19 вересня 2017 року Справа № 914/850/16
Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий (доповідач), судді Нєсвєтова Н.М. і Студенець В.І.
розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Агротек-ХПП", смт Війтівці Волочиського району Хмельницької області (далі- Товариство),
на рішення господарського суду Львівської області від 21.06.2016 та
постанову Львівського апеляційного господарського суду від 07.06.2017
зі справи № 914/850/16
за позовом Товариства
до товариства з обмеженою відповідальністю "Варіант Агро Буд", м. Харків (далі - Підприємство);
фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, м. Львів (далі - Підприємець),
про стягнення штрафних санкцій та зобов'язання вчинити дії.
Судове засідання проведено за участю представників сторін:
Товариства - Петровського Ю.І.,
Підприємства - Харченка І.М.,
Підприємця - не з'яв.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України
Позов було подано про:
- стягнення з Підприємства на користь Товариства штрафних санкцій за прострочення поставки товару за договором поставки від 28.04.2015 №48 (далі - Договір) у розмірі 2 680 421, 06 грн., з яких: 2 063 494, 70 грн. неустойки в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості непоставленого у строк товару за кожен день такого прострочення; 490 396, 41 грн. штрафу в розмірі 7% від вартості непоставленого у строк товару; 126 529, 95 грн. неустойки в розмірі 3% річних від вартості непоставленого у строк товару;
- солідарне стягнення з Підприємства та Підприємця 5 000 грн. неустойки в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості непоставленого у строк товару за кожен день такого прострочення;
- зобов'язання Підприємства здійснити поставку частини недопоставленого та неякісного товару за Договором.
Рішенням господарського суду Львівської області від 21.06.2016 (суддя Крупник Р.В.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 07.06.2017 (з урахуванням ухвали Львівського апеляційного господарського суду від 12.06.2017 про виправлення описки; колегія суддів у складі: Матущак О.І. - головуючий, Мирутенко О.Л. і Скрипчук О. С): позов задоволено частково; стягнуто з Підприємства на користь Товариства 15 946,24 грн. пені та 15 796,23 грн. штрафу; стягнуто солідарно з Підприємства та Підприємця на користь Товариства 5 000 грн. пені; стягнуто з Підприємства на користь Товариства 1 284,23 грн. судового збору; стягнуто з Підприємця на користь Товариства 93,78 грн. судового збору; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Товариство просить скасувати оскаржувані рішення та постанову попередніх судових інстанцій і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Скаргу мотивовано порушенням і неправильним застосуванням господарськими судами у вирішенні спору норм матеріального та процесуального права, в тому числі статі 538 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статей 42, 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
У відзиві на касаційну скаргу Підприємство заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про їх безпідставність та необґрунтованість й суперечливість обставинам справи, й відтак - про те, що скарга задоволенню не підлягає.
Сторони відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлені про час і місце розгляду касаційної скарги.
Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями фактичних обставин справи правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
Суди попередніх інстанцій у розгляді справи виходили з таких обставин та висновків.
