19 вересня 2017 року м. Київ К/800/34057/16
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
Єрьоміна А.В.(головуючий);
Горбатюка С.А.,
КалашніковоїО.В.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою представника позивача ОСОБА_4 - ОСОБА_5 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 серпня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2016 року у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Державної архітектурно-будівельної інспекції України про визнання протиправним та скасування протоколу, припису та постанови, -
Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної архітектурно-будівельної інспекції України про визнання протиправним та скасування протоколу, припису та постанови
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 серпня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2016 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 серпня 2016 року залишено без змін.
Не погоджуючись з постановленими у справі рішеннями судів, представник позивача ОСОБА_4 - ОСОБА_5 звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій посилається на неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права, просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати та постановити нове рішення у справі про задоволення позову.
Заслухавши доповідь судді щодо обставин, необхідних для ухвалення рішення судом касаційної інстанції, перевіривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин у справі та застосування судами норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку про те, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами встановлено, що 14 грудня 2015 року відповідачем на підставі звернення Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) від 04 листопада 2015 року № 15167/0/07/27-15 проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4, за адресою: АДРЕСА_1, за результатами якої складено акт перевірки від 14 грудня 2015 року.
Зазначеним актом перевірки встановлено, що ФОП ОСОБА_4 на підставі договору суборенди від 01 вересня 2015 року використовує нежитлове приміщення для розміщення ресторану, розташованому на 1 (першому) поверсі будівлі по АДРЕСА_2, загальною площею 299,2 кв.м.
При цьому позивачем самочинно без документів, які надають право на виконання будівельних робіт, розпочато будівельні роботи із реконструкції нежитлових приміщень, чим порушено частину першу статті 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».
Згідно з таблицею А.1 Додатку А ДСТУ-Н Б В. 1.2-16:2013 «Визначення класу наслідків (відповідальності) та категорії складності об'єктів будівництва» об'єкт будівництва віднесено відповідачем до II (другої) категорії складності.
Відповідачем 14 грудня 2015 року складено протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності та припис про зупинення про зупинення підготовчих та будівельних робіт, які не відповідають вимогам законодавства, зокрема будівельним нормам, містобудівним умовам та обмеженням, затвердженому проекту або будівельному паспорту забудови земельної ділянки, виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт.
22 грудня 2015 відповідачем прийнято постанову про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності № 79/15/10/26-42/2212/02/3, якою позивача визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого абзацом 3 пункту 4 частини другої статті 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» та накладено штраф в сумі 49 608 грн.
Вважаючи зазначені протокол, припис та постанову відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Положеннями статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» замовник має право виконувати будівельні роботи після: 1) подання замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт відповідному органу державного архітектурно-будівельного контролю щодо об'єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта, які не потребують реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт або отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об'єктів будівництва, затвердженим Кабінетом Міністрів України. Форма повідомлення про початок виконання будівельних робіт та порядок його подання визначаються Кабінетом Міністрів України; 2) реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю декларації про початок виконання будівельних робіт - щодо об'єктів будівництва, що належать до I - III категорій складності.
Згідно з частиною першою статті 36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» право на виконання підготовчих робіт (якщо вони не були виконані раніше згідно з повідомленням або зареєстрованою декларацією про початок виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт на об'єктах, що належать до I - III категорій складності, підключення об'єкта будівництва до інженерних мереж та споруд надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт.
Положеннями пункту 2 Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 № 466 зазначено, що під будівельними роботами розуміються роботи з нового будівництва, реконструкції, технічного переоснащення діючих підприємств, реставрації, капітального ремонту.
Згідно з Додатком Б до ДБН А.2.2-3-2004 «Склад, порядок розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва» визначено, що реконструкція - перебудова існуючих об'єктів виробничого та цивільного призначення, пов'язана з удосконаленням виробництва, підвищенням його техніко-економічного рівня та якості вироблюваної продукції, поліпшенням експлуатації та проживання, якості послуг, зміною основних техніко-економічних показників (кількість продукції, потужність, функціональне призначення, показників (кількість продукції, потужність, функціональне призначення, геометричні розміри).
Пунктом 16 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 року № 553 передбачено, що за результатами державного архітектурно-будівельного контролю посадовою особою органу державного архітектурно-будівельного контролю складається акт перевірки відповідно до вимог, установлених цим Порядком.
Згідно з пунктом 17 вищезазначеного Порядку у разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, крім акта перевірки, складається протокол разом з приписом про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил або приписом про зупинення підготовчих та будівельних робіт, які виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт.
Так, судами встановлено, що під час перевірки позивачем було надано «Проект реконструкції вбудованого нежитлового приміщення адресою: АДРЕСА_1», розроблений Проектно-будівельною компанією «Оксі-К», із зазначенням: «Дана проектна документація не дає права на початок виконання будівельних робіт. Право на початок виконання будівельних робіт настає після отримання всіх необхідних погоджень, згідно чинного законодавства України».
При цьому жодні дозвільні документи, які б підтверджували дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 відсутні.
Крім того, позивачем майже на всю висоту житлового будинку встановлено вентиляційну трубу.
Відповідно до абзацу 3 пункту 4 частини другої статті 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» суб'єкти містобудування, які є замовниками будівництва об'єктів (у разі провадження містобудівної діяльності), або ті, що виконують функції замовника і підрядника одночасно, несуть відповідальність у вигляді штрафу за виконання будівельних робіт без реєстрації декларації про початок виконання таких робіт, а також наведення недостовірних даних у зазначеній декларації на об'єктах II категорії складності - у розмірі тридцяти шести мінімальних заробітних плат.
З огляду на викладене, вірним є висновок судів про те, що при складанні протоколу і прийнятті оскаржуваних припису та постанови, відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому підстави для їх скасування відсутні.
Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Постановлені у справі рішення судів є законними і обґрунтованими, а тому підстави для їх зміни чи скасування відсутні.
Керуючись статтями 220, 220-1, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Касаційну скаргу представника позивача ОСОБА_4 - ОСОБА_5 залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 серпня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2016 року у справі - залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: