,4 кв.м. (АДРЕСА_1), про що сторони підписали Акт приймання-передачі кіоску (до договору №2к від 01.01.2015р.). Вказано, що орендодавець претензій до технічного стану кіоску не має.
Оскільки заборгованість по орендній платі по договору №2к від 01.01.2015р. на оренду кіоску у повному обсязі не сплачена, позивач звернувся до відповідача із претензією за вих.№23-09/16 від 23.09.2016р. про оплату заборгованості в сумі 10 426,00 грн.
Як вбачається із розрахунку заборгованості по договору №2к від 01.01.2015р. на оренду кіоску, за відповідачем значиться борг по орендних платежах в сумі 7 440,00 грн. за лютий-березень 2016р. та по оплаті за електроенергію в сумі 2 986,00 грн. за період лютий-березень 2016р., на загальну суму 10 426,00 грн.
Враховуючи, що відповідач належним чином не виконав зобов'язання по оплаті за оренду кіоску згідно договору №2к від 01.01.2015р., позивач звернувся до суду із позовом про стягнення із відповідача 7 440,00 грн. заборгованості по орендній платі за лютий-березень 2016р., 2 986,00 грн. компенсації вартості спожитої електроенергії та 4 132,40 грн. пені за період з 01.04.2016р. по 24.07.2017р.
Аналізуючи подані докази, оцінюючи їх у сукупності, судом враховується наступне.
Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
З положень ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України вбачається, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Статтею 11 ЦК України та ст. 174 ГК України визначено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Із матеріалів справи вбачається, що правовідносини між сторонами виникли на підставі договору оренди №2к від 01.01.2015р., згідно якого відповідачу було передано в оренду кіоск площею 12,4 м.кв., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 для торгівлі продовольчими товарами.
Згідно з ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України, яка кореспондується з ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України).
Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковий для виконання сторонами.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України).
Приписами ч. 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною 1 статті 286 ГК України передбачено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.
Згідно п.п. 2.1, 2.3 договору оренди від 01.01.2015р. №2к встановлено обов'язок орендаря сплачувати орендну плату із розрахунку 300,00 грн. за 1 кв.м. в місяць (в т.ч. ПДВ). Сума орендної плати становить 3720,00 в місяць (в т.ч. ПДВ) у строк не пізніше 10 числа поточного місяця за поточний місяць.
В ході вирішення справи судом встановлено, що відповідач несвоєчасно та не в повному обсязі вносив орендну плату, чим порушив взяті на себе згідно договору оренди зобов'язання, що призвело до виникнення боргу перед позивачем в розмірі 7 440,00 грн. (за лютий 2016р. в сумі 3 720,00 грн. та за березень 2016р. в суму 3 720,00 грн.), що також підтверджено розрахунком боргу по орендній платі, який поданий позивачем до матеріалів справи.
Оскільки доказів оплати заборгованості в розмірі 7 440,00 грн. суду не надано та відсутність боргу відповідачем не підтверджено належними та допустимими доказами, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення із відповідача 7 440,00 грн. заборгованості по орендній платі підлягають задоволенню. Доводи відповідача, викладені у відзиві від 06.09.2016р., стосовно повного розрахунку із позивачем по орендній платі, матеріалами справи не підтверджуються і судом до уваги не приймаються.
Також, позивачем заявлено до стягнення пеню у сумі 4 132,40 грн. за період прострочення з 01.04.2016р. по 24.07.2017р. із суми боргу 10 426,00 грн.
Судом приймається до уваги, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України).
Нормами ч. 3 ст. 549 ЦК України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Сторони у п.п. 2.4 договору оренди кіоску від 01.01.2015р. №2к передбачили, що за несвоєчасну сплату за оренду і послуги орендодавець має право вимагати від орендаря сплату пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суму платежу за кожен день прострочення.
Як вбачається із поданого до матеріалів справи розрахунку пені, позивачем такі нарахування проведені за період прострочення з 01.04.2016р. по 24.07.2017р. із суми боргу 10 426,00 грн., яка складається із 7 440,00 грн. боргу по орендній платі та 2 986,00 грн. компенсації вартості електроенергії.