Товариством (покупець) та Підприємством (постачальник) укладено Договір, за умовами якого:
- постачальник зобов'язувався передати у власність покупця обладнання для зерносховищ (далі - товар), найменування, кількість, комплектність, ціна та асортимент якого визначені у специфікаціях на кожну окрему партію товару та/або рахунках-фактурах, що підтверджується відповідними товаророзпорядчими документами, а покупець приймає на себе зобов'язання прийняти такий товар та оплатити його повну вартість згідно умов Договору (пункт 2.1);
- специфікації є невід'ємними частинами цього договору. У разі, якщо у специфікації прямо вказано, що товар виготовляється із матеріалу покупця, то додатково сторони мають вказати у специфікації найменування таких матеріалів, їх повний перелік, умови передачі матеріалів, строки їх поставки, кількість та вимоги щодо якості (пункт 2.3);
- поставка товару (визначення вартості товару) може здійснюватися як за цінами в національній валюті України, що визначаються згідно з умовами поставки, вказуються в специфікаціях та включають в себе податки, збори та інші обов'язкові платежі, а також вартість тари, упаковки, маркування та інші витрати постачальника, пов'язані з поставкою товару відповідно до базису поставки, так і за цінами, зафіксованими в іноземній валюті, що підлягає перерахунку у валюту платежу - гривню України (пункт 3.1);
- ціни на товар встановлюються специфікаціями окремо на кожну партію товару й розповсюджуються виключно на об'єм товару, вказаний безпосередньо в специфікації. Ціни на товар, вказані в специфікаціях на кожну партію товару, дійсні протягом 30 календарних днів з моменту підписання специфікації, і можуть бути змінені постачальником в односторонньому порядку після спливу вказаного строку. В разі своєчасної передоплати покупцем в порядку, передбаченому пунктом 3.3 цього договору, ціна на партію товару, вказана в специфікації, не підлягає зміні. Ціни на товар, передоплату за який не здійснено, може бути переглянуто постачальником. У такому разі нові ціни на товар встановлюються новою специфікацією або додатковою угодою до цього договору (пункт 3.1.1);
- покупець зобов'язується оплачувати вартість товару згідно умов підписаної специфікації. Специфікацією можуть бути узгоджені інші умови оплати, включаючи 100% передоплату (пункт 3.3);
- постачальник має право постачати товар без одержання передоплати покупця. У цьому випадку покупець зобов'язується оплатити поставлений товар в строк до 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту фактичного одержання товару (пункт 3.4);
- розрахунки між сторонами здійснюються у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів з поточного рахунку покупця на поточний рахунок постачальника (пункт 3.5);
- постачальник після отримання суми передоплати відповідно до пункту 3.3 договору (або після підписання специфікації, якщо відстрочення платежу 100%) готує до завантаження та здійснює безпосереднє завантаження товару, а покупець власними силами та за власний рахунок здійснює транспортування партії товару зі складу постачальника у м. Харків (пункт 4.2);
- у разі порушення покупцем строків оплати товару, передбачених пунктом 3.3 цього договору, постачальник має право затримати поставку товару на строк затримки оплати товару (пункт 4.2.1);
- за прострочення строку передачі товару покупець має право нарахувати та стягнути із постачальника неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості непереданого у строк товару за кожен день такого прострочення, а за прострочення строку передачі товару більш ніж на 30 днів до постачальника може бути застосований штраф у розмірі 7% від вартості непереданого у строк товару. Пеня нараховується за весь час прострочення поставки до повного виконання зобов'язання (пункт 6.6);
- за прострочення строку передачі товару покупець має право додатково нарахувати та стягнути із постачальника неустойку у розмірі три відсотка річних від вартості непереданого у строк товару за весь час прострочення (пункт 6.7).
28.04.2015 Товариством та Підприємством підписано специфікації №1 та №2 до Договору.
Відповідно до умов специфікації №1 до Договору (далі - Специфікація №1):
- Підприємство зобов'язалося поставити Товариству силос СВК 7,3.15 К60 3024.000.000 у кількості 2 комплекти та естакаду надсилосну оцинковану в кількості 2 комплекти, всього товару на суму 1 376 013,60 грн. з ПДВ;
- специфікація передбачає такі умови оплати: 50% передоплати в сумі 688 006,80 грн. протягом 3 банківських днів з моменту підписання даної специфікації (пункт 2.1); 40% вартості товару, що складає суму в розмірі 550 405,44 грн. - протягом 5 банківських днів з моменту отримання від постачальника повідомлення про готовність товару до відвантаження, але в будь-якому разі раніше дати поставки товару постачальником (пункт 2.2); остаточні 10% вартості товару, що складає суму в розмірі 137 601,36 грн., - у термін не пізніше 45 календарних днів після фактичного відправлення товару, що підтверджується відповідними товаротранспортними документами (пункт 2.3);
- термін поставки товару - 45 календарних днів з моменту оплати 50% згідно пункту 2.1 цієї специфікації, але за умови своєчасного виконання пунктів 2.2 та 2.3 даної специфікації (пункт 3).
Умовами специфікації №2 до Договору (далі - Специфікація №2) сторони передбачили поставку такого товару: силосу СВП 23,8.22 3011.00.000-08 у кількості 2 комплекти, механізму шнекового зачисного в кількості 2 шт., естакади надсилосної оцинкованої в кількості 2 комплекти, всього товару на загальну суму 7 005 663,00 грн. з ПДВ.
Положення Специфікації №2 передбачають такі умови оплати та поставки: передоплата 50% вартості товару в сумі 3 502 831,50 грн. протягом 3 банківських днів з моменту підписання даної специфікації (пункт 2.1); 40% вартості товару, що складає суму в розмірі 2 502 265,20 грн., протягом 5 банківських днів з моменту отримання від постачальника повідомлення про готовність товару до відвантаження, але в будь-якому разі раніше дати поставки товару постачальником (пункт 2.2); остаточні 10% вартості товару, що складає суму в розмірі 700 566, 30 грн., - у термін не пізніше 45 календарних днів після фактичного відправлення товару, що підтверджується відповідними товаротранспортними документами, товарними накладними (пункт 2.3); термін поставки товару: 75 календарних днів з моменту оплати 50% згідно з пунктом 2.1 Специфікації №2, але за умови своєчасного виконання пунктів 2.2 та 2.3 даної специфікації (пункт 3).
28.07.2015 Товариство та Підприємство підписали специфікацію №3 до Договору (далі - Специфікація №3) на поставку транспортного мосту 3012.12.000 у кількості 1 комплект на загальну суму 127 513,50 грн.
Положення Специфікації №3 передбачають такі умови оплати та поставки: передоплата 70% у сумі 89 259,45 грн. протягом 3 банківських днів з моменту підписання даної специфікації (пункт 2.1); остаточні 30% вартості товару протягом 5-ти банківських днів з моменту отримання від постачальника повідомлення про готовність товару до відвантаження, але в будь-якому разі раніше дати поставки товару постачальником (пункт 2.2); термін поставки товару - 75 календарних днів з моменту оплати 70% згідно пункту 2.1 специфікації, але за умови своєчасного виконання пункту 2.2 специфікації (пункт 3).
Позивачем було перераховано Підприємству такі кошти: 200 000 грн. відповідно до платіжного доручення від 13.05.2015 №232; 5 000 000 грн. відповідно до платіжного доручення від 15.05.2015 №247; протягом липня - вересня 2015 року позивач здійснив оплату на суму 2 500 000 грн., що підтверджується: платіжним дорученням від 13.07.2015 №65 на суму 1 500 000 грн.; платіжним дорученням від 03.08.2015 №144 на суму 500 000 грн.; платіжним дорученням від 09.09.2015 №272 на суму 100 000 грн.; платіжним дорученням від 16.09.2015 №302 на суму 100 000 грн.; платіжним дорученням від 29.09.2015 №350 на суму 300 000 грн.
Підприємство здійснило поставку товару, передбаченого Специфікацією №1, таким чином:
- згідно з видатковою накладною від 26.06.2015 №800 поставило позивачу 1 комплект силосу СВК 7,3.15 К60 3024.000.000;
- згідно з видатковою накладною від 03.07.2015 №831 поставило позивачу другий комплект силосу СВК 7,3.15 К60 3024.000.000, а також 2 комплекти естакади надсилосної оцинкованої.
Поставка товару, передбаченого Специфікацією №2, здійснена Підприємством таким чином:
- два комплекти силосу СВП 23,8.22 3011.00.000-08 поставлено за такими видатковими накладними: від 03.07.2015 №832, від 07.07.2015 №840, від 13.07.2015 №868, від 13.07.2015 №869, від 15.07.2015 №873, від 03.08.2015 №935, від 05.08.2015 №939 , від 07.08.2015 №945, від 14.08.2015 №986, від 14.08.2015 №987, від 20.08.2015 №1032;
- два комплекти естакади надсилосної оцинкованої поставлено за такими видатковими накладними: від 28.08.2015 №1064, від 01.09.2015 №1084, від 04.09.2015 №1097, від 16.09.2015 №1133, від 16.12.2015 №1533;
- дві одиниці механізму шнекового зачисного поставлено позивачу згідно з видатковими накладними від 01.09.2015 №1084 та від 30.09.2015 №1192.
