Справа: № 810/1148/17 Головуючий у 1-й інстанції: Лапій С.М. Суддя-доповідач: Ключкович В.Ю.
Іменем України
20 вересня 2017 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Ключковича В.Ю.,
суддів Ганечко О.М.,
Кузьмишиної О.М.,
за участю секретаря Маменко А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на постанову Київського окружного адміністративного суду від 22 червня 2017 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Стейт Оіл" до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про скасування податкового повідомлення-рішення,
До Київського окружного адміністративного суду звернулось ТОВ «СТЕЙТ ОІЛ» з позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про скасування податкового повідомлення-рішення від 23.12.2016 № 0008901405 про застосування штрафних санкцій у розмірі 40 681,78 грн.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 22 червня 2017 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 23.12.2016 № 0008901405.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, думку учасників процесу, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, переглянувши судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 та ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом апеляційної інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що У період з 28.11.2016 по 02.12.2016 року посадовими особами Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області проведено фактичну перевірку на господарській одиниці - АЗК суб'єкта господарювання ТОВ «СТЕЙТ ОІЛ», що знаходиться за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с/р Таїровська, масив 11, № 33/1 з питань додержання позивачем вимог, встановлених законодавством України, які є обов'язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами та пального.
За результатами проведеної перевірки складено акт від 05.12.2016 № 417/15-32-40-01/39436796, (далі - акт перевірки)
Перевіркою встановлено, що позивачем порушено порядок обліку товарних запасів за місцем реалізації, а саме:
- встановлено надлишок бензину А-95 Євро у кількості 119,54л на суму 2748,13 грн., бензину А-95 у кількості 130,21л на суму 2915,36 грн., бензину А-95 Преміум у кількості 54,57л на суму 1036,32 грн., бензину А-92 Євро у кількості 137,11л на суму 3001,25 грн., ДП у кількості 23,10л на суму 447,83 грн. та газу у кількості 237,86л на суму 3039,85 грн. згідно додатку № 1 до акту перевірки;
- не ведеться облік алкогольних напоїв та тютюнових виробів за місцем їх реалізації, згідно з додатком № 2 до акту перевірки на суму 7122,15 грн.
Отже, за результатами перевірки посадовими особами Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області зроблено висновок про те, що позивачем порушено вимоги пункту 12 статті 3 ЗУ «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
На підставі акту перевірки Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.12.2016 № 0008901405 про застосування до позивача штрафних санкцій у розмірі 40 681,78 грн. за не ведення або ведення з порушенням встановленого порядку обліку товарів за місцем їх реалізації (2 х 20 340,89 грн.) відповідно до статті 20 ЗУ «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
Не погоджуючись з оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що рішення податкового органу в частині застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій за порушення вимог пункту 12 статті 3 ЗУ «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» в сумі 40 681,78 грн. є безпідставним і підлягає скасуванню.
З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погоджується, з огляду на таке.
Судом встановлено, що позивачем відповідно до пункту 4.3 наказу ТОВ «СТЕЙТ ОІЛ» від 01.01.2016 № 1-А «Про організацію бухгалтерського обліку та облікову політики», облік руху товарно-матеріальних цінностей організовується по підрозділам: - на торгових точках - в програмі « 1С: Підприємство» та у журналах в кількісному виразі.
Відповідно до п. 2 наказу ТОВ «СТЕЙТ ОІЛ» від 04.01.2016 № 2-А «Про організацію документообігу між відділом бухгалтерії та точками роздрібної торгівлі підприємства» первинні бухгалтерські документи, що супроводжують товар, який надходить до точки роздрібної торгівлі (магазину), отримує відповідальна особа та в день отримання здійснює оприбуткування товару шляхом занесення інформації про товар, яка міститься у первинних документах, до програми бухгалтерського обліку « 1С: Підприємство 7:7» та протягом 2-х календарних днів з дати надходження забезпечує передачу кур'єрською службою первинних бухгалтерських документів до відділу бухгалтерії підприємства.
