15 вересня 2017 року м. Київ К/800/30546/17
Суддя Вищого адміністративного суду України Швець В.В., перевіривши касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 20 квітня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29 серпня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо здійснення перерахунку підвищення до пенсії інваліду війни у меншому розмірі та зобов'язати відповідача поновити йому виплату цього підвищення в розмірі 200 відсотків мінімальної пенсії в сумі 1468 грн. з 1 липня 2016 року.
Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 20 квітня 2017 року, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29 серпня 2017 року, позов задоволено. Визнано протиправними дії відповідача щодо здійснення перерахунку підвищення до пенсії за вислугу років з 1 липня 2016 року в частині зменшення розміру підвищення як інваліду війни ІІ групи з 1468 грн. до 452 грн. Зобов'язано відповідача поновити з 1 липня 2016 року виплату підвищення до пенсії за вислугу років як інваліду війни ІІ групи у попередньому розмірі 1468 грн. та здійснити виплату перерахунку пенсії з врахуванням виплачених сум.
Так, судами встановлено, що з 1998 року ОСОБА_1 отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», перебував на обліку у Київському обласному військовому комісаріаті, а з 1 січня 2007 року - в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Київській області. Позивач з 1998 року має статус інваліда війни ІІІ групи, а з 28 квітня 2016 року - інваліда війни ІІ групи довічно.
Постановою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 25 вересня 2006 року зобов'язано Київській обласний військовий комісаріат здійснити підвищення раніше призначеної пенсії ОСОБА_1 з 1 липня 1998 року як інваліду війни ІІІ групи на 200 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Суди дослідили матеріали пенсійної справи позивача, з якої вбачається, що з 1 грудня 2001 року Київським обласним військовим комісаріатом було здійснено нарахування такого підвищення до пенсії ОСОБА_1 в сумі 1468 грн. Підвищення до пенсії в такому розмірі виплачувалося позивачеві Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області до червня 2016 року включно. З 1 липня 2016 року відповідач здійснив перерахунок підвищення як інваліду війни ІІ групи на рівні 40 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, так, новий розмір підвищення встановлено в сумі 452 грн.
Задовольняючи позовні вимови, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з наступного.
Відповідно до пункту «б» статті 15 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (в редакції чинній на момент виходу позивача на пенсію) особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які є ветеранами війни, та особам, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», пенсії за вислугу років підвищуються на 200 процентів мінімальної пенсії за віком - інвалідам війни III групи.
Частиною 4 статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (в редакції до 01.01.2006 року) передбачалось, що інвалідам війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії підвищуються: інвалідам I групи - у розмірі 400 процентів мінімальної пенсії за віком, II групи - 350 процентів мінімальної пенсії за віком, III групи - 200 процентів мінімальної пенсії за віком.
У подальшому, Законом України від 5 жовтня 2005 року «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», який набрав чинності з 1 січня 2006 року, було внесено зміни, зокрема, до частини 4 статті 13 цього Закону та викладено її в такій редакції: «інвалідам війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються: інвалідам війни 1 групи у розмірі 50 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, 2 групи 40 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, 3 групи 30 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Таким чином, внаслідок здійсненого відповідачем з 1 липня 2016 року перерахунку підвищення до пенсії за вислугу років, як інваліду війни ІІ групи, розмір пенсії ОСОБА_1 зменшився на 1016 грн. Тобто відбулося звуження прав позивача на належне соціальне забезпечення.
Відповідно до статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством. Перерахунок пенсій здійснюється на момент виникнення права на перерахунок пенсій і провадиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, у строки, передбачені частиною другою статті 51 цього Закону. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим зі служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Конституційний Суд України неодноразово розглядав справи, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України виокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. У рішеннях Конституційного Суду України зазначалося, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається
Таким чином суди попередніх інстанцій зробили вірний висновок, що розуміння сутності соціальних гарантій військовослужбовців та прирівняних до них осіб зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства, а правовідносини по їхньому пенсійному забезпеченню виникають не в момент звернення за призначенням пенсії, а в момент виникнення права на її призначення.
Відповідно до пункту 5 частини п'ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.
За змістом цієї норми касаційна скарга повинна містити не лише посилання на помилкове застосування норм матеріального права при вирішенні справи та порушення судами норм процесуального права, а і пояснення, яким чином такі порушення вплинули на правильність вирішення справи.
Виходячи зі змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень, дана касаційна скарга є необґрунтованою, а викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки особа, яка її подала, не наводить підстав, які б дозволили вважати, що суди неправильно застосували норми матеріального та процесуального права.
Керуючись статтями 211, 213, пунктом 5 частини п'ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 20 квітня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29 серпня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, а додані до касаційної скарги матеріали повернути.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя В.В. Швець