ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
18.09.2017Справа №910/9339/17
За позовом Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Сумської філії
ПАТ "Укртелеком"
до Суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1
про стягнення 1 221 748, 84 грн.
Суддя Усатенко І.В.
Представники сторін:
від позивача: Безрук О. О. (за дов.);
від відповідача: ОСОБА_3 (за дов.).
В судовому засіданні 18.09.2017 на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) оголошено вступну та резолютивну частину рішення суду.
До Господарського суду міста Києва звернулось з позовом Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Сумської філії ПАТ "Укртелеком" до Суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення 1 221 748, 84 грн., з яких 1 085 140, 01 грн. основної заборгованості, 22 255, 43 грн. пені та 18 585, 73 грн. 3 % річних та 95 767, 67 грн. інфляційних збитків.
Ухвалою суду від 17.06.2017 порушено провадження у справі № 910/9339/17, розгляд останньої призначено на 17.07.2017.
06.07.2017 від позивача надійшов документ на виконання вимог ухвали суду.
07.07.2017 від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог з додатками, в якій позивач у зв'язку з частковою оплатою відповідачем основної заборгованості просить суд стягнути з відповідача 919 830, 14 грн. основного боргу, 22 255, 43 грн. пені, 18 585, 73 грн. 3 % річних та 95 767, 67 грн. інфляційних збитків.
Ухвалою суд від 17.07.2017 було продовжено строк вирішення спору, розгляд справи відкладено на 07.09.2017.
В судовому засіданні 07.09.2017 позивачем подане було клопотання про застосування наслідків спливу строку позовної давності, в якому відповідач просив суд застосувати наслідки спливу позовної давності до позовної вимоги про стягнення з ФОП ОСОБА_1 пені в сумі 22 255, 43 грн. та клопотання про розгляд справи колегіально у складі трьох суддів.
В судовому засіданні 07.09.2017 суд відмовив відповідачу у задоволенні клопотання про розгляд справи колегіально у складі трьох суддів, з підстав його необґрунтованості, перейшов до розгляду справи по суті та оголосив перерву на 18.09.2017.
Через відділ канцелярії господарського суду 18.09.2017 від позивача надійшли пояснення на відзив по справі № 910/9339/17 та заява по справі № 910/9339/17, в якій позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь 919 830, 14 грн. основної заборгованості, 17 212, 05 грн. пені, 18 585, 73 грн. 3 % річних, 95 767, 67 грн. інфляційних збитків.
В судове засідання 18.09.2017 представники сторін з'явилися.
Представник відповідача в судовому засіданні подав клопотання про зупинення розгляду справи, в якому просив суд зупинити розгляд справи № 910/9339/17 до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, а саме № 920/1299/16. Позивач заперечив проти задоволення клопотання відповідача.
Представник позивача надав суду усні пояснення по суті справи, в яких позивач підтримав позовні вимоги, з врахуванням поданої ним заяви по справі № 910/9339/17 в повному обсязі, а відповідач частково заперечив проти задоволення позовних вимог.
Клопотання відповідача мотивоване тим, що справа № 910/9339/17 є безпосередньо пов'язаною зі справою № 920/1299/16, оскільки предметом останньої є внесення змін до договору № 32/21-594000 від 21.09.2009, на підставі якого заявлено позов у справі № 910/9339/17.
Розглянувши клопотання відповідача суд дійшов висновку про відмову в його задоволенні, з огляду на його необґрунтованість.
У відповідності до положень ст. 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.
Вказана норма встановлює обов'язок господарського суду зупинити провадження у справі. Причиною зупинення в даному випадку є неможливість розгляду справи, що знаходиться в провадженні господарського суду, до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, яка розглядається іншим судом.
Господарський суд повинен зупинити провадження у справі за наявності інформації про розгляд іншої справи, незалежно від заяв учасників судового процесу. Така інформація підтверджується тільки судовими документами: ухвалами, рішеннями, постановами судів, позовними заявами, скаргами.
Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарському суду слід з'ясовувати:
а) як пов'язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом;
б) чим обумовлюється неможливість розгляду справи.
Пов'язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти, що мають преюдиціальне значення. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи.
Неможливість розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі. Йдеться про те, що господарський суд не може розглянути певну справу через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок: а) непідвідомчості; б) обмеженості предметом позову; в) неможливості розгляду тотожної справи; г) певної черговості розгляду вимог.
Судом встановлено, що постановою Харківського апеляційного господарського суду від 15.08.2017 у справі № 920/1299/16 (предметом розгляду якої є внесення змін до договору № 32/21-594000 від 21.09.2009, на підставі якого заявлено позов у справі № 910/9339/17), у задоволенні позовних вимог Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 відмовлено повністю.
У відповідності до положень ч. 3 ст. 105 ГПК України постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Таким чином, на момент розгляду даної справи справа № 920/1299/16 розглянута, і постанова у даній справі набрала законної сили, а отже відсутні підстави, визначені ст. 79 ГПК України для зупинення провадження у справі № 910/9339/17.
В заяві по справі № 910/9339/17 позивач просить суд стягнути з відповідача 919 830, 14 грн. основної заборгованості, 17 212, 05 грн. пені нарахованої на заборгованість за травень - жовтень 2016 року за період з 21.06.2016 по 30.11.2016, 18 585, 73 грн. 3 % річних нарахованих на суму заборгованості за період з 21.12.2015 по 01.02.2017 та 95 767, 67 грн. інфляційних втрат нарахованих на суму заборгованості за період з 21.12.2015 по 01.02.2017. При цьому, в первісно заявлених позовних вимогах, з врахуванням прийнятої судом заяви про зменшення розміру позовних вимог по справі № 910/9339/17, позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь 919 830, 14 грн. основного боргу, 22 255, 43 грн. пені нарахованої на заборгованість за січень 2016 - червень 2016 року за період з 21.01.2016 по 30.06.2016, 18 585, 73 грн. 3 % річних нарахованих на суму заборгованості за період з 21.12.2015 по 01.02.2017 та 95 767, 67 грн. інфляційних втрат нарахованих на суму заборгованості за період з 21.12.2015 по 01.02.2017.
Розглянувши заяву по справі № 910/9339/17 суд дійшов висновку про залишення її без розгляду, з огляду на нижчевикладене.
У відповідності до ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.
Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.
Оскільки позивачем в заяві по справі № 910/9339/17 була змінена вимога позивача до відповідача в частині нарахування пені (була зміна база заборгованості на яку нараховувалася пеня), заява по справі № 910/9339/17 є заявою про зміну предмету позову.
Відповідно до п. 3.12. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та лише у суді першої інстанції шляхом подання до суду відповідної письмової заяви, яка за формою і змістом має узгоджуватися із статтею 54 ГПК з доданням до неї документів, зазначених у статті 57 названого Кодексу.
Заяви про зміну предмета або підстави позову, які відповідають вимогам статей 54 і 57 ГПК, проте подані після початку розгляду господарським судом справи по суті, залишаються без розгляду і приєднуються до матеріалів справи, про що суд зазначає в описовій частині рішення, прийнятого по суті спору (або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи).
До початку розгляду справи по суті суд перейшов 07.09.2017, що відображено у відповідному протоколі судового засідання, а заява по справі № 910/9339/17 подана суду 18.09.2017, тобто після початку розгляду господарським судом справи по суті. За таких обставин заява по справі № 910/9339/17 залишається без розгляду і приєднується до матеріалів справи.
