ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
0,2
про повернення позовної заяви
19.09.2017Справа № 910/15745/17
Суддя Гумега О.В., розглянувши
позовну заяву Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "ВіЕйБі Банк" Славкіної М.А.
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тар Компані ЛТД"
про стягнення 300 101 811,01 грн.
Вивчивши подані матеріали, суд дійшов висновку, що позовна заява № 22/3-23998 від 01.09.2017 (вх. № 15745/17 від 15.09.2017) і додані до неї документи підлягають поверненню позивачеві без розгляду з таких підстав.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 57 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Частиною 2 статті 44 ГПК України передбачено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Відповідно до частини 1 статті 3 Закону України "Про судовий збір" за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством, передбачено справляння судового збору.
Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб станом 01.01.2017 встановлено у розмірі 1600,00 грн. (Закон України "Про Державний бюджет України на 2017 рік").
Згідно з п.п. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1600,00 грн.) та не більше 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (240000,00 грн.).
Враховуючи наведене, при зверненні до Господарського суду міста Києва з позовною заявою № 22/3-23998 від 01.09.2017 (ціна позову: 300 101 811,01 грн.), позивач повинен був сплатити судовий збір у розмірі 240000,00 грн.
Однак, позивачем не додано до позовної заяви № 22/3-23998 від 01.09.2017 доказів сплати судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.
Водночас, до наведеної позовної заяви додано заяву про відстрочення сплати судового збору № 22/2-24000 від 01.09.2017.
Відповідно до статті 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Відповідно до правової позиції, викладеної у п. 3.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", єдиною підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у статті 8 Закону, є врахування ним майнового стану сторін.
Клопотання про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до господарського суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.
Отже, обов'язок по доведенню наявності обставин для відстрочення сплати судового збору покладається на заявника.
Заява Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" (заявник) про відстрочення сплати судового збору обґрунтована тим, що відповідно до постанови Правління Національного банку України від 19.03.2015 № 188 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 20.03.2015 № 63 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "ВіЕйБі Банк" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку", згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ "ВіЕйБі Банк" Славкіну Марину Анатоліївну строком на 1 рік з 20.03.2015 по 19.03.2016 включно. Рішенням виконавчої диреції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 22.02.2016 № 213 продовжено строк здійснення процедури ліквідації ПАТ "ВіЕйБі Банк" та повноваження ліквідатора ПАТ "ВіЕйБі Банк" провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Славкіної Марини Анатоліївни на два роки до 19.08.2018 включно.
Вказані обставини, як стверджує заявник у заяві про відстрочення сплати судового збору, свідчать про неплатоспроможність банку та про його важке фінансове становище, з огляду на що заявник просить суд відстрочити ПАТ "ВіЕйБі Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "ВіЕйБі Банк" Славкіної М.А. сплату судового збору за подання позову до ТОВ "Тар Компані Лтд" про стягнення заборгованості по Кредитному договору до прийняття рішення по суті справи.
Втім, будь-яких доказів на підтвердження тяжкого фінансового стану та неможливості сплатити судовий збір у встановленому законодавством розмірі заявником у заяві про відстрочення сплати судового збору не вказано та в якості додатків до неї не додано (зокрема, банківських виписок про залишок грошових коштів на рахунку позивача, тощо).
Крім того, суд зазначає, що положення ст.8 Закону України "Про судовий збір" наділяють суд правом на відстрочення сплати судового збору лише за наявності виняткових обставин, а саме з урахуванням того, що в майбутньому, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, позивач матиме фінансову можливість сплатити розмір судового збору.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Вищого господарського суду № 910/12806/15 від 02.12.2015, № 911/1372/15 від 25.12.2015.
Однак, заявником у заяві про відстрочення сплати судового збору не вказано та не долучено до неї жодних доказів на підтвердження можливості заявника у майбутньому, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у даній справі, сплатити судовий збір у встановленому законодавством розмірі.
Додатково суд зазначає, що здійснюючи свої конституціні обов'язки, господарські суди повинні дотримуватисья принципів здійсненя правосуддя, зокрема, принципу рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом (стаття 129 Конституції України).
Враховуючи даний принцип, а також положення статі 5 Закону України "Про судовий збір", господарський суд позбавлений права надавати перевагу будь-якій стороні, в тому числі й у питанні звільнення сплати від судового збору.
З урахуванням всіх наведених обставин, суд відмовляє Публічному акціонерному товариству "Всеукраїнський Акціонерний Банк" в задоволенні заяви про відстрочення сплати судового збору № 22/2-24000 від 01.09.2017
Оскільки докази виконання позивачем вимог п. 3 ч. 1 ст. 57 Господарського процесуального кодексу України фактично відсутні, то позовна заява № 22/3-23998 від 01.09.2017 підлягає поверненню без розгляду відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.
Згідно ч. 1 ст. 56 ГПК України позивач, прокурор зобов'язані при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб листом з описом вкладення.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 57 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.
Належним доказом відправлення відповідачеві позовної заяви та доданих до неї документів є опис вкладень в поштовий конверт та документ, що підтверджує надання поштових послуг (касовий чек, розрахункова квитанція тощо), надані в оригіналі або належним чином засвідченій копії.
На підтвердження надіслання відповідачу копії позовної заяви та доданих до неї документів листом з описом вкладення, позивач залучив до позовної заяви фіскальний чек № 4708 від 08.09.2017 разом зі списком згрупованих поштових відправлень та описом вкладення у цінний лист 08.09.2017.
Проте, наведені фіскальний чек, список згрупованих поштових відправлень та опис вкладення у цінний лист не можуть вважатися належними доказами на підтвердження надіслання відповідачу копії поданої до суду позовної заяви і доданих до неї документів та виконання позивачем вимог ч. 1 ст. 56, п. 2 ч. 1 ст. 57 ГПК України, з огляду на таке.
Зі змісту опису вкладення у цінний лист від 08.09.2017 вбачається, що відповідачу направлено "Позовну заяву вих. № 22/2-23998 від 01.09.2017 р. про стягнення кредитноїзаборгованості", тоді як фактично до Господарського суду міста Києва подано позовну заяву № 22/3-23998 від 01.09.2017. Таким чином, наведене свідчить, що на адресу відповідача надіслано іншу позовну заяву, ніж та, яка подана до Господарського суду міста Києва.
При цьому судом враховано правову позицію, викладену в абз. 1 п.п. 3.5 п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", згідно якої недодержання вимог статей 54, 56 та пунктів 2 і 3 частини першої статті 57 ГПК щодо форми, змісту і додатків до позовної заяви тягне за собою наслідки, передбачені статтею 63 ГПК.
За наведених обставин, позовна заява № 22/3-23998 від 01.09.2017 не може бути прийнята до розгляду та підлягає поверненню.
Разом з тим суд звертає увагу, що відповідно до ч. 3 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення.
Керуючись п.п. 1, 6 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, -
Позовні матеріали повернути позивачеві без розгляду.
Суддя О.В.Гумега