ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
20.09.2017Справа №910/11874/17
За позовом Міністерства оборони України
до Концерну «Техвоєнсервіс»
про стягнення 334 118,20 грн.
Суддя Пукшин Л.Г.
Представники:
від позивача: Тушницький О.О. - представник за довіреністю № 220/259/д від 04.07.17р.
від відповідача: Грищенко К.Г. - представник за довіреністю № 97 від 31.08.17
В судовому засіданні 20.09.17р., в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Міністерства оборони України до Концерну «Техвоєнсервіс» про стягнення 334 118,20 грн.
В обґрунтування позовних вимог Міністерство оборони України ( позивач) зазначає, що 13.08.2015 року між позивачем та Концерном «Техвоєнсервіс» (відповідач) було укладено договір комісії про передачу на реалізацію металобрухту та інших вторинних ресурсів, які утворилися у Збройних Силах України № 296-ЧМК/5-15, за умовами якого відповідач взяв на себе зобов'язання за комісійну плату укладати правочини на умовах, що не суперечать цьому договору і чинному законодавству та виконувати від свого імені та в інтересах позивача угоди про передачу на реалізацію металобрухту та іншої вторинної сировини, крім брухту з вмістом дорогоцінних металів, у відповідності з додатковими угодами до цього договору. На виконання умов вказаного договору між сторонами було укладено додаткові угоди № 13 від 11.12.2015, № 27 від 04.04.2016, № 30 від 13.04.2016, № 32 від 13.04.2016 та № 35 від 07.07.2016. За доводами позивача, відповідач систематично порушував строки вилучення вторинних ресурсі а також терміни надання звітів комісіонера, у зв'язку з чим позивач в порядку п. 7.2. договору нарахував штраф у розмірі 334118,20 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.07.2017 порушено провадження у справі № 910/11874/17 за вказаною позовною заявою та призначено розгляд справи в судовому засіданні 06.09.2017.
06.09.2017 позивач через загальний відділ діловодства суду подав документи на виконання вимог ухвали суду для долучення до матеріалів справи.
06.09.2017 відповідач через загальний відділ діловодства господарського суду подав відзив на позовну заяву, відповідно до якого зазначив, що відповідач не зможе виконати рішення у даній справі, оскільки Концерн «Техвоєнсервіс» перебуває в скрутному фінансовому становищі. Також відповідач зазначив, що Концерн «Техвоєнсервіс» є державним господарським об'єднанням, заснованим на державній власності, створений на підставі наказу Міністерства оборони України № 309 від 07.06.2005 року і належить до сфери управління Міністерства оборони України. На даний час відповідач перебуває на межі банкротства і через постійні арешти рахунків немає можливості спланувати погашення боргів перед кредиторами. У зв'язку з чим відповідач просить суд зменшити суму штрафних санкцій до 5 відсотків від заявленої суми.
У судовому засіданні 06.09.2017, судом було заслухано пояснення представників сторін та оголошено перерву до 20.09.2017
У судовому засіданні 20.09.2017 представник позивача вимоги підтримав та просив задовольнити у повному обсязі, також заперечував щодо клопотання позивача про зменшення розміру штрафних санкцій.
Представник відповідача щодо наявності прострочення зобов'язання за договором не заперечував та поросив суд зменшити суму штрафних санкцій до 5 відсотків від заявленої суми у зв'язку з скрутним фінансовим становищем.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.
18 серпня 2015 року між Міністерством оборони України (надалі - Міністерство/позивач) та Концерном «Техвоєнсервіс» (надалі - Підприємство/відповідач) було укладено договір комісії про передачу на реалізацію металобрухту та інших вторинних ресурсів, які утворилися у Збройних Силах України № 296-ЧМК/5-15 (надалі - договір).
