Провадження № 2/679/454/2017
Справа № 679/850/17
20 вересня 2017 року м. Нетішин
Нетішинський міський суд Хмельницької області у складі: головуючої судді Гавриленко О.М., при секретарі Василюк Л.С., за участі представника позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Нетішин цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,-
Згідно позовної заяви, для придбання автомобілів марки ACURA MDX та HONDA JAZZ (2008 року випуску) ОСОБА_2 отримав від позивача ОСОБА_4 за договором позики від 13.04.2010 року кошти в розмірі 60 000 доларів США, що на день передачі грошей було еквівалентно сумі 475 200 грн. відповідно до курсу НБУ станом на 13.04.2010 року, та за договором позики від 02.02.2013 року кошти в сумі 74 500 доларів США, що на день передачі грошей було еквівалентно сумі 595 255 грн. відповідно до курсу НБУ станом на 01.02.2013 року.
Вказаними договорами було передбачено, що такі є безпроцентними, а остаточний розрахунок щодо повернення суми позики має бути здійснено не пізніше 21.12.2016 року в тій ж валюті, в якій позикодавець надав позичальнику позику.
У вказаний термін відповідач зобов'язання щодо повернення боргу не виконав, на усні прохання та зауваження повернути борг не реагує.
За вказаних обставин позивач просить стягнути з ОСОБА_2 на його користь заборгованість за вказаними договорами позики в загальному розмірі 134 500 доларів США, що еквівалентно сумі 1 070 455 гривень, відповідно до курсу НБУ станом на 13.04.2010 року та 01.02.2013 року.
Позивач в судове засідання не з'явився. Представник останнього ОСОБА_1 в судовому засіданні заявлені його довірителем вимоги підтримав, вказавши на зазначені в позові обставини.
Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні заявлений позов визнав. Таку ж позицію зайняв і його представник ОСОБА_3
Заслухавши пояснення представника позивача, відповідача та його представника, дослідивши матеріали справі, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
У відповідності до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Частиною 2 ст. 1047 ЦК України встановлено, що на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Як вбачається з доводів представника позивача та матеріалів справи, 13.04.2010 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 був укладений договір позики, згідно якого останній отримав від позивача кошти в розмірі 60 000 доларів США, що на день передачі грошей еквівалентно сумі 475 200 гри. відповідно до курсу НБУ станом на 13.04.2010 року. Вказані кошти відповідач зобов'язався повернути в повному обсязі до 21.12.2016 року, про що обумовлено в п. 1.2 договору позики від 13.04.2010 року.
02.02.2013 року між сторонами по справі було укладено ще один договір позики, відповідно до якого ОСОБА_2 отримав від позивача кошти в розмірі 74 500 доларів США, що на день передачі грошей еквівалентно сумі 595 255 грн. відповідно до курсу НБУ станом на 01.02.2013 року, які у відповідності до вимог п. 1.2 названого договору позики зобов'язався повернути в повному обсязі до 21.12.2016 року.
Про отримання грошових коштів в зазначених вище сумах ОСОБА_2 свідчать розписки останнього від 13.04.2010 року та від 02.02.2013 року. Не оспорював цього факту і сам відповідач в судовому засіданні.
При цьому, суд враховує, що договори позики відповідачем до моменту пред'явлення до нього позову про повернення боргу, з підстав неотримання ним грошових коштів в зазначеній в договорах та розписках сумі, в порядку ст. 1051 ЦК України, не оспорювалися і не оспорюються в даний час.
У вказаний у договорах позики термін ОСОБА_2 отримані грошові кошти не повернув, що є порушенням вимог ч. 1 ст. 1049 ЦК України, згідно якої позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором та підставою для стягнення з нього боргу.
Тому, вважаючи встановленим факт отримання відповідачем позики від ОСОБА_4 в загальній сумі 134 500 доларів США, що еквівалентно сумі 1 070 455 гривень, відповідно до курсу НБУ станом на 13.04.2010 року та 01.02.2013 року, не повернення її останньому, що узгоджується з вказаними нормами Цивільного Кодексу, суд знаходить необхідним стягнути з відповідача заявлену позивачем суму боргу.
При цьому, суд враховує те, що умовами укладених між сторонами договорів позики, визначено еквівалент суми боргу відповідно до курсу НБУ станом на 13.04.2010 року та 01.02.2013 року, що відповідає положенням ст. 533 ЦК України.
Частиною другою вказаної норми закону визначено, що якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Водночас, враховуючи позицію відповідача, який визнав позов в заявленому позивачем розмірі, суд зважає на те, що закон, передбачаючи обов'язкове здійснення платежів на території України в національній валюті, не забороняє використання в обчисленні розміру грошових зобов'язань іноземної валюти або інших розрахункових величин.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд у відповідності до ч. 1 ст. 88 ЦПК України вважає за необхідне стягнути з відповідача 8000 грн. судового збору, сплаченого позивачем при зверненні до суду.
Керуючись ст.ст. 533, 1046, 1047, 1049 ЦК України, ст.ст. 88, 215-218 ЦПК України, суд,-
Позов задоволити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 заборгованість за договором позики від 13.04.2010 року в сумі 60 000 (шістдесят тисяч) доларів США та за договором позики від 02.02.2013 року в сумі 74 500 (сімдесят чотири тисячі п'ятсот) доларів США, що еквівалентно сумі 1 070 455 (один мільйон сімдесят тисяч чотириста п'ятдесят п'ять) гривень, відповідно до курсу НБУ станом на 13.04.2010 року та 01.02.2013 року.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 8000 гривень судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Хмельницької області через Нетішинський міський суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Головуюча О.М.Гавриленко