79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
14.09.2017р. Справа № 914/1489/17
За позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю “Спец-Контакт”, м. Словянськ, Донецька область
до відповідача: Публічного акціонерного товариства “Укртрансгаз” в особі Філії “Управління магістральних газопроводів “Львівтрансгаз”, м. Львів
про стягнення заборгованості у розмірі 305 002,85грн.
Суддя Ділай У.І.
Секретар Климишин Ю.О.
За участі представників сторін:
Від позивача: ОСОБА_1 - представник (Довіреність б/н від 06.04.2017р.)
Від відповідача: ОСОБА_2-О. І. - представник (Довіреність №2-544 від 28.12.2016р.)
Права і обов'язки передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено. Заяв про відвід судді не подавалось. Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу не надходило.
У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглядається справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Спец-Контакт” до відповідача: Публічного акціонерного товариства “Укртрансгаз” в особі Філії “Управління магістральних газопроводів “Львівтрансгаз” про стягнення заборгованості у розмірі 305 002,85грн.
Ухвалою суду від 21.07.2017р. порушено провадження у справі та призначено судове засідання на 03.08.2017р.
26.07.2017р. від позивача поступила Заява (вх..№26137/17) про відсутність справи зі спору аналогічного даному, про той же предмет і з тих же підстав, та немає з цього спору рішень будь-яких органів.
В судовому засіданні представником відповідача подано Заяву з поясненнями, а саме, що у провадженні Господарського суду Донецької області перебувала справа №905/2311/16 за позовом ПАТ “Укртрансгаз” до ТзОВ “Спец Контракт” про стягнення штрафних санкцій за договором №1506000058 від 03.06.2015р. Суд виніс рішення про стягнення з ТзОВ “Спец Контракт” пені у розмірі 285 288,00 грн., 7% штрафу у розмірі 55 440 грн, штрафу 10% у розмірі 145 125,00 грн. та судовий збір у розмірі 7287,80 грн. Дане рішення вступило в законну силу, на його виконання відкрито виконавче провадження, проте позивач ухиляється від його виконання, на сьогодні стягнуто лише 20000,00 грн.
Окрім того, в судовому засіданні представником відповідача подано Відзив на позовну заяву б/н, в якому просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.
Представник позивача в судовому засіданні 03.08.2017р. підтримав позовні вимоги, проте, вимог ухвали суду не виконав.
Представник відповідача в судовому засіданні 03.08.2017р. проти позову заперечив згідно поданого відзиву.
Ухвалою від 03.08.2017р. розгляд справи відкладено на 14.09.2017р.
В судовому засіданні 14.09.2017р. представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав наведених у позовній заяві та з посиланням на матеріали справи, а також подав письмові додаткові пояснення.
Представник відповідача в судовому засіданні 14.09.2017р. заперечив проти позовних вимог та подав заяву про виправлення описки у відзиві.
У відповідності до ст. 69 ГПК України, спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. Строк вирішення спору завершується 19.09.2017р. Оскільки, за час розгляду справи сторонами не було подано клопотання про продовження строку його вирішення, в суду відсутні підстави для подальшого відкладення розгляду справи поза межами двохмісячного строку, встановленого для вирішення спору.
В процесі розгляду матеріалів справи суд -
встановив:
Між сторонами укладено Договір купівлі-продажу від 24.04.2015р. № 15040000796, за яким ТзОВ “Спец-Контакт” зобов'язалось поставити товар вказаний у специфікації до Договору, а саме - одяг робочий чоловічий погоджених видів, кількості та розмірів на загальну суму 289 095 грн.
На виконання умов договору позивачем поставлено товар на загальну суму 242 295грн., що підтверджується копіями видаткових накладних: № 145 від 16.09.2015р.; № 168 від 23.10.2015р.; № 94 від 22.03.2016р.
У відповідності до умов п. 7.1 Договору купівлі-продажу, розрахунки за поставлений товар мають бути проведені на протязі 30 днів після відповідних поставок.
За повідомленням позивача, за всіма вказаними видатковими накладними виконання зобов'язань відповідачем прийнято без застережень. Однак, жодного примірника вищевказаних видаткових накладних відповідач позивачу не повернув.
Позивач долучив до позовної заяви повторно виписані примірники цих видаткових накладних.
Як стверджує позивач, відповідач не оплатив отриманий товар, у зв'язку з чим утворилась заборгованість в розмірі 242 295грн.
Спір виник внаслідок того, що відповідач не виконав договірних зобов'язань щодо сплати вартості поставленого товару, ТзОВ “Спец-Контакт” звернулося до господарського суду Львівської області із позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 242 295,00грн. основного боргу.
Крім того, позивач нарахував відповідачу відповідно до положень ст. 625 ЦК України 50 410,85грн. інфляційних втрат та 12 297,00грн. 3% річних.
Відповідач заперечив проти позовних вимог, зазначивши наступне.
Згідно з графіком поставки, весь товар на суму договору (289 095,00 грн.) повинен бути поставлений двома партіями наступним чином: перша партія (10 000 пар рукавиць брезентових з брезентовими налодонниками) на суму 156 000,00 грн. - протягом 30 днів з моменту підписання договору, тобто до 25.05.2015р.; друга партія (6 600 пар рукавиць брезентових з брезентовими налодонниками, 350 пар рукавиць з крагами) на суму 133 095,00 грн. - протягом 10 днів з моменту повної оплати за першу партію, тобто 17.08.2015.
За твердженням відповідача, на виконання умов договору ТОВ «Спец-Контакт» було здійснено наступні поставки товару: перша партія на суму 46 800 грн. - 25.06.2015. Відповідно до умов Договору мало місце прострочення поставки з 25.05.2015р. по 24.06.2015р. Оплата цієї партії товару відбулася 07.08.2015р.
Друга партія товару на суму 213 882,00 грн. поставлена 16.09.2015р., період прострочення - з 18.08.2015р. по 15.09.2015р.
Як зазначив відповідач, чергові поставки товару постачальник здійснював поза межами дії договору та графіком поставки. Так, 23.10.2015р. відбулася третя поставка товару на суму 8 610,00 грн. та 22.03.2016 грн. на суму 19803 грн.
Пунктом 5.2. Договору передбачено, що датою поставки вважається дата підписання сторонами Акта прийому-передачі. Пунктом 5.3. Договору передбачено перехід права власності на товар в момент підписання Акту прийому-передачі.
Перелік документів на товар, які Постачальник зобов'язаний передати Покупцю, визначений п.1.3 договору, зокрема це: накладна; податкова накладна; товаро-транспортна накладна; сертифікат якості; належно оформлений і підписаний Акт приймання-передачі.
На думку відповідача, видаткові накладні, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги не відповідають вищенаведеним нормам. Відсутність документів, які визначені п.1.3 договору та Акту прийому-передачі, що передбачено п. 5.2 Договору, свідчить про відсутність належних документів, які постачальник зобов'язаний був передати покупцю в момент поставки. Саме ці документи є підставою для проведення розрахунків, так як згідно з п.7.1 договору виключно наявність підписаного сторонами Акту прийому-передачі товару є моментом належного виконання свого обов'язку постачальником.
За твердженням відповідача, поставка продукції не підтверджена документами, визначеними договором, направлення яких у визначений строк є обов'язком постачальника. Відповідач заперечує наведені в позовній заяві висновки позивача щодо належного виконання ним зобов'язань з поставки продукції.
У своїх запереченням відповідач зазначає, що прострочення виконання свого обов'язку щодо розрахунків за поставлену продукцію можливе лише від дати підписання сторонами актів прийому-передачі продукції щодо підписання яких сторони не дійшли згоди, отже, прострочення не наступило.
Крім того, відповідач звернув увагу на те, що у позивача була наявна передбачена ст.538 Цивільного кодексу України можливість впливу на виконання своїх обов'язків відповідачем, а саме, у разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку. Цим правом не скористалось ТзОВ «Спец-Контакт», продовжуючи здійснювати поставки, які, до того ж, виходили за межі графіку поставок та строку дії договору, будучи свідомим того, що ПАТ “Укртрансгаз”, як підприємство державного сектору економіки, не зможе оплатити поставки, здійснені після закінчення строку дії договору, не звернувшись до відповідача з питання продовження строку дії договору.