Подана позивачем заява про зменшення позовних вимог була прийнята судом, у відповідності до ст. 22 ГПК України, в подальшому розгляд справи здійснюється судом з врахуванням прийнятої заяви.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням з боку відповідача його зобов'язань за договором № 32/21-594000 про надання послуги доступу та використання місця в каналі кабельної каналізації від 21.09.2009 із змінами та доповненнями, в частині оплати наданої послуги.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує з тих підстав, що фактично відповідач не здійснює користування всіма місцями в каналі кабельної каналізації зазначеними в договорі № 32/21-594000 про надання послуги доступу та використання місця в каналі кабельної каналізації від 21.09.2009 із змінами та доповненнями, і відповідно не повинен сплачувати за послуги, якими він не користується. Також позивач просить суд застосувати наслідки спливу строку позовної давності до позовної вимоги про стягнення пені.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -
Як підтверджується матеріалами справи, між Публічним акціонерним товариством "Укртелеком" та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 було укладено договір про надання послуг доступу та використання місця в каналі кабельної каналізації ПАТ "Укртелеком" №32/21-594000 від 21.09.2009 з додатковими угодами до нього №32/1 від 22.09.2009, №32/2 від 25.12.2009, №1/33-598303 від 30.03.2010, №2/8-598303 від 28.02.2013, №1/7-598303 від 28.02.2013, №3/22-598303 від 05.04.2013, №5/60-598303 від 20.05.2013, №4/61-598303 від 20.05.2013, №6/59-598303 від 20.05.2013, №7/58-598303 від 20.05.2013, №8/55-598303 від 20.05.2013, №9/56-598303 від 20.05.2013, №10/56-598303 від 20.05.2013, №11/66-598303 від 21.06.2015, №12/67-598303 від 21.06.2015, №13/68-598303 від 21.06.2015, №14/69-598303 від 21.06.2015, №15/70-598303 від 21.06.2013, №16/71-598303 від 21.06.2013, №17/72-598303 від 21.06.2013, №18/73-598303 від 21.06.2013, №19/1/71-598303 від 08.07.2013, №20/1-78-598303 від 08.07.2013, №22/343-598303 від 30.07.2013, №23/344-598303 від 30.07.2013, №24/345-598303 від 30.07.2013, №25/106-598303 від 13.08.2013, №21/178-598303 від 27.11.2013, №26/124-598303 від 04.10.2013, №28/123-598303 від 04.10.2013, №30/137-598303 від 08.10.2013, №31/141-598303 від 15.10.2013, №32/140-598303 від 15.10.2013, №1/149-598303 від 24.10.2013, №2/190-598303 від 10.12.2013, №1/189-598303 від 10.12.2013, №36/215-598303 від 31.12.2013, №37/216-598303 від 31.12.2013, №38/218-598303 від 31.12.2013, №39/240-598303 від 31.12.2013, №40/241-598303 від 31.12.2013, №41/242-598303 від 31.12.2013, №42/239-598303 від 31.12.2013, №43/238-598303 від 31.12.2013, №44/252-598303 від 31.12.2013, №45/275-598303 від 31.12.2013, №46/251-598303 від 31.12.2013, №47/260-598303 від 31.12.2013, №48/262-598303 від 31.12.2013, №49/261-598303 від 31.12.2013, №50/276-598303 від 31.12.2013, №29/217-598303 від 31.12.2013, №27/259-598303 від 31.12.2013, №51/277-598303 від 31.12.2013, №52/288-598303 від 31.12.2013, №53/274-598303 від 31.12.2013, №54/258-598303 від 31.12.2013, №55/273-598303 від 31.12.2013, №56/272-598303 від 31.12.2013, №57/286-598303 від 31.12.2013, №58/287-598303 від 31.12.2013, №59/284-598303 від 31.12.2013, №60/285-598303 від 31.12.2013, №61/283-598303 від 31.12.2013, №62/282-598303 від 31.12.2013, №63/293-598303 від 31.12.2013, №64/303-598303 від 31.12.2013, №65/292-598303 від 31.12.2013, №66/290-598303 від 31.12.2013, №67/291-598303 від 31.12.2013, №68/304-598303 від 31.12.2013, №69/298-598303 від 31.12.2013, №70/306-598303 від 31.12.2013, №71/300-598303 від 31.12.2013, №72/294-598303 від 