№ 201/7496/15- ц
провадження 2-п/201/49/2017
21 вересня 2017 року Жовтневий районний суд
м. Дніпропетровська
у складі: головуючого
судді Антонюка О.А.
з секретарем Пухловою О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро заяву Публічного акціонерного товариства “Комерційний банк “ПриватБанк” про скасування заочного рішення по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства “Комерційний банк “ПриватБанк”, третя особа Дніпропетровська філія державного підприємства “Інформаційний центр” міністерства юстиції України про припинення договору застави та обтяження речових прав, -
13 травня 2015 року до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ПАТ “Комерційний банк “ПриватБанк” про припинення договору застави та обтяження речових прав, позовні вимоги не змінювалися, не доповнювалися і не уточнювалися.
Заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 26 серпня 2015 року позовні вимоги були задоволені повністю.
06 червня 2017 року представник відповідача ПАТ “Комерційний банк “ПриватБанк” звернувся до суду з заявою про перегляд вказаного заочного рішення суду від 26 серпня 2015 року, посилаючись на незаконність винесення такого рішення, не правильність вирішення спору, не відповідність висновків суду матеріалам справи та порушення процесуальних норм при винесенні ухвали про заочний розгляд справи і винесення заочного рішення.
Заявник вимоги заяви підтримав, просив скасувати вказане заочне рішення суду і призначити справу до розгляду в загальному порядку, задовольнивши їх заяву в повному обсязі.
Представник позивача ОСОБА_1 проти вимог заяви заперечував, вказавши на те, що вказане рішення винесене у відповідності до норм ЦПК, повідомлення представника відповідача про слухання справи було належним і неодноразовим, іншої адреси для свого листування відповідач не надавав, пошта повістки суду до місця реєстрації відповідача доставляла, про що є належне підтвердження. Отже вимоги заяви безпідставні і просила заяву залишити без задоволення.
З'ясувавши думку сторін, оцінивши надані і добуті докази, перевіривши матеріали справи, суд вважає заяву не обґрунтованою і не підлягаючою задоволенню.
Згідно ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Згідно ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Судом встановлено, що дійсно Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська 26 серпня 2015 року була розглянута цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ПАТ “Комерційний банк “ПриватБанк” про припинення договору застави та обтяження речових прав, заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 26 серпня 2015 року позовні вимоги були задоволені в повному обсязі.
У відповідності до ст. 224 ЩІК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Відповідач ПАТ “Комерційний банк “ПриватБанк”, скориставшись своїм правом, яке передбачено ст. 228-232 ЦПК України, звернувся до суду з заявою про перегляд заочного рішення. Обставини, викладені в заяві цього відповідача є не обґрунтованими з огляду на наступне.
В своїй заяві представник ПАТ “Комерційний банк “ПриватБанк” зазначає, що в справі був наявним реальний спір стосовно укладання з банком кредитного договору - договору застави, з позивачем є реальний спір, позивач не вказав всіх обставин спору, не надав всіх необхідних документів і взагалі фактично вибрав неналежний спосіб захисту своїх інтересів, не згодні і по суті рішення, оскільки фактично спірний договір дійсний і не повинен бути припиненим, про час та день судового розгляду даної цивільної справи належним чином не булі повідомлені, про що свідчить відсутність в матеріалах справи такого повідомлення на реальну адресу місця реєстрації банку, яке було б ними отримано.
Але судом встановлено, що згідно загальновідомих фактів (в тому числі і поданих письмових документів самим заявником - заяви про ознайомлення зі справою, отримання копії рішення, договору та додаткових угод та інш.) місце знаходження цього відповідача на час розгляду цієї цивільної справи є конкретним і визначеним: вул. Набережна Перемоги, буд. 50 в м. Дніпропетровську з адресою для листування - вул. Мечнікова, 18), вказану адресу заявник вказував позивачу як місце реєстрації і як місце для листування, саме на вказану адресу цьому відповідачу направлялися повістки про слухання справи 05 червня і 26 серпня 2015 року, відповідач повинен був їх отримувати і отримував, оскільки про даний спір, позов знали, так як поштові повідомлення до них (місця фактичної реєстрації і листування) доходять; в даному випадку поштова повістка по дату слухання на 26 серпня 2015 року направлена була судом відповідачу на вказану адресу, останній отримав вказане і відділення зв'язку повернуло вказані документи до суду, до суду поверталися повідомлення про отримання відповідачем повісток і повідомлень суду про слухання справи, є поштові реєстри про відправлення таких повідомлень про слухання справи і саме повідомлення, в тому числі і на 26 серпня 2015 року.
Пояснення про те, що представника відповідача проте, що могли певний час не дивитися за вхідною поштою, чи якийсь час тимчасово не знаходилися в той час за цією адресою не можуть бути прийнятими до уваги, оскільки таких відомостей вони суду не надавали, а відповідно до ст. 77 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. Уразі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо особа за цією адресою більше не проживає або не знаходиться. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, не з'явилися в судове засідання без поважних причин.
Також слід зазначити, що прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Слід звернути увагу і на те, що Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наголошує, що кожна сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у справі за його участю, добросовісно користуватися належними йому процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Після переносів та відкладень в слуханні справи, в тому числі і через неявку без поважних причин в судове засідання і цього відповідача (05 червня 2015 року та інш.), 26 серпня 2015 року судове засідання відбулося, справа розглянута по суті і винесено рішення.
Згідно ч. 1 ст. 232 ЦПК заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з'явився в судове засідання та не повідомив про причини неявки з поважних причин і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Ознайомившись зі змістом заяви ПріватБанку про перегляд заочного рішення від 26 серпня 2015 року, суд вважає, що причини неявки в судове засідання, що відбулося 26 серпня 2015 року не є поважними та заява не містить доказів, що мають істотне значення для правильного вирішення спору. Так в цій заяві про перегляд рішення відповідач вказує про те, що йому не було відомо про час та дату судового засідання посилаючись на те, що про рішення вони дізналися тільки пізніше. Але вказане не відповідає дійсності, оскільки відповідач не повідомляв суду про зміну місця знаходження та реєстрації, в заяві про перегляд заочного рішення суду вказана адреса місця знаходження відповідача. Окрім того, твердження відповідача про те, що судова повістка про виклик в судові засідання ними не отримана, не відповідає дійсності і є лише припущенням відповідача нічим не підтвердженим, оскільки повістка їм направлялася судом та отримана, про що є поштове повідомлення, направлення повістки судом було завчасно.
Отже, суд робить висновок про те, що відповідач по справі був своєчасно належним чином повідомлений про слухання справи 26 серпня 2015 року і в інші дні слухання цієї справи.
Після розгляду судом справи по суті і винесення заочного рішення суд повинен був належним чином повідомити відповідача про розгляд справи та направити йому копію винесеного рішення для відома і можливості реалізації свого права в разі незгоди з рішенням - оскаржити його в передбаченому законом порядку і визначені законом строки. Вказане судом було виконано.
Таким чином, заява ПАТ КБ ПриватБанк ґрунтується на припущеннях, які нічим не підтверджуються, що в свою чергу суперечить ст. 60 ЦПК України, яка говорить про те, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
З урахуванням викладеного, можливо зробити висновок про те, що підстави для скасування заочного рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 26 серпня 2015 року відсутні.
Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв'язок доказів у їх сукупності.
Всебічне дослідження усіх обставин справи та письмових доказів, з урахуванням допустимості доказів та узгодженістю і несуперечністю між собою дають об'єктивні підстави вважати, що заява не підлягає задоволенню.
Не може суд прийняти до уваги позицію відповідача стосовно наполягання на своїй заяві про перегляд заочного рішення суду, оскільки вона спростовується вищенаведеним і нічим об'єктивно не підтверджується.
При таких обставинах суд вважає можливим заяву ПАТ “Комерційний банк “ПриватБанк” про скасування заочного рішення по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ПАТ “Комерційний банк “ПриватБанк”, третя особа Дніпропетровська філія державного підприємства “Інформаційний центр” міністерства юстиції України про припинення договору застави та обтяження речових прав залишити без задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст. 3, 8, 19, 55, 124, 129 Конституції України, ст. 3, 10, 11, 57-61, 158, 209, 210, 212, 218, 228 - 232ЦПК України, суд -
Заяву Публічного акціонерного товариства “Комерційний банк “ПриватБанк” про скасування заочного рішення по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства “Комерційний банк “ПриватБанк”, третя особа Дніпропетровська філія державного підприємства “Інформаційний центр” міністерства юстиції України про припинення договору застави та обтяження речових прав залишити без задоволення.
Заочне рішення по вказаній цивільній справі може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Суддя -