20 вересня 2017 р.Справа № 820/818/17
Харківський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя: Яковенко М.М.
судді: Лях О.П., Старосуд М.І.
секретарі судового засідання: Жданюк А.О.
за участю:
представника позивача Забайрачна С.Ю.
представники відповідача: Ісаєнко М.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу Головного управляння ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17 липня 2017 року по справі № 820/818/17 за позовом Головного управляння ДФС у Харківській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМ-ФОР» про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків,
Позивач, Головне управляння ДФС у Харківській області звернувся з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМ-ФОР» в якому просив суд: підтвердити обґрунтованість адміністративного арешту майна Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМ-ФОР» (код ЄДРПОУ 33337750) застосованого на підставі рішення заступника начальника ГУ ДФС у Харківській області від 16.02.2017 року №887/9/20-40-14-02-16.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 17 липня 2017 року відмовлено в задоволенні позову у повному обсязі (а.с.85, 86-88).
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся з апеляційною скаргою, пославшись на незаконність та необґрунтованість постанови суду першої інстанції, прийняту з порушенням норм матеріального, зокрема п.94.10, п.п.94.19.1 п.94.19 ст.94 ПК України та процесуального права, в зв'язку з чим просив постанову скасувати та прийняти нову про задоволення позову. Апелянт наголошує, що ними були дотриманні у повному обсязі вимоги щодо проведення документальної перевірки, в той же час, стороною відповідача безпідставно не здійснено допуск перевіряючих, а наведені у письмових поясненнях доводи не узгоджуються з вимогами закону щодо підстав для відмови у допуску до перевірки. З огляду на безпідставну відмову у допуску до проведення планової документальної перевірки, вважають законним рішення про застосування умовного адмін..арешту майна відповідача, крім того вони звертаючись до суду в загальному порядку, діяли у відповідності до вимог ст.183-3 КАС України (а.с.93-94).
Представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги та наполягав на її задоволенні.
Представник відповідача заперечував проти апеляційної скарги та наполягав на залишенні її без задоволення. Надав письмові заперечення.
Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що наказом ГУ ДФС у Харківській області від 02.02.2017 № 215 призначено проведення з 14.02.2017 документальної планової виїзної перевірки ТОВ "КОМ-ФОР" за період діяльності з 01.01.2015 по 31.12.2016 тривалістю 20 робочих днів.
На проведення перевірки посадовим особам контролюючого органу керівник ГУ ДФС у Харківській області виписані направлення від 13.02.2017 №№ 490, 491, 492, 493, 494, 495, 496.
03.02.2017 за адресою місцезнаходження ТОВ "КОМ-ФОР" рекомендованим листом з повідомленням про вручення надіслано копію наказу ГУ ДФС у Харківській області від 02.02.2017 № 215 про проведення перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення перевірки (від 02.02.2017 № 84).
14.02.2017 посадовими особами контролюючого органу здійснивши виїзд за податковою адресою ТОВ "КОМ-ФОР" для проведення вищевказаної перевірки та після пред'явлення службових посвідчень, а також направлень на перевірку, генеральний директор та головний бухгалтер суб'єкта господарювання повідомили про відмову у допуску посадових осіб, про що складено акт від 14.02.2017 № 136/20-40-14-02-07/33337750 (а.с.15).
Листом від 14.02.2017 № 41 ТОВ "КОМ-ФОР" подано письмові пояснення щодо причини відмови у допуску посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки. Як вбачається з письмових пояснень, підставами для відмови у допуску перевіряючих до перевірки було не дотримання з боку податкового органу вимог Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» та вимог п.77.4 ПК України в частині неналежного повідомлення у встановлений законодавством 10-ти денний строк до початку перевірки (а.с.16-17).
Враховуючи наявність підстав для застосування адміністративного арешту, передбачених статтею 94 Податкового кодексу України, заступником начальника Головного управління ДФС у Харківській області винесено рішення №887/9/20-40-14-02-16 від 16.02.2017 про застосування адміністративного арешту майна платника податків (а.с..19).
Зазначені обставини не є спірними між сторонами.
