13 вересня 2017 року м. Київ К/800/30184/17
Суддя Вищого адміністративного суду України Швець В.В., перевіривши касаційну скаргу Городищенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області на постанову Городищенського районного суду Черкаської області від 14 липня 2017 року, додаткову постанову цього ж суду від 18 липня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21 серпня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Городищенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області про визнання рішення щодо відмови в призначенні 6 рангу державного службовця категорії «Б» протиправним та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила визнати протиправним рішення управління Пенсійного фонду України в Городищенському районі Черкаської області щодо відмови в призначенні їй 6 рангу державного службовця з 1 травня 2016 року, зобов'язати присвоїти їй 6 ранг державного службовця за період роботи з 1 травня 2016 року по 30 травня 2016 року із внесенням відповідних записів в особову справу та трудову книжку, звернути до негайного виконання рішення суду.
Постановою Городищенського районного суду Черкаської області від 14 липня 2017 року та додатковою постановою цього ж суду від 18 липня 2017 року, які залишені без змін ухвалами Київського апеляційного адміністративного суду від 21 серпня 2017 року, позов задоволено частково. Визнано протиправним рішення управління Пенсійного фонду України в Городищенському районі Черкаської області щодо відмови в присвоєнні ОСОБА_1 6 рангу державного службовця з 1 травня 2016 року. Зобов'язано відповідача присвоїти ОСОБА_1 6 ранг державного службовця з 1 травня 2016 року із внесенням відповідних записів до трудової книжки та особової справи.
Так, судами встановлено, що 17 січня 2014 року ОСОБА_1 призначено на посаду завідувача загального сектору управління Пенсійного фонду України Черкаської області та присвоєно 12 ранг державного службовця.
10 липня 2015 року позивач була переведена на посаду завідувача адміністративно-господарського сектору управління Пенсійного фонду України Черкаської області.
23 червня 2016 року ОСОБА_1 за наказом управління Пенсійного фонду України Черкаської області за згодою сторін переведена на посаду провідного документознавця.
12 грудня 2016 року позивач була звільнена з посади провідного документознавця за власним бажанням. Цього ж дня ОСОБА_1 звернулася до управління Пенсійного фонду України Черкаської області на постанову Городищенського районного суду Черкаської області з листом про присвоєння їй 6 рангу державного службовця з 1 травня 2016 року.
Однак, листом від 19 грудня 2016 року їй було відмовлено у зв'язку з тим, що наказом управління Пенсійного фонду України Черкаської області від 30 травня 2016 року введено в дію структуру і штатний розпис на 2016 рік у новій редакції з 1 травня 2016 року, згідно з яким, посада завідувача адміністративно-господарського сектору виведена із штатного розпису, натомість, введена посада провідного документознавця, яка відповідно до Переліку посад працівників управління, відноситься до посад працівників, які виконують функції з обслуговування та не відносяться до посади державної служби.
Задовольняючи частково позовні вимови, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що на час переведення ОСОБА_1 на посаду завідувача адміністративно-господарського сектору 10 липня 2015 року, був чинним Закон України «Про державну службу» від 16.12.1993 року № 3723-XII.
Згідно статті 26 цього Закону, при прийнятті на державну службу службовцю присвоюється ранг у межах відповідної категорії посад. Для присвоєння чергового рангу в межах відповідної категорії посади державний службовець повинен успішно відпрацювати на займаній посаді два роки. За виконання особливо відповідальних завдань державному службовцю може бути присвоєно черговий ранг достроково в межах відповідної категорії посад. У трудовій книжці держаного службовця робиться запис про присвоєння, зміну і позбавлення відповідного рангу.
З 1 травня 2016 року набрав чинності Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 року № 889-VIII, за яким, державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов'язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.
Згідно з частинами третьою та четвертою статті 39 Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 року № 889-VIII присвоюються такі ранги: державним службовцям, які займають посади державної служби категорії «А», - 1, 2, 3 ранг; державним службовцям, які займають посади державної служби категорії «Б», - 3, 4, 5, 6 ранг; державним службовцям, які займають посади державної служби категорії «В», - 6, 7, 8, 9 ранг.