Поставка товару згідно із Специфікацією №3 (транспортний міст 3012.12.000) проведена Підприємством згідно з видатковою накладною від 30.09.2015 №1193.
Звертаючись з позовом до суду, Товариство просило стягнути з Підприємства штрафні санкції за прострочення поставки комплектного товару за Специфікацією №1 на 3 дні, а також за прострочення поставки комплектного товару за Специфікацією №2, а саме: прострочення поставки двох комплектів силосу СВП 23,8.22 3011.00.000-08 на 239 днів (оскільки такий поставлено неналежної комплектації); прострочення поставки механізму шнекового очисного на 63 дні; прострочення поставки двох комплектів естакади надсилосної оцинкованої на 141 день і, крім того, просило замінити неякісний товар, а саме: вентилятори до силосів СВП 23,8.22 3011.00.000-08, обладнання термометрії та механізм шнековий зачисний.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що, оскільки ним 15.05.2015 було перераховано відповідачу 5 200 000 грн., у т.ч. 50% передоплати відповідно до Специфікації №1 у сумі 688 006,80 грн. та 50% передоплати відповідно до Специфікації №2 у сумі 3 502 831,50 грн., то, за умовами згаданих специфікацій, Підприємство мало поставити обумовлений у Специфікації №1 товар до 29.06.2015, а обумовлений у Специфікації №2 товар - до 29.07.2015, що Підприємством у згадані строки здійснено не було.
Згідно з умовами Специфікацій №1, №2 оплата позивачем авансу в розмірі 50% вартості товару є необхідною умовою, з настанням якої для Підприємства настає й строк виконання обов'язку з поставки товару.
Водночас за умовами підпункту 2.2 та пункту 3 Специфікацій №1, №2 та положень пунктів 3.3 та 4.2.1 Договору для фактичної поставки Підприємством товару необхідним є виконання позивачем ще однієї умови - сплати наступних 40% вартості товару протягом 5 банківських днів з моменту отримання від Підприємства повідомлення про готовність товару до відвантаження, але в будь-якому разі раніше дати поставки. У випадку порушення позивачем строків оплати 40% вартості товару Підприємство має право затримати поставку товару на строк затримки оплати товару.
Позивач вважає, що, оскільки Підприємство не надало йому письмових повідомлень про готовність товару до відвантаження, ним не було порушено свого обов'язку щодо сплати наступних 40% вартості товару.
Суди попередніх інстанцій не прийняли даного доводу позивача, оскільки: умовами Договору сторони не обумовили, що таке повідомлення повинне вчинятися у письмовій формі; чинним законодавством України не передбачено обов'язкової письмової форми такого повідомлення; частиною третьою статті 206 ЦК України встановлено, що правочини на виконання договору, укладеного в письмовій формі, можуть за домовленістю сторін вчинятися усно, якщо це не суперечить договору або закону; за твердженнями представника Підприємства, позивач у телефонному режимі повідомлявся про готовність товару до відвантаження.
Пунктом 1.1.10 Договору сторони обумовили, що товар, який підлягає передачі за однією специфікацією, є партією товару. Одна велика партія може відвантажуватися кількома частинами.
Тому суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що відвантаження частини товару свідчить про готовність до відвантаження всієї партії товару. У передбачені в Специфікаціях №1 та №2 строки для вчинення Підприємством повідомлення про готовність до поставки товару останнє здійснило поставку частини товару, що підтверджується відповідними видатковими накладними. Більше того, з матеріалів справи вбачається, що у вказаний період часу позивач частково здійснював оплату наступних 40% вартості товару, передбаченого Специфікацією №2.
