04.09.2017 Єдиний унікальний номер 205/17/17
Єдиний унікальний номер № 205/17/17
Провадження № 2/205/1154/17
04 вересня 2017 року м. Дніпро
Ленінський районний суд м. Дніпропетровська в складі: головуючого судді - Басової Н.В., за участю секретаря судового засідання Сахончик Я.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» до ОСОБА_1 про стягнення шкоди в порядку регресу, -
04.01.2017 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення шкоди в порядку регресу. В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що 24.10.2013 року між позивачем та відповідачем було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів щодо забезпечення транспортного засобу «Мазда», р/н НОМЕР_1. Згідно з постановою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 16.04.2014 року, 17.03.2014 року о 07 годині 45 хвилин ОСОБА_1, керуючи транспортним засобом «Мазда», р/н НОМЕР_1, рухаючись по вул. Набережній Заводській в районі е/о № 211 в м. Дніпропетровську, перед початком руху та при зміні напрямку руху ліворуч не переконався, що це буде безпечним і не становить перешкоди або небезпеку іншим учасникам руху, внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем НОМЕР_2. Відповідача визнано винним у вчинені правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. 28.12.2015 року позивачем на підставі рішення господарського суду м. Києва було здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 25594,38 грн. Однак станом на день подання позову відповідач не повідомив позивача про настання ДТП, що сталась 17.03.2014 року.
Позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь суму страхового відшкодування у розмірі 25594,38 грн. та судові витрати.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце слухання справи повідомлявся належним чином. У своєму клопотанні від 26.07.2017 року представник позивача за довіреністю - ОСОБА_2 просив справу розглядати без його участі, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.
Відповідач ОСОБА_1 у заяві від 04.09.2017 року просив розглядати справу без його участі, позовні вимоги не визнає в повному обсязі та просить відмовити в їх задоволенні.
Відповідно до ч. 2 ст. 197 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Згідно ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У відповідності з ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
На підставі ст. 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Суд, перевіривши матеріали справи, оцінивши надані та представлені докази вважає, що в задоволенні позовних вимог необхідно відмовити за наступних підстав.
Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
На підставі ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Судом встановлено, що 24.10.2013 року між ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія» та ОСОБА_1 було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, за яким застраховано цивільно-правову відповідальність водія автомобіля НОМЕР_3.
17.03.2014 року о 07 годині 45 хвилин ОСОБА_1 керував автомобілем НОМЕР_4, в м. Дніпропетровську по вул. Набережній Заводській в районі е/о № 211 і перед початком руху та при зміні напрямку руху ліворуч не переконався, що це буде безпечним і не становить перешкоди або небезпеки іншим учасникам руху, внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем НОМЕР_5, під керуванням водія ОСОБА_3, який рухався в попутному з ним напрямку ліворуч (а.с. 69).
17.03.2014 року ОСОБА_4, власник автомобілю НОМЕР_5, повідомив ПрАТ «СК «Уніка»» про настання страхового випадку та звернувся із заявою про виплату страхового відшкодування на підставі договору добровільного страхування.
29.05.2014 року ПрАТ «СК «Уніка»» на підставі договору добровільного страхування та з урахуванням страхового акту від 28.05.2014 року № 00138936, рахунку-фактури від 14.04.2014 року № 1503 та звіту від 03.04.2014 року № 29/03/14, здійснив виплату страхового відшкодування в сумі 28989,72 грн. (а.с. 25).
Постановою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 16.04.2014 року ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в дохід держави в сумі 340 грн. (а.с. 69).
Рішенням господарського суду м. Києва від 30.03.2015 року стягнуто з ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія» на користь ПрАТ «СК «Уніка»» страхове відшкодування в сумі 25594,38 грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 1827,00 грн. (а.с. 24-27).
Відповідно до підпункту «ґ» підпункту 38.1.1 пункту 38.1 статті 38 Закону № 1961-IV (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив ДТП, якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону.
Законом України від 17 лютого 2011 року № 3045-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дорожньо-транспортних пригод та виплати страхового відшкодування» статтю 33 Закону № 1961-IV було викладено в новій редакції, зокрема, розширено перелік обов'язків учасників ДТП, у зв'язку із чим обов'язок вжиття заходів для невідкладного, але не пізніше трьох робочих днів повідомлення страховика про настання ДТП був викладений уже в підпункті 33.1.4 пункту 33.1 цієї статті. Проте вказані зміни щодо нумерації зазначеного підпункту до підпункту «ґ» підпункту 38.1.1 пункту 38.1 статті 38 Закону № 1961-IV, у якому міститься відсилання на відповідні пункти та підпункти статті 33 цього Закону щодо строків та умов обов'язкового повідомлення страховика про настання ДТП, внесені не були.
Підпунктом 33.1.4 пункту 33.1 статті 33, підпунктом «ґ» підпункту 38.1.1 пункту 38.1 статті 38 Закону України від 1 липня 2004 року № 1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) установлено обов'язок особи невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП), яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування, письмово повідомити страховика про настання ДТП. Такий обов'язок установлений законодавством для надання страховику можливості перевірити обставини ДТП власними силами і запобігти необґрунтованим виплатам.
Оскільки судом встановлено, що факт настання страхового випадку ніким не оспорюється; він зафіксований правоохоронними органами; відповідач, як особа, винна в ДТП, притягнутий до адміністративної відповідальності; сам позивач його визнав, сплативши страхове відшкодування, тому сам по собі факт неповідомлення страхувальником страховику про настання страхового випадку не може бути покладений в основу ухвалення рішення, яке в своїй основі повинно базуватись на загальних положеннях про відшкодування збитків у позадоговірних зобов'язаннях, адже регресні зобов'язання входять до групи позадоговірних, тому спори з них мають вирішуватись у загальному порядку відшкодування збитків.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 16.09.2015 року № 6-284цс15 та від 22.06.2016 року № 6-1253цс16, а тому має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права відповідно до ч. 1 ст. 3607 ЦПК України.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи відповідач ОСОБА_1 17.03.2014 року направив на адресу ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія» заяву про настання страхового випадку (а.с. 66).
З наведених вище підстав, оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також їх достатності і взаємному зв'язку, з урахуванням підстав позову, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову необхідно відмовити, оскільки даний спір має вирішуватись у загальному порядку відшкодування збитків.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України суд враховує, що позивач від сплати судових витрат не звільнений, його позовні вимоги не належать до задоволення, у зв'язку з чим відшкодуванню за рахунок відповідачів не підлягають.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 33, 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. ст. 15-16, 993, 1191 ЦК України, ст. ст. 10-11, 15, 59-61, 88, ч. 2 ст. 197, ст. ст. 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд -
В задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» до ОСОБА_1 про стягнення шкоди в порядку регресу - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Н.В. Басова