31.12.2013, №73/297-598303 від 31.12.2013, №74/296-598303 від 31.12.2013, №75/301-598303 від 31.12.2013, №76/289-598303 від 31.12.2013, №77/295-598303 від 31.12.2013, №78/169-598303 від 31.12.2013, №79/302-598303 від 31.12.2013, №80/306-598303 від 31.12.2013, №81/305-598303 від 31.12.2013, №82/88-598303 від 31.12.2013, №83/308-598303 від 31.12.2013, №84/162-598303 від 31.12.2013, №85/309-598303 від 31.12.2013, №1/198-598303 від 27.10.2014, №1/250-59к000 від 01.12.2014, №1/39-59к000 від 26.02.2015, №1/86-59к000 від 08.04.2015, №127-59к000 від 30.04.2015, №155-59к000 від 28.05.2015, №156-59к000 від 02.06.2015, №1/172-59к000 від 08.07.2015, №1/191-59к000 від 13.07.2015, №1/175-59к000 від 15.07.2015, №1/176-59к000 від 20.07.2015, №1/189-59к000 від 01.08.2015, 1/190-59к000 від 03.08.2015, №1/207-59000 від 25.09.2015 та акти опосвідчення №83 та №5 від 05.05.2014.
Відповідно до умов укладеного між сторонами договору Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" зобов'язується надати Фізичній особі-підприємцем ОСОБА_1, як замовнику послуги доступу до місця в каналі кабельної каналізації для виконання замовником робіт з прокладання кабелю в каналі кабельної каналізації Укртелекому та у подальшому надати замовнику у використання місця в каналі кабельної каналізації у м. Суми, а замовник зобов'язується оплатити ці послуги відповідно до умов вказаних договорів.
Згідно з п.2.1. Договору про надання послуг доступу та використання місця в каналі кабельної каналізації, Укртелеком зобов'язаний, зокрема, протягом 10 днів з моменту підписання цього договору виставити замовнику рахунок на оплату послуг з надання доступу до місця в каналі кабельної каналізації. Після оплати замовником послуг з надання доступу до місця в каналі кабельної каналізації надати доступ до місця в каналі кабельної каналізації для виконання замовником робіт з прокладання кабелю. Підписати акт опосвідчення кабелів або надати вмотивовану відмові від підписання. На строк дії договору надати замовнику у використання місце в каналі кабельної каналізації Укртелекому у м. Суми згідно технічних даних, визначених в Додатку №1 до договору.
Замовник зобов'язаний, зокрема, своєчасно та у повному обсязі оплачувати вартість послуг, визначених відповідно до умов цього договору, на підставі рахунків виставлених Укртелекомом. Звернутися для отримання відповідного дозволу на проведення робіт в кабельній каналізації Укртелекому не менш ніж за 3 робочих дні до проведення робіт. Після виконання замовником робіт з прокладання кабелю в каналі кабельної каналізації Укртелекому підписати та надати Укртелекому акт опосвідчення кабелів (п.2.2. Договору).
Згідно з п.2.3.1. Договору Укртелеком має право вимагати своєчасної та повної оплати вартості послуг, визначених відповідно до умов цього договору, на підставі виставлених рахунків.
У відповідності до п.3.1. Договору вартість послуг з надання доступу до місця в каналі кабельної каналізації визначена у Додатку №2 до договору. Вартість послуг з використання місця в каналі кабельної каналізації визначається відповідно до діючих тарифів Укртелекому. У Додатку № 3 до договору зазначена вартість послуг, що розрахована на підставі діючих на момент підписання договору тарифів (п. 3.2. Договору).
Згідно з п. 3.3. Договору вартість послуг з технічного нагляду за роботою сторонньої організації при виконанні робіт в кабельній каналізації Укртелекому визначається відповідно до тарифів Укртелекому, діючих на момент виконання робіт. У Додатку № 4 до договору зазначені тарифи, діючі на момент підписання договору, які Укртелеком має право змінювати в односторонньому порядку у будь - який час.
