12 вересня 2017 року м. Київ К/800/24907/16
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Головуючої: Гончар Л.Я.
Суддів: Горбатюка С.А., Мороз Л.Л.
розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 22 червня 2016 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 01 вересня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення в Суворівському районі департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради, Управління праці та соціального захисту населення Приморського району Маріупольської міської ради, Управління праці та соціального захисту населення Жовтневого району Маріупольської міської ради про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернувся до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення в Суворівському районі департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради, Управління праці та соціального захисту населення Приморського району Маріупольської міської ради, Управління праці та соціального захисту населення Жовтневого району Маріупольської міської ради, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив: визнати неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення в Суворівському районі департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради та зобов'язати останнього сплатити з листопада 2015 року позивачу щомісячну адресну грошову допомогу як внутрішньо переміщеній особі; визнати неправомірними дії та бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Приморського району Маріупольської міської ради та визнати неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Жовтневого району Маріупольської міської ради та зобов'язати сплачувати допомогу з 12.03.2016 року
Постановою Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 22 червня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 01 вересня 2016 року, позов задоволено частково: визнано неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Приморського району Маріупольської міської ради щодо не виплати позивачу щомісячної грошової допомоги як внутрішньо переміщеній особі за період з 09.02.2016 року по 11.03.2016 року; зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення Приморського району Маріупольської міської ради здійснити виплату позивачу щомісячної грошової допомоги як внутрішньо переміщеній особі за період з 09.02.2016 року по 11.03.2016 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
У поданій касаційній скарзі із посиланням на порушення судами норм процесуального та матеріального права, ОСОБА_1 просив скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Сторони в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином.
У зв'язку з цим, касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до пункту 2 частини першої статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.
Оскільки з матеріалів скарги вбачається, що позивач оскаржує рішення судів попередніх інстанцій тільки в частині відмови у задоволенні позовних вимог, колегія суддів перевіряє законність та обґрунтованість цих судових рішень лише в межах касаційної скарги.
Колегія суддів, виходячи з меж касаційного перегляду, встановлених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Згідно із статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
У відповідності до частини першої статті 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Згідно із статтею 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.
Для отримання довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи така особа звертається із заявою до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за місцем проживання у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч. 3 ст. 4 Закону № 1706-VII).
Механізм видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи визначено постановою Кабінету Міністрів України від від 1 жовтня 2014 р. № 509, якою затверджено Порядок оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (далі - Порядок № 509).
Відповідно до п. 6 Порядку № 509 у день подання заяви безоплатно видається довідка за формою, наведеною у додатку, яка роздруковується на папері формату А4 і підписується посадовою особою уповноваженого органу та скріплюється печаткою відповідного уповноваженого органу. Відомості про малолітніх, неповнолітніх внутрішньо переміщених осіб, які переміщуються разом з батьками або членами сім'ї, зазначаються у довідці одного із заявників. Строк дії такої довідки становить шість місяців з дати її видачі. У разі продовження дії обставин, що визначені в статті 1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб", строк дії такої довідки може бути продовжений на наступні шість місяців, для чого внутрішньо переміщена особа має повторно звернутися за фактичним місцем свого проживання до уповноваженого органу. Уповноважені органи ведуть журнал обліку виданих довідок.
Під час видачі довідки посадова особа уповноваженого органу інформує внутрішньо переміщену особу, яка береться на облік, про можливості розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема з відновленням соціальних виплат, про необхідність відкриття поточного рахунка в уповноваженому банку для набуття права на грошову допомогу, надає інформацію про місцезнаходження місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та найближчих установ уповноваженого банку (п. 7 Порядку № 509).
Відповідно до п. 7 - 1 Порядку № 509 під час видачі довідки посадова особа уповноваженого органу інформує внутрішньо переміщену особу про обов'язок повідомити протягом 10 днів відповідному територіальному підрозділу ДМС про фактичне місце проживання, а також про зміну фактичного місця проживання або повернення до покинутого місця проживання.
Територіальний підрозділ ДМС у триденний строк після повідомлення внутрішньо переміщеною особою про фактичне місце проживання проводить перевірку наведених у довідці відповідних відомостей, проставляє у разі підтвердження таких відомостей на зворотному боці довідки відмітку про реєстрацію місця проживання осіб, зазначених у довідці, та щодня подає в електронній формі уповноваженому органові відповідну інформацію.
Згідно п. 9 Порядку № 509 у разі зміни місця проживання або змін у складі сім'ї у зв'язку з народженням дитини (або іншими обставинами) заявник звертається за виданням довідки до уповноваженого органу за місцем фактичного проживання, а раніше видана йому довідка вилучається, про що вносяться відповідні зміни до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб.
Механізм надання щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України, районів проведення антитерористичної операції та населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг визначено постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 року № 505, якою затверджено Порядок надання щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг (Далі- Порядок № 505).
Пунктом 2 Порядку № 505 передбачено, що грошова допомога надається внутрішньо переміщеним особам, які стоять на обліку в структурних підрозділах з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органах з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - уповноважені органи), з дня звернення за її призначенням і виплачується по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж шість місяців.
