61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua
18 вересня 2017 року Справа № 913/1195/16
Провадження № 24/913/1195/16
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Промсоюз", м. Сєвєродонецьк Луганської області
до Управління житлово-комунального господарства Брянківської міської ради, м. Брянка Луганської області
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України у Луганській області, м. Сєвєродонецьк Луганської області
Орган виконання судового рішення - Головне управління Державної казначейської служби України у Луганській області, м. Сєвєродонецьк Луганської області
про стягнення 218 586 грн. 55 коп.
Суддя господарського суду Луганської області Рябцева О.В.
Секретар судового засідання Панфілова А.О.
у засіданні брали участь:
від позивача (стягувача) - представник не прибув;
від відповідача (боржника) - представник не прибув;
від третьої особи (органу виконання) - представник не прибув.
06.09.2017 (згідно поштового штемпеля) до господарського суду Луганської області звернулось Головне управління Державної казначейської служби України у Луганській області відповідно до ст. 121 ГПК України з заявою від 05.09.2017 № 12-12/2807, в якій просить відстрочити виконання рішення господарського суду Луганської області від 17.11.2016 у справі № 913/1195/16 до прийняття нормативно-правового акту, що регулюватиме питання про виконання судових рішень, боржники за якими не перемістилися на територію підконтрольну українській владі.
На обґрунтування вимоги за заявою орган виконання судового рішення посилається на п. 24 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845, в якому передбачено, що стягувачі, на користь яких прийняті рішення про стягнення коштів з рахунків боржника, подають до органу Казначейства, в якому обслуговується боржник, документи, зазначені у пункті 6 цього Порядку. Згідно п. 2 Порядку боржники - визначені в рішенні про стягнення коштів розпорядники (бюджетні установи) та одержувачі бюджетних коштів, а також підприємства, установи та організації, рахунки яких відкриті в органах Казначейства. Таким чином, боржник, визначений в рішенні суду про стягнення коштів має бути розпорядником (бюджетною установою)/одержувачем бюджетних коштів або підприємством установою, організацією, рахунки якого відкрито в органах Казначейства. Згідно даних Єдиного реєстру розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 22.12.2011 № 1691, боржник - Управління житлово-комунального господарства Брянківської міської ради обслуговувався в Управлінні Державної казначейської служби України у м. Брянці Луганської області, яке є територіальним органом Державної казначейської служби України і діє відповідно до Положення про управління (відділення) Державної казначейської служби України у районах, районах у містах, містах обласного, республіканського значення, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 12.10.2011 № 1280. Відповідно до п. 17 Положення управління (відділення) Казначейства є юридичними особами публічного права. Разом з тим, а ні Положенням про Головне управління Державної казначейської служби України у Луганській області, а ні Положенням про управління Казначейства Луганської області не передбачено переходу прав та обов'язків від одного органу Казначейства до іншого, тобто відсутнє правонаступництво. Таким чином, Управління (відділення) Казначейства є самостійними в реалізації державної політики у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів тощо.
Станом на сьогодні місцезнаходженням боржника - Управління житлово-комунального господарства Брянківської міської ради згідно виконавчого документа та відомостям Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зазначено м. Брянка Луганської області, яке віднесено до території, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження відповідно до Переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 № 1085-р.
Боржник не перемістився на територію, підконтрольну українській владі, рахунки в органах Казначейства Луганської області не відкрито.
Приписами Указу Президента України від 24.09.2014 № 744/2014 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 28 серпня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо захисту України та зміцнення її обороноздатності" та постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 № 595 "Деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської області обмежено проведення видатків на території, що непідконтрольні українській владі. Тобто, постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 № 595 чітко визначено обов'язок установи відкрити рахунки в органах Казначейства у разі її переміщення на територію підконтрольну українській владі. Боржником не здійснено переміщення, а також не відкрито рахунків в органах Казначейства Луганської області.
На сьогодні законодавством не визначено порядок стягнення коштів з боржників, які не обслуговуються в органах Казначейства та/або місцезнаходження яких є територія непідконтрольна українській владі. Неврегульованість даного питання унеможливлює виконання рішення господарського суду Луганської області від 17.11.2016 у справі № 913/1195/16.
Зважаючи на відсутність визначеного механізму стягнення коштів з боржників, які не перемістилися на територію підконтрольну українській владі, що є, на думку Головного управління, суттєвою підставою для відстрочення виконання рішення суду в розумінні ст. 121 ГПК України, а також у зв'язку з відсутністю підстав для виконання Головним управлінням рішень суду, боржники, за якими не відкрили в Головному управлінні та в органах Казначейства Луганської області рахунки, та враховуючи відсутність правонаступництва, тому вказані обставини ускладнюють або на теперішній час роблять неможливим виконання рішення суду.
