Справа: № 357/5209/17 Головуючий у 1-й інстанції: Ярмола О.Я Суддя-доповідач: Бабенко К.А
Іменем України
19 вересня 2017 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Бабенка К.А., суддів: Кузьменка В.В., Степанюка А.Г., розглянувши адміністративну справу за апеляційною скаргою Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації на Постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 12 червня 2017 року за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області, Виконавчого комітету Білоцерківської міської ради Київської області, Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, -
У зв'язку з неприбуттям жодного з представників осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, відповідно до п. 2 частини першої ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 12 червня 2017 року позов задоволено.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Відповідачем - Департаментом соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації, подано апеляційну скаргу, в якій він просить судове рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а Постанову суду першої інстанції - без змін з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, Позивач є громадянкою, яка постійно проживає або постійно працює на території зони посиленого радіологічного контролю 4 категорії, що підтверджується відповідним Посвідченням серії В-П №086825, виданим 16 січня 1998 року, копія якого наявна в матеріалах справи (а.с. 5).
Позивачу з 20.12.2016 року встановлено другу групу інвалідності, причиною якої є захворювання пов'язане з впливом аварії на ЧАЕС, що підтверджується Експертним висновком від 21.11.2016 року №795 та відповідною Довідкою до Акта огляду медико-соціальної експертної комісії від 22.12.2016 року Серії АВ №0769048, копії яких також наявні в матеріалах справи (а.с. 6, 7).
Позивач звернувся до Відповідача - Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області, із Заявою про видачу посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1.
Листом Відповідача - Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області, від 04 січня 2017 року №18, копія якого наявна в матеріалах справи (а.с.8), Позивачу повідомлено, що зокрема відповідно до Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 року № 76, абзац п'ятий частини другої ст. 2 Закону України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» виключено, а саме з переліку територій, що зазнали радіоактивного забруднення виключено зону посиленого радіоекологічного контролю, про що зазначено і в апеляційній скарзі Відповідачем - Департаментом соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації; встановити Позивачу статус особи віднесеної до категорії 1, як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 4 та видати відповідне посвідчення неможливо, оскільки з 01 січня 2015 року Позивачем втрачено його статус, як особи, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 4.
Відповідно до частини першої ст. 1 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» 28.02.1991 року № 796-XII (далі - Закон №796-XII), закон спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв'язання пов'язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території; громадян, які постраждали внаслідок інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та розв'язання пов'язаних з цим проблем медичного і соціального характеру.
Згідно з п. 2 частини першої ст. 9 Закону № 796-ХІІ, особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є зокрема, потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Відповідно до п. 4 частини першої ст. 11 Закону № 796-XII, до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років.
Згідно з частиною першою ст. 12 Закону № 796-XII, причинний зв'язок між захворюванням, пов'язаним з Чорнобильською катастрофою, частковою або повною втратою працездатності громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, і Чорнобильською катастрофою визнається встановленим (незалежно від наявності дозиметричних показників чи їх відсутності), якщо його підтверджено під час стаціонарного обстеження постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи уповноваженою медичною комісією не нижче обласного рівня або спеціалізованими медичними установами Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, які мають ліцензію центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я.
Відповідно до п. 1 частини першої ст. 13 Закону № 796-XII, держава бере на себе відповідальність за завдану шкоду громадянам та зобов'язується відшкодувати її за пошкодження здоров'я або втрату працездатності громадянами та їх дітьми, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Згідно з пп. 1, 4 частини першої ст. 14 Закону № 796-XII, для встановлення пільг і компенсацій визначаються такі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи: інваліди з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілих від Чорнобильської катастрофи (статті 10, 11 і частина третя статті 12), щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, хворі внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу, - категорія 1; особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років, - категорія 4.
Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20 січня 1997 року №51 (надалі - Порядок), цей Порядок регулює правила видачі посвідчень учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи; посвідчення є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користуватися пільгами й компенсаціями, встановленими Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", іншими актами законодавства.
Згідно з п. 10 Порядку, видача посвідчень провадиться Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням місцевих органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування за місцем проживання; посвідчення видаються, зокрема, інвалідам із числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і потерпілим від Чорнобильської катастрофи, віднесеним до категорії 1, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, - на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про встановлення інвалідності відповідної групи, пов'язаної з наслідками Чорнобильської катастрофи.
Відповідно до ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права; Конституція України має найвищу юридичну силу; Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй; норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Згідно зі ст. 22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними; конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Відповідно до частини першої ст. 129 Конституції України, суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.
А згідно з частиною першою ст. 7 Кодексу адміністративного судочинства України, першим принципом здійснення правосуддя в адміністративних судах є саме верховенство права, яким, як зазначено частиною першою ст. 8 цього Кодексу, керується суд при вирішенні справи та згідно з яким, зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Отже, звуження та обмеження змісту й обсягу конституційних прав, прийняттям нових Законів або внесенням змін до чинних Законів відповідно до ст. 22 Конституції України, не допускається.
Крім того, відповідно до частини першої ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Як зазначено в Ухвалі Вищого адміністративного суду України від 16 березня 2016 року у справі № 823/71/15 за позовом ОСОБА_5 до Черкаської обласної державної адміністрація про визнання протиправними дій, скасування рішення та зобов'язання надати статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи, підставою для визнання особи потерпілою від Чорнобильської катастрофи є: необхідність постійного проживання або роботи чи навчання на території зони посиленого радіоекологічного контролю, або якщо станом на 1 січня 1993 року особа прожила або відпрацювала чи постійно навчалася у цій зоні не менше чотирьох років.
Позивач з 16 січня 1998 року є громадянкою, яка постійно проживає на території зони посиленого радіологічного контролю, її віднесено до 4 категорії та їй з 20 грудня 2016 року встановлено інвалідність 2-ї групи внаслідок захворювання, пов'язаного з впливом аварії на ЧАЕС.
У зв'язку з наведеним, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення адміністративного позову.
Згідно зі ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, за таких підстав, апеляційна скарга залишається без задоволення, а Постанова суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 197, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації залишити без задоволення, а Постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 12 червня 2017 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.
Головуючий суддя Бабенко К.А.
Судді: Кузьменко В.В.
Степанюк А.Г.
Головуючий суддя Бабенко К.А
Судді: Степанюк А.Г.
Кузьменко В. В.