Справа № 824/42/16-а
Головуючий у 1-й інстанції: Дембіцький П.Д.
Суддя-доповідач: ОСОБА_1
12 вересня 2017 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Сапальової Т.В.
суддів: Боровицького О. А. Матохнюка Д.Б.
за участю:
секретаря судового засідання: Бондаренко С.А.,
позивача: ОСОБА_2,
представника відповідача: ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 07 липня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції України в Чернівецькій області про скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу,
в січні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до Чернівецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції України в Чернівецькій області про визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області № 103 о/с від 28.12.2015 р. про звільнення ОСОБА_2 з посади старшого інспектора Новоселицького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області зі служби в поліції; поновлення його на посаді старшого інспектора Новоселицького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 07 липня 2017 року в задоволенні позову відмовлено, зобов'язано Головне управління Національної поліції в Чернівецькій області змінити підстави звільнення позивача - капітана поліції ОСОБА_2 (М 160825), а саме: за пунктом 5 частини 1 (через службову невідповідність) змінити на: за пунктом 6 частини 1 статті 77 Закону України "Про національну поліцію" (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) в наказі від 28.12.2015 року № 103 о/с (по особовому складу) із внесенням відповідних змін до наказу про звільнення капітана поліції ОСОБА_2.
Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою задовольнити адміністративний позов. В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування всіх обставин справи, що призвело до неправильного її вирішення.
Позивач в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти доводів апеляційної скарги, у зв'язку з чим просив залишити її без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, постанову суду першої інстанції скасувати, прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 проходив службу в органах внутрішніх справ з 30 грудня 2004 року по 06.11.2015 року, а з 07 листопада 2015 року в порядку переатестування прийнятий на службу в поліцію, звільнений з якої 28.12.2015 року, що підтверджується записами в послужному списку. 30 грудня 2004 року ОСОБА_2 прийняв присягу працівника органів внутрішніх справ.( а.с. 19-24, 95-125, 172).
Наказом ГУНП в Чернівецькій області від 07.11.2015 року № 34 о/с, відповідно до пунктів 9 та 12 розділу ХІ Закону України "Про Національну поліцію", ОСОБА_2, який мав спеціальне звання капітан міліції, з 07.11.2015 року призначено на посаду старшого інспектора Новоселицького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області, з присвоєнням спеціального звання капітан поліції. (а.с. 68).
30.11.2015 року мешканець с. Молниця Герцаївського району Чернівецької області громадянин ОСОБА_4 звернувся з письмовою заявою до начальника УМВС України у Чернівецькій області на неправомірні дії окремих співробітників колишнього відділення ДАІ з обслуговування Герцаївського району при УДАІ УМВС України в Чернівецькій області. У своїй заяві громадянин ОСОБА_4 просив вжити заходів щодо притягнення посадових осіб до відповідальності, зокрема, ОСОБА_2, за фактом наявності матеріалів відеозапису з відеохостингу "YouTube" під назвою "Как в Черновцах ГАИ берет взятки" щодо співробітників колишнього відділення ДАІ з обслуговування Герцаївського району при УДАІ УМВС України в Чернівецькій області (а.с. 81-82).
Відповідно до розпорядження керівництва заступником начальника відділу безпеки дорожнього руху управління превентивної діяльності ГУНП в Чернівецькій області полковником поліції ОСОБА_5 проведено службову перевірку за фактом наявності матеріалів відеохостингу "YouTube" під назвою "Как в Черновцах ГАИ берет взятки" щодо співробітників колишнього відділення ДАІ Герцаївського РВ при УДАІ УМВС України в Чернівецькій області ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_7
28.12.2015 року за результатами службової перевірки складено висновок, в якому зазначено, що факти, викладені в заяві ОСОБА_4 та відеоматеріалах, частково знайшли своє підтвердження в частині неналежної організації несення служби, що призвело до написання заяви та негативного суспільного резонансу.
Згідно з висновком службової перевірки запропоновано: "за грубе порушення вимог наказу МВС України № 111 від 27.03.2009 року "Про затвердження Інструкції з питань діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС" старшого інспектора Новоселицького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області ОСОБА_2 звільнити зі служби в поліції" (а.с. 47-48).
