Справа: № 377/251/17 Головуючий у 1-й інстанції: Малишенко Т.О.
Суддя-доповідач: Бужак Н.П.
19 вересня 2017 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Бужак Н. П.
Суддів: Твердохліб В.А., Троян Н.М.
За участю секретаря: Івченка М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні (без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу) апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у місті Славутичі Київської області на постанову Славутицького міського суду Київської області від 11 травня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в м. Славутичі Київської області, третя особа: Дочірнє підприємство «Підприємство регіональних перевезень «АТАСС» Відкритого акціонерного товариства «Автотранспортна акціонерна співдружність «Славутич» про визнання рішення неправомірним та про зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_3 звернувся до Славутицького міського суду Київської області з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Славутичі Київській області в якому просив:
- поновити строк для звернення до адміністративного суду;
- визнати неправомірною відмову Управління ПФУ в м. Славутичі у зарахуванні періоду роботи позивача з особливо шкідливими умовами праці у Автотранспортному підприємстві 13253 з 7 червня 1991 року по 13 жовтня 1993 року за довідкою форми №122, виданої Дочірнім підприємством «Підприємство регіональних перевезень» Відкритого акціонерного товариства «Автотранспортна акціонерна співдружність «Славутич» від 7 вересня 1998 року за вихідним номером 190, у пільговий стаж роботи для призначення державної пенсії на пільгових умовах зі зниженням пенсійного віку за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених у встановленому порядку КМ України у відповідності до пп. «а» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення»;
- зобов'язати УПФ України у м. Славутичі зарахувати вищезазначений період роботи позивача з особливо шкідливими умовами праці до спеціального трудового стажу за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених КМ України, який дає право позивачу на державну пенсію на пільгових умовах зі зниженням пенсійного віку згідно пп. «а» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», провівши перерахунок пенсії з моменту її призначення.
Постановою Славутицького міського суду Київської області від 11 травня 2017 року позовні вимоги задоволено.
Не погоджуючись із зазначененим рішенням суду, відповідач Управління Пенсійного фонду України у м. Славутичі подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги залишити без задоволення.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів відповідно до ч.4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.
Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглґядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної інстанції.
Як вбачається із матеріалів справи, позивач 1966 року народження, перебуває на обліку як пенсіонер за віком та згідно п. «а» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» отримує пенсію.
Відповідно до довідки форма №122 від 07.09.1998 року №190, виданої Автотранспортним підприємством «Автотранспортна Акціонерна Співдружність «Славутич» позивач був безпосередньо зайнятий на роботах, що передбачені постановою ЦК КПРС, Ради Міністрів СРСР і ВЦСПС від 29 грудня 1987 року №1497-878 та постановою Ради Міністрів СРСР і ВЦСПС від 6 червня 1986 року №665-195, які дають право на державну пенсію на пільгових умовах відпорвідно до Списку №1, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року №1173 з 07.06.1991 року по 13.10.1993 року, працвав вахтовим методом водієм 3 класу в м. Чорнобилі. Мешкав у період робочої вахти в м. Чорнобилі.
03.02.2016 року ОСОБА_3 подав до УПФ України в м. Славутичі заяву про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку згідно п. «а» ст.13 Закону України « Про пенсійне забезпечення» та Прикінцевих Положень ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Листом від 04.06.2016 року Дочірнє підприємство Автотранспортної Акціонерної Співдружності «Славутич» повідомило про неможливість видати довідку форми №122, так як відсутні первинні документи, зокрема: наказ про прийом, наказ про звільнення, розрахункові відомостфі, табель обліку робочого часу, тощо.
Крім того у листі було зазначено, що відповідно до картки Т-2 ОСОБА_3 працював в АТП 013253 на посаді водія 2-го классу з 07.06.1991 року по 13.10.1993 року.
Відповідно до листа від 10.05.2016 року Дочірнє підприємство Автотранспортної Акціонерної Співдружності «Славутич» повідомило, що особові рахунки на ім'я ОСОБА_3 за період роботи в АТП -13253 з 07.06.1991 року по 13.10.1993 року відсутні.
У трудовій книжці позивача, копія якої знаходиться в матеріалах справи, під №11 значиться запис: 07.06.1991 року прийнятий на роботу водієм 3-го классу на всі марки автомобілів в гар.2 м. Чорнобиль. Підстава - наказ №69 кс від 05.07.1991 р.
Під №12 має місце запис про присвоєння 11.10.1993 року позивачу водія 2 класу.
У графі під №13 зроблено запис про звільнення позивача з роботи за п.1 ст.40 КЗпП України - скорочення чисельності працівників. Підстава - наказ №593 кс від 13.10.1993 року.
У зв'язку з відсутністю первинних документів, пенсійним органом вищезазначений період стажу позивачу не було зараховано до пільгового про що позивача було повідомлено письмого листом УПФ України у м. Славутичі за №44/М-03 від 24.05.2016 року.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції зазначив, що відповідачем було безпідставно відмовлено у зарахуванні стажу роботи з 07.06.1991 року по 13.10.1993 року до пільгового.
Колегія суддів погоджується з такими доводами суду першої інстанції та вважає за необхідне защзначити наступне.
З 01.01.2004 року набрав чинності Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
За змістом п.2 Прикінцевих та Перехідних Положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди: 1) особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення".