Відповідно до пункту 12 Порядку № 505 (в редакції на час припинення виплати допомоги), виплата грошової допомоги припиняється з наступного місяця у разі:
подання уповноваженим представником сім'ї заяви про припинення виплати грошової допомоги;
надання інформації державної служби зайнятості про те, що працездатні члени сім'ї протягом двох місяців не працевлаштувалися за сприянням державної служби зайнятості або перебувають в трудових відносинах з роботодавцями на тимчасово окупованій території України, в районах проведення антитерористичної операції чи населених пунктах, що розташовані на лінії зіткнення, але фактично не працюють;
зняття з обліку особи, яка переміщується;
виявлення уповноваженим органом факту подання недостовірної інформації або неповідомлення про зміну обставин, які впливають на призначення грошової допомоги.
Виплата грошової допомоги може бути поновлена, якщо протягом місяця з місяця припинення її виплати уповноважений представник сім'ї повідомив уповноваженому органу про зміну обставин, які вплинули на припинення виплати грошової допомоги.
Вищезазначена норма містить вичерпний перелік підстав для припинення виплати грошової допомоги призначеної відповідно до Порядку.
Що стосується позовної вимоги в частині визнання неправомірними дій Управління праці та соціального захисту населення в Суворівському районі департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради та зобов'язати останнього сплатити з листопада 2015 року позивачу щомісячну адресну грошову допомогу як внутрішньо переміщеній особі колегія суддів зазначає наступне.
Як встановлено судами та підтверджено матеріалами справи, позивач перебував на обліку в Управлінні соціального захисту населення Білгород-Дністровської районної державної адміністрації та йому нараховувалась щомісячна адресна допомога внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг по 30.09.2015 року.
У серпні 2015 року позивача, як інваліда-переселенця, перемістили у санаторій «Ім Пирогово «Куяльнік» Суворовського району Одеси та відповідно до довідки № 5138004316 від 02 вересня 2015 року взято на облік до Управління праці та соціального захисту населення в Суворовському районі Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради, як особу, переміщену з тимчасово окупованої території України, районів проведення антитерористичної операції та населених пунктів, розташованих на лінії зіткнення, дія довідки закінчується 02 березня 2016 року. Згідно заяви позивача від 02.09.2015 року йому продовжено виплату грошової допомоги з 01.10.2015 року по 22.10.2015 року.
З 01.11.2015 року позивач змінив фактичне місце проживання, та відповідно до договору оренди житла з листопада 2015 року проживав за адресою: АДРЕСА_1.
З огляду на зазначені обставини, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, щодо відсутності в діях Управління соціального захисту населення в Суворівському районі департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради протиправної бездіяльності щодо невиплати в період з листопада 2015 року позивачу адресної допомоги як внутрішньо переміщеній особі.
Як було зазначено, відповідно до п. 7 - 1 Порядку № 509 під час видачі довідки посадова особа уповноваженого органу інформує внутрішньо переміщену особу про обов'язок повідомити протягом 10 днів відповідному територіальному підрозділу ДМС про фактичне місце проживання, а також про зміну фактичного місця проживання або повернення до покинутого місця проживання.
В свою чергу, відповідно до п.12 Порядку № 505 однією з підстав для припинення виплати грошової допомоги є - виявлення уповноваженим органом факту подання недостовірної інформації або неповідомлення про зміну обставин, які впливають на призначення грошової допомоги.
Враховуючи, що з 01.11.2015 року позивач змінив фактичне місце проживання, та не повідомив Управління соціального захисту населення в Суворівському районі департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради про зміну фактичного місця проживання, що в розумінні зазначеного пункту є обставинами, які впливають на призначення грошової допомоги, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо відсутності в діях Управління соціального захисту населення в Суворівському районі департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради протиправної бездіяльності щодо невиплати в період з листопада 2015 року позивачу адресної допомоги як внутрішньо переміщеній особі.
Що стосується позовних вимог до Управління праці та соціального захисту населення Жовтневого району Маріупольської міської ради, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог і в цій частині з огляду на наступне.
Відповідно довідки № 1411034137 від 12 березня 2016 року, позивача взято на облік до Управління праці та соціального захисту населення Жовтневого району Маріупольської міської ради, як внутрішньо переміщену особу, закінчення дії довідки 11 вересня 2016 року.
Як було зазначено, п. 2 Порядку № 505 передбачено, що грошова допомога надається внутрішньо переміщеним особам, які стоять на обліку в структурних підрозділах з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органах з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - уповноважені органи), з дня звернення за її призначенням і виплачується по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж шість місяців.
Судами встановлено та матеріалами справи підтверджено, що із заявою про продовження виплат щомісячної адресної грошової допомоги відповідно до Порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг позивач до Жовтневого УСЗН звернувся 14.03.2016 року, а тому рішенням управління від 13.04.2016 року позивачу призначено допомогу саме з 14.03.2016 року.
Враховуючи зазначене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.
Правова оцінка встановлених обставин судами попередніх інстанцій дана вірно. Порушень норм матеріального або процесуального права судами попередніх інстанцій при ухваленні судових рішень не допущено.
Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 160, 167, 220, 222, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 22 червня 2016 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 01 вересня 2016 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута в порядку статей 235-238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: