Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"18" вересня 2017 р.Справа № 922/2570/17
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Байбака О.І.
при секретарі судового засідання Рученко К.Д.
розглянувши справу
за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Харківської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" м. Харків
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Харків
про стягнення 15750,99 грн.
за участю представників сторін:
позивача - Седньов М.Ю. (довіреність № 744 від 12.12.2016 р.);
відповідача - не з'явився.
Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Харківської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" м. Харків (далі за текстом - позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Харків (далі за текстом - відповідач):
11185,66 грн. - основного боргу;
2898,59 грн. - пені;
1227,58 грн. - інфляційних втрат;
439,16 грн. - 3% річних.
Позов обґрунтовано з посиланням на неналежне виконання відповідачем умов укладеного між сторонами договору оренди комерційної нерухомості № 81-19 від 16.10.2015 р. щодо сплати орендних платежів.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 02.08.2017 р. зазначену позовну заяву прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 04.09.2017 р.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 04.09.2017 р. розгляд справи відкладено на 18.09.2017 р.
В процесі розгляду справи позивач надав суду письмові пояснення (вх. № 27827 від 31.08.2017 р.), в яких обґрунтовує власну правову позицію у спорі по даній справі.
Відповідач відзиву на позов не надав.
На судове засідання 18.09.2017 р. прибув представник позивача, який просить суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Відповідач на судове засідання 18.09.2017 р. не прибув, свого уповноваженого представника не направив, вимоги ухвал господарського суду Харківської області від 02.08.2017 р. та від 04.09.2017 р. не виконав.
В пункті 3.9.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", зокрема, зазначено, що Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.
Суд зазначає, що законодавство України, в тому числі ГПК України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема, позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із статтею 93 ЦК України та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.
В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.
Судом виконано процесуальний обов'язок щодо повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи, а саме: направлено на його адресу реєстрації копії ухвал від 02.08.2017 р. та від 04.09.2017 р. по даній справі. Проте, копія ухвали від 02.08.2017 р. повернулись на адресу суду з відміткою "за закінченням терміну зберігання" (а. с. 103-106).
За таких обставин, відповідач вважається таким, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.
Враховуючи викладене, а також те, що неявка на судове засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду справи, суд вважає за необхідне розглядати справу за його відсутності, за наявними в матеріалах справи документами, як це передбачено ст. 75 ГПК України.
Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, суд встановив:
Як свідчать матеріали справи, між позивачем, як орендодавцем, та відповідачем, як орендарем, укладений договір оренди комерційної нерухомості № 81-19 від 16.10.2015 р. (далі за текстом - договір; а. с. 22-25), до якого сторонами в подальшому вносилися певні зміни, зокрема, додатковими угодами: № 745/16 від 26.04.2016 р. (а. с. 27), № 2 від 01.10.2016 р. (а. с. 31) та № 3 від 22.03.2017 р. (а. с. 33).
Відповідно до умов п. 1.1 договору (з урахуванням змін, внесених додатковою угодою № 745/16 від 26.04.2016 р.) орендодавець передає, а орендар бере у строкове платне користування комерційну нерухомість, розташовану на другому поверсі чотирьохповерхової будівлі № 14 по вул. Конторська у м. Харкові, загальною площею 44,6 м2, а саме: кімнату № 11, площею 25,7 м2, кімнату № 10, площею 14,8 м2 та площі загального користування, які розраховуються виходячи з 10% коефіцієнту площ, переданих в оренду, і становлять 4,1 м2.
Зазначені приміщення передаються для розміщення офісу орендаря.
За умовами п. п. 3.1.1.1-3.2 договору (з урахуванням змін, внесених додатковою угодою 2 від 01.10.2016 р.) орендна плата за один місяць оренди становить 55,00 грн. без урахування ПДВ за 1 м2 орендованої площі. Орендна плата за базовий місяць оренди за 44,6 м2 всієї орендованої площі становить 2453,00 без урахування ПДВ.
Послуги з утримання комерційної нерухомості становлять 178,43 грн. за 44,6 м2 без ПДВ за місяць.
Відшкодування витрат на теплопостачання сплачується орендарем окремо, пропорційно орендованої площі у відсотках від фактичних витрат, що становить 1,5%.
Оподаткування ПДВ здійснюється за ставкою, що діє на дату виникнення податкового зобов'язання.
У випадку подовження або переукладання з орендарем договору оренди комерційної нерухомості на новий термін, розмір орендної плати збільшується не менше, ніж на 10% за кожен рік оренди від ціни за попередній рік оренди. При цьому розмір орендної плати змінюватиметься без внесення будь-яких змін та доповнень до договору оренди, якщо інше прямо не передбачено умовами договору або чинним законодавством України.
Згідно з п. п. 3.7-3.9 договору оплата орендної плати за перший місяць оренди здійснюється орендарем не пізніше після підписання акту приймання-передачі майна на підставі виставленого рахунку, але не пізніше, ніж протягом 10 робочих днів від підписання акту приймання-передачі.
Щомісяця не пізніше 10 числа поточного місяця орендодавець надає орендарю акт про надані послуги (або рахунок-акт), яким підтверджується обсяг і вартість послуг за попередній місяць. Орендар зобов'язаний підписати та повернути його орендодавцю не пізніше 20 числа поточного місяця.
Орендна плата сплачується орендарем шляхом перерахування у безготівковому порядку на поточний банківський рахунок орендодавця до 20 числа розрахункового місяця. Невиставлення рахунку орендодавцем не звільняє орендаря від сплати орендної плати за договором.
Пунктом 8.2 договору передбачено, що у разі порушення строків виконання грошових зобов'язань за цим договором, орендар на вимогу орендодавця сплачує пеню від суми простроченого зобов'язання в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за весь час прострочення.
Відповідно до п. 12.1 договору (в редакції додаткової угоди № 2) цей договір діє з 01.10.2016 р. по 30.09.2017 р. включно та до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
Факт передачі майна позивачем відповідачу в оренду підтверджується наявним в матеріалах справи актом приймання - передачі майна б/н від 16.10.2015 р. , підписаним між сторонами (а. с. 25).
Згідно з додатковою угодою № 3 від 22.03.2017 р. сторони домовилися достроково припинити дію цього договору з 22.03.2017 р.
Актом передачі-приймання майна б/н від 22.03.2017 р. (а. с. 33) відповідач повернув позивачу об'єкт оренди. Таким чином, з моменту повернення зазначеного об'єкту договірні відносини між сторонами припинилися.
Однак, відповідач за час дії договору своєчасно та в повному обсязі не розрахувався з позивачем за надані орендні послуги, зокрема заборгувавши позивачу 11185,66 грн. за період з січня по березень 2017 р.
Крім того, протягом дії договору відповідач допускав прострочення виконання своїх зобов'язань зі сплати орендних платежів, внаслідок чого позивачем на підставі умов договору та відповідних положень чинного законодавства України нараховано йому 1227,58 грн. інфляційних, 439,16 грн. 3% річних та 2898,59 грн. пені за прострочення щомісячних платежів, які мали місце в період з 31.10.2015 р. по 31.03.2017 р.
Обставини щодо стягнення заборгованості, інфляційних, річних та пені стали підставами для звернення позивача до суду з позовом по даній справі.
Надаючи правову кваліфікацію відносинам, що стали предметом спору, суд виходить з наступного:
Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до вимог ст. ст. 32, 34 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно зі статтею 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
В пункті 2.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", зокрема, зазначено, що будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи. Суд обґрунтовує своє рішення лише тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Подані докази не можуть бути відхилені судом з тих мотивів, що вони не передбачені процесуальним законом.
Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до положень ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 759 ЦК України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Пунктом 1 ст. 763 ЦК України встановлено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Відповідно до ст. 286 ГК України, орендна плата це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
Відповідно до частини 5 ст. 762 ЦК України, плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Факт наявності у відповідача перед позивачем заборгованості з орендної плати за січень-березень 2017 р. та її розмір підтверджується матеріалами справи, та відповідачем жодним чином не спростований.
Строк оплати орендних платежів визначено умовами договору оренди, та є таким, що настав.
За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення позову в зазначеній частині, та стягнення з відповідача на користь позивача заявленої до стягнення заборгованості з орендної плати за договором оренди в сумі 11185,66 грн.
Стаття 610 ЦК України вказує на те, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідач є таким, що прострочив виконання своїх зобов'язань щодо сплати заборгованості за договором оренди за послуги, в період дії договору з 31.10.2015 р.
За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних та річних за таке прострочення є правомірним.
Як вже було зазначено вище, позивачем заявлено до стягнення з відповідача інфляційні та 3% річних за загальний період прострочення з 31.10.2015 р. по 30.06.2017 р. за кожним з прострочених платежів окремо.
Розглянувши здійснений позивачем розрахунок річних, суд констатує що розрахунок інфляційних здійснено з певними арифметичними помилками та неточностями, тоді як розрахунок річних є арифметично вірним.
За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача 439,16 грн. річних та 1157,39 грн. інфляційних за згаданий період прострочення за кожним з прострочених платежів окремо.
В решті позову про стягнення інфляційних та річних слід відмовити в зв'язку з безпідставністю їх нарахування до стягнення.
Стаття 216 ГК України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.
Згідно з п. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
За змістом ст. ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Крім того, згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Суд зазначає, що відповідач прострочив виконання своїх зобов'язань щодо оплати на користь позивача орендних платежів за жовтень 2016 р. - лютий 2017 р. В зв'язку з таким простроченням, позивачем правомірно, на підставі 8.2. договору здійснено нарахування пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми прострочених відповідачем платежів за кожним з платежів окремо.
Суд констатує, що розрахунок здійснено позивачем з урахуванням визначеного ч. 6 ст. 232 ГК України можливого строку нарахування пені.
Разом з тим, перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені, суд приходить до висновку про його часткову арифметичну невірність.
Здійснивши відповідний розрахунок, суд приходить до висновку про задоволення позову в частині стягнення пені в сумі 2854,49 грн.
В іншій частині позову про її стягнення слід відмовити в зв'язку з безпідставністю її нарахування до стягнення.
Крім того, з урахуванням вимог ст. ст. 44, 49 ГПК України, з відповідача на користь позивача також підлягає стягненню судовий збір за подання позову, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме, в сумі 1588,39 грн.
Керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 4-5, 22, 32-34, 36, 44, 49, 75, 84, 85 ГПК України, господарський суд, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_1; ІПН НОМЕР_1) на користь на користь Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» (адреса: 01601, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, код ЄДРПОУ 21560766) в особі Харківської філії Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» (61010, м. Харків, Нетіченська Набережна, 8)
11185,66 грн. - основного боргу;
2854,49 грн. - пені;
1157,39 грн. - інфляційних втрат;
439,16 грн. - 3% річних;
1588,39 грн. судового збору;
В решті позову відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 21.09.2017 р.
Суддя О.І. Байбак