19 вересня 2017 року м. Київ К/800/714/16
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
Єрьоміна А.В.(головуючий);
Горбатюка С.А.,
Калашнікової О.В.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 19 листопада 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_4 до управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Харкова про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Харкова про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії.
Постановою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 19 листопада 2015 року у задоволенні позову відмовлено.
Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2015 року постанову Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 19 листопада 2015 року залишено без змін.
Не погоджуючись з постановленими у справі рішеннями судів, ОСОБА_4 звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій посилається на неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права, просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати та постановити у справі нове рішення про задоволення позову.
Заслухавши доповідь судді щодо обставин, необхідних для ухвалення рішення судом касаційної інстанції, перевіривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин у справі та застосування судами норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку про те, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами встановлено, що позивач є пенсіонером за віком, яка отримувала пенсію за місцем свого проживання.
07 листопада 2014 року ОСОБА_4 звернулась до управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Харкова із заявою про переведення її пенсійної справи з м. Свердловськ Луганської області до Орджонікідзевського району м. Харкова, в якій вказала фактичним місцем свого проживання: АДРЕСА_1, та надала до заяви копію паспорта, копію ідентифікаційного коду, копію пенсійного посвідчення, заяву про отримання пенсії на картковий рахунок банку.
На підставі зазначеної заяви позивачу проводилась виплата пенсії до 01 лютого 2015 року. Після 01 лютого 2015 року виплата пенсії позивачу була призупинена у зв'язку з відсутністю в матеріалах пенсійної справи довідки про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції.
Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернулась до суду з цим позовом.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди виходили з того, що оскаржувані дії відповідача є правомірними та такими, що відповідають вимогам чинного законодавства.
Колегія суддів погоджується з таким висновком судів з огляду на таке.
Положеннями статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Зазначені обставини вважаються загальновідомими і такими, що не потребують доведення, якщо інформація про них міститься в офіційних звітах (повідомленнях) Верховного Комісара Організації Об'єднаних Націй з прав людини, Організації з безпеки та співробітництва в Європі, Міжнародного Комітету Червоного Хреста і Червоного Півмісяця, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, розміщених на веб-сайтах зазначених організацій, або якщо щодо таких обставин уповноваженими державними органами прийнято відповідні рішення.
Адресою покинутого місця проживання внутрішньо переміщеної особи в розумінні цього Закону визнається адреса місця проживання особи на момент виникнення обставин, зазначених у частині першій цієї статті.
Згідно зі статтею 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія виплачується щомісяця у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, включно в грошовій формі зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межа України.
Відповідно до статті 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється, зокрема, якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; в інших випадках, передбачених законом.
Поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.
Постановою Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року № 637 установлено, що призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 509.
Зазначені виплати, що призначені або продовжені відповідним особам до набрання чинності цією постановою, здійснюються за фактичним місцем їх проживання (перебування) у разі видачі їм до 01 лютого 2015 року такої довідки.
Так, судами встановлено, що позивач 07 листопада 2014 року звернулась до відповідача із заявою про запит її пенсійної справи із управління Пенсійного фонду України в м. Свердловськ Луганської області.
При цьому на момент звернення позивач зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2.
Разом з тим, станом на 01 січня 2015 року позивачем не надано до управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Харкова довідку, передбачену Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції.
З огляду на викладене, вірним є висновок судів про те, що оскаржувані дії відповідача є правомірними та відповідають вимогам чинного законодавства.
Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Постановлені у справі рішення судів є законними і обґрунтованими, а тому підстави для їх зміни чи скасування відсутні.
Керуючись статтями 220, 220-1, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.
Постанову Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 19 листопада 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2015 року у справі - залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: