Провадження № 33/774/948/17 Головуючий у І-й інстанції - Кушнірчук Р.О.
Справа № 206/4337/17 Головуючий в ІІ інстанції - Коваленко В.Д.
20 вересня 2017 року м. Дніпро
Суддя Апеляційного суду Дніпропетровської області Коваленко В.Д., за участю особи, що подала апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Самарського районного суду м.Дніпропетровська від 29 серпня 2017 року у справі про адміністративне правопорушення, якою:
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянку України, маючи незакінчену вищу освіту, перебуваючи в цивільному шлюбі, маючи на утриманні малолітню дитину, перебуваючи у відпустці по догляду з дитиною, що мешкає за адресою: вул. Волошкова, буд.8, в м.Дніпро, Дніпропетровської області,
визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави 340 грн., -
ОСОБА_2 постановою суду визнано винною в тому, що вона 01 липня 2017 року о 22 годині 35 хвилин в с.Орловщина Дніпропетровської області, по вул. Острівна, в районі буд. № 1, керуючи транспортним засобом Infiniti QX, д.н.з. НОМЕР_1, перед початком руху та зміною напрямку руху, не переконалась що це буде безпечно, внаслідок чого з необережності скоїла наїзд на припаркований автомобіль НОМЕР_2, який належить ОСОБА_1 Своїми діями водій ОСОБА_2О порушила п. 10.1 Правил дорожнього руху України, чим вчинила правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП, що призвело до пошкодження вказаного автомобіля та спричинило матеріальних збитків потерпілому ОСОБА_1
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить оскаржувану постанову суду першої інстанції від 28.08.2017 року - скасувати та прийняти нову постанову, якою справу про адміністративне правопорушення за ст.124 КУпАП відносно ОСОБА_2 направити до суду першої інстанції на новий розгляд.
Вважає постанову такою, що грубо порушує його права, як особи потерпілої від правопорушення, а признане судом покарання є м'яким та не відповідає ступеню тяжкості вини ОСОБА_2
Обґрунтовуючи свої вимоги, ОСОБА_1 вважає, що судом першої інстанції при розгляді справи поверхнево досліджено матеріали справи, з яких вбачається, що ОСОБА_2 не тільки скоїла ДТП внаслідок грубого порушення правил безпеки (переплутала педалі газ та гальма), але і залишила місце ДТП після скоєння. Вказані обставини, на думку апелянта, підтверджуються матеріалами справи.
Апелянт звертає увагу суду на те, що судом не враховано тих обставин, що діями ОСОБА_2 йому, як власнику транспортного засобу SHKODA Octavia спричинено значну матеріальну шкоду та в обґрунтування посилається на висновки експерта автотоварознавця ОСОБА_3 від 13 липня 2017 року. Вказує, що до сьогоднішнього дня ОСОБА_2 не вжито жодних заходів, спрямованих на відшкодування заподіяних йому внаслідок її незаконних дій суттєвих збитків.
Окрім цього, ОСОБА_1 вказує, що його здоров'я та психоемоційний стан значно погіршилися, оскільки він не має коштів на ремонт автомобіля, а винна особа не тільки намагалась уникнути відповідальності за скоєне, але й не усунула негативні наслідки свої дій. Це, на думку апелянта, не було взято до уваги судом першої інстанції при призначені покарання.
Апелянт вважає, що судом першої інстанції порушено його процесуальні права, судовий розгляд проведено поверхово.
Вислухавши пояснення ОСОБА_2, яка просила постанову суду першої інстанції залишити без змін, оскільки вона постійно використовує автомобіль в побуті, та із-за знаходження у неї на утриманні малолітньої дитини, пояснення потерпілого ОСОБА_1, який просив його апеляційну скаргу задовольнити, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, а постанову суду вважаю законною, виходячи з наступного.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 стосовно необґрунтованості постанови суду першої інстанції є безпідставними, адже висновок місцевого суду про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, відповідає фактичним обставинам справи, є обґрунтованим, повністю узгодженим із наявними в матеріалах справи доказами, об'єктивність яких сумнівів не викликає.
Даний висновок суду підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи, в їх сукупності, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії БР №199999 від 07 серпня 2017 року, схемою місця дорожньо-транспортної події, письмовими поясненнями свідків, ОСОБА_2, та потерпілого ОСОБА_1
В апеляційному суді ОСОБА_2 також визнала себе виною у скоєному, вказавши, що з необережності натиснула замість педалі гальмування на педаль газу та допустила зіткнення з автомобілем, скоївши ДТП. Потерпілий повністю підтвердив обставини скоєного, наголосивши, що до цих пір ОСОБА_2 не відшкодувала збитки.
Порушень ст. ст. 279, 280 КУпАП при розгляді справи судом першої інстанції не допущено. Докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність відповідно до ст. 252 КУпАП, а всі обставини, що мають значення для вирішення справи, суд з наведенням відповідних мотивів вірно встановив та правильно кваліфікував вчинене ОСОБА_2 правопорушення за ст. 124 КУпАП.
Щодо доводів апелянта відносно обґрунтованості призначення покарання ОСОБА_2, то зазначаю наступне.
Як видно з постанови суду при призначенні виду та розміру покарання суд першої інстанції вірно врахував наявність у ОСОБА_2 малолітньої дитини, що вона перебуває в декретній відпустці, ступінь вини, дані про особу, що вона раніше не притягувалась до адміністративної відповідальності. Обставиною, що пом'якшує покарання суд правильно врахував її щиросердне каяття.
Отже вважаю, що ОСОБА_2 за скоєне правопорушення призначене справедливе покарання у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. При цьому вважаю, що призначення ОСОБА_2 покарання у вигляді позбавлення права керувати транспортним засобом буде несправедливим внаслідок суворості, оскільки вона розкаялась, раніше до адміністративної відповідальності не притягалась, має малолітню дитину.
Що стосується доводів потерпілого ОСОБА_1 щодо необхідності відшкодування збитків, вважаю за необхідне зазначити з цього приводу, що він має право звернутись до районного суду з позовом в порядку цивільного судочинства.
Отже, приходжу до висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції, як законну - без змін.
На підставі викладеного та керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову Самарського районного суду м.Дніпропетровська від 29 серпня 2017 року щодо ОСОБА_2, визнаною виною у вчинені адміністративного правопорушення за ст. 124 КУпАП, - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Апеляційного суду
Дніпропетровської області ОСОБА_4