18 вересня 2017 рокуЛьвів№ 876/7483/17
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Пліша М.А.,
суддів Ільчишин Н.В., Шинкар Т.І.,
за участю секретаря судового засідання Федак С.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 07 червня 2017 року про закриття провадження по справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_1 до Бережанської районної державної адміністрації Тернопільської області, третя особа відділ у Бережанському районі головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області про визнання дій протиправними та скасування розпоряджень,-
ОСОБА_2 та ОСОБА_1 звернулись в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Бережанської районної державної адміністрації Тернопільської області, третьої особи відділу у Бережанському районі головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області в якому просили визнати дії відповідача протиправними та скасувати його розпорядження від 07.03.2012 року №113-од, від 02.11.2012 року №501-од, від 23.11.2012 року №539-од та від 10.12.2012 року №571-од.
Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 07 червня 2017 року провадження по справі закрито з підстав передбачених ч.1 ст. 157 КАС України.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції ОСОБА_2 та ОСОБА_1 оскаржили його в апеляційному порядку, вважають, що ухвала винесена з порушенням норм процесуального права.
В апеляційних скаргах зазначають, що мотивуючи своє рішення суд встановив з того, що даний спір не може розглядатися в адміністративному суді так як треті особи заявили свої права на земельні ділянки на підставі оскаржуваних розпоряджень, а тому подальше оспорювання правомірності набуття спірної земельної ділянки має вирішуватися в порядку цивільної юрисдикції, оскільки виник спір про цивільне право.
Однак апелянти вважають, що судом не наведено та не встановлено, які саме особи та хто саме заявив права на земельні ділянки та чи дані особи дійсно мають право на земельні ділянки. В матеріалах даної адміністративної справи відсутні докази того, що існують треті особи, які мають права на земельні ділянки, а отже твердження суду першої інстанції є передчасне та не обгрунтоване.
Таким чином, враховуючи те, що предметом спору є визнання дій протиправними та скасування розпоряджень Бережанської РДА Тернопільської області від 07.03.2012 року №113-од, від 02.11.2012 року №501-од, від 23.11.2012 року №539-од та від 10.12.2012 року №571-од, які видані з порушенням норм земельного законодавства та які порушують права позивачів, які користується земельними ділянками на законних правах, а тому у відповідності до ст.17 КАС України даний спір повинен розглядатися в адміністративних судах, так як Бережанська РДА Тернопільської області являється суб'єктом владних повноважень.
Беручи до уваги все вище викладене просять ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 07 червня 2017 року скасувати та направити справу для продовження розгляду в суд першої інстанції.
Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що такі задоволенню не підлягають з наступних міркувань.
Позивачі звернулись в суд першої інстанції з адміністративним позовом в якому оскаржили прийняті відповідачем розпорядження від 07.03.2012 року №113-од, від 02.11.2012 року №501-од, від 23.11.2012 року №539-од та від 10.12.2012 року №571-од, якими надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою земельних ділянок у власність для ведення садівництва.
Постановляючи ухвалу, суд першої інстанції правильно вказав, що відповідно до п. 1 ч.2 ст. 17 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Вжитий у процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування. їхню посадову чи службову особу, інший орган при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (п. 7 ч.1 ст. 3 КАС України).
Згідно ж п. 1 ч.1 ст. 15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з. прав людини у справі «Zand v. Austria» від 12.10.1978 р. вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з (...) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (...)». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка непередбачена законом.
Оскільки предметом оскарження є розпорядження голови Бережанської районної державної адміністрації Тернопільської області про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення садівництва, якими користуються позивачі, як орендарі, на підставі рішень Бережанської міської ради, то суд першої інстанції підставно вважав, що подальше оспорювання правомірності набуття спірної земельної ділянки має вирішуватись у порядку цивільної юрисдикції, оскільки виник спір про право цивільне, бо випливає з відносин щодо права постійною користування і власності земельними ділянками.
З огляду на викладене, суд першої інстанції підставно закрив провадження у справі.
Враховуючи зазначене, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції, а ухвала відповідає нормам процесуального права.
Керуючись ч.3 ст. 160, ч. 4 ст. 196, п. 1 ч. 1 ст. 199, ст. 200, ст.205, ст.206, ст. 254 КАС України, суд, -
апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 07 червня 2017 року про закриття провадження по справі № 819/551/17 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя М.А. Пліш
Судді Н.В. Ільчишин
ОСОБА_3
Повний текст виготовлений 21.09.2017 року