Справа: № 750/7533/17 Головуючий у 1-й інстанції: Литвиненко І.В.
Суддя-доповідач: Бужак Н.П.
21 вересня 2017 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Бужак Н.П.
Суддів: Твердохліб В.А., Троян Н.М.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України на постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 22 серпня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_2 звернувся до Деснянського районного суду м. Чернігова з адміністративним позовом до Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України, в якому просив: визнати дії Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України щодо відмови у проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання позивачу неправомірними; зобов'язати Чернігівське об'єднане управління Пенсійного фонду України здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_2 з врахуванням у зарплату для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці 1/12 частини допомоги на оздоровлення в сумі 1466,67 грн. згідно з довідкою Апеляційного суду Чернігівської області від 26.04.2017 року № 7-37/45 з дати звернення до відповідача, тобто з 01.06.2017 року.
Постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 22 серпня 2017 року позов задоволено.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов'язкова.
З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження, як це передбачено ст. 197 КАС України.
Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 перебуває на обліку в Чернігівському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України та з 30.04.2013 року отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 90% суддівської винагороди, призначене відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року № 2453-VІ з урахуванням норм Рішення Конституційного Суду України від 08.06.2016 року № 4- рп/2016.
01.06.2017 року позивач звернувся до пенсійного органу із заявою щодо проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання на підставі поданої заяви та доданої до неї довідки Апеляційного суду Чернігівської області від 26.04.2017 року № 7-37/45 про заробітну плату для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01 грудня 2017 року.
Проте, листом Чернігівського об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України від 08.06.2017 року № 16401/06 ОСОБА_2 відмовлено у проведенні такого перерахунку з посиланням на відсутність правових підстав для такого перерахунку.
Позивач, вважаючи такі дії протиправними, відмову необґрунтованою, а свої законні права порушеними, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку обставинам справи колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно Закону України «Про судоустрій та статус суддів» в редакції, що діяла на час припинення суддівських повноважень позивача, розмір щомісячного довічного утримання становив 80 % грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді та за кожний повний рік на посаді судді понад 20 років цей розмір збільшується на 2 %.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 133 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» суддівська винагорода регулюється цим Законом, Законом України "Про Конституційний Суд України" та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
Поняття суддівської винагороди, визначене ч. 2 ст. 133 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», є комплексним, а перелік зазначених її складових є сталим та вичерпним.
Таким чином, враховуючи положення ч. 1 ст. 133 вказаного Закону, іншого визначення поняття грошового забезпечення суддів діюче законодавство не передбачає.
В силу положень ст. 136 Закону № 1402 та ст. 134 Закону № 2453, суддям надається щорічна оплачувана відпустка тривалістю 30 робочих днів з виплатою, крім суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення в розмірі посадового окладу.
Стаття 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453 передбачає, що судді, який вийшов у відставку, виплачується пенсія або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання.
Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не може бути більшим ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.
02 червня 2016 року прийнято Закон України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VIII, який набрав чинності 30 вересня 2016 року.
Пунктом 25 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII встановлено, після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів». За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.
Згідно з ч. 1 ст. 135 Закону № 1402-VIII, суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці (ч. 2 ст. 135 Закону № 1402-VIII).
Отже, враховуючи вимоги Закону України «Про судоустрій і статус суддів», судді у відставці виплачується за його вибором щомісячне довічне грошове утримання, у максимальному розмірі 90% заробітної плати (суддівської винагороди) судді, яка обчислюється з посадового окладу та доплат за вислугу років, перебування на адміністративній посаді в суді, науковий ступінь та роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
Тобто, розмір довічного грошового утримання безпосередньо пов'язаний із розміром суддівської винагороди.
Отже, законодавством, чинним станом на час призначення щомісячного грошового утримання позивачу, так і чинним на час звернення до пенсійного фонду з відповідною заявою про здійснення перерахунку, було передбачено чіткий перелік складових, що входять в обчислення суддівської винагороди та відповідно щомісячного довічного грошового утримання судді.
При цьому, матеріальна допомога на оздоровлення не входить до складу суддівської винагороди.
Колегія суддів вважає помилковим посилання суду першої інстанції на рішення Конституційного Суду України №4-рп/2016 від 08.06.2016 року.
Так, рішенням Конституційного Суду України від 08 червня 2016 року № 4-рп/2016 у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини 3, абз. 1, 2, 4, 6 ч. 5 статті 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та положень пункту 5 розділу ІІІ Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» (справа про щомісячне довічне грошове утримання суддів у відставці) визнано таким, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення, зокрема, частини 3 ст. 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.10.2010 року № 2453-VI у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року № 213- VIII.
Відповідно до вказаного рішення, частина 3 статті 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року № 2453-VI у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року № 213-VIII, яка суперечить Конституції України, не підлягає застосуванню як така, що втратила чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.
Згідно з п. 3 Рішення Конституційного суду України від 08.06.2016р. за № 4-рп/2016 щомісячне довічне грошове утримання є особливою формою матеріального забезпечення судді, полягає у гарантованій державою щомісячній грошовій виплаті, що слугує забезпеченню належного матеріального утримання судді після звільнення від виконання обов'язків (відставки), а також життєвого рівня, гідного його статусу.
Крім того, зазначене рішення не стосується питання включення матеріальної допомоги на оздоровлення при наданні щорічної оплачуваної відпустки у складову суддівської винагороди та розрахунку довічного грошового утримання судді.
При цьому, норма ст. 141 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» передбачає призначення щомісячного довічного грошового утримання або пенсії за вибором.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що для визначення розміру щомісячного довічного утримання судді не можуть застосовуватися положення ст. 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та ст. 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до яких отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи, оскільки вказані норми застосовуються для призначення саме пенсії.
Таким чином, при обчисленні розміру щомісячного довічного грошового утримання слід керуватись положеннями ст. 133 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», згідно з якими матеріальна допомога на оздоровлення не входить до складу суддівської винагороди, а тому підстави для врахування її для розрахунку щомісячного довічного грошового утримання відсутні. Зазначений Закон є чинним, Конституційним судом України в установленому порядку неконституційним не визнавався.
Отже, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що в даному випадку відсутні правові підстави для перерахунку ОСОБА_2 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки Апеляційного суду Чернігівської області від 26.04.2017 року № 7-37/45 з врахуванням у зарплату для обчислення 1/12 частини допомоги на оздоровлення.
Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
З урахуванням зазначеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи та є підставою для скасування судового рішення.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Таким чином, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова Деснянського районного суду м. Чернігова від 22 серпня 2017 року скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
У разі оскарження в апеляційному порядку постанови, прийнятої у скороченому провадженні, судове рішення апеляційної інстанції по такій справі є остаточним і оскарженню не підлягає (ч.10 ст. 183-2 КАС України).
Керуючись ст. ст. 160, 183-2, 197, 198, 202, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України задовольнити.
Постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 22 серпня 2017 року скасувати та ухвалити у справі нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 до Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії відмовити.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, є остаточною і оскарженню не підлягає
Головуючий суддя: Бужак Н.П.
Судді: Твердохліб В.А.
Троян Н.М.
Головуючий суддя Бужак Н.П.
Судді: Твердохліб В.А.
Троян Н.М.