20 вересня 2017 р.Справа № 527/1495/17
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Лях О.П.
Суддів: Старосуда М.І. , Яковенка М.М.
розглянувши у порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Глобинського районного суду Полтавської області від 27.07.2017р. по справі № 527/1495/17 за позовом ОСОБА_1 до Глобинської міської ради Полтавської області, треті особи Відділ Держгеокадастру у Глобинському районі Полтавської області, ОСОБА_2, Сектор державної реєстрації Глобинської районної державної адміністрації, про визнання недійсним та скасування рішення 38 сесії Глобинської міської ради 5 скликання від 15.04.2010 року № 328,
ОСОБА_1В, 26 липня 2017 року звернувся до Глобинського районного суду Полтавської області з адміністративним позовом до Глобинської міської ради Полтавської області, треті особи Відділ Держгеокадастру у Глобинському районі Полтавської області, ОСОБА_2, Сектор державної реєстрації Глобинської районної державної адміністрації,в якому просить визнати недійсним та скасувати рішення 38 сесії Глобинської міської ради 5 скликання від 15.04.2010 року № 328 (а.с.1-5)
Ухвалою Глобинського районного суду Полтавської області від 27.07.2017р. залишено без розгляду адміністративний позов ОСОБА_1 (а.с.27)
Не погодившись із зазначеною ухвалою суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу Глобинського районного суду Полтавської області від 27.07.2017р. та прийняти нове рішення, яким закрити провадження у справі, оскільки даний спір підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства. (а.с.31)
Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, а особиста участь сторін в судовому засіданні не визнана обов'язковою, колегія суддів на підставі положень ст.197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає можливим розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши доповідь судді-доповідача стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи, перевіривши і обговоривши доводи апеляційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити з огляду на наступне.
Положеннями ч.1 ст.195 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.
Як вбачається із матеріалів справи, 19.03.2015 року позивач звернувся до відповідача із заявою про надання копії рішення сесії міської ради. (а.с.20)
17.04.2015 року він отримав відповідь на своє звернення. (а.с.20 на звороті, 21)
Крім того, із матеріалів справи також вбачається, що позивач дізнався про оскаржуване рішення в 2015 році після звернення до ТОВ «Компанії ТЕРРА-Макс». (а.с.2, 18-19)
Залишаючи без розгляду адміністративний позов ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущено строк для звернення із позовом до адміністративного суду.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Тобто, чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа "Стаббігс на інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії").
Отже, дотримання строку звернення з позовом є однією з умов для реалізації права на подання позову у публічно-правових відносинах.
Відповідно до ч.2 ст.99 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Наслідки пропуску строку звернення до адміністративного суду визначені у ст.100 цього Кодексу, за приписами частини 1 якої адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.
Згідно із ч. 2 ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.
Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Аналіз змісту наведених норм права свідчить про те, що залишення позову без розгляду, у зв'язку з пропуском строку звернення до суду, може мати місце тільки при встановленні обставин щодо початку перебігу строку звернення до суду, зокрема, обставин, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів; та з'ясування причин пропуску цього строку, наявність або відсутність поважних причин пропуску цього строку.
Поважними причинами пропуску строку звернення до суду відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.
Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 до суду першої інстанції не надавалася заява про поновлення строку для звернення до суду з адміністративним позовом.
Відповідно до п.5 ч.1 ст.107 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи подано адміністративний позов у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Згідно із п.4 ч.1 ст.7 Кодексу адміністративного судочинства України, одним з принципів здійснення правосуддя в адміністративних судах є офіційне з'ясування всіх обставин у справі.
За змістом ч.4 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
З Рішення Європейського Суду з прав людини по справі "Іліан проти Туреччини" слідує, що правило встановлення обмежень до суду у зв'язку з пропуском строку звернення до суду, повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи.
У справі Delcourt v. Belgium Європейський Суд з прав людини зазначив, що "у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення".
Водночас у справі Bellet v. France Суд зазначив, що "стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".
Відтак, правило про пропуск строку звернення до суду не має абсолютного характеру і не повинно застосовуватися автоматично, тобто навіть у разі пропуску строку звернення до суду без відповідних додаткових обґрунтувань суд не може його застосувати.
При прийнятті рішення про залишення адміністративного позову без розгляду суд повинен враховувати наведені норми, а також керуватися вимогами ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.
Однак, суд першої інстанції, приймаючи оскаржуване рішення обмежився констатацією часу, коли позивач дізнався про оскаржуване рішення відповідача, і дати звернення до суду з адміністративним позовом. При цьому, жодним чином не встановив наявність або відсутність поважних причин пропуску строку звернення до адміністративного суду та не надав оцінку поважності таких причин пропуску строку. Таким чином, суд першої інстанції лише формально зазначив про пропуск позивачем цього строку.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про наявність підстав для залишення без розгляду адміністративного позову ОСОБА_1 внаслідок пропущення строку звернення до суду, є передчасним та необґрунтованим, оскільки суд формально підійшов до вирішення цього питання, що суперечить вимогам, передбаченим ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Згідно із п.3 ч.1 ст.199 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, серед іншого, скасувати ухвалу суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду.
Відповідно до ч.1 ст.204 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що допущені судом першої інстанції порушення норм процесуального права є такими, що призвели до неправильного вирішення питання, а тому ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження її розгляду.
Враховуючи вищевказане керуючись ст.ст.159, 160, 167, 195, 197, 199, 204, 205, 206, 209, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Глобинського районного суду Полтавської області від 27.07.2017р. по справі № 527/1495/17 скасувати.
Справу № 527/1495/17 за позовом ОСОБА_1 до Глобинської міської ради Полтавської області, треті особи Відділ Держгеокадастру у Глобинському районі Полтавської області, ОСОБА_2, Сектор державної реєстрації Глобинської районної державної адміністрації, про визнання недійсним та скасування рішення 38 сесії Глобинської міської ради 5 скликання від 15.04.2010 року № 328 направити до суду першої інстанції для продовження її розгляду.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та не може бути оскаржена в силу положень ч. 2 ст. 211 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_3
Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_4 ОСОБА_5