Провадження № 22-ц/774/3459/17 Справа № 188/1645/16-ц Головуючий у 1 й інстанції - Ніколаєва І. К. Доповідач - Варенко О.П.
Категорія 30
20 вересня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого - Варенко О.П.,
суддів -Городничої В.С., Лаченкової О.В.,
при секретарі - Василенко М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпрі цивільну справу
за апеляційною скаргою Моторного (транспортного) страхового бюро України
на рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 16 лютого 2017 року
у цивільній справі за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,
У грудні 2016 року позивач звернувся з вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що 16 вересня 2014 року приблизно о 6-00 годині водій ОСОБА_1 на 308 км автодороги М-04 «Знам'янка - Луганськ - Ізварине», керуючи автомобілем «КамАЗ», військовий номер НОМЕР_1 , скоїв зіткнення з автомобілем «Джилі», д.н. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 . Під час зазначеної ДТП водій автомобіля «Джилі», д.н. НОМЕР_2 , ОСОБА_2 загинув.
ОСОБА_1 визнано винним у вищезазначеній ДТП відповідно до вироку Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 18.02.2015 р. у справі № 188/2054/14-к.
На час скоєння дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_1 не була забезпечена жодним чинним полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
27 жовтня 2014 року із заявою про виплату страхового відшкодування (регламентної виплати) до Моторного (транспортного) страхового бюро України звернулася ОСОБА_3 - спадкоємець власника автомобіля «Джилі», д.н. НОМЕР_2 , ОСОБА_2 .
На підставі Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», на підставі наданих ОСОБА_3 документів, звітів автотоварознавчих досліджень № 02/11/14 від 12.12.2014 р. та № у02/11/14 від 12.12.2014 р., наказу № 4253 від 17.18.15 р., Моторне (транспортне) страхове бюро України сплатило ОСОБА_3 страхове відшкодування в сумі 50000 грн. 00 коп.. Факт сплати зазначених коштів підтверджується платіжним дорученням № 4253рв від 17 серпня 2015 р.
Додатково по зазначеній справі (№ 24581) Моторне (транспортне) страхове бюро України сплатило послуги аварійного комісара у розмірі 2104,58 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 9295 від 14.02.2015 року.
Крім того, 28 серпня 2015 року із заявою про відшкодування витрат на поховання та спорудження надгробного пам'ятника до Моторного (транспортного) страхового бюро України звернулась ОСОБА_3 .
На підставі Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», наданих ОСОБА_3 документів, наказу № 4596 від 14.09.15 року Моторне (транспортне) страхове бюро України сплатило ОСОБА_3 страхове відшкодування (регламентна виплата) у сумі 9 621,00 грн. Факт сплати зазначених коштів підтверджується платіжним дорученням № 4596рв від 15 вересня 2015 р.
Таким чином, загальна сума збитків МТСБУ складає 61725,58 грн.
Задля досудового врегулювання відшкодування збитків, Моторне (транспортне) страхове бюро України звернулося до ОСОБА_1 з проханням добровільного відшкодування збитків, але відповіді не отримано. У зв'язку з цим, позивач просив суд стягнути з відповідача зазначену суму страхового відшкодування та судові витрати.
Рішенням Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 16 лютого 2017 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з таким рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Вислухавши представника позивача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Судом встановлено, що 16 вересня 2014 року приблизно о 6-00 годині водій ОСОБА_1 на 308 км автодороги М-04 «Знам'янка - Луганськ - Ізварине», керуючи автомобілем «КамАЗ», військовий номер НОМЕР_1 , скоїв зіткнення з автомобілем «Джилі», д.н. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 . Під час зазначеної ДТП водій автомобіля «Джилі», д.н. НОМЕР_2 , ОСОБА_2 загинув (а.с.14).
ОСОБА_1 визнано винним за ч. 1 ст. 415 КК України у вищезазначеній ДТП відповідно до вироку Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від18.02.2015 р. у справі № 188/2054/14-к (а.с.5-8).
На час скоєння дорожньо - транспортної пригоди , цивільно - правова відповідальність водія ОСОБА_1 не була забезпечена жодним чинним полісом обов'язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів через те, що відповідач не є власником автомобіля, який став учасником ДТП.
Потерпілою по даній справі була визнана ОСОБА_3 - спадкоємець власника автомобіля «Джилі», д.н. НОМЕР_2 , ОСОБА_2 , який загинув через ДТП з вини відповідача. Цивільний позов нею по кримінальному провадженню не був поданий до обвинуваченого ОСОБА_1 , шкода не відшкодовувалась.
27.10.2014 року ОСОБА_3 звернулась до позивача з заявою про відшкодування шкоди, спричиненої ДТП, яка сталася з вини відповідача (а.с.10).
Заява ОСОБА_3 була задоволена і їй позивачем сплачено 50000 гривень в рахунок відшкодування шкоди, спричиненої ДТП, що підтверджується Наказом позивача від 17.08.2015 року (а.с.28), платіжним дорученням № 4253 від 17.08.2015 року (а.с.29).
Також ОСОБА_3 позивачем були відшкодовані витрати за послуги аварійних комісарів згідно рахунку № 210/М від 18.12.2014 року в сумі 2104,58 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 9295 від 14.02.2015 року (а.с.29).
15.08.2015 року ОСОБА_3 позивачем було сплачено 9621 грн. в рахунок страхового відшкодування згідно наказу № 4596 від 14.09.2015 року, що підтверджується платіжним дорученням № 4596 рв від 15.08.2015 року (а.с.33).
Згідно вироку Петропавлівського районного суду суду від 18.02.2015 року (а.с. 5 - 8), ОСОБА_1 проходив військову службу за мобілізацією у військовій частині (польова пошта НОМЕР_3 ), що дислокується в смт. Черкаське Новомоськовського району Дніпропетровської області, у військовому званні «сержант», керуючи технічно справним військовим автомобілем марки «КамАЗ», моделі «43101», військовий номер НОМЕР_1 16.08.2014 року вчинив ДТП, шкоду за яке позивач відшкодував спадкоємцю потерпілого у ДТП ОСОБА_3 .
Встановивши зазначені обставини, суд першої інстанції, керуючись ст.ст. 1166, 1187, 1191 ЦК України, ст.ст. 38, 41 Закону України «Про загальнообов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ухвалив рішення, яке відповідає вимогам чинного законодавства та підтверджується матеріалами справи.
Доводи апеляційної скарги позивача про те, що судом мали бути застосовані положення ст.1188 ЦК України відхиляються колегією суддів, оскільки, як роз'яснено у п.8 Постанови Пленуму ВССУ №4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» від 01.03.2013 року, за правилами ст. 1188 УК України вирішуються спори про відшкодування шкоди, завданої самим джерелам підвищеної небезпеки, а саме: шкода, завдана одному з володільців із вини іншого, відшкодовується винним; не відшкодовується шкода, завдана володільцю лише з його вини; за наявності вини всіх володільців розмір відшкодування визначається судом у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення (тобто залежно від ступеня вини кожного); у разі відсутності вини володільців у взаємному завданні шкоди жоден із них не має права на відшкодування.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що страхове відшкодування має бути стягнуто саме з винуватця дорожньо-транспортної пригоди не можуть бути прийняті до уваги, оскільки суперечать ч.2 ст.1187 ЦК України, згідно якої шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання чи утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27.03.1992 р. № 6, під володільцем джерела підвищеної небезпеки мається на увазі юридична особа чи громадянин, що здійснює експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо). Не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин із володільцем цього джерела (шофер, машиніст, оператор тощо).
Таким чином, у разі завдання шкоди водієм юридичної особи на автомобілі, що цій юридичній особі належить, шкода третім особам відшкодовуватиметься саме юридичною особою.
Таким чином, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин, а доводи апеляційної скарги зводяться до суб'єктивного тлумачення заявником норм матеріального права та не впливають на встановлені судом обставини справи.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України - відхилити.
Рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 16 лютого 2017 року- залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Головуючий: О.П.Варенко
Судді: В.С.Городнича
О.В.Лаченкова