Справа № 603/383/17
Провадження №2/603/185/2017
"20" вересня 2017 р. м.Монастириська
Монастириський районний суд Тернопільської області в складі:
головуючого - судді Іванчука В. М.
за участі секретаря судового засідання - Сандалюка О.В.
розглянувши в судовому засіданні в залі суду міста Монастириська цивільну справу
за позовом ОСОБА_1
до Вістрянської сільської ради
про визнання права власності
Позивач - ОСОБА_1 звернулася в Монастириський районний суд Тернопільської області до Вістрянської сільської ради Монастириського району Тернопільської області з позовом, в якому просить визнати за не право власності на спадкове майно, а саме на:
- житловий будинок з надвірними будівлями, який знаходиться по АДРЕСА_1 до якого входить одноповерховий житловий будинок загальною площею 89,9 кв.м., житловою площею 71,5 кв.м. під літерою «А», літня кухня «Б», стодола «В» з підвалом, стайня «Г», курник «Д», ворота №1, огорожа №2, відмостка №3.
В обґрунтування заявлених вимог зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її дід - ОСОБА_2. Після його смерті відкрилася спадщина на спадкове майно, яке складається з вищевказаного майна.
Позивач вважає, що саме вона повинна успадковувати за померлим спадкодавцем, оскільки є спадкоємцем за заповітом, спадщину належним чином прийняла, оскільки проживала на час відкриття спадщини із спадкодавцем.
Позивач ОСОБА_1 після смерті ОСОБА_2 звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, проте оформити спадщину нотаріус не зміг, оскільки виявилось, що відсутні правовстановлюючі документи на спадкове майно - правовстановлюючий документ на будинковолодіння.
ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, суду подала заяву про розгляд справи в її відсутності, позовні вимоги підтримує повністю.
Відповідач - представник Вістрянської сільської ради Монастириського району Тернопільської області в судове засідання не з'явився, суду подав заяву про розгляд справи у відсутності їхнього представника, проти позову не заперечують.
Відповідно до ч. 2 ст. 158 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.
Згідно ч. 2 ст. 197 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Статтею 346 ЦК України передбачено, що однією з підстав припинення права власності є смерть власника.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 91 рік в с.Вістря Монастириського району Тернопільської області помер ОСОБА_2, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1, актовий запис №14.
Ще за життя померлому належав:
- житловий будинок з надвірними будівлями, який знаходиться по АДРЕСА_1 до якого входить одноповерховий житловий будинок загальною площею 89,9 кв.м., житловою площею 71,5 кв.м. під літерою «А», літня кухня «Б», стодола «В» з підвалом, стайня «Г», курник «Д», ворота №1, огорожа №2, відмостка №3, що підтверджується завіреною копією документа з погосподарської книги з якого вбачається, що ОСОБА_2 був головою вищевказаного будинковолодіння
Згідно складеного 15.03.2016 року ОСОБА_2 в с.Вістря Монастириського району Тернопільської області заповіту, зареєстрованого в реєстрі за №15, останній на випадок своєї смерті заповів усе своє майно, що буде належати йому на день смерті, де б воно не знаходилось і з чого б не складалось, а також все те, на що він за законом буде мати право - ОСОБА_1.
Згідно ст. 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.
Відповідно до ч. 1 ст. 1235 ЦК України заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.
Статтею 1222 ЦК України передбачено, що спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини.
Згідно ч. 1 ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.
Відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Згідно ч. 3 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом з спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
В зв'язку з вищевказаним суд приходить до переконання, що ОСОБА_1 має право на прийняття спадщини, що залишилась після смерті ОСОБА_2 який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, як спадкоємець за заповітом, оскільки проживала на час відкриття спадщини з померлим, що підтверджується довідкою від 22.05.2017 року №399 виданої виконавчим комітетом Вістрянської сільської ради Монастириського району Тернопільської області.
Разом з тим, як убачається з матеріалів справи, через відсутність правовстановлюючих документів на вказаний будинок, позивач не може отримати свідоцтво про право на спадщину за заповітом, так як згідно ч. 3 ст. 47 Закону України «Про нотаріат» нотаріусом не приймаються документи, які не відповідають вимогам законодавства, що підтверджується відмовою Монастириської державної нотаріальної контори від 16.05.2017 року №320/01-16, у видачі свідоцтва про право на спадщину.
Правовою позицією, що висловлена Верховним Судом України по справі №6-137цс13 визначено, що право власності на житловий будинок набувається у порядку, який був чинним на час завершення його будівництва. З 1966 року питання набуття права власності регулювались Указом Президії Верховної Ради СРСР від 26.08.1948 року «Про громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків» і прийнятою відповідно до цього указу постановою Ради Міністрів СРСР від 26.08.1948 року «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради СРСР від 26.08.1948 року «Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків», які зокрема, визначали умови та правові наслідки будівництва. Отже, за вказаними Указом та Постановою підставою виникнення у громадян права власності на житловий будинок був сам факт збудування ним цього будинку з додержанням вимог зазначених актів законодавства та прийняття будинку в експлуатацію. Ці правові акти не пов'язували виникнення права власності на житловий будинок із проведенням його реєстрації.