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що на час розгляду справи судом, адміністративний арешт майна платника податків ТОВ "КОМ-ФОР" припинений відповідно до приписів п.94.10 ст.94, п.п. 94.19.1 п.94.19 ст. 94 Податкового кодексу України, оскільки з моменту прийняття податковим органом рішення про накладення умовного адміністративного арешту минуло 96 годин.
Колегія суддів здійснюючи апеляційний перегляд погоджується з таким правовим висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.
Підстави проведення та умови допуску, а також підстави для недопущення посадових (службових) осіб органу державної податкової служби до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки врегульовано положеннями статей 78, 81 Податкового кодексу України.
В даному випадку посилання сторони відповідача та суду на положення Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», як такий що поширю свою дію з 01.01.2017 року на органи ДФС, є безпідставним, з огляду на різний предмет правового регулювання щодо проведення перевірок визначених положеннями ПК України та цим Законом. Відповідно до цього Закону визначена можливість проведення певних перевірок, що мають здійснювати органи ДФС, але ж питання проведення планової виїзної перевірки щодо адміністрування (справляння) податків, інших платежів та пов'язаними з цим відносинами, перебувають за межами дії цього Закону. Крім того, має місце різні правові наслідки між положеннями ПК України та Закону стосовно таких перевірок.
Крім того, колегія суддів не приймає до уваги пояснення сторони відповідача щодо не надання до перевірки направлень, тому як такі доводи спростовуються матеріалами справи, жодних зауважень в акті контролюючого органу з цього приводу та зауважень не було. Навпаки в акті перевірки було вказано про пред'явлення таких направлень працівників податкового органу, та зазначений акт підписаний директором та бухгалтером без зауважень та застережень з цього приводу.
В той же час, не зважаючи на це, колегія суддів зазначає, що 17.02.2017 року до Харківського окружного адміністративного суду надійшло подання Головного управління ДФС у Харківській області до ТОВ "КОМ-ФОР" про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна, застосованого на підставі рішення заступника начальника Головного управління ДФС у Харківській області №887/9/20-40-14-02-16 від 16.02.2017.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 23.02.2017 було закрито провадження в адміністративній справі за поданням Головного управління ДФС у Харківській області до ТОВ "КОМ-ФОР" про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна, на підставі наявності між сторонами спору про право, предметом якого є правовідносини, існування яких є передумовою виникнення підстав для застосування умовного адміністративного арешту.
У зв'язку із вищевикладеним Головне управління ДФС у Харківській області звернулося з тими самими вимогами до суду в загальному порядку вже 24.02.2017 року.
Підстави застосування адміністративного арешту майна та порядок його застосування визначені ст.94 Податкового кодексу України та Порядком застосування адміністративного арешту майна платника податків №568 від 10.10.2013р., якими передбачено, що адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.
Так, відповідно до п.94.1 ст.94 ПК України, адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.
Арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з передбачених п. 94.2 ст.94 ПК України обставин, зокрема у разі якщо платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.
Відповідно до п.94.5, арешт майна може бути повним або умовним.
Умовним арештом майна визнається обмеження платника податків щодо реалізації прав власності на таке майно, який полягає в обов'язковому попередньому отриманні дозволу керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу на здійснення платником податків будь-якої операції з таким майном. Зазначений дозвіл може бути виданий керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу, якщо за висновком податкового керуючого здійснення платником податків окремої операції не призведе до збільшення його податкового боргу або до зменшення ймовірності його погашення.
Керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків (п.94.6).
Судом вірно зазначено, що відповідно до п.94.10 цієї статті, арешт на майно може бути накладено рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.
Зазначений строк не може бути продовжений в адміністративному порядку, у тому числі за рішенням інших державних органів, крім випадків, коли власника майна, на яке накладено арешт, не встановлено (не виявлено). У цих випадках таке майно перебуває під режимом адміністративного арешту протягом строку, визначеного законом для визнання його безхазяйним, або у разі якщо майно є таким, що швидко псується, - протягом граничного строку, визначеного законодавством. Порядок операцій з майном, власника якого не встановлено, визначається законодавством з питань поводження з безхазяйним майном.
