Справа № 182/1498/16-ц
Провадження № 2/0182/558/2017
Іменем України
21.09.2017 року м. Нікополь
Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого - судді Кобеляцької-Шаховал І.О.
секретар Пометій Є.Т.
за участю позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2
відповідача ОСОБА_3
представника відповідача ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Нікополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5, третя особа - Приватний нотаріус Нікопольського міського нотаріального округу ОСОБА_6, про визнання недійсним заповіту, визнання права власності на ? частину спадкового майна в порядку спадкування за законом, -
Позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідача про визнання недійсним заповіту, визнання права власності на ? частину спадкового майна в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_7.
В обгрунтування своїх вимог позивач посилається на наступні обставини. ОСОБА_7 - його батько. Йому на праві приватної власності належав житловий будинок з надвірними будівлями, який розташований за адресою: м.Нікополь Дніпропетровської області, вул.Євдокимова, 231. 22 вересня 2015 року його батько помер. Після його смерті залишилося спадкове майно, яке складається з житлового будинку з надвірними будівлями, розташований в м.Нікополі Дніпропетровської області по вул.Євдокимова, 231. У встановлений законом строк він звернувся з заявою до Приватного нотаріуса ОСОБА_6 для оформлення спадкових прав після смерті батька. Але йому було повідомлено про те, що його батько за життя, а саме 02.09.2015 року, склав заповіт, яким все своє майно заповів своєму сину від другого шлюбу ОСОБА_5. З приводу оформлення спадкових справ на спадкове майно після смерті батька йому було запропоновано звернутися до Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області. Згідно довідки № 329 від 17.03.2016 року, його батько тяжко хворів. З березня 2015 року він перебував на медичному обліку у лікаря-онколога. З 16.03.2015 року по 18.03.2015 року він знаходився на оперативному лікуванні в хірургічному відділенні КЗ «Нікопольська міська лікарня №1» з діагнозом: пахова грижа. З 30.06.2015 року по 09.07.2015 року батько стаціонарно лікувався в терапевтичному відділенні КЗ «Нікопольська міська лікарня №1» з діагнозом: рак лівої легені, лімфогранулематоз, виразкова хвороба шлунку. Його батько був направлений в обласний онкодиспансер для обстеження. З 03.09.2015 року до 10.09.2015 року батько перебував на стаціонарному лікуванні в терапевтичному відділенні КЗ «Нікопольська міська лікарня № 1» з діагнозом: рак культі шлунку ст.ІV (стан після резекції шлунку 1998), метастази в легені, печінку, лімфовузли. Батька виписано в тяжкому стані з вираженим больовим синдромом. Помер його батько 22.09.2015 року, причина смерті - багаточисленні метастази раку (легені, печінки, лімфовузлів, селезінки, рак шлунку). Заповіт він вважає недійсним з наступних підстав: на час складання заповіту його батько тяжко хворів на рак, у нього був виражений больовий синдром і йому були призначенні знеболювальні препарати, під впливом яких він неусвідомлював значення своїх дій та не міг керувати ними. Зазначені ним обставини підтверджуються доданими до заяви документами, а також можуть підтвердити свідки. За таких обставин звернувся до суду і просить визнати за ним право власності на 1/4 частину житлового будинку з надвірними будівлями, що знаходиться за адресою: вул.Євдокимова, 231 м.Нікополь Дніпропетровської області, у порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_7, померлого 22 вересня 2015 року; визнати заповіт від 02.09.2015 року, посвідчений приватним нотаріусом Нікопольського міського нотаріального округу Дніпропетровської області ОСОБА_6, від імені ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, на ім'я ОСОБА_5 - недійсним та скасувати реєстрацію заповіту від 02.09.2015 року, посвідченого приватним нотаріусом Нікопольського міського нотаріального округу Дніпропетровської області ОСОБА_6, від імені ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, на ім'я ОСОБА_5 у Спадковому реєстрі.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав і просив їх задовольнити в повному обсязі. Суду пояснив, що він з батьком спілкувався постійно. Останній раз бачив батька в серпні 2015 року. До цього бачив батька ще в січні 2015 року. Він постійно допомагав батькові. В серпні 2015 року батько приходив до нього і говори в, що йому вирізали лімфовузли. Про те, що батько хворий на рак, дізнався лише після його смерті. Про те, що в батька на цьому фоні больовий синдром і він приймає наркотичні засоби, дізнався з медичної довідки. Коли батько приходив до нього перед своєю смертю, не бачив, щоб батько відчував больовий синдром. 21.09.2015 року ввечері йому подзвонив відповідач по справі і повідомив, що батькові дуже погано, але він не міг прийти до батька через зайнятість. На похорон до батька він теж не прийшов, бо розвозив товар. Матеріальної допомоги батькові під час хвороби теж не надавав.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги свого довірителя підтримала в повному обсязі і суду пояснила, що її довіритель не був на похоронах в свого батька, бо не зміг. В покійного батька з її клієнтом були добрі довірительні стосунки. Покійний приходив до її довірителя в гості, дуже добре до нього ставився. Тому в її клієнта й з»явився сумнів в тому, що батько міг скласти заповіт на користь його брата, позбавивши таким чином його спадку. Спадку за заповітом позбавлені були також і дружина та донька його покійного батька. Тому її довіритель вирішив звернутись до суду.
