Справа № 607/871/16-кГоловуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/789/158/17 Доповідач - ОСОБА_2
Категорія - ч.2 ст.185 КК України
13 вересня 2017 р. Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:
Головуючого - ОСОБА_2
Суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю: прокурора - ОСОБА_5 ,
обвинуваченого - ОСОБА_6 ,
захисника- ОСОБА_7 ,
потерпілого - ОСОБА_8 ,
при секретарі- ОСОБА_9 ,
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі кримінальне провадження № 11-кп/789/128/17 за апеляційною скаргою прокурора Тернопільської місцевої прокуратури ОСОБА_10 на вирок Тернопільського міськрайонного суду від 22 березня 2017 року щодо: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Тернопіль, проживаючого за адресою АДРЕСА_1 , обвинуваченого у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.185 КК України ,-
Вироком Тернопільського міськрайонного суду від 22 березня 2017 року ОСОБА_6 виправдано за ч.2 ст.185 КК України у зв'язку з недоведеністю вчинення ним вказаного злочину.
Вирішено питання про розподіл процесуальних витрат у відповідності до вимог КПК України.
Органами досудового розслідування ОСОБА_6 обвинувачується в тому, що будучи раніше судимою особою, 07.01.2016 року близько 22.00 год. він, перебуваючи біля під'їзду №6 будинку АДРЕСА_2 , переконавшись у тому, що за ним ніхто не спостерігає, та він не буде помічений сторонніми особами, шляхом вільного доступу через відчинені двері автомобіля ВАЗ 2101, д.н.з. НОМЕР_1 , таємно викрав із салону вказаного автомобіля автомагнітолу торгової марки «Prology МСН 375U», яка належить ОСОБА_8 . Із викраденим майном ОСОБА_6 , з місця вчинення кримінального правопорушення втік, своїми діями заподіяв потерпілому ОСОБА_8 матеріальну шкоду на суму 893,14 гривень.
Дії ОСОБА_6 стороною обвинувачення кваліфіковано ч.2 ст.185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно.
Постановляючи щодо ОСОБА_6 виправдувальний вирок суд першої інстанції дійшов до висновку про те, що стороною обвинувачення не доведено вчинення кримінального правопорушення обвинуваченим.
В апеляційній скарзі прокурор просить вирок суду скасувати та ухвалити новий, яким визнати ОСОБА_6 винним за ч. 2 ст. 185 КК України і призначити йому покарання у виді 1 року обмеження волі, звільнивши від його відбування з випробуванням на підставі ст.75 КК України з встановленням іспитового строку 1 (один) рік та покладенням обов”язків, передбачених п.п.1-2 ч.1 ст.76 КК України. Вважає, що суд допустив невідповідність викладених у вироку висновків суду фактичним обставинам справи. Зокрема, невірно відобразив показання потерпілого ОСОБА_8 , який повідомив про те, що не бачив моменту скоєння крадіжки, та які суд розцінив як такі що виключають скоєння крадіжки автомагнітоли з салону автомобіля саме обвинуваченим, що істотно могло вплинути на висновок суду про невинуватість ОСОБА_6 . Крім того, вважає, що повернення обвинуваченим потерпілому коштів у сумі, яка еквівалентна вартості викраденої автомагнітоли, підтверджує визнання ним вини у скоєнні крадіжки.
Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав подану ним апеляційну скаргу та просив її задовольнити з вказаних у ній підстав, обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника, які заперечили проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження і обговоривши доводи апеляційної скарги, провівши частково судове слідство, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Виносячи оскаржуване рішення, суд виходив з того, що за наслідками проведення судового слідства доказами, представленими стороною обвинувачення на підтвердження винуватості ОСОБА_6 у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.182 КК України є лише: висновок експерта №658/16 від 26.01.2016 року щодо залишкової вартості бувшої в користуванні автомобільної магнітоли торгової марки “Prology” модель MCH - 375U, яка станом на 07.01.2016 року може становити 893,14 грн, та протокол огляду місця події від 07.01.2016 року, предметом огляду якого був автомобіль марки ВАЗ 2101 д.н.з. НОМЕР_1 синього кольору, припаркований поблизу будинку №1 по вул.15 Квітня, в м.Тернополі, під час якого встановлено відсутність викраденої автомагнітоли в автомобілі.
За наслідками допитів в судовому засіданні:
- потерпілого ОСОБА_8 , який повідомив що у момент крадіжки автомагнітоли, побоюючись за своє життя, він відбіг від автомобіля майже за кут будинку на відстань приблизно 100 метрів, в полі його зору залишався автомобіль, проте, таким чином, що він міг не чітко спостерігати лише силуети, оскільки це була вечірня пора доби, ОСОБА_6 , який вийшов з автомобіля раніше за нього та якого міг впізнати за високим зростом, в момент скоєння крадіжки коло автомомбіля він не бачив.