Відповідно до п. 3.4. Договору оплату послуги з надання доступу до місця в каналі кабельної каналізації Укртелекому та послуги з технічного нагляду за роботою сторонньої організації замовник здійснює одноразово протягом (п'яти) банківських днів з дати виставлення відповідного рахунку шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Укртелекому.
Пунктом 3.5. Договору визначено, що оплату послуги з використання місця в каналі кабельної каналізації замовник здійснює щомісячно не пізніше 20-го числа поточного місяця на підставі рахунку Укртелекому виставленого до 10-го числа поточного місяця.
На вартість всіх послуг додатково нараховується податок на додатну вартість за ставкою, визначеною відповідно до чинного законодавства України (п. 3.6. Договору).
Відповідно до п.4.2. Договору за порушення строків сплати, передбачених цим договором замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня від вартості неоплачених послуг за кожний день прострочення.
Згідно з п.8.1. Договору, даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє протягом одного року.
Термін дії договору продовжується на кожний наступний строк на тих самих умовах, якщо жодна зі сторін не заявить письмово іншій стороні про своє небажання продовжити дію договору не менше ніж за 30 днів до закінчення строку його дії (п.8.2. Договору).
Пунктом 8.4. Договору визначено, що закінчення строку дії договору або його дострокове припинення не звільняє замовника від виконання грошових зобов'язань, які виникли під час дії договору.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на виконання умов п.п. 3.4., 3.5. Договору про надання послуг доступу та використання місця в каналі кабельної каналізації ПАТ "Укртелеком" направлялись рахунки за надані в грудні 2015 року - січні 2015 року послуги, відповідач дані рахунки отримував та не заперечував їх змісту, даний факт підтверджується рекомендованими поштовими повідомленнями про вручення поштової кореспонденції наявними в матеріалах справи.
Свої зобов'язання по оплаті наданих йому в період з грудня по 2015 року по січень 2017 року послуг загальною вартістю (за розрахунком позивача) 1 095 984, 46 грн., відповідач виконував не належним чином, не в строк обумовлений договором та не в розмірі обумовленому договором. За вказаний період відповідачем було сплачено на користь позивача: 23.11.2016 - 6 844, 45 грн., 12.05.2017 - 4 000, 00 грн., 22.05.2017 - 52 000, 00 грн., 22.05.2017 - 30 579, 37 грн., 02.06.2017 - 40 000, 00 грн., 08.06.2017 - 10 000, 00 грн. та 13.06.2017 - 32 730, 50 грн., 09.08.2017 - 20 054, 40 (загалом - 196 208, 72 грн.), що підтверджується матеріалами справи.
За розрахунком позивача заборгованість відповідача перед ним за договором за послуги надані в період з грудня 2015 року по січень 2017 року становить 919 830, 14 грн. Доказів повної сплати відповідачем вартості послуг наданих йому за договором у вищезазначений період матеріали справи не містять.
Предметом позову у справі є вимоги позивача про стягнення з відповідача 919 830, 14 грн. основної заборгованості, 22 255, 43 грн. пені нарахованої на заборгованість за січень - червень 2016 року за загальний період прострочення 21.01.2016 по 30.06.2016, 18 585, 73 грн. 3 % річних та 95 767, 67 грн. інфляційних збитків за період прострочення з 21.12.2015 по 01.02.2017.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Кодексу.
Згідно з п.2 ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
За приписами ч.1 ст.901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частиною 1 ст.903 Цивільного кодексу України передбачений обов'язок замовника оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
При розрахунку заборгованості відповідача перед позивачем за договором останнім, як встановлено судом, не було враховано здійснений відповідачем 09.08.2017 платіж по договору на суму 20 054, 40 грн., за розрахунком суду заборгованість відповідача перед позивачем складає 899 775, 74 грн. (1 095 984, 46 - 196 208, 72 = 899 775, 74).