Відповідно до Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, що була затверджена Міністерством комунального господарства Української РСР 31.01.1966 року (втратила чинність на підставі Наказу Держжитлокомунгоспу №56 від 13.12.1995 року), будинки і домоволодіння, що розташовані в сільських населених пунктах, які адміністративно підпорядковані містам або селищам міського типу, але до них не приєднані, реєстрації не підлягали.
Згідно технічного паспорта, житловий будинок з надвірними будівлями за адресою АДРЕСА_1, був побудований в 1960 році.
Згідно п. 43 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень затвердженого Постановою КМУ від 25.12.2015 року №1127 (в редакції постанови КМУ від 23.08.2016 року №553) для державної реєстрації права власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що розташовані на території сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення по господарського обліку, та які закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року, замість документів, передбачених пунктом 42 цього Порядку, можуть бути подані:
-документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку, на якій розташований об'єкт нерухомого майна, у тому числі рішення відповідної ради про передачу (надання) земельної ділянки в користування або власність чи відомості про передачу (надання) земельної ділянки в користування або власність з по господарської книги;
-виписка з по господарської книги, надана виконавчим органом сільської ради (якщо такий орган не створений, - сільським головою), селищної, міської ради або відповідною архівною установою.
З листа Міністерства Юстиції України від 21.02.2005 року «Щодо порядку оформлення документів в разі смерті власника нерухомого майна» вбачається, що у разі смерті власника нерухомого майна, первинна реєстрація права власності на яке не була проведена і правовстановлюючі документи відсутні, питання визначення належності цього майна попередньому власнику та наступного його власника (спадкоємця) повинно вирішуватися в судовому порядку.
За таких обставин, суд вважає, що позивачем доведено обставини викладені ним в позовній заяві щодо спадщини у вигляді житлового будинку з надвірними будівлями, а отже, позивач ОСОБА_1 має право на прийняття спадщини за заповітом у вигляді житлового будинку з надвірними будівлями, інших спадкоємців, які б претендували на дане спадкове майно у спадщині судом не встановлено.
Суд не бере до уваги заяву ОСОБА_3, засвідчену секретарем виконавчого комітету Вістрянської сільської ради Монастириського району Тернопільської області 22.05.2017 року та зареєстровану в реєстрі за №23, яка б мала право на спадкове майно за законом, яке залишилось після смерті ОСОБА_2, згідно якої вона відмовилась від своєї частки у спадщині, що вказана в позовній заяві, так як, згідно ч. 1 ст. 1273 ЦК України спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, а саме протягом шести місяців з часу відкриття спадщини. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.
Проте суд при ухваленні рішення враховує заяву ОСОБА_3 від 05.12.2016 року засвідчену секретарем виконкому Вістрянської сільської ради Монастириського району Тернопільської області та зареєстровану в реєстрі за №21, в якій вона відмовляється від своєї частки в спільному майні, що залишилось після смерті її чоловіка ОСОБА_2, як таку, що подана у відповідності до ст.ст. 1270, 1273 ЦК України та свідчить про те, що вона вказаної в позовній заяві спадщини не приймала, їй відомо про заявлені вимоги ОСОБА_1 та щодо них не заперечує, так як протягом розгляду справи в суді заперечень проти позову не подавала і ніяких дій, які б могли помішати позивачу у задоволенні її заявлених вимогах не вчиняла.
Беручи до уваги вищевикладене та враховуючи те, що за час відкриття спадщини та розгляду справи в суді будь-які інші можливі спадкоємці заяв про прийняття спадщини на вказане в позовній заяві майно в нотаріальну контору не подавали і жодних правовстановлюючих документів на вищезгадане майно чи право його успадкування суду не було пред'явлено, а ОСОБА_1 фактично прийняла спадщину, тому є підстави визнати за нею право власності на спадкове майно. В судовому засіданні не встановлено підстав, що перешкоджали б в набутті права власності позивачем на спадкове майно, яким являються житловий будинок з надвірними будівлями.
В зв'язку з наведеним та враховуючи наявність перешкод для оформлення в нотаріальному порядку прав позивача на спадкове майно, суд приходить до висновку про необхідність захистити права позивача, як спадкоємця, шляхом визнання права власності останнього на житловий будинок з надвірними будівлями.
На підставі викладеного керуючись ст.ст. 10, 60, 212, 215, 294 ЦПК України, ст. 392, 1216, 1218, 1220, 1222, 1223, 1225, 1233, 1235, 1268, 1269, 1270 ЦК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Вістрянської сільської ради Монастириського району Тернопільської області, про визнання права власності - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на спадкове майно за заповітом, а саме, на:
- житловий будинок з надвірними будівлями, який знаходиться по АДРЕСА_1 до якого входить одноповерховий житловий будинок загальною площею 89,9 кв.м., житловою площею 71,5 кв.м. під літерою «А», літня кухня «Б», стодола «В» з підвалом, стайня «Г», курник «Д», ворота №1, огорожа №2, відмостка №3, які належали - ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Апеляційна скарга подається до апеляційного суду Тернопільської області через Монастириський районний суд Тернопільської області.
Суддя В. М. Іванчук