Відповідач в судовому засіданні проти позовних вимог категорично заперечував. Суду пояснив, що батько дізнався про те, що хворий на рак, лише 09.09.2015 року після сдачі аналізів. На обліку в онколога він перебував з 10.09.2015 року. Батька вони завжди лікували лише втрьох: він, його мати та його дружина. Вони лікували батька, не розуміючи, що з ним відбувається і сподіваючись на одужання. Вони з батьком та матір»ю проживали на одній земельній ділянці, в одному дворі, де збудовані 2 будинки. Батько завжди хотів відпис ати будинок йому, бо ці будинки вони будували разом. В них з батьком була домовленість про те, що він вкладає кошти в будівництво і все залишається йому. Коли батько дізнався про хворобу, він сам поїхав до нотаріуса і сам склав заповіт. На той час больового синдрому у батька не було. Біль він почав відчувати 9-10 вересня 2015 року. До того, як батька було поставлено на облік у нарколога, ніяких наркотичних засобів він не приймав. Ніхто з лікарів, крім нарколога, не мав права призначати батькові наркотики, це заборонено законом. Його сестра на спадок після смерті батька не претендує, бо вона знала про домовленість між ним та їх батьком. Сестра після смерті мами успадкує її квартиру. Наскільки йому відомо, після того, як його батько розлучився з першою дружиною, він регулярно платив аліменти на утримання позивача, провідував позивача і ніколи його ні в чому не ущемлював. Вони їх спілкуванню ніколи не перешкоджали. Однак, після того, як в 1998 році його батько потрапив в лікарню з виразковою хворобою шлунку і позивач жодного разу не провідав його в лікарні, батько дуже образився на позивача і звів своє спілкування з ним до мінімуму. До них в будинок позивач ніколи не приходив і не приїздив. Позивач ніколи не вітав батька зі святами, мабуть, не вважав за потрібне.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги також не визнала і суду пояснила, що обставини, викладені в позові, не відповідають дійсності. Нині покійний батько сторін склав заповіт перед тим, як лягти в лікарню, тому що, мабуть розумів, що повинен при житті розпорядитись своїм майном на користь того, кого вважав достойним. Це його воля як особи, яка вважала за необхідне впорядкувати свої справи при житті.
Третя особа до суду не прибув, надав заяву про розгляд справи в свою відсутність та копію спадкової справи після смерті ОСОБА_7
Вислухавши сторони та їх представників, вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Відповідно до ст.6 Конвенції „Про захист прав людини і основоположних свобод”, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов”язків цивільного характеру.
Згідно зі ст.1233 ЦК України, заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.
Відповідно до ст.1234 ЦК України, право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.
Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається.
Згідно з ч.1,2 ст.1235 ЦК України, заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.
Заповідач може без зазначення причин позбавити права на спадкування будь-яку особу з числа спадкоємців за законом. У цьому разі ця особа не може одержати право на спадкування.
Відповідно до ч.2, 4 ст.1236 ЦК України, заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини.
Чинність заповіту щодо складу спадщини встановлюється на момент відкриття спадщини.
Згідно зі ст.1247 ЦК України, заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення.
Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем.
Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу.
Заповіти, посвідчені особам и, зазначеними у частині третій цієї статті, підлягають державній реєстрації у Спадковому реєстрі в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст.1248 ЦК України, нотаріус посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів.
За своєю юридичною природою заповіт є одностороннім правочином, оскільки дії однієї особи (заповідача) породжують певні правові наслідки у майбутньому і не передбачають будь-якого зустрічного волевиявлення іншої особи.
Відповідно до ч.3 ст.202 ЦК України, одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами.
Згідно із ст.203 ЦПК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Як встановлено в судовому засіданні, 22.09.2015 року помер батько сторін по справі (а.с.5, 41) ОСОБА_7 (а.с.7, 66). Після його смерті відкрився спадок на житловий будинок № 231 по вул.Євдокимова в м.Нікополі Дніпропетровської області (а.с.69), в якому спадкодавець проживав до самої своєї смерті разом із своєю дружиною та дітьми від другого шлюбу та онуками (а.с.30, 37-41, 6, 46). За життя спадкодавець ОСОБА_7 розпорядився своєю власністю, склавши 02.09.2015 року заповіт на користь свого меншого сина від другого шлюбу ОСОБА_5 (а.с.27-29). Позивач ОСОБА_1 - син від першого шлюбу - оспорив вказаний заповіт, звернувшись до суду, оскільки вважає, що заповіт був складений спадкодавцем під час приймання наркотичних засобів і ОСОБА_7 не розумів наслідків своїх дій. Однак, дане твердження позивача спростовується доказами, які містяться в матеріалах справи. А саме: відповідно до відповіді головного лікаря Комунального закладу «Нікопольська міська лікарня № 1» Дніпропетровської обласної ради» ОСОБА_8, «ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрований в ІНФОРМАЦІЯ_3, знаходився на стаціонарному лікуванні в терапевтичному відділенні двічі: з 30.06.2015 року по 09.07.2015 року з діагнозом: захворювання лівої легені? ЛГМ? Проведено лікування антибіотиками (Емсеф) та рекомендована консультація онколога в ДООД. З 03.09.2015 року по 10.09.2015 року з діагнозом: захворювання культі шлунку ст.ІV (стан після резекції шлунку 1998 року) Mts в легені, печінку, л/вузли (підщепні, зачеревні). Згідно листка призначень хворому ОСОБА_7 наркотичних засобів та виконання цих призначень з 06.09.2015 року по 10.09.2015 року (історія хвороби за № 1637) проведено лікування наркотичним анальгетиком Трамадол 5 % 2,0 в/м.» (а.с.77). Відповідно довідки, наданої директором Комунального закладу «Нікопольська міська школа мистецтв №1», де ОСОБА_7 працював викладачем по класу баяна, з 16.03.2015 року по 04.04.2015 року він перебував на лікарняному (2 листка непрацездатності), з 05.04.2015 року по 30.06.2015 року працював згідно розкладу своїх занять, з 01.07.2015 року по 26.08.2015 року перебував в тарифній відпусці, що підтверджується наданими до суду копіями виписного епікризу з історії хвороби № 1351 ОСОБА_7 (а.с.79) та листків непрацездатності (а.с.80-84). Відповідно до направлення на патогістологічне дослідження від 09.09.2015 року ОСОБА_7, захворювання «недиференційований аденогенний рак. Обширні некрози» йому було діагностовано лише 10.09.2015 року (згідно відмітки на направленні) (а.с.88). Згідно відповіді головного лікаря Комунального закладу «Нікопольський центр первинної медико - санітарної допомоги» ОСОБА_10 № 467 від 20.04.2016 року, «ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2, який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, з 03.09.2015 року по 10.09.2015 року знаходився на лікуванні в терапевтичному відділенні КЗ «Нікопольська міська лікарня № 1 ДОР». На обліку у лікаря-онколога амбулаторії № 1 знаходився з 10.09.2015 року. До 02.09.2015 року наркотичні засоби ОСОБА_7 не призначались.» (а.с.89). Відповідно відповіді № 52 від 18.01.2017 року на запит суду, головний лікар Комунального закладу «Нікопольська міська психоневрологічна лікарня» Дніпропетровської обласної ради» ОСОБА_11 повідомив, що «ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, Дніпропетровська область, м.Нікопроль, вул.Євдокимова, буд.231 на обліку у лікаря психіатра не перебував, медичної картки амбулаторного хворого лікарня не має» (а.с.108).
За клопотанням позивача судом була призначена у справі посмертна судово - психіатрична амбулаторна експертиза, під час проведення якої експерти Комунального закладу «Дніпропетровська клінічна психіатрична лікарня» Дніпропетровської обласної ради у висновку № 4 від 09.02.2017 року встановили, що ОСОБА_7 при житті в період часу, який цікавить суд, тобто на момент складення заповіту 02.09.2015 року, будь-яким психічним розладом не страждав. За своїм психічним станом на той період часу він міг розуміти значення своїх дій та керувати ними (а.с.111-113).
За таких обставин судом не вбачається підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1
Враховуючи викладене та керуючись ст.3-10, 30, 60, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -
В позові ОСОБА_1 - відмовити в повному обсязі.
Рішення суду першої інстанції може бути оскаржено протягом десяти днів з дня проголошення рішення до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Нікопольський міськрайонний суд.
Суддя: ОСОБА_12