ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
19.09.2017Справа №910/10798/17
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Зорі Прикарпаття»
до Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк» Славкіної Марини Анатоліївни
про визнання протиправним та скасування повідомлення про нікчемність правочинів
Суддя Демидов В.О.
Представники сторін:
від позивача - не з'явився;
від відповідача - Онішкевич М.М. (дов. №22/1/57 від 03.01.2017 р.);
03.07.2017 Товариство з обмеженою відповідальністю «Зорі Прикарпаття» звернулось до господарського суду міста Києва із позовом до Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк» Славкіної Марини Анатоліївни про визнання протиправним та скасування рішення ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» Славкіної Марини Анатоліївни викладене у формі повідомлення №11/2-27199 від 28.08.2015 про нікчемність договорів про внесення змін до кредитного договору №358-2012 від 09.10.2012, які були у кладені між ПАТ «ВіЕйБі Банк» та ТОВ «Зорі Прикарпаття», а саме:
Договору про внесення змін від 16.12.2013;
Договору про внесення змін від 15.01.2014;
Договору про внесення змін від 17.02.2014;
Договору про внесення змін від 17.03.2014;
Договору про внесення змін від 01.04.2014;
Договору про внесення змін від 30.04.2014;
Договору про внесення змін від 16.06.2014;
Договору про внесення змін від 15.07.2014;
Договору про внесення змін від 15.08.2014;
Договору про внесення змін від 28.08.2014;
Договору про внесення змін від 15.09.2014;
Договору про внесення змін від 15.10.2014;
Договору про внесення змін від 31.10.2014.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідачем у оспорюваному рішенні про нікчемність правочину жодним чином не визначено конкретних підстав та фактів нікчемності, і станом на час надсилання повідомлення №11/2-27199 від 28.08.2015 про нікчемність правочину, ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» знаходився в стадії ліквідації, що в свою чергу виключає можливість застосування до спірних правовідносин ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», оскільки заявляти про нікчемність правочину, уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб має право протягом дії процедури тимчасової адміністрації.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.07.2017 порушено провадження у справі №910/10798/17, розгляд справи призначено на 11.07.2017.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 11.07.2017 враховуючи неявку представників сторін, невиконання ними вимог ухвал суду від 04.07.2017, а також необхідність витребування доказів по справі, розгляд справи відкладено на 15.08.2017.
11.08.2017 відповідач через загальний відділ діловодства суду подав відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було проведено перевірку правочинів на предмет виявлення правочинів, що є нікчемними, відтак уповноважена особа, на думку відповідача, діяла в межах повноважень, наданих їй ч. 2 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». При цьому, як зазначає відповідач, уповноважена особа не визнає правочин нікчемним, а лише виявляє або забезпечує таке виявлення та фіксує даний факт.
15.08.2017 позивач через загальний відділ діловодства суду подав додаткові документи для долучення до матеріалів справи.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 15.08.2017 враховуючи необхідність витребування доказів по справі, розгляд справи відкладено на 31.08.2017.
Судове засідання призначене на 31.08.2017 не відбулось у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю судді Демидова В.О.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 06.09.2017 у зв'язку із виходом судді Демидова В.О. з лікарняного, розгляд справи призначено на 19.09.2017.
У судове засідання 19.09.2017 з'явилися представники сторін, надали пояснення по справі.
З урахуванням фактичних обставин справи, суд вважає за можливим розглянути справу за наявними матеріалами у даному судовому засіданні з урахуванням положення ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.
В судовому засіданні 19.09.2017 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва встановив такі фактичні обставини справи.
На підставі постанови Правління Національного банку України від 20 листопада 2014 року № 733 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 20 листопада 2014 року №123 «Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві «Всеукраїнський Акціонерний Банк», згідно з яким з 21 листопада 2014 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський Акціонерний Банк».
Відповідно до рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 20 березня 2015 № 63, розпочато процедуру ліквідації Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» та призначено уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Славкіну Марину Анатоліївну.
Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 22 лютого 2016 року № 213 продовжено строк здійснення процедури ліквідації Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» та повноваження ліквідатора Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Славкіної Марини Анатоліївни на два роки до 19 березня 2018 року включно.
09.10.2012 між ПАТ «ВіЕйБі Банк» та ТОВ «Луцьк-Металопостачсервіс» було укладено кредитний договір №358-2012, відповідно до якого банк зобов'язався надати позичальнику кредит у формі відновлювальної кредитної лінії з лімітом 150 000 000 грн. у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання.
04.10.2013 між ПАТ «ВіЕйБі Банк», ТОВ «Луцьк-Металопостачсервіс» та ТОВ «Зорі Прикарпаття» укладено договір про внесення змін №10 до кредитного договору №358-2012 від 09.10.2012, відповідно до умов якого здійснюється заміна сторони позичальника в договорі, у зв'язку із чим всі права та обов'язки позичальник за договором, які існують на момент укладення даного договору про внесення змін, переходять від позичальника до нового позичальника з моменту вступу даного договору про внесення змін в силу.
Як зазначає позивач, ним отримано повідомлення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» Славкіної Марини Анатоліївни №11/2-27199 від 28.08.2015 про нікчемність правочинів про знесення змін до кредитного договору №358-2012 від 09.10.2012, які були у кладені між ПАТ «ВіЕйБі Банк» та ТОВ «Зорі Прикарпаття», а саме: договору про внесення змін від 16.12.2013; договору про внесення змін від 15.01.2014; договору про внесення змін від 17.02.2014; договору про внесення змін від 17.03.2014; договору про внесення змін від 01.04.2014; договору про внесення змін від 30.04.2014; договору про внесення змін від 16.06.2014; договору про внесення змін від 15.07.2014; договору про внесення змін від 15.08.2014; договору про внесення змін від 28.08.2014; договору про внесення змін від 15.09.2014; договору про внесення змін від 15.10.2014; договору про внесення змін від 31.10.2014, з підстав, визначених п. п. 6, 7 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
За твердженнями позивача, вказане рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» Славкіної Марини Анатоліївни є неправомірним та необґрунтованим. До того ж, позивачем наголошено, що перевірка правочинів банку на предмет відповідності їх законодавству вчиняється уповноваженою особою саме у період дії тимчасової адміністрації. Вказані обставини у сукупності і стали підставою для звернення до суду з розглядуваним позовом.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
У відповідності з приписами ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.
Звертаючись до суду, позивач самостійно обирає спосіб захисту, передбачений ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України.
Відповідно до ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Норми ст. 16 Цивільного кодексу України кореспондуються з положеннями ст. 20 Господарського кодексу України, якими визначено, що права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності права; визнання недійсними господарських угод; відновлення становища; припинення дій; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних і оперативно-господарських санкцій; установлення, зміни та припинення господарських правовідносин.
Нормами статті 13 Конституції України закріплено обов'язок держави забезпечувати захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання. Згідно статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Згідно ст. 4 ГПК України господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного суду України від 10 жовтня 2012 року № 6-110цс12.
За приписами ст. ст. 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ст. ст. 55, 124, 129, 130 Конституції України кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, що не заборонений законом, відтак спір про визнання протиправним та скасування повідомлення про нікчемність правочину може бути вирішений судом із застосуванням способу захисту порушеного права, передбаченого п. 10 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, а саме визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади АР Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, якщо це призводить до порушення, оспорення або невизнання цивільного права чи інтересу.
Статтею 1 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначено, що цим законом встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.
Метою вказаного нормативно-правового акту є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.
Відносини, що виникають у зв'язку із створенням і функціонуванням системи гарантування вкладів фізичних осіб, виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, регулюються цим Законом, іншими законами України, нормативно-правовими актами Фонду та Національного банку України.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст.37 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Фонд безпосередньо або уповноважена особа Фонду у разі делегування їй повноважень має право повідомляти сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.
Згідно ч. 1 ст. 54 вказаного нормативно-правового акту рішення, що приймаються відповідно до цього Закону Національним банком України, Фондом, працівниками Фонду, що виконують функції, передбачені цим Законом, у тому числі у процесі здійснення тимчасової адміністрації, ліквідації банку, виконання плану врегулювання, можуть бути оскаржені до суду.
