ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
18.09.2017 Справа №910/13924/17
За позовом Приватного акціонерного товариство "Страхова компанія "АХА Страхування"
до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ЮНІВЕС"
про відшкодування 19 140,06 грн.
Суддя Трофименко Т.Ю.
Представники:
від позивача: Білоконь І.В. - по дов. №3368/18 від 19.12.2016р.
від відповідача: Кузьменков М.М. - по дов. №0054-17/ЗС від 30.12.2016р.
Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АХА Страхування" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ЮНІВЕС" про стягнення 19 140,06 грн. страхового відшкодування в порядку регресу.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.08.2017 порушено провадження у справі №910/13924/17, розгляд справи призначено на 18.09.2017; витребувано у Моторного (транспортного) страхового бюро України інформацію щодо полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
04.09.2017 від МТСБУ через канцелярію суду надійшла інформація на запит суду.
Представник позивача у судовому засіданні 18.09.2017 позовні вимоги підтримав. В судовому засіданні представник позивача пояснив, що від відповідачем сума страхового відшкодування в сумі перерахована на рахунок позивача.
Представник відповідача проти задоволення позову заперечував. Заперечення мотивовані тим, що відповідача звернувся потерпілий ОСОБА_3 з заявою на виплату страхового відшкодування.
28.03.2017р. ПрАТ «СК «ЮНІВЕС» здійснило виплату страхового відшкодування ОСОБА_3 з в розмірі 3275 грн 00 коп.
28.08.2017р. ПрАТ «СК «ЮНІВЕС» здійснило виплату страхового відшкодування на користь ПрАТ «СК «АХА Страхування» в розмірі 16 870 грн. 29.08.2017р.
В судовому засіданні 18.09.2017 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах даної справи докази, Господарський суд міста Києва,-
09.03.2016 Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "АХА Страхування" (страховик) та ОСОБА_3 (страхувальник) укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 61317а6коа (далі - Договір), предметом якого є: майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з володінням та/або користуванням та/або розпорядженням застрахованим транспортним засобом автомобілем «БМВ» (державний номер НОМЕР_1).
06.01.2017 приблизно о 12 годині 15 хв. в м. Києві по вул. Різницькій, 6 сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП), за участю застрахованого автомобіля «БМВ» та автомобіля «Лексус» (державний номер НОМЕР_2) під керуванням ОСОБА_4, в результаті чого автомобілі отримали механічні пошкодження.
ДТП сталася в результаті порушення водієм ОСОБА_4 пункту 10.9 Правил дорожнього руху України.
Постановою Печерського районного суду міста Києва від 03.03.2017 зі справи № 757/3053/17-п ОСОБА_4 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення; застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави в розмірі 340 грн.
06.01.2017 страхувальник звернувся до позивача із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування.
12.01.2017 позивачем складено страховий акт № АХА2186092 та розрахунок суми страхового відшкодування, відповідно до яких сума страхового відшкодування складає 19 140,06 грн.
На підставі страхового акту позивач, виконуючи свої зобов'язання за Договором, сплатив страхове відшкодування у сумі 19 140,06 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 13.01.2017 № 298 194.
За приписами статті 27 Закону України «Про страхування» та статті 993 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Пунктом 1 частини першої статті 1188 ЦК України встановлено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Відповідно до частини другої статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Таким чином, до позивача перейшло право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
До сфери обов'язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон).
Метою здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності Закон (стаття 3) визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону).
Згідно зі статтею 6 Закону страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
За змістом Закону (статті 9, 22 - 31, 35, 36) настання страхового випадку (скоєння дорожньо-транспортної пригоди) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов'язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.
Як передбачено статтею 1194 ЦК України, в разі якщо страхової виплати (страхового відшкодування) недостатньо для повного відшкодування шкоди, завданої особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, ця особа зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
З огляду на вищенаведене, сторонами договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння дорожньо-транспортної пригоди за участю забезпеченого транспортного засобу.
Завдання потерпілому шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди породжує деліктне зобов'язання, в якому праву потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується відповідний обов'язок боржника (особи, яка завдала шкоди). Водночас така дорожньо-транспортна пригода слугує підставою для виникнення договірного зобов'язання згідно з договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника - в договірному зобов'язанні ним є страховик.