Позивачем двічі направлялися Підприємству претензії (від 28.10.2015 №170 та від 12.11.2015 №181), у яких вказувалося на прострочення останнім своїх зобов'язань за Договором. Разом з тим у вказаних претензіях жодним чином не порушувалося питання про надання письмових повідомлень про готовність товару до поставки.
Врахувавши зазначені обставини, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що твердження представника позивача про відсутність письмових повідомлень, а відтак і про відсутність з його сторони будь-яких порушень щодо сплати наступної черги грошових коштів "є надзвичайно формалізованим" та таким, що не заслуговує на увагу, оскільки своїми діями сторони підтвердили те, що відповідні повідомлення надавалися Підприємством.
З приводу тверджень позивача, що 15.05.2015 ним було перераховано авансу більше на 1 009 161,70 грн., ніж це передбачалося умовами Специфікацій №1 та №2, а тому Підприємство повинно було зарахувати надмірно сплачені кошти в рахунок грошових зобов'язань по мірі виникнення у Товариства обов'язку оплатити відповідний відсоток вартості товару, суди попередніх інстанцій зазначили таке.
Відповідно до роздруківки з бухгалтерської програми 1С8 вказані кошти були зараховані Підприємством таким чином: 500 000 грн. (сплачених згідно з банківською випискою від 03.08.2015 №БВ-0000378) - оплата наступних 40% вартості товару згідно із Специфікацією №1; уся решта коштів зарахована в оплату наступних 40% вартості товару згідно із Специфікацією №2.
Врахувавши, що позивач, всупереч умовам Договору (пунктам 3.6, 3.7), а також вимогам чинного законодавства України, не зазначав чітко у платіжних дорученнях призначення здійснюваного ним платежу, він "втратив право" посилатися на неправильне зарахування Підприємством коштів. Беручи до уваги, що умовами Договору сторони не врегулювали порядок зарахування коштів у разі відсутності чіткого призначення платежу, а також те, що на момент надмірного перерахування авансового платежу (15.05.2015) у позивача була відсутня будь-яка заборгованість з оплати за товар, Підприємство вправі було зараховувати вказані кошти на власний розсуд, виходячи з умов здійснюваної ним господарської діяльності.
У судовому засіданні суду першої інстанції представник Підприємства зазначив, що надмірно сплачені кошти зараховані останнім як оплата згідно із Специфікацією №2, оскільки відповідачу необхідні були кошти на придбання комплектуючих елементів товару, який у подальшому мав бути поставлений позивачу.
Врахувавши, що позивач не здійснив оплати наступних 40% вартості товару, який було йому поставлено згідно із Специфікацією №1, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що Підприємство в силу положень частини четвертої статті 612 ЦК України не вважається таким, що допустило прострочення поставки товару за цією специфікацією.
Обумовлений у Специфікації №2 товар Підприємство повинно було поставити позивачу до 29.07.2015, за умови оплати останнім наступних 40% вартості товару.
Позивач оплатив 40% вартості товару 29.09.2015, а тому, за умовами пункту 4.2.1 Договору, саме до вказаної дати Підприємство мало право затримати поставку товару.
Станом на 29.09.2015 Підприємство не поставило позивачу лише 0,3 комплекту естакади надсилосної. Поставка недопоставленого товару відбулася 16.12.2015 згідно з видатковою накладною №1533 на суму 67 698,14 грн.
Визначена у Специфікації №2 партія товару складається з: двох комплектів силосу СВП 23,8.22 3011.00.000-08, двох комплектів естакади надсилосної оцинкованої, а також двох одиниць механізму шнекового зачисного. Тому, застосовуючи положення статті 683 ЦК України до всього товару, що підлягав поставці за Специфікацією №2, позивач безпідставно ототожнює комплект товару з партією товару.
Непоставленим у строк товаром вважається лише один комплект естакади надсилосної оцинкованої загальною вартістю 225 660,48 грн. (з ПДВ). Другий комплект естакади було поставлено ще 28.09.2015 згідно з видатковою накладною №1064.