-обвинуваченого ОСОБА_6 , який не визнав своєї вини у скоєнні злочину та повідомив, що в момент який безпосередньо передував крадіжці вийшов з автомобіля таксі з метою придбати горілку в присутності водія ОСОБА_11 та 3 інших пасажирів, а повернувся коли в автомобілі вже була ввімкнена звукова сигналізація та сигнал аварійної зупинки,-
суд не зміг дійти переконання про винуватість ОСОБА_6 у скоєнні крадіжки.
Оцінюючи показів свідка ОСОБА_12 , з квартири якого обвинувачений викликав автомобіль таксі, суд вірно вказав на те, що він не повідомив обставин, які безпосередньо стосуються інкримінованого обвинуваченому злочину .
За клопотанням прокурора колегією суддів проведено часткове судове слідство, зокрема, допитаний потерпілий ОСОБА_8 , який повідомив що 07.01.2016 року він надавав послуги автомобілем таксі коло 22 год. виконував замовлення щодо перевезення пасажирів - 4 чоловіків з вул.Злуки, 35 до вул.15 квітня ,1 у м.Тернополі. При цьому, як він вже дізнався під час досудового слідства, чоловік на прізвище ОСОБА_6 сів поруч на передньому сидінні, а троє інших сіли на заднє сидіння автомобіля. Коли прибули на вул.15 квітня ,1 ОСОБА_6 вийшов з автомобіля, дав йому 100 грн., попросив його почекати та зайшов у під”їзд вказаного будинку, інші чоловіки які сиділи позаду нього почали погрожувати йому фізичною розправою, тому він вийшов з автомобіля, злякавшись за життя , відбіг від нього майже за кут будинку на відстань приблизно 100 метрів, в полі його зору залишався автомобіль, проте, таким чином, що він міг не чітко спостерігати лише силуети, оскільки це була вечірня пора доби, ОСОБА_6 , якого міг впізнати за високим зростом, в момент скоєння крадіжки коло автомомбіля він не бачив. Категорично стверджувати про те, що автомобіль постійно перебував у полі його зору не може. Обвинувачений повернув йому вартість автомагнітоли, пояснивши що не хоче мати ніяких проблем з правоохоронними органами, оскільки у нього хвора мати.
Отже, за наслідками часткового судового слідства доказів винуватості ОСОБА_6 у скоєнні інкримінованого йому злочину колегією суддів не здобуто також, оскільки потерпілий не повідомив жодних оставин, які б вказували на скоєння обвинуваченим крадіжки належної потерпілому автомагнітоли.
З огляду на вищенаведене, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, про те, що надані стороною обвинувачення докази на підтвердження винуватості ОСОБА_6 у скоєнні інкримінованого йому злочину як кожен окремо так і в сукупності є недостатніми для висновку про те, що саме він викрав автомагнітолу марки “Prology MCH375U”, яка належить ОСОБА_8 , оскільки жоден досліджений в судовому засіданні доказ не підтверджує винуватість ОСОБА_6 у скоєнні вказаного злочину. А повернення коштів потерпілому, мету якого обвинувачений пояснив як небажання уникнути проблем з правоохоронними органами у зв”язку з хворобою матері, не можна розцінювати як визнання обвинуваченим вини у скоєнні інкримінованого йому злочину.
Тому суд вірно виправдав ОСОБА_6 за пред”явленим обвинуваченнм на підставі п.2 ч.1 ст.373 КПК України, керуючись при цьому вимогами ст. 62 Конституції України та ст. ст.17, 94, ч.3 ст.373 КПК України, у відповідності до яких ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину, і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
З таким висновком погоджується і колегія суддів.
Доводи прокурора щодо перекручення судом першої інстанції показань потерпілого, які суд описав у вироку як такі що підтверджують непричетність ОСОБА_6 до скоєння інкримінованого йому злочину, спростовуються показаннями потерпілого в суді апеляційної інстанції, які є ідентичними з показаннями, які він давав у суді першої інстанції та які він доповнив тим, що категорично стверджувати про відсутність ОСОБА_6 коло автомобіля в момент скоєння крадіжки не може, оскільки віходячи від автомобіля був обернений спиною до місця події, хоча й періодично обертався. Оскільки підставою для виправдання ОСОБА_6 є недоведеність скоєння ним злочину, передбаченого ч.2 ст.185 КК України, а не відсутність в його діях складу злочину, тому некатегоричність показань потерпілого щодо непричетності ОСОБА_6 до скоєння злочину, не могла вплинути на висновок суду про невинуватість ОСОБА_6 у скоєнні злочину, в зв”язку з чим не можуть бути підставою для скасування чи зміни судового рішення з огляду на вимоги ч.2 ст.411 КПК України.
Враховуючи вищенаведне, вирок суду щодо ОСОБА_6 слід залишити без змін, а апеляцію прокурора без задоволення.
Керуючись ст.ст. 376,404, 405, 407 КПК України, судова колегія,-
Апеляційну скаргу прокурора слід залишити без задоволення.
Вирок Тернопільського міськрайонного суду від 22 березня 2017 року щодо ОСОБА_6 за ч.2 ст.185 КК України - залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з її дня проголошення.
Головуючий - підпис
Судді - два підписи
З оригіналом згідно:
Суддя апеляційного суду Тернопільської області ОСОБА_2