Водночас, зазначені зобов'язання не виключають одне одного. Деліктне зобов'язання - первісне, основне зобов'язання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди. Натомість страхове відшкодування - виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми та в разі, якщо подія, в результаті якої завдана шкода, буде кваліфікована як страховий випадок.
Пунктом 36.4 статті 36 Закону передбачено право страховика у разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування (регламентна виплата безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.
Разом з тим, згідно зі статтею 21 Закону на території України забороняється експлуатація транспортного засобу без поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чинного на території України.
Судом встановлено, що цивільно-правова відповідальність власника «Лексус» як страхувальника на момент ДТП була застрахована Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Юнівес» за полісом № АК/2481192, за якими ліміт по майну становив 100 000 грн., а франшиза - 0 грн.
Таким чином, особою, відповідальною за завдані у цьому випадку збитки, відповідно до Закону, у межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, є саме Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Юнівес».
25.04.2017 позивач звернувся до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Юнівес» із претензією № ЕЛ_2564 на виплату страхового відшкодування в порядку регресу у сумі 19 140,06 грн.
Вказана претензія отримана повноважним представником відповідача 04.05.2017, проте залишена відповідачем без відповіді та належного реагування.
Пунктом 22.1 статті 22 Закону передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно до статті 29 Закону у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
У разі, якщо цивільно-правова відповідальність особи застрахована, вона відповідає за заподіяну нею шкоду тільки у розмірі, який перевищує ліміт відповідальності страховика. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, та не відшкодовується шкода, пов'язана із втратою товарної вартості транспортного засобу, ці втрати підлягають відшкодуванню за рахунок особи, з вини якої заподіяна шкода.
Положеннями пунктів 7.36-7.41 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів затвердженої Наказом Фонду державного майна України та Мін'юсту, від 24.11.2003, № 142/5/2092 встановлено підстави та порядок розрахунку коефіцієнту фізичного зносу.
За змістом статті 12 Закону страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.
Згідно до пункту 35.1 статі 35 Закону для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.
Строки і порядок прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) страховиком та порядок його виплати або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) визначені статтями 36, 37 Закону.
При розгляді справи судом встановлено, що відповідачем 28.03.2017р. виплачено потерпілій особі ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 3275,00 грн., а 28.082017р. грошові кошти в сумі 16 870,76 коп. перераховані позивачу.
Відповідно до частини першої статті 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.
Згідно з статтею 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до пункту 2.3 Постанови № 18 якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи; крім того, неподання позивачем витребуваних господарським судом матеріалів, необхідних для вирішення спору, тягне за собою правові наслідки у вигляді залишення позову без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК України.
За таких обставин, позов в частині стягнення 3 275, 00 грн. є необгрунтованим, а в частині стягнення 16 870,76 грн. провадження у справі підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, стороні, на користь якої відбулося рішення, господарській суд відшкодовує судовий збір за рахунок другої сторони. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача: при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про покладення судового збору в сумі 189 грн. 76 коп. на позивача в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно статті 80 ГПК України - про припинення провадження у справі виноситься ухвала, в якій мають бути вирішені питання про розподіл між сторонами господарських витрат, про повернення судового збору з бюджету, а також можуть бути розв'язані питання про стягнення штрафів, передбачених у пунктах 4 і 5 частини другої статті 83 цього Кодексу.
Згідно п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» - сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв 'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом).
За змістом положень ч. 3 ст. 80 ГПК, ст. 7 Закону України "Про судовий збір" про припинення провадження у справі виноситься ухвала, в якій мають бути вирішені питання про розподіл між сторонами господарських витрат, про повернення судового збору з бюджету. У зв»язку з припиненням провадження у справі з підстави, передбаченої п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК, позивачу повертається сума судового збору в розмірі 1 410 грн. 24 коп.
Керуючись статтями 43, 49, 82 - 85 ГПК України, п.1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України, Господарський суд міста Києва
Провадження у справі в частині стягнення 16 870 грн. 76 коп. припинити.
В іншій частині позову відмовити.
Повернути Приватному акціонерному товариству "Страхова компанія "АХА Страхування" (04070, м. Київ, вул. Іллінська, 8, код ЄДРПОУ 20474912) із Державного бюджету України судовий збір в сумі 1 410 грн. 24 коп.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 21.09.2017.
Суддя Трофименко Т.Ю.