Починаючи з 30.09.2015 і по 15.12.2015 включно, Підприємство вважається таким, що прострочило поставку комплекту товару за Специфікацією №2 загальною вартістю 225 660,48 грн., тому розрахований відповідно до пункту 6.6 Договору розмір пені за несвоєчасну поставку товару становить 20 946,24 грн.
Судами враховано правовий висновок Верховного Суду України, який викладено у постанові від 27.04.2012 №3-24гс12 і відповідно до якого одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності; у межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій. Дана правова позиція узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, яка викладена у рішеннях від 01.06.2006 у справі "Федоренко проти України" та від 07.07.2011 у справі "Сєрков проти України", а тому суди попередніх інстанцій дійшли висновку про стягнення з Підприємства штрафу в розмірі 7% від вартості непереданого у строк товару за прострочення Підприємством поставки комплекту товару більш ніж 30 днів, як це передбачено пунктом 6.6 Договору, у сумі 15 796,23 грн.
Суди попередніх інстанцій відмовили у стягненні з Підприємства неустойки у розмірі три відсотка річних від вартості непереданого у строк товару за весь час прострочення, оскільки така неустойка за своїм правовим характером є штрафом, а тому одночасне стягнення з Підприємства штрафу у розмірі 7% та штрафу у розмірі 3% є подвійним стягненням за несвоєчасне виконання зобов'язання, що не узгоджується з приписами статті 61 Конституції України, згідно з якою ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Стосовно позовних вимог про зобов'язання Підприємства поставити частину непоставленого та неякісного товару суди попередніх інстанцій зазначили таке.
Умовами Договору встановлено, що:
- перевірка додержання постачальником умов договору щодо кількості, комплектності та асортименту товару здійснюється покупцем в момент передачі йому товару. Щодо якості (стосовно явних недоліків) - протягом п'яти календарних днів з моменту отримання товару покупцем (пункт 5.1);
- у разі виявлення покупцем товару неналежної якості, постачальник зобов'язується замінити такий товар на якісний протягом розумного строку, зменшити вартість товару неналежної якості або повернути гроші в обсязі поверненого неякісного товару, якщо тільки покупець доведе, що ці недоліки виникли до фактичної передачі товару або з вини постачальника при належному виконанні покупцем умов транспортування, зберігання та експлуатації (пункт 5.2);
- у разі виявлення невідповідності якості товару діючим на території України стандартам або даним, що містяться у сертифікаті, покупець зобов'язаний викликати представника постачальника для участі у прийманні та складанні акту приймання товару за якістю. У повідомленні про виклик представника постачальника покупець, крім відомостей, передбачених Інструкцією П-7, повинен вказати: асортимент товару, номер транспортного засобу, спосіб виявлення недоліків, найменування вантажоотримувача, адресу місця приймання товару. У випадку неприбуття у строк без поважної причини протягом 3-х діб з моменту отримання повідомлення покупця представника постачальника для участі в прийманні товару та складання акту приймання товару за якістю, покупець повинен здійснити приймання товару у відповідності з вимогами чинного законодавства (пункт 5.3);
- документи щодо приймання товару за якістю, оформлені з порушенням вимог даного договору та норм чинного законодавства, не мають доказової сили при вирішенні спорів щодо якості товару (пункт 5.4);
- претензії щодо якості товару, що постачається за даним договором, повинні бути пред'явлені постачальникові не пізніше 15-ти календарних днів з дати поставки товару в порядку, встановленому діючим законодавством України з урахуванням положень цього договору (пункт 5.5);
- претензії повинні пред'являтись у письмовій формі, бути підписаними уповноваженою особою та скріплюватись печаткою покупця, з додаванням усіх документів, що підтверджують обґрунтованість викладених в претензіях відомостей та вимог, супроводжуватись актами, складеними з урахуванням пункту 5.3 даного договору, копіями транспортних документів тощо (пункт 5.6).