Ранги державним службовцям присвоює суб'єкт призначення, крім випадків, передбачених законом. Ранги державних службовців присвоюються одночасно з призначенням на посаду державної служби, а в разі встановлення випробування - після закінчення його строку.
Пунктом 10 «Порядку присвоєння рангів державних службовців» визначено, що державним службовцям, яким присвоєно ранг відповідно до Закону України № 3723-XII «Про державну службу», присвоюється найнижчий ранг у межах категорії посад, до якої належить посада державної служби. При цьому, строк відпрацювання для присвоєння чергового рангу включає попередній період роботи державного службовця на займаній посаді. У разі належності посади державного службовця до категорії посад, в межах якої передбачено присвоєння рангу нижчого, ніж присвоєний державному службовцю згідно із зазначеним Законом, за ним зберігається раніше присвоєний ранг. У разі коли державному службовцю, який має відповідне військове звання, дипломатичний ранг чи інше спеціальне звання, присвоєно ранг відповідно до зазначеного Закону, що є нижчим, ніж передбачено співвідношенням, йому присвоюється ранг на рівні рангу виходячи із співвідношення.
Відповідно до частини четвертої статті 43 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 року № 889-VIII, про зміну істотних умов служби керівник державної служби письмово повідомляє державного службовця не пізніш як за 60 календарних днів до зміни істотних умов державної служби, крім випадків підвищення заробітної плати. У разі незгоди державного службовця на продовження проходження державної служби у зв'язку із зміною істотних умов державної служби він подає керівнику державної служби заяву про звільнення на підставі п. 6 ч. 1 ст. 83 цього Закону або заяву про переведення на іншу запропоновану йому посаду не пізніш як за 60 календарних днів з дня ознайомлення з повідомленням про зміну істотних умов державної служби.
Судами попередніх інстанцій також встановлено, що ОСОБА_1 була попереджена та переведена на посаду провідного документознавця 23 червня 2016 року, тобто до цієї дати вона перебувала на посаді завідувача адміністративно-господарського сектору, яка відповідно до вказаного Закону відноситься до категорії «Б» посад державної служби, а найнижчим рангом у межах цієї категорії посад, є 6 ранг державного службовця.
Тому, висновки судів попередніх інстанцій про те, що з 1 травня 2016 року ОСОБА_1 повинен був бути присвоєний 6 ранг державного службовця та введення в дію нової структури та штатного розпису не є підставою для невиконання посадовими особами вищезазначених норм Закону є вірними.
Щодо посилань відповідача у касаційній скарзі на пропуск строку звернення до суду, суди вірно становили, що оскільки управління Пенсійного фонду України Черкаської області відмовило ОСОБА_1 у присвоєнні 6 рангу державного службовця листом від 19 грудня 2016 року, який є предметом оскарження, а позивач звернулася до суду 3 квітня 2017 року, то строк визначений статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України не порушено.
Крім того, задовольняючи позовні вимоги частково суди виходили з безпідставності вимог позивача про зазначення граничного терміну дії призначення рангу державного службовця 30 травня 2016 року, оскільки, призначення рангу не носить тимчасового характеру.
Відповідно до пункту 5 частини п'ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.
За змістом цієї норми касаційна скарга повинна містити не лише посилання на помилкове застосування норм матеріального права при вирішенні справи та порушення судами норм процесуального права, а і пояснення, яким чином такі порушення вплинули на правильність вирішення справи.
Виходячи зі змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень, дана касаційна скарга є необґрунтованою, а викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки особа, яка її подала, не наводить підстав, які б дозволили вважати, що суди неправильно застосували норми матеріального та процесуального права.
Керуючись статтями 211, 213, пунктом 5 частини п'ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Городищенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області на постанову Городищенського районного суду Черкаської області від 14 липня 2017 року, додаткову постанову цього ж суду від 18 липня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21 серпня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Городищенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області про визнання рішення щодо відмови в призначенні 6 рангу державного службовця категорії «Б» протиправним та зобов'язання вчинити певні дії, а додані до касаційної скарги матеріали повернути.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя В.В. Швець