20 вересня 2017 рокуЛьвів№ 876/7474/17
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді Курильця А.Р.,
суддів Кушнерика М.П., Мікули О.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України у Тернопільській області на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 08 червня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Тернопільській області, третя особа Головне управління державної казначейської служби України в Тернопільській області про стягнення суддівської винагороди,-
ОСОБА_1 звернулася в суд з адміністративним позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Тернопільській області, третя особа Головне управління державної казначейської служби України в Тернопільській області про стягнення суддівської винагороди.
Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 08 червня 2017 року позов задоволено частково. Зобов'язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Тернопільській області провести перерахунок і виплату недоплаченої суддівської винагороди ОСОБА_1 за квітень 2017 року, виходячи з розміру посадового окладу 32000 грн.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Тернопільській області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права та невстановлення всіх обставин справи, просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, оскільки ні в Законі України “Про Державний бюджет України на 2017 рік”, ні в кошторисі не передбачено посадовий оклад у розмірі 32000 грн. для суддів, які не пройшли кваліфікаційне оцінювання та не здійснюють правосуддя. Крім того положеннями Закону України від 06.12.2016 року № 1774-VIII “Про внесення змін до деяких законодавчих України” (далі - Закон № 1774-VIII) визначено, що на 2017 рік при застосуванні мінімальної заробітної плати як розрахункової величини така застосовується в розмірі 1600 грн.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, хоча належним чином були повідомленні про місце та час розгляду справи, а тому колегія суддів вважає можливим розглянути дану справу згідно з п.2 ч.1 ст. 197 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення виходячи з наступного.
ОСОБА_1 02 лютого 1998 року призначена на посаду судді.
19 червня 2003 року Постановою Верховної ради України № 1016 від 19 червня 2003 року обрана суддею Лановецького районного суду безстроково.
Указом Президента України № 975/2008 від 30 жовтня 2008 року ОСОБА_1 переведена на посаду судді Збаразького районного суду Тернопільської області де і працює по даний час.
Відповідно до довідки про доходи судді Щербатої Г. Р. за квітень 2017 року виплачено суддівську винагороду виходячи з посадового окладу 16000,00 грн, тобто з 10 прожиткових мінімумів, що на думку позивача є неправомірним так як розмір її посадового окладу повинен становити 32000,00 грн., а саме 10 мінімальних заробітних плат.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач порушив гарантоване державою право позивача на належне матеріальне забезпечення судді як одну із складових його незалежності, що виявилось в застосуванні при нарахуванні та виплаті суддівської винагороди за січень місяць 2017 року пункту 3 розділу ІІ ,”Прикінцеві та перехідні положення” Закону № 1774-VІІ та невиконанні пункту 23 Розділу ХІІ “Прикінцеві та перехідні положення” Закону № 1402-VІІІ.
Такі висновки суду першої інстанції, на думку апеляційного суду, суперечать нормам матеріального права та є помилковими.
Так, частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із частинами 1, 2, 3 статті 148 Закону фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Видатки загального фонду Державного бюджету України на утримання судів належать до захищених статей видатків Державного бюджету України.
Функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів здійснюють: 1) Верховний Суд - щодо фінансового забезпечення його діяльності; 2) Державна судова адміністрація України - щодо фінансового забезпечення діяльності всіх інших судів, діяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, органів суддівського самоврядування, Національної школи суддів України, Служби судової охорони та Державної судової адміністрації України;фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Відповідно до статті 148 Закону № 1402-VIII суди фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, визначених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України.
Згідно з частиною першою статті 51 Бюджетного кодексу України керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах фонду заробітної плати (грошового забезпечення), затвердженого для бюджетних установ у кошторисах.
Відповідно до частин 1, 2 статті 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України.
За змістом статті 119 Бюджетного кодексу України нецільове використання бюджетних коштів, тобто витрачання їх на цілі, що не відповідають бюджетним призначенням, встановленим законом про державний бюджет, має наслідком, крім зменшення асигнувань на суму коштів, що витрачені не за цільовим призначенням, також і притягнення відповідних посадових осіб до дисциплінарної, адміністративної та кримінальної відповідальності у порядку, визначеному законами України.
Відповідно до правової позиції Конституційного Суду України, викладеної в Рішенні від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави.
Пунктом 23 розділу ХІІ “Прикінцеві та перехідні положення” Закону № 1402-VІІІ встановлено, що до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України ,”Про судоустрій і статус суддів” (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., №№ 41-45, ст. 529; 2015 р., №№ 18-20, ст. 132 із наступними змінами).
Частиною третьою статті 133 Закону України від 07 липня 2010 року № 2453-VІ ,”Про судоустрій і статус суддів” визначено, що посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється в розмірі 10 мінімальних заробітних плат.
Відповідно до ст. 8 Закону України ,”Про Державний бюджет на 2017 рік” з 1 січня 2017 року встановлена мінімальна заробітна плата у місячному розмірі - 3200 грн.
Пунктом 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1774-VIII визначено установити, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі 1600 гривень.
Згідно практики застосування норм права у разі існування неузгодженості між нормами, виданими одним і тим самим нормотворчим органом, застосовується акт, виданий пізніше, навіть якщо прийнятий раніше акт не втратив своєї чинності.
На підставі викладеного колегія суддів вважає правильним застосування до даних спірних правовідносин приписів Закону № 1774-VIII.
З огляду на викладене суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції необґрунтовано задовольнив позовні вимоги, оскільки під час нарахування та виплати позивачу заробітної плати Відповідач діяв у відповідності до приписів наведених вище нормативно-правових актів, а тому право Позивача на передбачений Законом України ,”Про судоустрій і статус суддів” розмір суддівської винагороди, виходячи з посадового окладу в 10 мінімальних заробітних плат, визначених ст. 8 Закону України “Про Державний бюджет України на 2017 рік” за січень 2017 року не порушене.
З врахуванням усіх вищенаведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини справи, що мають значення для справи, постанова суду прийнята з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим відповідно до вимог ст.202 КАС України постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 195,197,198,202,205,207,254 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України у Тернопільській області задовольнити повністю.
Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 08 червня 2017 року у справі № 819/725/17 - скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя ОСОБА_2
судді ОСОБА_3
ОСОБА_4