Пунктом 4 Специфікації №2 передбачено, що з відправкою кожної партії товару та у разі постачання товару частинами одночасно із товаром постачальник надає покупцю для підписання комплектуючу відомість, яка підтверджує факт отримання відповідної кількості та асортименту комплектуючих, має бути підписана покупцем протягом 3 календарних днів від дати отримання товару (що підтверджується відповідними товаротранспортними накладними) та відправлена постачальнику засобами електронного або факсимільного зв'язку. Якщо покупець не надасть підписаний документ протягом зазначеного строку, - претензії щодо невідповідності комплектності поставленого товару від покупця не приймаються.
Суди попередніх інстанцій не взяли до уваги доводи позивача стосовно того, що частина товару, поставленого за Специфікацією №2, виявилась неналежної якості та не в повному комплекті, оскільки судами встановлено, що Підприємство здійснило поставку всього товару, котрий було обумовлено Договором, позивач прийняв цей товар без зауважень та підписав також без зауважень як видаткові накладні, так і комплектуючі відомості.
Тому суди попередніх інстанцій відмовили у позові в частині зобов'язання Товариства поставити частину непоставленого та неякісного товару.
Врахувавши, що: 30.04.2015 Товариством (кредитор) та Підприємцем (поручитель) укладено договір поруки, відповідно до умов якого: поручитель зобов'язався перед кредитором відповідати за сплату боржником - Підприємством штрафних санкцій (пені, штрафу, неустойки), передбачених Договором (пункт 1.1); відповідальність поручителя обмежується сумою 5 000 грн.; 16.03.2016 позивач пред'явив Підприємцю вимогу про сплату заборгованості, яка сплачена не була, - суди попередніх інстанцій, посилаючись на статті 553, 554 ЦК України, дійшли висновку, що вимога про солідарне стягнення з відповідачів 5 000 грн. пені підлягає задоволенню.
Львівським апеляційним господарським судом за клопотанням позивача для встановлення обставин відповідності поставленого за Договором товару технічним нормам (параметрам, характеристикам) ухвалою від 20.10.2016 було призначено судову інженерно-технічну експертизу, проведення якої доручено Львівському науково-дослідному інституту судових експертиз і за результатами проведення якої складено висновок трасологічної та товарознавчої експертизи від 20.03.2017 № 5412/5413 (далі - Висновок).
У Висновку зазначено, що системи контролю температури у Договорі та додатках до нього - Специфікаціях №№1-3 на комплект обладнання окремо не вказані і не описані. Наявні на об'єктах дослідження - силосах елементи контролю температури та елементи, що демонтовані і зберігаються на складі позивача, за кількістю, комплектністю, маркою, моделлю тощо відповідають наданій документації, а саме: пункту 5 "Система контролю температури універсальна "ИТУ-3" Паспорт 33.3-13841758.007.02-416-01 ПС м. Миколаїв 2015 р."; "Система контролю температури універсальна "ИТУ-3". Інструкція по експлуатації 33.3-13841758.007.02 РЕ. Миколаїв 2014 р.".
Причиною подання касаційної скарги стала незгода скаржника з частковим задоволенням позову зі справи.
Відповідно до приписів Цивільного кодексу України:
- зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (статті 525, 526);
- зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 627);
- договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629);
- за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (частина перша статті 712);
- до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина друга статті 712);
- продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (стаття 663).
Згідно з положеннями ГПК України:
- правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом (стаття 42);
- судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами (частини перша і друга статті 43);
- кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх, зокрема, вимог (частина перша статті 33).
- оцінка доказів здійснюється господарським судом на основі всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності (частина перша статті 43).
Як зазначено у пункті 4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення", господарським судам слід виходити з того, що рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом. При цьому необхідно мати на увазі, що згідно зі статтею 43 ГПК України наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог статті 4 2 ГПК України щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Прийняті судові рішення цим вимогам відповідають не повною мірою.
