Справа: № 750/2843/17 Головуючий у 1-й інстанції: Рохманкулова І.П. Суддя-доповідач: Аліменко В.О.
Іменем України
19 вересня 2017 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Аліменка В.О.,
суддів Безименної Н.В., Кучми А.Ю.,
за участю секретаря Лебедєвої Ю.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерства Оборони України на постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 25 квітня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства Оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати протиправними дії відповідача, Міністерства оборони України, щодо не призначення одноразової грошової допомоги у розмірі у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, відповідно Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XIІ, та покласти на відповідача обов'язок призначити та виплатити одноразову грошову допомогу в розмірі 150 - кратного прожиткового мінімуму.
Постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 25 квітня 2017 року позовні вимоги задоволено.
Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального права та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Свої вимоги апелянти аргументує тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права та надано невірну правову оцінку діям відповідача щодо правомірності відмови у виплаті одноразової грошової допомоги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними у справі доказами, колегія суддів приходить до наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач в період з 18.10.1986 року по 28.05.1988 року брав участь у виконанні інтернаціонального обов'язку в Демократичній республіці Афганістан (згідно військового квитка НОМЕР_1 ).
Під час проходження строкової військової служби у республіці Афганістан отримав множинне вогнепальне осколкове поранення, закриту черепно- мозкову травму - контузію головного мозку.
Відповідно до висновку спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи Київського міського бюро СМЕ від 19.12.2012 року № 1433/Ж, наслідками поранень є шкіряні рубці на чолі справа, в правій тім'яній ділянці та в проекції 7-го міжребір'я по правій середньо-ключичній лінії розмірами 0,4 х 0,1 см., 0,4 х 0,3 см. та 1,1 х 0,7 см., які пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії (згідно витягу із Протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв).
27.11.2013 позивач пройшов медико-соціальну експертизу, якою йому було визначено ІІІ групу інвалідності, що настала внаслідок виконання обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, про що свідчить довідка серії АВ № 0128008.
Позивачу була встановлена ІІІ група інвалідності безстроково, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 , виданого 28 листопада 2014 року.
12.11.2015 року позивач звернувся з заявою на адресу Чернігівського обласного військового комісаріату про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням III групи інвалідності, проте листом № 73 від 11.01.2016 року, військкоматом було повідомлено, що Департамент фінансів Міністерства оборони України не бачить підстав для подання пропозицій Міністру оборони України щодо призначення позивачу одноразової грошової допомоги мотивуючи тим, що позивач первинно отримав інвалідність у 2013 році, а тому права на отримання одноразової грошової допомоги не має, так як у зв'язку з внесенням змін з 01 січня 2014 року до ст. 16 Закону № 2011-ХІІ (на виконання якого було прийнято постанову Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975) виплата одноразової грошової допомоги передбачена тільки військовослужбовцям та звільненим особам, які отримали первинно інвалідність (поранення, травму, каліцтво) після 01 січня 2014 року.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.05.2016 року у справі №750/1193/16-а апеляційні скарги ІНФОРМАЦІЯ_1 на ухвалу та постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 18 березня 2016 року та апеляційну скаргу Міністерства оборони України на постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 18 березня 2016 року задоволено частково. Ухвалу та постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 18 березня 2016 року у даній справі скасовано. Прийнято нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Міністерства оборони України щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 про виплату йому одноразової грошової допомоги з доданими до неї документами. Зобов'язано Міністерство оборони України розглянути заяву ОСОБА_1 про виплату йому одноразової грошової допомоги з доданими до неї документами, відповідно до ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей'та прийняти відповідне рішення. В іншій частині адміністративного позову відмовлено.
На виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 11.05.2016 року відповідач на засіданні комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум прийняв рішення, оформлене протоколом №10 від 03.02.2017 року, яким документи ОСОБА_1 повернув на доопрацювання.
Для захисту порушеного права позивач вимушений в черговий раз звернутися до суду, вважаючи своє право порушеним.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що право на отримання одноразової грошової допомоги виникає не з моменту звільнення військовослужбовця, а з моменту встановлення інвалідності. Оскільки позивач отримав інвалідність у зв'язку із захворюванням, що мало місце в період проходження військової служби, то позивач має право на виплату одноразової грошової допомоги.
З таким висновком суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції, з огляду на наступне.
Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», який відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
В силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин) одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі, зокрема, встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.
Згідно п.«б» ч.1 ст.16-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі: 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи (підпункт 4 пункту 2 статті 16 цього Закону).
В силу ч.9 ст.16-3 вищезазначеного Закону порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, який визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.
Підпунктом 1 п.6 вказаного Порядку передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується військовослужбовцю, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин, у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності III групи.
При цьому, згідно п.3 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є, зокрема, у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
Як вбачається з матеріалів справи та вже було вказано вище, Відповідно до висновку спеціаліста в галузі судово-медичної експертизи Київського міського бюро СМЕ від 19.12.2012 року № 1433/Ж, наслідками поранень є шкіряні рубці на чолі справа, в правій тім'яній ділянці та в проекції 7-го міжребер'я по правій середньо-ключичній лінії розмірами 0,40,1 см., 0,40,3 см. та 1,10,7 см., які пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії.
27.11.2013 позивач пройшов медико-соціальну експертизу, якою йому було визначено ІІІ групу інвалідності, що настала внаслідок виконання обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, про що свідчить довідка серії АВ № 0128008.
В подальшому позивачу була встановлена ІІІ група інвалідності безстроково, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 , виданого 28.11.2014 року.
Відповідно до п.21.7 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого Наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402 (далі -Положення №402) постанова ВЛК про причинний зв'язок поранення (травми, контузії, каліцтва) приймається відповідно до висновку, зазначеного в довідці про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), або засвідченої копії Акта про нещасний випадок (додаток 1 до Інструкції про розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 06 лютого 2001 року N 36, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23 лютого 2001 року за N 169/5360 (зі змінами)), у яких зазначаються обставини отримання поранення (контузії, травми, каліцтва).
При медичному огляді військовослужбовців, колишніх військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на збори, які одержали поранення (травму, контузію, каліцтво) до введення в дію Положення про військово-лікарську експертизу та медичний огляд у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 4 січня 1994 року N 2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 липня 1994 року за N 177/386, і не мають довідки, виданої військовою частиною, ВЛК можуть бути прийняті до уваги достовірні документи про причини і обставини одержання військовослужбовцем поранення (контузії, травми, каліцтва) (записи про первинне звернення по медичну допомогу із зазначенням обставин одержання поранення (травми), витяг із історії хвороби, матеріали службового розслідування, дізнання, досудового слідства за фактом поранення (травми) та інші медичні або військово-облікові документи) (п.21.8 Положення №402).
Таким чином, при наданні висновку про причинний зв'язок поранення позивача, Центральною військово-лікарською комісією встановлювались обставини отримання поранення та зроблено висновок, що захворювання - так, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.
Зазначені документи долучені позивачем при подачі заяви щодо призначення та виплати йому одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІІ групи інвалідності.
Враховуючи вищенаведене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач подав належні документи, які зазначені в п.11 Порядку №975, що свідчать про причини та обставини його поранення, травми, контузії та захворювання.
На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування постанови суду.
Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Міністерства Оборони України - залишити без задоволення, а постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 25 квітня 2017 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення Ухвали в повному обсязі.
Головуючий суддя В.О. Аліменко
Судді Н.В. Безименна
А.Ю. Кучма
Головуючий суддя Аліменко В.О.
Судді: Кучма А.Ю.
Безименна Н.В.