Справа № 178/173/17
21 вересня 2017 року Криничанський районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючої судді Берелет В.В.
секретаря Кирсань Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт.Кринички позовну заяву Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором №DNH4TP95460380 від 24 жовтня 2006 року, посилаючись на те, що відповідач отримав кредит в сумі 2895,20 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 25,08 % на рік від суми залишку заборгованості за кредитом. При порушенні відповідачем строків платежів по кожному з грошових зобов'язань, передбачених цим договором більш, ніж на 120 днів, відповідач зобов'язаний сплатити позивачу штраф у розмірі 500 грн. + 5 % від суми позову. В порушення умов кредитного договору відповідач ОСОБА_1 свої зобов'язання належним чином не виконував, не вчасно надавав грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами, в результаті чого виникла заборгованість за кредитом в сумі 39097,98 грн., яка складається з заборгованості за: кредитом в сумі 1558,54 грн; відсотками за користування кредитом в сумі 11873,40 грн., пенею за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором в сумі 23328, 04 грн., а також штрафи відповідно до умов та правил надання банківських послуг в сумі 500 гривень (фіксована частина ) та 1838 грн. (процентна складова). Тому позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №DNH4TP95460380 від 24 жовтня 2006 року в розмірі 39097,98 грн та судові витрати.
Представник відповідача просить застосувати наслідки спливу позовної давності та у задоволенні позовних вимог відмовити. Згідно заяви просить слухати справу без його участі.
Дослідивши докази по справі суд встановив, що між позивачем та відповідачем 24 жовтня 2006 року був укладений договір № DNH4TP95460380 за яким відповідачу ОСОБА_1 було відкрито картковий рахунок у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 25,08% на рік від суми залишку заборгованості. Відповідно до умов договору погашення здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати позичальник повинен надавати банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати згідно умов. Однак, отримавши кредит, відповідач ОСОБА_1 всупереч вимогам ст.526 ЦК України свої зобов'язання належним чином не виконував, в результаті чого станом на 29 листопада 2016 р. виникла заборгованість за кредитом - 1558,54 грн; заборгованість за пенею за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором - 23328,04 грн., заборгованість за відсотками за користування кредитом - 11873,40 грн., а також штрафи у сумі 500 грн., 1838 грн., всього загальна сума заборгованості склала 39097,98 грн.
Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача штрафних санкцій, а саме: штрафу 500 грн. (фіксована частина) та штрафу 1838 грн. (процентна складова) задоволенню не підлягають, оскільки покладення на відповідача подвійної цивільно-правової відповідальності одного і того ж виду за одне і теж саме порушення договірного зобов'язання суперечить вимогам ст.61 Конституції України.
Відповідно до ст.ст. 525, 526, 530, 629 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, інших актів цивільного законодавства у встановлений договором строк, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобовязань не допускається. Договір є обовязковим для виконання сторонами.
За змістом ст.ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.
Положеннями ст.1054ЦКУкраїни передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною четвертою статті 267 ЦК України зазначено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.
У відповідності до положень ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Однак, як убачається з матеріалів справи позивач звернувся до суду з вимогою про захист свого цивільного права у межах позовної давності, що підтверджується розрахунком заборгованості відповідачки, наданого позивачем (а.с.4), згідно якого останнє погашення простроченої заборгованості по тілу кредиту та за відсотками було здійснено відповідачем 29 листопада 2016 року. Згідно цього ж розрахунку платежі за договірними зобов'язаннями мали місце після перерви в період з 01 березня 2007 року по 09 червня 2008 року.
Згідно правової позиції Європейського суду з прав людини, висвітленої в рішенні «Стаббініс та інші проти Сполученого Королівства» від 22 жовтня 1996 року, строк позовної давності переслідує кілька важливих цілей, а саме забезпечує правову визначеність і остаточність, захищає потенційних відповідачів від застарілих вимог, які було б важко спростувати, і дозволяє уникнути несправедливості, яка може виникнути при прийняті судами рішень щодо подій, що мали місце в далекому минулому на підставі доказів, які з часом можуть стати ненадійними і недостатніми.
Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором №DNH4TP95460380 від 24 жовтня 2006 року ОСОБА_1 перестав виконувати щомісячні зобов'язання з погашення суми пені з 24 жовтня 2006 року по 29 листопада 2016 року, тому у відповідності до ст.258 ЦК України, яка зазначає, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимоги про стягнення неустойки (штрафу, пені), вимога позивача щодо стягнення з відповідачки суми пені задоволенню не підлягає.
Ураховуючи вищевикладене, норми чинного цивільного законодавства України, те, що позивачем порушено умови кредитного договору щодо погашення заборгованості, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Задоволення позову згідно ст. 88 ЦПК України покладає на відповідача обов'язок по сплаті судових витрат.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 15, 60, 212-215 ЦПК України, суд -
Позовну заяву Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» ( рах. № 29092829003111, МФО 305299, ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за договором № DNH4TP95460380 від 24 жовтня 2006 року заборгованість, яка складається з заборгованості за кредитом - 1558,54 грн., заборгованість за відсотками за користування кредитом - 11873,40 грн, всього 13431 (тринадцять тисяч чотириста тридцять одна) грн. 94 коп., 550 грн. - судового збору.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду Дніпропетровської області протягом 10 днів з дня його проголошення або з дня отримання його копії.
Суддя: ОСОБА_2
р