Факт існування заборгованості відповідача перед позивачем в розмірі 899 775, 74 грн. належним чином доведений, підтверджується матеріалами справи, та не спростований відповідачем. Виходячи з вищенаведеного суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основної заборгованості в сумі 899 775, 74 грн. підлягають задоволенню. Відповідні позовні вимоги в частині стягнення основного боргу з відповідача задовольняються судом частково, за розрахунком суду.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 22 255, 43 грн. пені нарахованої на заборгованість за договором за січень - червень 2016 року за загальний період прострочення 21.01.2016 по 30.06.2016, 18 585, 73 грн. 3 % річних та 95 767, 67 грн. інфляційних збитків за період прострочення з 21.12.2015 по 01.02.2017.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; сплата неустойки.
Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачено господарсько-правову відповідальність учасників господарських відносин, яку останні несуть за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Господарськими санкціями ст. 217 Господарського кодексу України визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки, як-то відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Штрафні санкції визначаються ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України як господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Поряд з цим, ст. 549 Цивільного кодексу України унормовано, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6).
Відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня (ст. 3).
Згідно пункту п.4.2. Договору за порушення строків сплати, передбачених цим договором замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня від вартості неоплачених послуг за кожний день прострочення.
Враховуючи зазначене вимоги позивача про стягнення пені у розмірі 22 255, 43 грн. за період з 21.01.2016 по 30.06.2016, у зв'язку з простроченням відповідачем виконання взятих на себе зобов'язань з оплати послуг наданих за договором в цілому є правомірними.
Проте, відповідачем до винесення рішення по справі було заявлено клопотання про застосування строків позовної давності до вимог при стягнення пені.
Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Згідно ст. 261 Цивільного кодексу України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Договором сторонами було визначено, що оплату послуги з використання місця в каналі кабельної каналізації замовник здійснює щомісячно не пізніше 20-го числа поточного місяця на підставі рахунку Укртелекому виставленого до 10-го числа поточного місяця (п. 3.5 договору). Відповідно перебіг позовної давності по сплаті послуг наданих в січні 2016 року починається відповідно 21.01.2016, в лютому 2016 року - 21.02.2016, в березні 2016 року - 21.03.2016, в квітні 2016 року - 21.04.2016, в травні 2016 року - 21.05.2016, в червні 2016 року - 21.06.2016.
Враховуючи викладені норми, позивач звернувся до суду для захисту свого порушено права з пропуском спеціального строку позовної давності щодо вимог про стягнення пені нарахованої на заборгованість по договору за січень - травень 2016 року, оскільки відповідний річний строк позовної давності сплив 21.01.2017, 21.02.2017, 21.03.2017, 21.04.2017 та 21.05.2017, а позов подано до суду 09.06.2017.
Згідно ст. 267 Цивільного кодексу України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Відповідачем у справі заявлено про застосування строків позовної давності до позовної вимоги про стягнення пені, при цьому позивачем не наведено суду жодних поважних причин пропуску строку позовної давності, що відповідно до ст. 267 ЦК України є підставою для відмови у позові у відповідній частині.
Оскільки судом встановлено сплив строку спеціальної позовної давності за зобов'язанням відповідача по договору по сплаті пені за послуги надані у січні - травні 2016 року, і відповідачем заявлено про застосування строків позовної давності, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені нарахованої на заборгованість за січень - травень 2016 року.
Строк позовної давності до вимог позивача про стягнення з відповідача пені нарахованої на заборгованість за договором за червень 2016 року, розмір якої становить 720, 03 грн. за період з 21.06.2016 по 30.06.2017, не сплив, відповідно в цій частині позовні вимоги щодо стягнення пені підлягають задоволенню.
Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.п. 3.1, 3.2 постанови Пленуму ВГСУ №14 від 17.12.2013).