Відповідно до ч.1 ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:
а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом МіністрівУкраїни, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
За змістом ст.15 даного Закону умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом Української РСР "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" або їм надається право на одержання пенсій на підставах, передбачених цим Законом.
Згідно з частиною 1 ст.56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» час роботи, служби (в тому числі державної) з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у зоні відчуження зараховується до стажу роботи, стажу державної служби, вислуги років, яка надає право на пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб": до 1 січня 1988 року - у потрійному, а з 1 січня 1988 року до 1 січня 1993 року - у полуторному розмірі (у тому числі за списком № 1). З 1 січня 1993 року та в наступні роки пільги з обчислення стажу роботи у зоні відчуження визначаються Кабінетом Міністрів України.
Постановою правління Пенсійного Фонду України від 22.11.2005 року №22-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Підпунктом 2.1 Порядку визначено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи:
1) документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган і мають відмітку у паспорті) або свідоцтво про загальнообов'язкове державне соціальне страхування;
2) документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637.
Розділом «Загальні положення» Постанови КМ України від 12 серпня 1993 року №637 Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Отже, Порядком №637 чітко визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка.
Згідно п.20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток N 5).
У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Із особовою карточки на ім'я позивача вбачається, що останній дійсно працював в АТП 013253 на посаді водія 2-го классу з 07.06.1991 року по 13.10.1993 року.
Трудова книжка позивача також має записи про те, що позивач працював водієм в АТП 13253 м. Славутич. Крім того, у записі зазначено. що місце роботи позивача м. Чорнобиль.
Та обставин, що у довідці форми 122 відсутні розшифровки прізвищ керівника та головного бухгалтера, колегія суддів вважає, не може бути підставою для відмови позивачу у призначенні пільгової пенсії, оскільки дані, вказані у довідці щодо періоду роботи позивача у м Чорнобилі повністю співпадають з записами трудової книжки. Крім самого запису у трудовій книжці позивача про роботу у м. Чорнобилі у вищезазначений період, роботодавцем було проставлено штампи, які також свідчать про місце роботи позивача.
Судом апеляційної інстанції відповідно до ухвали від 13 червня 2017 року було витребувано з ДП «Підприємство регіональних перевезень «АТАСС» ВАТ «Автотранспортна акціонерна співдружність «Славутич» документи, які стосуються правонаступництва підприємства, де працював позивач, а також документальне підтвердження видачі довідка форми 122, проте підприємством ухвала суду виконана не була, хоча сама ухвала та наступний лист від 09 серпня 2017 року підприємство отримало своєчасно.
Згідно ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За змістом частин 5 та 6 ст. 71 КАС України суд може збирати докази з власної ініціативи. Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.
Відповідач та третя особа не надали до суду доказів, які б спростовували зазначені у довідці форма 122 та записи у трудовій книжці позивача про його роботу в АТП 013253 у м. Чорнобиль на посаді водія 2-го классу з 07.06.1991 року по 13.10.1993 року.
Третя особа також не надала до суду документів, які б свідчили. що вона не є правонаступником АТП 13253, де працював позивач, хоча суд відповідною ухвалою такі докази у останнього витребував.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що третя особа не є стороною у справі, а отже, якщо вона не є правонаступником зазначеного автотранспортного підприємства, її права та обов'язки ухваленим судом судовим рішенням не будуть чіпатись.
Щодо посилання апелянта на зазначену судом першої інстанції у мотивувальній частині постанови дату з якої позивач має право на перерахунок та виплату пенсії, а саме з 27.11.2009 року, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Як убачається із оскаржуваної постанови, зобов'язано відповідача зарахувати позивачу період роботи відповідно до даних довідки форма 122 з 07.06.1991 року по 13.10.1993 року до спеціального трудового стажу, провести перерахунок та виплату заборгованості у розмірі недоотриманої пенсії з моменту її призначення, а саме з 03.03.2016 року.
Отже, датою, з якої суд зобов'язав відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії, є 03.03.2016 року, а не 27.11.2009 року. Зазначення судом у мотивувальній частині постанови дати 27.11.2009 року, колегія суддів вважає є опискою, яка може бути виправлена у встановленому КАС порядку. Крім того, така описки не є свідченням незаконності судового рішення, оскільки у резолютивній частині постанови зазначена дата 03.03.2016 року, а отже не тягне за собою скасування по суті правильного судового рішення.
Не може бути підставою для скасування судового рішення і посилання суду на нормативно-правовий акт, який втратив чинність, виходячи з вищевикладених доводів.
Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Згідно зі статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова Славутицького міського суду Київської області від 11 травня 2017 року є законною і обґрунтованою, ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для її скасування не має.
Викладені в апеляційній скарзі апелянтом доводи, висновків суду першої інстанції не спростовують.
Відповідно до ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції має право за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. ст. 41, 160, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у місті Славутичі Київської області залишити без задоволення, а постанову Славутицького міського суду Київської області від 11 травня 2017 року - без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України у порядку та в строки, визначені ст. 212 КАС України.
Головуючий суддя: Бужак Н.П.
Судді: Твердохліб В.А.
Троян Н.М.
Повний текст виготовлено: 20 вересня 2017 року.
Головуючий суддя Бужак Н.П.
Судді: Твердохліб В.А.