Провадження № 22-ц/774/5101/17 Справа № 190/1924/16-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Лаченкова О.В.
Категорія
20 вересня 2017 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого - Лаченкової О.В.
суддів - Варенко О.П., Городничої В.С.
при секретарі - Порубай М.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі
апеляційну скаргу ОСОБА_2
на рішення П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 25 травня 2017 року
по справі за позовом ОСОБА_2 до фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним, -
В жовтні 2016 року до П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області надійшов позов ОСОБА_2 до фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним.
Рішенням П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 25 травня 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_2 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним - відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 25 травня 2017 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.
Вислухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість заочного рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 на праві власності належить земельна ділянка площею 10,260 га, що розташована на території Савровської сільської ради П'ятихатського району Дніпропетровської області, що підтверджується копією Державного акту на право власності на землю серії ЯЕ № 160627.
14 березня 2013 року між ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3 в письмовій формі укладено договір оренди земельної ділянки, згідно з умовами якого ОСОБА_2 передала фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 в строкове платне користувння належну їй вищевказану земельну ділянку строком на 49 років.
Фактичну передачу земельної ділянки, якою користується ФОП ОСОБА_3 здійснено на підставі акту прийняття-передачі земельної ділянки в оренду.
Згідно наданих копій розписок позивач ОСОБА_2 у 2013 році отримала орендну плату за 2014-15 роки, а у 2015 році за 2016-2017 роки.
На підставі ухвали П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 12 грудня 2016 року було проведено по справі судово-технічна експертиза № 6318-16 від 11.04.2017 року, яка не відповідає на питання про навмисні дії відповідача стосовно підробки спірного договору оренди землі, лише контатує факт, що друкований текст на першій, другій сторінці п. 28 п.п. г), д) та четвертій сторінках договору різняться за розмірами шрифтів ніж друкований текст на другій та третій сторінках договору оренди землі від 14.03.2013 року.
Згідно ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Відповідно до ст.ст. 18, 20 Закону України «Про оренду землі» укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації і набирає чинності після його державної реєстрації.
Згідно з ч. 3 ст. 640 ЦК України договір, який підлягає державній реєстрації, є укладеним з моменту державної реєстрації.
Стаття 19 Закону України «Про оренду землі» передбачає, що строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років.
Згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1-3,5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.
У постанові судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 18 грудня 2013 року у справі № 6-127цс13 сформовано наступну правову позицію: вільне волевиявлення учасника правочину, передбачене статтею 203 ЦК України, є важливим чинником, без якого неможливо укладення договору оренди земельної ділянки. Своє волевиявлення на укладення договору учасник правочину виявляє в момент досягнення згоди з усіх істотних умов, складання та скріплення підписом письмового документа. Реєстрація договору є адміністративним актом, тобто елементом зовнішнім щодо договору. Прохання учасника правочину не здійснювати реєстрацію договору оренди земельної ділянки, волевиявлення на укладення якого він виявляв у момент досягнення згоди з усіх істотних умов, складання та скріплення підписом письмового документа, не є підставою для визнання договору недійсним у порядку, визначеному частиною третьою статті 203 та частиною першою статті 215 ЦК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов до правильного та обґрунтованого висновку, що позивачем не надано доказів щодо відсутності волевиявлення на укладення спірного договору оренди, відсутні докази щодо навмисної заміни першої сторінки договору відповідачем, не доведено порушення прав у зв'язку з наявністю в договорі оренди умов, які вона вважає несправедливими, а також істотність їх порушення.
Приведені в апеляційній скарзі доводи про те, що суд не дав оцінки наданих ним доказам не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці, та особистого тлумачення апелянтом норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст.212 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Керуючись ч. 1 ст. 218, ст.ст. 303, 307, 308, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.
Рішення П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 25 травня 2017 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий суддя О.В.Лаченкова
Судді О.П.Варенко
ОСОБА_4