При перевірці судом розрахунків 3 % річних та інфляційних втрат здійснених позивачем було встановлено, що позивачем правильно здійснено дані розрахунки, зокрема за період прострочення з 21.12.2015 по 01.02.2017 загальна сума стягнення інфляційних втрат складає 95 767, 67 грн., а 3 % річних дорівнює 18 585, 73 грн. Відповідно позовні вимоги у відповідній частині підлягають задоволенню.
Доводи відповідача стосовно того, що фактично відповідач не здійснює користування всіма місцями в каналі кабельної каналізації зазначеними в договорі № 32/21-594000 про надання послуги доступу та використання місця в каналі кабельної каналізації від 21.09.2009 із змінами та доповненнями, і відповідно не повинен сплачувати за відповідні послуги, якими він не користується судом відхиляються, оскільки відповідні доводи не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи, так як відповідно до умов укладених між сторонами договорів, будь - які зміни до договорів вносяться у разі підписання сторонами додаткових угод до договорів.
Судом також враховано, що постановою Харківського апеляційного господарського суду від 15.08.2017 у справі № 920/1299/16 (предметом розгляду якої є внесення змін до договору № 32/21-594000 від 21.09.2009, на підставі якого заявлено позов у справі № 910/9339/17), у задоволенні позовних вимог Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 відмовлено повністю.
При цьому, зазначеною постановою було встановлено: що при укладені договору сторони визначили усі необхідні показники (довжину та діаметр кабелю з зазначенням адрес розташування), які необхідні для визначення вартості наданих послуг шляхом підписання додатку №3 до договору без жодних заперечень сторін, що свідчить про згоду позивача з цими величинами; що доказів, які б свідчили про проведення спільного технічного обстеження на інших об'єктах, визначених в актах опосвідчення, які не підписані позивачем, не надано, а тому інформація, зазначена у актах опосвідчення, які підписані лише представником відповідача, не є належним доказом визначення діаметру кабелю, розміщеного у ККЕ відповідача, оскільки відповідно до протоколу спільної наради представників ПАТ «Укртелеком» з ФОП ОСОБА_1 від 18.12.2012 та ухвали господарського суду міста Києва від 21.01.2013 у справі №5011-41/11074-2012 ці акти складаються за участю двох сторін; що позивач при зверненні до суду не обґрунтував належними та допустимими доказами в розумінні ст. 34 ГПК України підстав внесення змін до додатку №3 до договору від 21.09.2009 №32/21-594000 (у якому визначена загальна довжина каналу, діаметр кабелю, тариф за надані послуги та розмір оплати) в частині зміни діаметру кабелю та залишення незмінним його довжини.
Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012. "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе обов'язки щодо оплати вартості наданих послуг, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з урахуванням наведеного. Стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 899 775, 74 грн. основної заборгованості, 720, 03 грн. пені, 18 585, 73 грн. 3 % річних, 95 767, 67 грн. інфляційних втрат.
Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Статтею 7 Закону України "Про судовий збір" внормовано, що зайво сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. За таких підстав, позивачу слід повернути зайво сплачений судовий збір, але оскільки позивач не звертався до суду з клопотанням про повернення зайво сплаченого судового збору, зайво сплачений судовий збір не повертається судом.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (02217, АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Сумської філії (01601, м. Київ, бул. Тараса Шевченка, буд. 18; ідентифікаційний код 21560766) заборгованість в розмірі 899 775 (вісімсот дев'яносто дев'ять тисяч сімсот сімдесят п'ять) грн. 74 коп., пеню в сумі 720 (сімсот двадцять) грн. 03 коп., 3% річних в розмірі 18 585 (вісімнадцять тисяч п'ятсот вісімдесят п'ять) грн. 73 коп., інфляційні втрати в сумі 95 767 (дев'яносто п'ять тисяч сімсот шістдесят сім) грн. 67 коп. та витрати зі сплати судового збору в сумі 15 222 (п'ятнадцять тисяч двісті двадцять дві) грн. 73 коп.
3. В задоволенні інших позовних вимог відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 ГПК України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 ГПК України.
Повне рішення складено 21.09.2017
Суддя І.В.Усатенко