Як слідує з наказу від 04.01.2016 № 2-А, товар поставляється постачальниками на АЗК позивача, де він приймається. У місцях приймання товару здійснюється оприбуткування товару на підставі первинних бухгалтерських документів із застосуванням комп'ютерної програми бухгалтерського обліку « 1С: Підприємство 7:7», після чого всі документи передаються кур'єром до відділу бухгалтерії підприємства, де здійснюється опрацювання первинних облікових документів та їх подальше зберігання.
На підтвердження пояснень щодо наявності первинних облікових документів на товар позивач надав суду копії первинних бухгалтерських документів на товар, стосовно якого відповідачем зроблено висновок про відсутність облікових документів.
Водночас, судом встановлено, що вимог про надання для перевірки облікових документів на товар посадовими особами податкового органу не висувалось, що слідує з розділу 3 акту перевірки (місце для зазначення переліку документів, які необхідно надати податковому органу на розгляд), в якому не зазначено вимогу про надання видаткових або товарно-транспортних накладних чи інших облікових документів на товар.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Згідно з п. 12 ст. 3 ЗУ «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані: вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).
Статтею 20 ЗУ «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» передбачено, що до суб'єктів підприємницької діяльності, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Отже, закон допускає ведення обліку товарних запасів як на складах, так і за місцем їх реалізації та не містить чіткого та однозначного визначення місця знаходження (зберігання) первинних облікових документів на товар.
Суду не доведено факту того, що позивачем не ведеться облік товарних запасів, а висновок податкового органу щодо того, що первинні облікові документи на товар мають зберігатися лише за місцем реалізації товару не відповідає змісту закону.
Також судом встановлено, що фактична перевірка проводилась одночасно з проведенням обшуку на АЗК.
В судовому засіданні суду апеляційної інстанції з пояснень представника позивача встановлено, що місцем зберігання первинних документів на товар є центральний офіс позивача. При цьому, судом з матеріалів справи встановлено, що відповідач не оспорює факт ведення позивачем обліку товарних запасів і наявності в нього облікових документів на товар взагалі, але наполягав на тому, що вважає порушенням вимог закону відсутність облікових документів на товар у місці реалізації товарів. Також судом апеляційної інстанції з'ясовано, що вимог про надання для перевірки облікових документів на товар посадовими особами податкового органу не висувалось, що вбачається з пункту 3 акту перевірки (місце для зазначення переліку документів, які необхідно надати податковому органу на розгляд), яке не заповнено і містить лише прочерк.
Судом першої інстанції обґрунтовано проаналізовано положення Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Мінпаливоенерго України, Мінтрансзв'язку України, Мінекономіки України, Держспоживстандарту України 20.05.2008 № 281/171/578/155 та зроблено правильний висновок про недостовірність даних щодо фактичної кількості паливно-мастильних матеріалів, які зазначені в додатку № 1 до акту перевірки.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з доводами позивача, що рішення податкового органу в частині застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій за порушення вимог пункту 12 статті 3 ЗУ «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» в сумі 40 681,78 грн. є безпідставним і підлягає скасуванню.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, зроблені у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим колегія суддів не знайшла підстав для задоволення апеляційної скарги.
Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, який відповідачем в даному випадку не виконано.
Згідно зі ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, що на думку колегії апеляційного адміністративного суду, дотримано судом першої інстанції.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції постановлена з дотриманням норм процесуального та матеріального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстав для скасування постанови суду першої інстанції не вбачається.
Керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби - залишити без задоволення.
Постанову Київського окружного адміністративного суду від 22 червня 2017 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Повний текст ухвали складено та підписано 20.09.2017.
Головуючий суддя: В.Ю.Ключкович
Судді: О.М. Ганечко
О.М. Кузьмишина
Головуючий суддя Ключкович В.Ю.
Судді: Кузьмишина О.М.
Ганечко О.М.