13 вересня 2017 року м. Київ К/800/21871/17
Суддя Вищого адміністративного суду України Швець В.В., перевіривши касаційну скаргу Міністерства оборони України на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа - ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання призначити і виплатити одноразову грошову допомогу, -
Ухвалою судді Вищого адміністративного суду України від 29 червня 2017 року касаційну скаргу залишено без руху у зв'язку з невідповідністю вимогам статті 213 Кодексу адміністративного судочинства України, а особі, яка її подала, надано строк для усунення вказаних недоліків.
Ухвалою судді Вищого адміністративного суду України від 2 серпня 2017 року строк для усунення недоліків касаційної скарги продовжено.
У визначений строк недоліки усунуто.
У жовтні 2016 року позивач звернувся до суду із позовом, в якому просив визнати протиправними дії Міністерства оборони України щодо відмови у призначенні та виплаті йому одноразової грошової допомоги та зобов'язати Міністерство оборони України призначити та виплатити йому одноразову грошову допомогу у зв'язку із настанням інвалідності ІІІ-ої групи внаслідок поранення (контузії), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби, у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, тобто станом на 11 вересня 2015 року, відповідно до Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постанови Кабінету Міністрів України № 975 від 26 грудня 2013 року «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві».
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що він проходив військову службу в лавах Збройних Сил СРСР, є учасником бойових дій у Демократичній республіці Афганістан, та у 2015 року йому встановлено ІІІ групу інвалідності в зв'язку з пораненням, пов'язаним з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країні, де велися бойові дії. Проте відповідачем у відповідь на подану позивачем заяву щодо виплати одноразової грошової допомоги на підставі статті 16 Закону України «Про соціальній та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» повернуто надані ним документи на доопрацювання у зв'язку із відсутністю документів, які свідчать про причину та обставини поранення/контузії, травм або каліцтва, зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного чи токсичного сп'яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.
Постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 1 лютого 2017 року в задоволенні позову відмовлено.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2017 року рішення суду першої інстанції скасовано, позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Міністерства оборони України від 20 травня 2016 року №36, викладене у формі Протоколу засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб звільнених з військової служби щодо повернення на доопрацювання документів на ім'я ОСОБА_1 на адресу Київського обласного військового комісаріату.
Зобов'язано Міністерство оборони України розглянути подані документи щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги позивачу як інваліду III групи, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії) та захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25 грудня 2013 року, та прийняти рішення за наслідками їх розгляду відповідно до вимог чинного законодавства.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Так, судами встановлено, що позивач з 29 вересня 1982 року по 12 лютого 1985 року проходив військову службу в лавах Збройних Сил СРСР, в тому числі в період з 25 грудня 1982 року по 12 лютого 1985 року приймав участь в бойових діях у Демократичній республіці Афганістан, є учасником бойових дій та інвалідом війни. Згідно висновку судово-медичної експертизи №585/ж від 28 березня 2014 року у позивача виявлено рубці, які є наслідком загоєння ран, що могли утворитися внаслідок вогнепальних (осколкових) поранень, отриманих у 1984 році.
Відповідно до протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв №932 від 2 квітня 2014 року встановлено, що поранення (контузія) та захворювання позивача пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.
Згідно довідки до Акту огляду медико-соціальною експертною комісією серія АВ №214242 позивачу вперше призначено інвалідність ІІІ групи 11 вересня 2015 року, причину інвалідності вказано, як поранення, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, у зв'язку з чим позивач звернувся із відповідною заявою про отримання одноразової грошової допомоги до Богуславського районного військового комісаріату, надавши при цьому всі необхідні документи.
Відповідно до витягу з Протоколу засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби №36 від 20 травня 2016 року, комісія дійшла висновку про необхідність повернення на доопрацювання документів щодо позивача, оскільки відсутні документи, які свідчать про причину та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, як це передбачено пунктом 11 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що у зв'язку із невиконанням позивачем вимог Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №975 від 25 грудня 2013 року, та ненадання визначеного ним обсягу документів, необхідних для вирішення питання про призначення та виплату йому одноразової грошової допомоги, а саме - до заяви про виплату одноразової грошової допомоги не додано документу, що свідчить про причини поранення (контузії, травм, або каліцтва), та ненаданням доказів звернення за отриманням документів про причини та обставини поранення до відповідних органів, зокрема до архівних установ Російської Федерації, рішення відповідача про повернення цих документів для доопрацювання є правомірним.
Крім того, суд першої інстанції виходив з того, що військовий квиток позивача не містить інформації про наявність у нього поранень, отриманих під час проходження військової служби.
Також суд виходив з того, що закон не позбавляє позивача права повторного звернення до відповідача із відповідною заявою про призначення та виплату одноразової грошової допомоги з наданням необхідного пакету документів.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов частково, апеляційний суд виходив з того, що після отримання висновку Київського обласного військового комісаріату з доданими документами щодо призначення позивачу одноразової грошової допомоги в розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, відповідач, розглянувши документи, зобов'язаний був прийняти рішення або про призначення такої допомоги або рішення про відмову у її призначенні, яке може бути предметом оскарження у суді, проте ці вимоги відповідачем не були виконані, відповідач направив заяву та документи позивачу на доопрацювання, що нормами чинного законодавства України не передбачено.
Міністерство оборони України подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати судове рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Відповідно до пункту 5 частини п'ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.
За змістом цієї норми касаційна скарга повинна містити не лише посилання на помилкове застосування норм матеріального права при вирішенні справи та порушення судами норм процесуального права, а і пояснення, яким чином такі порушення вплинули на правильність вирішення справи.
У касаційній скарзі Міністерство оборони України посилається на те, що в порушення пункту 11 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 позивачем надано неповний пакет документів, а саме - не було надано жодного документа, який свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, а висновок спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи №585/Ж від 28 березня 2014 року та інші наявні докази у справі не є належними та достатніми документами, які б про це свідчили.
Проте із вказаними доводами Міністерства оборони України погодитись не можна з огляду на те, що висновок спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи № 585/ж від 28.03.2014 про те, що виявлені у позивача рубці є наслідком загоєння ран, що могли утворитися внаслідок вогнепальних (осколкових) поранень, отриманих у 1984 році, та витяг з Протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв № 932 від 2 квітня 2014 року, яким встановлено, що поранення (контузія) та захворювання позивача пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, є належними та достатніми доказами у даній справі відповідно до вимог Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), Інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975.
Крім того, висновки суду апеляційної інстанції про те, що право на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку з інвалідністю, що настала після звільнення з військової служби внаслідок захворювання, пов'язаного з її проходженням, починається саме з моменту настання підстав для отримання цієї допомоги, тобто, в даному випадку, саме з моменту настання інвалідності, а не з моменту звільнення з військової служби, а також про те, що повернення Міністерством оборони України заяви та документів позивачу на доопрацювання не передбачено нормами чинного законодавства України, є правильними.
Виходячи зі змісту касаційної скарги та оскаржуваного судового рішення суду апеляційної інстанції, дана касаційна скарга є необґрунтованою, а викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки особа, яка її подала, не наводить підстав, які б дозволили вважати, що апеляційний суд неправильно застосував норми матеріального та процесуального права.
Керуючись статтями 211, 213, пунктом 5 частини п'ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Міністерства оборони України на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа - ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання призначити і виплатити одноразову грошову допомогу, а додані до касаційної скарги матеріали повернути.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя В.В. Швець