Згідно із статтею 538 ЦК України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту. Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов'язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону. У разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що за умовами підпункту 2.2, пункту 3 Специфікацій №1, №2 та положень пунктів 3.3 і 4.2.1 Договору для фактичної поставки Підприємством товару з боку позивача необхідним є виконання ще однієї умови - сплати наступних 40% вартості товару протягом 5 банківських днів з моменту отримання від Підприємства повідомлення про готовність товару до відвантаження, але в будь-якому разі раніше дати поставки. У випадку порушення позивачем строків оплати 40% вартості товару Підприємство має право затримати поставку товару на строк затримки оплати товару.
Позивач вважає, що, оскільки Підприємство не надало йому письмових повідомлень про готовність товару до відвантаження, ним не було порушено свого обов'язку щодо сплати наступних 40% вартості товару; натомість Підприємство зазначає, що позивач у телефонному режимі повідомлявся про готовність товару до відвантаження.
Умовами Договору та Специфікацій сторонами не погоджено, в якій формі має бути здійснено таке повідомлення.
Судами попередніх інстанцій не досліджено належним чином правовідносин сторін за Договором, пов'язаних з порядком повідомлення постачальником (Підприємством) покупця (Товариства) про готовність до відвантаження товару, як це передбачено умовами Специфікацій №№1, 2, 3 до Договору.
Тобто судам попередніх інстанцій потрібно було достеменно встановити, з урахуванням існування тривалих відносин за Договором, яким чином сторонами було врегульовано порядок такого повідомлення за Договором, зокрема, встановити, яким чином здійснювалося таке повідомлення по Специфікації №3.
Не приймаючи твердження позивача стосовно того, що відповідач не надав позивачу письмових повідомлень про готовність товару до відвантаження, суди попередніх інстанцій зазначили, зокрема, що: частиною третьою статті 206 ЦК України встановлено, що правочини на виконання договору, укладеного в письмовій формі, можуть за домовленістю сторін вчинятися усно, якщо це не суперечить договору або закону.
Проте суди попередніх інстанцій не встановили, чи існувала між сторонами домовленість про вчинення таких повідомлень в усній формі, з урахуванням наявності суперечностей між сторонами з цього питання.
Крім того, судами попередніх інстанцій не надано належної оцінки пункту 3.4 Договору, згідно з яким постачальник має право постачати товар без одержання передоплати покупця. У цьому випадку покупець зобов'язується оплатити поставлений товар у строк до 14 календарних днів з моменту фактичного одержання Товару; але не встановлено, чи здійснювалося відвантаження товару по спірних Специфікаціях на умовах даного пункту Договору.
Не взявши до уваги доводи позивача стосовно того, що частина товару, поставленого за Специфікацією №2, виявилася неналежної якості, суди попередніх інстанцій зазначили, що позивачем прийнято цей товар без зауважень, оскільки видаткові накладні та комплектуючі відомості підписані без зауважень. Проте суди не встановили, чи пред'являлися позивачем Підприємству претензії щодо якості товару в порядку, передбаченому пунктами 5.5, 5.6 Договору.
Не встановивши, таким чином, обставин, що входили до предмета доказування в даній справі, названі судові інстанції припустилися неправильного застосування вимог частини першої статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини першої статті 43 названого Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду господарським судом в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.
Касаційна ж інстанція згідно з частиною другою статті 1117 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Отже, згідно з пунктом 3 статті 1119 та частиною першої статті 11110 ГПК України оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції. У такому розгляді суду необхідно врахувати викладене, встановити обставини, зазначені в цій постанові, дати їм та доводам сторін належну правову оцінку і вирішити спір відповідно до закону. За результатами нового розгляду має також бути вирішено питання про розподіл судових витрат у справі.
Керуючись статтями 1117 - 11112 ГПК України, Вищий господарський суд України
1.Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Агротек-ХПП" задовольнити.
2. Рішення господарського суду Львівської області від 21.06.2016 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 07.06.2017 зі справи № 914/850/16 скасувати.
Справу передати на новий розгляд до господарського суду Львівської області.
Суддя В. Селіваненко
Суддя Н. Нєсвєтова
Суддя В. Студенець