Строк, визначений цим пунктом, не включає добові години, що припадають на вихідні та святкові дні.
Разом з цим, п.п. 94.19.1 п. 94.19 ст. 94 Податкового кодексу України встановлено що припинення адміністративного арешту майна платника податків здійснюється у зв'язку з відсутністю протягом строку, зазначеного у пункті 94.10 цієї статті, рішення суду про визнання арешту обґрунтованим.
Окрім, цього Міністерством доходів та зборів України був розроблений «Порядок застосування адміністративного арешту майна платника податків» №568 від 10.10.2013 року, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 31 жовтня 2013 р. за № 1839/24371.
Зазначений Порядок розроблено відповідно до статті 94 глави 9 розділу II Податкового кодексу України (далі - Кодекс), що визначає загальну процедуру застосування адміністративного арешту майна платника податків.
Відповідно до розділу IV Порядку, п.4.1. Керівник органу доходів і зборів (його заступник) за наявності однієї з обставин, визначених розділом III цього Порядку, та на підставі звернення про застосування адміністративного арешту майна платника податків (додаток 1) відповідного підрозділу, який у межах своїх повноважень встановлює такі обставини, приймає рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків (додаток 2).
4.2. Обґрунтованість арешту майна, накладеного рішенням керівника (його заступника) органу доходів і зборів, має бути перевірена судом протягом 96 годин.
У такому випадку рішення керівника (його заступника) органу доходів і зборів подається до суду протягом 24 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють таке звернення до суду.
Строк, визначений цим пунктом, не включає добові години, що припадають на вихідні та святкові дні.
4.3. Рішення про застосування арешту майна платника податків надсилається рекомендованим листом з повідомленням про вручення або вручається особисто під розписку:
1) платнику податків з вимогою тимчасово зупинити відчуження його майна;
2) іншим особам, у володінні, розпорядженні або користуванні яких перебуває
Так, відповідно розділу УІІІ Порядку, 8.1. Строк застосування адміністративного арешту майна не може бути продовжений в адміністративному порядку, у тому числі за рішенням інших державних органів, крім випадків, передбачених Кодексом.
8.2. Припинення адміністративного арешту майна платника податків здійснюється у зв'язку з:
1) відсутністю протягом строку, зазначеного у пункті 4.2 розділу IV цього Порядку, рішення суду про визнання арешту обґрунтованим.
Посилання апелянта на те, що вони скористались своєю процесуальною можливістю звернутися до суду відповідно до ч.6 ст.183-3 КАС України, після відмови у прийнятті подання з підстав наявності спору про право, в загальному позовному провадженні, а тому відсутні підстави для відмови у задоволенні позовних вимог, є безпідставними та такими, що суперечать вимогам вищенаведеного законодавства, безпосередньо положенням ст..94 ПК України та розділу УІІІ Порядку.
З огляду на приписи вищенаведених положень норм матеріального права, та їх правового аналізу, колегія суддів зазначає, що має місце чітке та беззаперечне застереження щодо припинення адміністративного арешту майна платника податків, одним з яких є, безпосередньо відсутність протягом 96 годин судового рішення, яким би була підтверджена обґрунтованість рішення податкового органу про застосування умовного арешту. В даному випадку, положення норм ПК України та Порядку, слід вважати спеціальними, імперативними та матеріальними нормами в межах спірних правовідносин, в той час, як положення норм ст..183-3 КАС України, є лише нормами процесуального законодавства, до того ж ті, що не регулюють питання щодо цього.
Таким чином, колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції відповідно до положень ст..94 ПК України про відмову у підтвердженні обґрунтування рішення про арешт майна.
Відповідно до ст..200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.
Жодні доводи апелянта не спростовують правильності прийнятого судом першої інстанції рішення.
Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Керуючись ст. ст.2, 11, 159, 160, 167, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211-212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управляння ДФС у Харківській області - залишити без задоволення.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17 липня 2017 року по справі № 820/818/17- залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів, - з дня складення в повному обсязі.
У повному обсязі складена 21.09.2017 року.
Головуючий суддя (підпис)Яковенко М.М.
Судді(підпис) (підпис) Лях О.П. Старосуд М.І.