Ухвалою суду від 08.09.2017 заяву прийнято до розгляду і призначено до слухання на 18.09.2017.
Позивач (стягувач) проти надання відстрочки заперечує, посилаючись на ст. 3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", якою передбачено, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Відповідно до п. 4 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845, органи казначейства вживають заходів до виконання виконавчих документів протягом установленого строку.
Указ Президента України від 14.04.2014 № 405/2014 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" набув чинності 14.04.2014. Зі змісту вказаного Указу вбачається, що період проведення антитерористичної операції розпочався, проведення антитерористичної операції триває, оскільки Указу Президента України про завершення антитерористичної операції не видавався. З моменту початку антитерористичної операції минуло більше трьох років. За цей період Державна казначейська служба України не спромоглася врегулювати питання стягнення коштів державного та місцевого бюджетів або боржників, які знаходяться на території, що є непідконтрольною українській владі.
Крім того, невідомо, коли буде прийнято нормативно-правовий акт, що регулюватиме питання про виконання судових рішень, боржники за якими не перемістилися на територію підконтрольну українській владі.
Головним управлінням Державної казначейської служби України у Луганській області не надано підтверджень щодо спроб виконати наказ суду, а саме: звернення до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів з метою отримання роз'яснень щодо виконання рішення суду, звернення до центральних органів виконавчої влади та відповідних міністерств з метою прийняття відповідних нормативно-правовий актів. Не вживаючи жодних заходів до виконання наказу від 05.12.2016 № 913/1195/16 просити про відстрочку виконання під час проведення антитерористичної операції, невизначеності строку перебування окремих територій Луганської та Донецької областей поза контролем української влади є неприпустимим і ставить під сумнів виконання наказу взагалі.
Право на судовий захист є конституційною гарантією прав та свобод людини і громадянина. Обов'язкове виконання рішення суду є невід'ємною складовою права на судовий захист, а нездатність державний органів вжити необхідних заходів для виконання рішення суперечить конституційним гарантіям держави.
Від Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області надійшли пояснення, в яких, зокрема, зазначено, що 21.06.2017 Управлінням отримано лист Державної казначейської служби України від 21.06.2017 № 5-10/3895-10148, згідно якого юридичним департаментом до органів Казначейства направлено для погодження проект постанови Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845". Відповідно до п. 26 проекту стягувачі, на користь яких прийняті рішення про стягнення коштів з рахунків боржника, який не перемістився з населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, подають до органу Казначейства документи, зазначені в п. 6 цього Порядку, після повернення такої території під контроль державної влади. Строки пред'явлення виконавчих документів до виконання застосовуються з дати повернення такої території під контроль державної влади. Вищезазначене вказує на здійснення заходів щодо прийняття нормативно-правового акта, що регулюватиме питання стягнення коштів з рахунків боржника, який не перемістився з населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження та неможливістю виконання органами Казначейства судових рішень, боржники за якими перебувають на території тимчасово непідконтрольній українській владі.
Розглянувши заяву про відстрочку виконання рішення та пояснення учасників судового процесу, суд дійшов висновку про необґрунтованість вимоги з огляду на наступне.
Матеріалами справи підтверджено, що рішенням господарського суду Луганської області від 17.11.2016 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Промсоюз" задоволено в повному обсязі, стягнуто з Управління житлово-комунального господарства Брянківської міської ради борг в сумі 218 586 грн. 55 коп., судовий збір в сумі 3 278 грн. 80 коп., всього 221 865 грн. 35 коп.
На виконання рішення Товариству з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Промсоюз" видано наказ від 05.12.2016 про примусове виконання рішення суду, який було пред'явлено до виконання до Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області та повернуто останнім без виконання з огляду на недотримання відповідачем п. 11 Тимчасового порядку фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 № 595, яким встановлено, що установи, які переміщені на контрольовану територію, відкривають рахунки в органах Казначейства за місцезнаходженням у порядку, встановленому законодавством.
09.03.2017 Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Промсоюз" звернулось до господарського суду Луганської області відповідно до ст. 121-2 ГПК України зі скаргою від 20.02.2017 № б/н, в якій просило:
- визнати дії Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області незаконними та такими, що порушують принципи обов'язковості виконання судового рішення при виконанні наказу господарського суду Луганської області від 05.12.2016 № 913/1195/16;
- зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби України у Луганській області виконати наказ господарського суду Луганської області від 05.12.2016 № 913/1195/16.
Вподальшому заявою від 22.03.2017 № б/н позивач уточнив вимоги за скаргою і просив визнати дії Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області щодо повернення наказу без виконання незаконними та зобов'язати орган - Головне управління Державної казначейської служби України у Луганській області прийняти до виконання наказ господарського суду Луганської області від 05.12.2016 № 913/1195/16.
Ухвалою суду від 15.05.2017 дії Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області щодо повернення наказу господарського суду Луганської області від 05.12.2016 № 913/1195/16 без виконання визнано незаконними та зобов'язано Головне управління Державної казначейської служби України у Луганській області прийняти до виконання зазначений наказ.
Позивач за заявою від 06.06.2017 № 270 пред'явив наказ від 05.12.2016 до виконання до Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області, який отримано останнім 09.06.2017 та прийнято до виконання.
Відповідно до ст. 1291 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
У відповідності до ст. 45 ГПК України господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов.
За приписами ст.ст. 115, 116 ГПК України рішення господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження". Виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом.
Згідно ч. 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Закон України "Про виконавче провадження" визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у ньому, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до законів України, а також рішеннями, що підлягають примусовому виконанню.
За приписами ч. 2 ст. 6 Закону України "Про виконавче провадження" рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.
Відповідно до п.п. 2 п. 5 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845, під час виконання виконавчих документів органи Казначейства мають право звертатися у передбачених законом випадках до органу, який видав виконавчий документ, щодо роз'яснення рішення про стягнення коштів, порушувати клопотання про встановлення чи зміну порядку і способу виконання такого рішення, а також відстрочку та/або розстрочку його виконання.
Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" ратифіковано Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (з протоколами).
Право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав особи і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (п. 43). Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист, про що неодноразово наголошувалось в рішеннях Європейського суду з прав людини.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Савіцький проти України" (Заява № 38773/05) від 26.07.2012 суд наголосив, що право на суд, захищене п. 1 ст. 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали, щоб остаточні та обов'язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній із сторін. Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 20.06.2004 у справі "Півень проти України" вказав, що право на судовий розгляд, гарантоване ст. 6 Конвенції, також захищає виконання остаточних та обов'язкових судових рішень, які, у країні, яка поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи шкоди одній із сторін (п. 35 рішення).
Запроваджений процесуальними нормами права механізм відстрочки виконання судового рішення є винятковою мірою, який спрямований на досягнення кінцевої мети судового розгляду - виконання ухваленого судом рішення.
Частиною 1 ст. 121 ГПК України передбачено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони виконавчого провадження або за власною ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови.
Підпунктом 7.1.1 п. 7 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" передбачено, що відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.
Згідно п.п. 7.2 п. 7 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Частиною 2 ст. 34 ГПК передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Законодавець у будь-якому випадку пов'язує відстрочку виконання рішення з об'єктивними, непереборними, тобто виключними обставинами, які надають підстави для відстрочки виконання рішення.
Управлінням Державної казначейської служби України у Луганській області в порушення викладених приписів законодавства документально не підтверджено винятковість обставин, які надають право для відстрочки судового рішення.
Відносно посилань заявника на проект постанови Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845", то суд зазначає, що беручи до уваги припис ст. 1291 Конституції України щодо обов'язковості виконання судових рішень, господарський суд приходить до висновку про те, що відсутність рішень будь-яких органів, що регламентують стягнення грошових коштів з установ, не перереєстрованих на підконтрольній українській владі території, не може бути підставою для невиконання судового рішення, яке набрало законної сили. Неврегульованість зазначеного питання не є виключною обставиною в розумінні приписів ст. 121 ГПК України. Інших обставин, які б могли бути підставою для відстрочення виконання судового рішення у справі, наразі судом не встановлено.
Крім того, Закон України від 05.06.2012 № 4901-VІ "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" встановлює гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України "Про виконавче провадження", та особливості їх виконання. У даному випадку державними органами не врегульовані ряд питань, пов'язаних з виконанням судових рішень у зв'язку з проведенням антитерористичної операції, що не узгоджується з узятими гарантіями за вказаним Законом.
За таких обставин, заяву Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області від 05.09.2017 № 12-12/2807 про відстрочку виконання рішення господарського суду Луганської області від 17.11.2016 у справі № 913/1195/16 до прийняття нормативно-правового акту, що регулюватиме питання про виконання судових рішень, боржники за якими не перемістилися на територію підконтрольну українській владі, залишити без задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 86, 121 ГПК України, суд
1.Заяву Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області від 05.09.2017 № 12-12/2807 про відстрочку виконання рішення господарського суду Луганської області від 17.11.2016 у справі № 913/1195/16 до прийняття нормативно-правового акту, що регулюватиме питання про виконання судових рішень, боржники за якими не перемістилися на територію підконтрольну українській владі, залишити без задоволення.
Суддя О.В.Рябцева