Враховуючи вищезазначене, відповідач повідомив, що очевидним є те, що у позивача виник обов'язок в межах дії договору здійснити поставку товару та передати усі документи, які визначені п. 1.3 договору. Проте, вказаний обов'язок відповідачем не виконаний у спосіб, передбачений умовами договору, що є свідченням неналежного виконання зобов'язання, порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «Спец Контакт» умов Договору а також положень чинного законодавства України і в частині своєчасної поставки, отже, і відсутності підстав для нарахування відповідачу 3% річних та інфляційних втрат.
Також відповідач зазначив, що ТОВ «Спец-Контакт» не вперше допускає порушення договірних відносин з ПАТ “Укртрансгаз”. Так, відповідно до рішення Господарського суду Донецької області від 16.11.2016р. у справі №905/2311/16 за порушення відповідачем умов договору купівлі-продажу №1506000058 від 03.06.2015р. з нього було стягнуто пеню у розмірі 285 288,00 грн., 7% штрафу у розмірі 55 440,00 грн., 10 % штрафу в розмірі 145 125,00 грн., судовий збір в розмірі 7 287,80 грн. Рішення вступило в законну силу, на його виконання Слов'янським МВ ДВС ГТУЮ у Донецькій області відкрито виконавче провадження, проте ТОВ «Спец-Контакт» ухиляється від його виконання, на сьогоднішній день примусового стягнуто лише 20 000,00 грн., решта боргу залишається непогашеною.
Позивач проти пояснень відповідача заперечив, зазначивши наступне.
Відповідачем визнаються факти поставок йому ТОВ «Спец-Контакт» товарів за видатковими накладними № 145 від 16.09.2015р.; № 168 від 23.10.2015р.; № 94 від 22.03.2016р.
ТзОВ «Спец-Контакт» на адресу Офісу великих платників податків скеровано адвокатські запити щодо відображення ПАТ «Укртрансгаз» у податковому обліку ПДВ за податковими накладними № 156 від 16.09.2015р. на суму ПДВ 35 647 грн.; № 182 від 23.10.2015р. на суму ПДВ 1 435 грн.; № 93 від 22.03.2016р. на суму ПДВ 3 300,50 грн. Ці податкові накладні виписані і зареєстровані позивачем в ЄДРПН за фактами вищевказаних поставок.
Листами № 42472/10/28-10-41-06-16 від 11.08.2017р. та № 47712/10/28-10-41-06-16 від 08.09.2017р. фіскальним органом підтверджено факт відображення ПАТ «Укртрансгаз» у податковій - звітності відповідних податкових накладних.
При прийнятті рішення суд виходив з наступного.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).
Як підтверджується матеріалами справи, позивач та відповідач уклали договір № 38-12/15 ОС від 25.12.2015р. у зв'язку із чим набули взаємних прав і обов'язків.
Відповідно до вимог ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно із ч. 2 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Позивач свої зобов'язання щодо передачі товару за договором купівлі продажу від 24.04.2015р. № 15040000796 виконав повністю, відповідачем оплата за товар не здійснена частково (перша партія на суму 46 800 грн. - 25.06.2015р. Відповідно до умов Договору мало місце прострочення поставки з 25.05.2015р. по 24.06.2015р. Оплата цієї партії товару відбулася 07.08.2015р.), в результаті чого виникла заборгованість в сумі 242 295,00грн.
Згідно видаткових накладних № 145 від 16.09.2015р.; № 168 від 23.10.2015р.; № 94 від 22.03.2016р. ПАТ «Укртрансгаз» передав відповідачу товар за спірним договором, виконавши взяті зобов'язання.
Письмових заперечень чи зауважень щодо кількості, якості та вартості поставленого товару позивачем відповідач суду не представив. Про дійсність отримання товару за спірним договором відповідач не заперечив.
Відповідач оплату за поставлений товар не здійснив. Однак, зазначив, що датою поставки вважається дата підписання сторонами Акту прийому-передачі, а накладні не відповідають нормам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України, від 24.05.1995 №88.
