11.09.2017 Єдиний унікальний номер 205/945/17
11 вересня 2017 рокум. ДніпроСправа № 205/945/17-ц
2/205/1473/17
Ленінський районний суд м. Дніпропетровська у складі судді Нижного А.В., за участю секретаря судового засідання Піменової М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Спеціалізованого охоронного підрозділу «СОБР» про відшкодування майнової та моральної шкоди, -
Позивач звернувся до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська з позовною заявою, у якій просить стягнути на його користь збитки, завдані у зв'язку з пошкодженням належного йому майна, у розмірі 6 133,91 грн., вартість оціночної експертизи у розмірі 800,00 грн. та компенсацію за завдану моральну шкоду у розмірі 5 000,00 грн.
Позов мотивований тим, що в результаті ДТП, яка сталась 15.08.2016р., внаслідок зіткнення належного позивачу автомобіля марки «ЗАЗ Форза» з автомобілем, належним відповідачу під керуванням ОСОБА_2, позивачу як власнику транспортного засобу було завдано матеріальну шкоду, що полягає у витратах, необхідних для відновлення пошкодженого автомобіля, а також моральну шкоду. Постановою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 05.10.2016р. визнано ОСОБА_2 винним у скоєнні адміністративних правопорушень, передбачених ст.1224, 124 КУпАП та накладено на нього адімінстративне стягнення у вигляді штрафу.
У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав та просив задовольнити їх у повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, посилаючись на те, що ОСОБА_2 ніколи не перебував у трудових відносинах з відповідачем, та автомобіль, яким останній керував, також ніколи не належав підприємству та на його балансі не знаходився.
Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи по суті, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 є власником автомобіля НОМЕР_1, що підтверджується відповідним свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу (а.с.9).
Постановою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 05.10.2016р. визнано ОСОБА_2 винним у скоєнні адміністративних правопорушень, передбачених ст.1224, 124 КУпАП.
Вищевказаною постановою встановлено, що 15.08.2016р. о 00:15 годині водій ОСОБА_2, керуючи автомобілем НОМЕР_2, по вул. Набережній Заводській у м. Дніпро, рухаючись заднім ходом, не переконався у безпеці власного маневру, через що допустив наїзд на автомобіль НОМЕР_3, який належить ОСОБА_1, що був припаркований.
Позивач звертаючись до суду з вказаним позовом посилається на те, що ОСОБА_2 під час скоєння ДТП перебував у трудових відносинах з відповідачем, а відтак останній повинен відшкодувати позивачу матеріальну та моральну шкоду.
Водночас, з заперечень представника відповідача вбачається, що ОСОБА_2 не перебував у трудових відносинах з відповідачем, а автомобіль, яким останній керував в момент ДТП, підприємству не належав та на його балансі не знаходився.
Згідно з ч.1, 4 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
На виконання ч.4 ст.10 ЦПК України судом роз'яснювалось позивачу та його представнику обов'язок довести усі обставини, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог, а також право звернутись до суду з клопотанням про витребування доказів у випадку існування перешкод для отримання таких доказів.
Водночас, позивач у судовому засіданні, посилаючись на обставини встановлені у постанові Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 15.08.2016р., інших доказів не надав, з клопотанням про витребування доказів до суду не звертався.
Відповідно до ч.4 сь.61 ЦПК України вирок у кримінальному провадженні, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
Таким чином, суд не бере до уваги посилання відповідача на те, що вищевказаною постановою суду встановлено місце роботи ОСОБА_2, та такі обставини не підлягають доказуванню у цивільній справі, оскільки відповідно до ч.4 ст.61 ЦПК України дана постанова є обов'язковою лише в частині встановлення обставин вчиненого ДТП.
Враховуючи, що позивачем всупереч вимогам ст.60 ЦПК України не доведено факт вчинення ДТП під час виконання ОСОБА_2 службових обов'язків як працівника Товариства з обмеженою відповідальністю Спеціалізованого охоронного підрозділу «СОБР», суд доходить висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 61, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позову відмовити повністю.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Ленінський районний суд м. Дніпропетровська протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
СуддяОСОБА_3