За таких обставин, приймаючи до уваги положення Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, позивачем при зверненні до суду з розглядуваним позовом повинно бути доведено невідповідність оспорюваного рішення вимогам чинного законодавства на момент його видання.
У ч. 1 ст. 76 Закону України «Про банки і банківську діяльність» передбачено, що Національний банк України зобов'язаний прийняти рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних у разі: 1) неприведення банком своєї діяльності у відповідність із вимогами законодавства, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України, після віднесення його до категорії проблемних, але не пізніше ніж через 180 днів з дня визнання його проблемним; 2) зменшення розміру регулятивного капіталу або нормативів капіталу банку до однієї третини від мінімального рівня, встановленого законом та/або нормативно-правовими актами Національного банку України; 3) невиконання банком протягом 10 робочих днів поспіль 10 і більше відсотків своїх зобов'язань перед вкладниками та іншими кредиторами; 4) одноразове грубе або систематичне порушення банком законодавства у сфері готівкового обігу, що створює загрозу інтересам вкладників чи інших кредиторів банку.
Частиною 1 ст. 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність» передбачено, що банк може бути ліквідований: 1) за рішенням власників банку; 2) у разі відкликання Національним банком України банківської ліцензії з власної ініціативи або за пропозицією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Національний банк України має право відкликати банківську ліцензію з власної ініціативи у разі, якщо: 1) виявлено, що документи, надані для отримання банківської ліцензії, містять недостовірну інформацію; 2) банк не виконав жодної банківської операції протягом року з дня отримання банківської ліцензії; 3) встановлено систематичне порушення банком законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму, що створює загрозу інтересам вкладників чи інших кредиторів банку.
Національний банк України приймає рішення про відкликання у банку банківської ліцензії та ліквідацію банку за пропозицією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб протягом п'яти днів з дня отримання такої пропозиції Фонду.
Як зазначалось вище, на підставі постанови Правління Національного банку України від 20 листопада 2014 року № 733 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 20 листопада 2014 року № 123 «Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві «Всеукраїнський Акціонерний Банк», згідно з яким з 21 листопада 2014 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський Акціонерний Банк».
Відповідно до рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 20 березня 2015 № 63, розпочато процедуру ліквідації Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» та призначено уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Славкіну Марину Анатоліївну.
Судом також вказувалось, що відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 37 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Фонд безпосередньо або уповноважена особа Фонду у разі делегування їй повноважень має право повідомляти сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.
Частиною 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено, що правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: 1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; 2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; 3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; 4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; 5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність»; 6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України; 9) здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.
Тобто, з наведеного вбачається, що нормами Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» наведено перелік підстав, за наявності яких правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними.
Зі змісту повідомлення №11/2-27199 від 28.08.2015 про нікчемність правочинів вбачається, що договори про знесення змін до кредитного договору №358-2012 від 09.10.2012, які були у кладені між ПАТ «ВіЕйБі Банк» та ТОВ «Зорі Прикарпаття», а саме: договір про внесення змін від 16.12.2013; договір про внесення змін від 15.01.2014; договір про внесення змін від 17.02.2014; договір про внесення змін від 17.03.2014; договір про внесення змін від 01.04.2014; договір про внесення змін від 30.04.2014; договір про внесення змін від 16.06.2014; договір про внесення змін від 15.07.2014; договір про внесення змін від 15.08.2014; договір про внесення змін від 28.08.2014; договір про внесення змін від 15.09.2014; договір про внесення змін від 15.10.2014; договір про внесення змін від 31.10.2014, визнано нікчемним з посиланням на те, що згідно умов вказаних договорів сторони домовилися в тому числі про зменшення процентної ставки за користування кредитом, збільшення строку користування кредитом, відстрочення сплати процентів за користування кредитом.