28.12.2015 року на підставі висновку службової перевірки від 28.12.2015 року т.в.о. начальника Головного управління Національної поліції у Чернівецькій області видано наказ № 103 о/с про звільнення зі служби в поліції ОСОБА_2 з 28.12.2015 року за п.5 ч.1 ст. 77 Закону України "Про національну поліцію" (через службову невідповідність). Підстава: висновок службової перевірки від 28.12.2015 року. ( а.с. 69).
Не погодившись з цим наказом, позивач звернувся з адміністративним позовом до суду.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що наказ № 103 о/с про звільнення зі служби в поліції ОСОБА_2 з 28.12.2015 року за п.5 ч.1 ст. 77 Закону України "Про національну поліцію" (через службову невідповідність) прийнято відповідачем правомірно, проте, при звільненні позивача відповідач неправильно застосував п. 5 ч. 1 ст. 77 Закону №580-VIII (через службову невідповідність), тому зобов'язав відповідача змінити підстави звільнення капітана поліції ОСОБА_2 на: за пунктом 6 частини 1 статті 77 Закону України "Про національну поліцію" (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України).
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції по суті спору, виходячи з наступного.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 р. №580-VIII (далі - Закон №580-VIII).
Згідно зі статтею 3 цього Закону у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.
Ч. 1 ст. 77 Закону №580-VIII визначено, що поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється: 1) у зв'язку із закінченням строку контракту; 2) через хворобу - за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції; 3) за віком - у разі досягнення встановленого для нього цим Законом граничного віку перебування на службі в поліції; 4) у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів; 5) через службову невідповідність; 6) у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України; 7) за власним бажанням; 8) у зв'язку з переходом у встановленому порядку на роботу до інших міністерств і відомств (організацій); 9) у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі; 10) у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, або кримінального правопорушення; 11) у зв'язку з набуттям громадянства або підданства іншої держави.
Днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення. День звільнення вважається останнім днем служби (ч. 2 ст. 77 Закону №580-VIII).
З матеріалів справи встановлено, що підставою для звільнення позивача став висновок службової перевірки від 28.12.2015 року. Згідно з цим висновком запропоновано звільнити позивача за грубе порушення вимог наказу МВС України № 111 від 27.03.2009 року "Про затвердження Інструкції з питань діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС"(далі - наказ №111).
Водночас, відповідачем не було перевірено достовірність відеозапису, наданого громадянином ОСОБА_4 разом із заявою від 30.11.2015 року. Так, висновок службової перевірки від 28.12.2015 року не містить відомостей про дослідження першоджерела відеозапису. Таким чином, цей відеозапис не може вважатися належним доказом при вирішенні питання про вчинення позивачем порушення наказу №111. Крім того, з матеріалів службової перевірки встановлено, що заявник відмовився від додаткових пояснень щодо обставин, зображених на відеозапису.
Дослідивши матеріали службової перевірки, колегія суддів вважає, що висновок службової перевірки від 28.12.2015 року є неповним, оскільки не містить посилань на пункти наказу №111, які були порушені позивачем, та викладення аналізу причинно-наслідкового зв'язку з фактами, відображеними у відеоматеріалах, наданих заявником.
Як встановлено з матеріалів справи, згідно з оскаржуваним наказом № 103 о/с від 28.12.2015 року позивач звільнений відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 77 Закону №580-VIII (через службову невідповідність) на підставі висновку службової перевірки від 23.12.2015 року.
Законом №580-VIII встановлено, що вирішення питання про службову невідповідність застосовується за результатами атестації.
Так, відповідно до ст. 57 Закону №580-VIII атестування поліцейських проводиться з метою оцінки їхніх ділових, професійних, особистих якостей, освітнього та кваліфікаційного рівнів, фізичної підготовки на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри.
Атестування поліцейських проводиться: 1) при призначенні на вищу посаду, якщо заміщення цієї посади здійснюється без проведення конкурсу; 2) для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду через службову невідповідність; 3) для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність.
Однак, при вирішенні питання про службову невідповідність позивача атестування не проводилось.
З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що позивач був звільнений за п. 5 ч. 1 ст. 77 Закону №580-VIII (через службову невідповідність) з порушенням вимог закону.
Перевіривши висновки суду першої інстанції про зміну підстави звільнення позивача, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.92 "Про практику розгляду судами трудових спорів" при розгляді справ про поновлення на роботі судам необхідно з'ясувати, з яких підстав проведено звільнення працівника згідно з наказом (розпорядженням) і перевіряти їх відповідність законові.
Суд не в праві визнати звільнення правильним, виходячи з обставин, з якими власник або уповноважений ним орган не пов'язували звільнення. Якщо обставинам, які стали підставою звільнення, в наказі (розпорядженні) дана неправильна юридична кваліфікація, суд може змінити формулювання причин звільнення і привести його у відповідність з чинним законодавством про працю.
Як встановлено з матеріалів справи, відповідач не пов'язує звільнення позивача з дисциплінарним стягненням, що підтверджується доводами заперечень відповідача на адміністративний позов. Зокрема, відповідач зазначає, що оскільки звільнення відбулось не за порушення дисципліни, то правила застосування дисциплінарних стягнень (в тому числі щодо строків) в даному випадку застосуванню не підлягають (а.с. 73-76).
Частиною 2 статті 19 Закону №580-VIII встановлено, що підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
Згідно зі ст. 9 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України "Про Національну поліцію" до набрання чинності Законом України "Про Дисциплінарний статут Національної поліції" поширено на поліцейських дію Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України" від 22.02.2006 р. № 3460-IV (далі - Дисциплінарний статут).
Відповідно до ч.4 ст. 13 Дисциплінарного статуту правом накладання дисциплінарних стягнень користуються тільки прямі начальники.
Відповідно до ст. 14 Дисциплінарного статуту з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.
Порядок проведення службових розслідувань визначено Інструкцією про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 12.03.2013 № 230.
Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ.
При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.
Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.
З урахуванням зазначеного, колегія суддів дійшла висновку, що за наявності спору про звільнення з публічної служби суд може змінити формулювання причин звільнення, якщо обставинам, які стали підставою звільнення, в наказі дана неправильна юридична кваліфікація.
Водночас, накладення дисциплінарного стягнення відповідно до Дисциплінарного статуту здійснюється уповноваженими особами за встановленою законом процедурою.
Таким чином, враховуючи, що відповідач не пов'язує звільнення ОСОБА_2 з реалізацією дисциплінарного стягнення та не проводив передбачених законом дій, то в такому випадку суд не може робити висновки про наявність підстав для накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби та зміни у зв'язку з цим підстав звільнення.
Крім того, в обґрунтування зміни підстав звільнення позивача суд першої інстанції посилається на ч.2 ст. 162 КАС України.
Відповідно до ч. 2 ст. 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Згідно з ч.2 ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про: 1) визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення; 2) зобов'язання відповідача вчинити певні дії; 3) зобов'язання відповідача утриматися від вчинення певних дій; 4) стягнення з відповідача коштів; 5) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 6) примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 7) примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України; 8) визнання наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень.
Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Таким чином, ч.2 ст. 162 КАС України може бути застосована виключно у разі задоволення адміністративного позову, а також для гарантії отримання і захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Водночас, судом першої інстанції відмовлено у задоволенні позовних вимог та прийнято рішення на користь суб'єкта владних повноважень - Головного управління Національної поліції України в Чернівецькій області, тому судом помилково застосовано ч.2 ст.162 КАС України.
З урахуванням наведеного, оцінивши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про правомірність прийняття наказу № 103 о/с про звільнення зі служби в поліції ОСОБА_2 з 28.12.2015 року за п.5 ч.1 ст. 77 Закону України "Про національну поліцію" (через службову невідповідність) та зміну підстав звільнення позивача.
У зв'язку з цим, наказ Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області № 103 о/с про звільнення зі служби в поліції ОСОБА_2 з 28.12.2015 року за п.5 ч.1 ст. 77 Закону України "Про національну поліцію" (через службову невідповідність) прийнятий необґрунтовано, без урахування всіх обставин, які мають значення для вирішення питання про звільнення позивача у зв'язку з публікацією відеоматеріалів заявника ОСОБА_4
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 року, при присудженні оплати за час вимушеного прогулу зараховується заробіток за місцем нової роботи (одержана допомога по тимчасовій непрацездатності, вихідна допомога, допомога по безробіттю), який працівник мав в цей час, то судом безпідставно не враховано при розрахунку сум вимушеного прогулу здійснену відповідачем виплату вихідної допомоги позивачці, чим порушено вищенаведені рекомендації Верховного Суду України та інтереси відповідача щодо зайвих витрат коштів з фонду оплати праці.
Згідно з абз. 10 п. 10.2 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 року № 7 "Про судове рішення в адміністративній справі", задовольняючи позовні вимоги про поновлення на публічній службі, суд повинен визнати протиправним рішення суб'єкта владних повноважень повністю або частково та скасувати акт індивідуальної дії повністю або ту його частину, яка стосується позивача, з моменту прийняття акта та обов'язково вказати дату, з якої особу поновлено на посаді.
Згідно з пунктом 24 Положення у разі незаконного звільнення або переведення на іншу посаду особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці в грошовому забезпеченні за час виконання службових обов'язків, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на службі розглядається більше одного року не з вини особи рядового, начальницького складу, така особа має право на отримання грошового забезпечення за весь час вимушеного прогулу.
Єдиним нормативним актом, який визначає порядок обчислення середньої заробітної плати в усіх випадках її збереження, чинність якого поширюється на підприємства, установи і організації усіх форм власності є Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок № 100).
З пункту 5 Порядку № 100 встановлено, що основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є розрахована згідно з абзацом 1 пункту 8 цього Порядку середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника.
Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац 2 пункту 8 Порядку).
Відповідно до наведених положень Закону, суд, ухвалюючи рішення про поновлення на роботі, має вирішити питання про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визначивши при цьому розмір такого заробітку за правилами, закріпленими у Порядку.
Така правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 14 січня 2014 року (справа № 21-395а13).
Так, колегія суддів зазначає, що вирішуючи питання про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу необхідно вказати суму, що підлягає стягненню.
З урахуванням вищевикладеного, вимог чинного законодавства, колегія суддів вважає належним засобом захисту порушених прав позивача задоволення позовних вимог шляхом поновлення ОСОБА_2, на посаді старшого інспектора Новоселицького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області з 28.12.2015 року та стягнення з Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області заробітну плату за час вимушеного прогулу в сумі 93649,92 грн.
Відповідно до п. п. 2, 3 ч. 1 ст. 256 КАС України негайно виконуються постанови суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби.
З урахуванням наведеного, перевіривши та оцінивши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції по суті спору не відповідають встановленим у справі обставинам, що призвело до неправильного її вирішення, у зв'язку з чим апеляційну скаргу необхідно задовольнити, постанову суду першої інстанції скасувати та ухвалити нову постанову про задоволення позову.
Згідно зі ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, та невідповідність висновків суду обставинам справи.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити повністю.
Постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 07 липня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції України в Чернівецькій області про скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу скасувати.
Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити повністю.
Визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області № 103 о/с від 28.12.2015 р. про звільнення його з посади старшого інспектора Новоселицького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області зі служби в поліції.
Поновити ОСОБА_2 на посаді старшого інспектора Новоселицького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області з 28.12.2015 року.
Стягнути з Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 28.12.2015 роу по 12.09.2017 року в розмірі 93649,92 грн (дев'яносто три тисячі шістсот сорок дев'ять гривень дев'яносто дві копійки) з вирахуванням податків та інших обов'язкових платежів.
Постанову суду в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць допустити до негайного виконання.
Постанова або ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо її було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.
Касаційна скарга на судові рішення подається протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбаченим цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.
Постанова суду складена в повному обсязі 19 вересня 2017 року.
Головуючий ОСОБА_1
Судді ОСОБА_8 ОСОБА_9