Відповідно до п. 1.1. договору Міністерство доручає підприємству, а підприємство бере на себе зобов'язання за комісійну плату укладати правочини на умовах, що не суперечать цьому договору і чинному законодавству та виконувати від свого імені та в інтересах Міністерства угоди про передачу на реалізацію металобрухту та іншої вторинної сировини (далі - вторинні ресурси), крім брухту з вмістом дорогоцінних металів, у відповідності з додатковими угодами до цього договору, які є його невід'ємною частиною.
Згідно з п. 2.1. договору підприємство самостійно за свій рахунок виконує необхідну комерційно-маркетингову роботу та підготовку вторинних ресурсів до реалізації і укладає з суб'єктами господарювання (далі - покупець) договір купівлі-продажу на найбільш вигідних для Міністерства умовах.
Найменування вторинних ресурсів, що передаються підприємству для реалізації, їх кількість, якісний стан, ціна та вартість партії, умови поставки, тощо визначаються у додаткових угодах, які складаються окремо на кожну партію вторинних ресурсів, що заактовані у місцях їх накопичення (п. 2.2. договору).
У п. 2.5. договору сторони перебачили, що підприємство надає підготовлений проект додаткової угоди для підписання Міністерства. Строк дії додаткової угоди залежить від кількості та якісного стану вторинних ресурсів, що передаються на реалізацію за додатковою угодою, який узгоджується сторонами та не може перевищувати 45 (сорок п'ять) робочих днів. Строк дії додаткової угоди не може перевищувати строку дії договору.
Вилучення вторинних ресурсів підприємством з території здавальника здійснюється відповідно до узгоджених сторонами строків зазначених у додатковій угоді (п.5.5. договору).
Як вбачається із матеріалів справи, на виконання вимог умов договору між позивачем та відповідачем укладено додаткові угоди № 13 від 11.12.2015, № 27 від 04.04.2016, № 30 від 13.04.2016, № 32 від 13.04.2016 та № 35 від 07.07.2016, яким сторони погодили усі умови виконання зобов'язань в тому числі строки вилучення вторинних ресурсів.
За доводами позивача, відповідачем в супереч приписів абз.2 п. 5 додаткових умов порушено строки вилучення вторинних ресурсів а також в порушення п. 6.2. договору та п 9 додаткових угод не надано звіти комісіонера. За неналежне виконання умов договору та додаткових угод, позивачем нарахована в порядку п. 7.2. договору штраф у розмірі 334118,20 грн. з метою досудового врегулювання спору, позивачем направлялася на адресу претензія про сплату штрафу, яка залишена з боку відповідача без виконання. А тому позивач звернувся до суду з вимогами про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 334118,20 грн.
Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем зобов'язання з надання передбачених умовами Договору послуг, у зв'язку з чим прокурором заявлено вимогу про стягнення з відповідача штрафу.
Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідачем не заперечується факт несвоєчасного виконання умов договору та додаткових угод до нього в частині строків реалізації вторинних ресурсів та надання звітів комісіонера, а отже має місце прострочення виконання відповідачем зобов'язання за Договором.
Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.
У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
За змістом ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.
Частиною 2 ст. 549 Цивільного кодексу України встановлено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
У п. 7.2 договору сторони передбачили, що у випадку прострочення з вини підприємства терміну вилучення вторинних ресурсів проти строків, встановлених відповідною додатковою угодою, підприємство з власних коштів оплачує міністерству штраф, який становить 10 (десять) відсотків від погодженої сторонами договірної несвоєчасно вилучених вторинних ресурсів.
За порушенням відповідачем строків, визначених додатковими угодами, позивачем нараховано штраф у розмірі 334118,20 грн, зокрема:
за Додатковою угодою № 13 - 3 014, 72 грн. (30147, 21 грн. (вартість партії вилучених вторинних ресурсів) /100 X 10% (розмір штрафу);
за Додатковою угодою № 27 - 58880,00 грн. (588800,00 грн.(вартість партії вилучених вторинних ресурсів)/100 X 10% (розмір штрафу);
за Додатковою угодою № 30 - 84382,19 грн. (843821,93 грн. (вартість партії вилучених вторинних ресурсів)/100 X 10% (розмір штрафу);
за Додатковою угодою № 32 - 103782,35 грн. (1037823,49 грн. (вартість партії вилучених вторинних ресурсів)/100 X 10% (розмір штрафу);
за Додатковою угодою № 35 - 84058, 94 грн. (840589,44 грн. вартість партії вилучених вторинних ресурсів)/100 X 10% (розмір штрафу).