Проте відповідачем не було вказано, яким чином ТОВ «Зорі Прикарпаття» було отримано переваги (пільги) та чи дійсно переваги (пільги) мали місце по відношенню до інших клієнтів ПАТ «ВіЕйБі Банк» відповідно до вимог п. п. 6, 7 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»
До того ж, судом прийнято до уваги, що права позивача внаслідок дій відповідача було порушено шляхом висування Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» Славкіною Мариною Анатоліївною у повідомленні №11/2-27199 від 28.08.2015 про нікчемність правочинів вимоги про негайне виконання зобов'язань за кредитним договором з врахуванням нікчемності договорів про внесення змін.
З приводу посилань відповідача на те, що повідомлення про нікчемність правочину не є управлінським рішенням Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» Славкіної Марини Анатоліївни, суд зауважує наступне.
Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. За положеннями ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Слід зазначити що статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи.
У ст. 11 Міжнародного пакту про політичні та громадянські права, який ратифіковано Указом №2148-08 від 19.10.1973 Президії Верховної Ради Української РСР, кожен має право при визначенні його прав і обов'язків у будь-якому цивільному процесі на справедливий і публічний розгляд справи компетентним, незалежним і безстороннім судом, створеним на підставі закону.
Способи захисту за своїм призначенням можуть вважатись визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Тобто, метою застосування судом певного способу захисту прав та законних інтересів осіб є усунення невизначеності у взаємовідносинах суб'єктів, створення необхідних умов для реалізації права й запобігання дій зі сторони третіх осіб, які перешкоджають його здійсненню. Отже, останнє направлене на настання певних юридичних наслідків.
Вказану правову позицію висловлено Верховним Судом України у листі від 01.04.2014 «Аналіз практики застосування судами ст. 16 Цивільного кодексу України».
Наразі, суд вважає за необхідне захистити права позивача шляхом скасування як незаконного рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» Славкіної Марини Анатоліївни про, викладене у формі повідомлення №11/2-27199 від 28.08.2015, про нікчемність договорів про внесення змін до кредитного договору №358-2012 від 09.10.2012, які були у кладені між ПАТ «ВіЕйБі Банк» та ТОВ «Зорі Прикарпаття», а саме: договору про внесення змін від 16.12.2013; договору про внесення змін від 15.01.2014; договору про внесення змін від 17.02.2014; договору про внесення змін від 17.03.2014; договору про внесення змін від 01.04.2014; договору про внесення змін від 30.04.2014; договору про внесення змін від 16.06.2014; договору про внесення змін від 15.07.2014; договору про внесення змін від 15.08.2014; договору про внесення змін від 28.08.2014; договору про внесення змін від 15.09.2014; договору про внесення змін від 15.10.2014; договору про внесення змін від 31.10.2014.
Судовий збір в розмірі 1 600,00 грн., відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.
Керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
2. Скасувати рішення ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» Славкіної Марини Анатоліївни викладене у формі повідомлення №11/2-27199 від 28.08.2015 про нікчемність договорів про внесення змін до кредитного договору №358-2012 від 09.10.2012, які були у кладені між ПАТ «ВіЕйБі Банк» та ТОВ «Зорі Прикарпаття», а саме: договору про внесення змін від 16.12.2013; договору про внесення змін від 15.01.2014; договору про внесення змін від 17.02.2014; договору про внесення змін від 17.03.2014; договору про внесення змін від 01.04.2014; договору про внесення змін від 30.04.2014; договору про внесення змін від 16.06.2014; договору про внесення змін від 15.07.2014; договору про внесення змін від 15.08.2014; договору про внесення змін від 28.08.2014; договору про внесення змін від 15.09.2014; договору про внесення змін від 15.10.2014; договору про внесення змін від 31.10.2014.
3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 27Т, код 19017842) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Зорі Прикарпаття» (77400, Івано-Франківська обл., Тисменицький район, місто Тисмениця, вул. Галицька, буд. 93, код 35129580) 1 600,00 грн. (одну тисячу шістсот гривень 00 коп.) судового збору, після вступу рішення в законну силу видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складене та підписане - 21.09.2017.
Суддя В.О. Демидов