Судом при перерахунку заявленої до стягнення суми пені приймається до уваги наступне.
У п. 2.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2014р. роз'яснено, що до стягнення пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України.
Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.
При цьому, з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 ГПК України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань (п. 1.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013 року).
Відтак, позивачем не враховано наведені вище положення та здійснено нарахування пені поза межами шестимісячного строку, починаючи від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Суд також вважає безпідставним включення до розрахунку пені, крім орендних платежів в розмірі 7 440,00 грн. за період лютий-березень 2016р., також і вартості спожитої електроенергії в сумі 2 986,00 грн., оскільки порядок відшкодування останньої не було встановлено договором оренди від 01.01.2015р. №2к та не підтверджено будь-якими доказами та матеріалами.
При перерахуванні суми пені судом приймаються до уваги такі розрахунки: по орендній платі за лютий 2016р. за період прострочення з 11.02.2016р. по 11.08.2016р. за 183 дні прострочення із суми боргу 3 720,00 грн. пеня становить 715,34 грн.; по орендній платі за березень 2016р. за період прострочення з 11.03.2016р. по 11.09.2016р. за 185 днів прострочення із суми боргу 3 720,00 грн. пеня становить 683,32 грн. Відтак, позивачем правомірно було заявлено до стягнення пеню в сумі 1 398,66 грн., а в решті суми пені суд вважає за необхідне відмовити із вищенаведених підстав.
Щодо позовних вимог про стягнення із відповідача вартості спожитої електроенергії в сумі 2 986,00 грн. (за лютий 2016р. в сумі 1 517,90 грн., за березень 2016р. в сумі 1 468,10 грн.), судом приймається до уваги, що порядок та суми відшкодування електроенергії не було передбачено ні договором оренди кіоску від 01.01.2015р. №2к, ані будь-якими іншим угодами, актами, підписаними між сторонами. Тому підтвердити обгрунтованість цих нарахувань позивач не може.
Наявні в матеріалах справи звіти про використану електроенергію від 29.02.2016р., від 31.03.2016р. не можуть слугувати належним доказом узгодження між сторонами як вартості електроенергії, так і понесених по електроенергії витрат саме позивачем, оскільки складені не відповідачем, а представником позивача. Звітувати ж про спожиті об'єми електроенергії мав би відповідач. Також, в матеріалах справи відсутні будь-які докази фіксації показників лічильника електроенергії на час передачі приміщення в оренду, докази вартості 1 кВт/год., які надавались позивачу енергопостачальною організацією, а також порядок і строки їх оплати саме відповідачем. Відтак, доводи позивача щодо обгрунтованості стягнення компенсації вартості спожитої електроенергії в сумі 2 986,10 грн. не підтверджені належними та допустимими доказами, тому не підлягають задоволенню.
Судом враховується, що раніше проведена оплата компенсації вартості спожитої електроенергії відбулась за окремим (усним) погодженням сторін шляхом виставлення відповідачу рахунків до суми платежів яких була включена вартість електроенергії.
Згідно частини 1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.
Статтями 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до частини 1 статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
На підставі зазначеного вище суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в сумі 7 440,00 грн. орендної плати та 1 398,66 грн. пені, в решті позовних вимог про стягнення із відповідача 2 733,74 грн. пені та 2 986,00 грн. вартості спожитої електроенергії, суд вважає за необхідне відмовити із вищенаведених підстав.
Згідно зі ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 1, 2, 13, 32, 33, 34, 43, 49, 82, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд,
Позов задовольнити частково.
Стягнути із фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Товариства з додатковою відповідальністю „Продес" (29000, м. Хмельницький, вул. Проскурівська, буд. 16, код ЄДРПОУ 14167956) 7 440,00 грн. (сім тисяч чотириста сорок гривень 00 коп.) заборгованості по орендній платі, 1 398,66 грн. (одна тисяча триста дев'яносто вісім гривень 66 коп.) пені, 971,39 грн. (дев'ятсот сімдесят одна гривня 39 коп.) витрат по оплаті судового збору.
В решті позову відмовити.
Повне рішення складено 22.09.2017р.
Суддя Ю.В. Гладюк
Віддруковано 1 прим. - до матеріалів справи.