Відповідач розміру нарахованих позивачем штрафних санкцій не заперечував, подав клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій до 5 %.
Вказане клопотання обґрунтоване тим, що на даний час Концерн «Техвоєнсервіс» перебуває у скрутному матеріальному становищі, постійні арешти рахунків призводять до того, що Концерн перебуває на грані банкрутства.
Також відповідач зазначає, що Концерн «Техвоєнсервіс» є державним господарським об'єднанням, заснованим на державній власності, створеним на підставі наказу Міністра оборони України № 309 від 07.06.2005 року і належить до сфери управління Міністерства оборони України.
Головним завданням Концерну є здійснення ремонту, модернізації бронетанкової техніки і майна, автомобільної техніки і засобів зв'язку, здійснення функцій з управлінням державним майном, закріпленим за концерном. Основні фонди, обігові кошти Концерну "Техвоєнсервіс" є державною власністю, належать до сфери управління Міністерства оборони України та закріплені за підприємством на праві господарського відання.
На виконання Указу Президента України "Про часткову мобілізацію" від 17.03.2014 року №4466 Концерн "Техвоєнсервіс" було залучено до виконання мобілізаційних завдань, здійснення ремонту бронетанкової техніки і майна, автомобільної техніки і засобів зв'язку, таким чином Концерн безпосередньо приймає участь у посиленні обороноздатності України, відновлення бойової техніки.
Згідно з постановою КМУ України від 30.10.2008 року №948-0015 "Про затвердження мобілізаційних завдань на особливий період" на Концерн "Техвоєнсервіс" покладено завдання по відновленню автомобільної техніки ЗСУ та інших силових структур.
Стосовно заяви відповідача про зменшення неустойки суд відзначає, що відповідно до п.3 ч.1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
За приписами статті 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Згідно статті 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Зі змісту вищенаведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін.
З матеріалів справи вбачається, що в даному випадку за встановлених судом обставин прострочення відповідача не завдало будь-яких значних збитків позивачу, позивачем не доведені обставини щодо збитків, не зазначений їх розмір, не наданий відповідний розрахунок.
Проаналізувавши подані відповідачем докази у підтвердження можливого скрутного фінансового стану, а саме Звіт про фінансові результати за І півріччя 2017р., Звіт про фінансовий стан на 30.06.2017р., враховуючи незначний термін прострочення, відсутність доказів понесення позивачем збитків внаслідок прострочення відповідача щодо надання в зазначений термін звітних документів, що підтверджують факт виконання послуг, та прострочення термінів надання послуг, суд на підставі системного аналізу змісту приписів ст. 233 ГК України, ч. 3 ст. 551 ЦК України та п. 3 ст. 83 ГПК України, приймаючи до уваги інтереси сторін у даній справі, дійшов висновку про можливість зменшення нарахованих позивачем штрафних санкцій 5% від заявленої позивачем суми у розмірі 16 705,91 грн.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету.
Судовий збір в разі зменшення судом розміру штрафу покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення такого розміру.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд міста Києва,
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Концерну «Техвоєнсервіс» (03168, м.Київ, проспект Повітрофлотський, буд. 6, ідентифікаційний код 33689867) на користь Міністерства оборони України (03168, м. Київ, проспект Повітрофлотський, буд. 6, ідентифікаційний код 00034022) штраф в розмірі 16 705 (шістнадцять тисяч сімсот п'ять) грн 91 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 5 011 (п'ять тисяч одинадцять) грн 77 коп.
3. В іншій частині відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 21.09.2017
Суддя Пукшин Л.Г.