Заперечення відповідача судом відхиляються з огляду на наступне.
Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до ст. 9 цього Закону, первинні документи повинні складатися під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення на паперових або машинних носіях і мати такі обов'язкові реквізити: назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст і обсяг господарської операції, одиниця її виміру; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Ведення зазначених документів передбачено Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Мінфіну України від 24.05.1995р. №88.
Підписання відповідачем накладної, яка є первинними обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 ГК України).
Вимога надати докази невиконання або неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором (ст. 610 ЦК України) покладається на позивача. Водночас, стаття 614 ЦК України зобов'язує відповідача надати докази відсутності вини у неналежному виконанні зобов'язання.
Отже, при пред'явленні позову кредитор повинен довести лише факт порушення зобов'язання, він звільняється від обов'язку доводити вину боржника. Тягар доказування відсутності вини в порушенні зобов'язання лежить на боржникові.
Відповідно до положень ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову. При цьому, згідно ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
ПАТ «Укртрансгаз» відображено у податковому обліку ПДВ за податковими накладними №156 від 16.09.2015р. на суму ПДВ 35 647 грн.; № 182 від 23.10.2015р. на суму ПДВ 1435 грн.; № 93 від 22.03.2016р. на суму ПДВ 3 300,50 грн. Ці податкові накладні виписані і зареєстровані позивачем в ЄДРПН за фактами вищевказаних поставок, що підтверджуються листами № 42472/10/28-10-41-06-16 від 11.08.2017р. та № 47712/10/28-10-41-06-16 від 08.09.2017р. Офісу великих платників податків ДФС.
Позивач довів факт порушення відповідачем зобов'язання щодо оплати отриманого товару у повному обсязі, відповідач не заперечив проти дійсності поставленого товару, а висновки та заперечення останнього про підписання видаткової накладної замість акту прийому-передачі суд вважає помилковими та такими, що не заслуговують на увагу. При цьому, слід зазначити, що в межах спірного договору позивач передав відповідачу товар на суму 46 800 грн. згідно накладної від 25.06.2015р. В подальшому відповідач оплатив цю партію товару 07.08.2015р.
Згідно із ст. 617 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Доказів наявності обставин зазначених у ст. 617 ЦК України, які є підставами звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання відповідачем не подано.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що в судовому засіданні позивачем доведено факт несвоєчасного виконання відповідачем зобов'язань щодо оплати заборгованості за отриманий товар в сумі 242 295,00грн.
Перевіривши поданий позивачем розрахунок позовних вимог, підстави та правильність нарахування суми інфляційних втрат та 3% річних, відповідно до вимог ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, за якою боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, судом встановлено, що позивачем допущені помилки у нарахуванні суми інфляційних втрат, які не зменшують суму, що підлягає до стягнення, оскільки, за розрахунками суду загальна сума таких проведених нарахувань є більшою, ніж просить стягнути позивач. Враховуючи, що суд при прийнятті рішення не може вийти за межі позовних вимог, а позивач не подавав такої заяви, відтак, позовні вимоги про стягнення з відповідача 50 410,85грн. інфляційних втрат та 12 297,00грн. 3% річних слід задоволити.
Судовий збір покладається на відповідача, оскільки, спір виник з його вини.
Керуючись вимогами ст.ст. 22, 28, 33, 34, 44, 48, 49, 82-84, 116 ГПК України суд, -
1.Позовні вимоги задоволити.
2.Стягнути з Публічного акціонерного товариства “Укртрансгаз” в особі Філії “Управління магістральних газопроводів “Львівтрансгаз” (79053, м. Львів, вул. Рубчака, 3, ідентифікаційний код 25560823) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Спец-Контакт” (84122, Донецька область, м. Словянськ, провулок Андріївський, 18А, ідентифікаційний код 32019384) 242295,00грн. основного боргу, 50 410,85грн. інфляційних втрат, 12 297,00грн. 3% річних та 4575,04грн. судового збору.
3.Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.
Повний текст складено 19.09.2017р.
Суддя Ділай У.І.