ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
про забезпечення адміністративного позову
21 вересня 2017 року м. Київ № 826/11076/17
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Арсірія Р.О., розглянув клопотання про забезпечення позову по справі
за позовом ОСОБА_1
до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Швеця Руслана Олеговича, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Центр факторингових послуг»
про визнання протиправним та скасування рішення від 23.05.2017 року, зобов'язання вчинити дії
Позивач звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до відповідача, в якому просить:
- визнати протиправним і скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 35329427, прийняте 23.05.2017р. приватним нотаріусом - Київського міського нотаріального округу - державним реєстратором Швець Русланом Олеговичем про державну реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна: реєстраційний номер нерухомого майна: НОМЕР_1) квартира, об'єкт житлової нерухомості, трикімнатна, загальною площею 92,5 кв.м., житловою площею 46,5 кв.м, розташована за адресою: АДРЕСА_1, за товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Центр факторингових послуг»;
- зобов'язати приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу -державного реєстратора Швець Руслана Олеговича внести в Державний реєстр речових трав на нерухоме майно відповідні записи про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень на об'єкт нерухомого майна: реєстраційний номер нерухомого майна: НОМЕР_1) квартира, об'єкт житлової нерухомості, трикімнатна, загальною площею 92,5 кв. м., житловою площею 46,5 кв.м, розташована за адресою: АДРЕСА_1, за товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Центр факторингових послуг».
Ухвалами суду від 08 вересня 2017 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено до судового розгляду.
19.09.2017 року через відділ документообігу суду позивач подала клопотання про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом заборони всім суб'єктам державної реєстрації прав на нерухоме майно здійснювати будь-які реєстраційні дії відносно квартири АДРЕСА_1.
Також у клопотанні позивач просить до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 826/11076/17 заборонити товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Центр факторингових послуг» вчиняти будь-які дії, спрямовані на виселення ОСОБА_1 з квартири АДРЕСА_1.
В обґрунтування клопотання про забезпечення позову позивач зазначає, що на підставі неправомірних рішень відповідача її було протиправно позбавлено спірного майна, з огляду на це у неї є обґрунтоване припущення, що в подальшому будуть вчинятися дії, спрямовані на відчуження її квартири третім особам, що значно утруднить для позивача можливість поновити свої порушені права.
Також, 17.09.2017р. на адресу ОСОБА_1 надійшло від ТОВ «Фінансова компанія «Центр факторингових послуг» повідомлення вих. № 01-10/170817-1 від 17.08.2017р., в якому в якому останнє зазначає про необхідність звільнення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги, житлового приміщення, квартири АДРЕСА_1.
Розглянувши матеріали справи, заявлене клопотання, суд зазначає наступне.
Згідно із частиною 1 статті 117 Кодексу адміністративного судочинства України, суд за клопотанням позивача або з власної ініціативи може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених Кодексом адміністративного судочинства України заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.
З аналізу ст. 117 КАС України слідує, що метою застосування заходів забезпечення позову є, перш за все, захист прав позивача до ухвалення рішення по справі. Відповідно до положення ч.4 ст.117 КАС України адміністративний позов, крім способу, встановленого частиною третьою цієї статті, може бути забезпечено забороною вчиняти певні дії.
Суд зазначає, що існування небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або неможливість захисту цих прав, свобод та інтересів без вжиття таких заходів чи необхідність докладання значних зусиль та витрат для їх відновлення, як підстава для забезпечення адміністративного позову, полягає в тому, що на момент подання такого позову у позивача наявні обґрунтовані підстави, підтверджені належними та допустимими доказами, вважати можливим настання юридичних фактів, які призведуть до порушення його права та законних інтересів.
Таким чином, при вирішенні питання про забезпечення адміністративного позову з вказаних підстав, суд повинен оцінити обґрунтованість доводів позивача та дослідити: наявність зв'язку між заявленими заходами забезпечення позову та предметом позову; ймовірність порушення або ускладнення захисту прав, свобод та інтересів позивача у разі невжиття заходів забезпечення позову; відсутність порушення прав, свобод та інтересів третіх осіб у зв'язку із вжиттям заходів забезпечення позову.
Судом встановлено, що 11.03.2008р. між ВАТ «КБ «Актив-Банк», як кредитором, та ОСОБА_1, як позичальником, укладено договір про іпотечний кредит № 77.1.08/Д (С)- 1, у відповідності до умов якого кредитор зобов'язався надати позичальнику на умовах цього договору грошові кошти, а позичальник зобов'язався прийняти, належним чином використати та у строк не пізніше 10 березня 2028 року повернути кредит та сплатити відсотки за користування ним.
В забезпечення виконання зобов'язань за вказаним договором між позивачем та ВАТ «КБ «Актив-Банк» укладено іпотечний договір від 12.03.2008р., відповідно до умов кого в іпотеку передана квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та належить позивачу на праві власності згідно свідоцтва про право власності від 25.01.2005.
Згідно п. 4.1 Договору Іпотекодержатель набуває право на задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки у випадку, якщо на момент настання строку виконання зобов'язань, вони не будуть виконані (виконані неналежним чином) та у випадку, якщо інформація, або документи надані іпотекодавцем при укладенні цього договору, виявляться недостовірними та / або недійсними, а також у випадках, передбачених п. 5.2.4 Договору про іпотечний кредит.
08.08.2014р. між ПАТ «Комерційний банк «Актив-Банк» (первісний кредитор) та ТОВ «Компанія управління активами «Авенір-Інвест» (новий кредитор) укладено договір відступлення права вимоги за кредитними договорами № ВПВ-08/08/14юр, за умовами якого первісний кредитор, в порядку та на умовах, визначених цим договором та чинним в Україні законодавством, за плату, передбачену даним договором, відступив, а новий кредитор набув права грошових вимог первісного кредитора в розмірі та в обсязі визначеному ним договором за кредитними договорами, перелік яких наведено в додатку № 1 до нього договору (п.1.1 договору).
Відповідно до п. 1.2 даного договору новий кредитор одержав замість первісного кредитора право вимагати від позичальників належного виконання зобов'язань визначених кредитним договором. Розмір зобов'язань, права вимоги за якими відступаються, визначено в додатку № 1 (графи №№ 4-8). Згідно даного додатку новий кредитор отримав право вимоги в тому числі і за кредитним договором 77.1.08/Д(С)-1 від 11.03.2008р. та договором іпотеки від 12.03.2008 року, укладеними між ПАТ «КБ Актив-Банк» та ОСОБА_1.
Згідно постанови Вищого господарського суду України від 21.12.2015р. у справі № 910/19721/14 даний договір є дійсним.
Також, судом встановлено, що 05.12.2016р. між ВАТ «КБ «Актив-Банк» та ОСОБА_3 укладено договір відступлення прав за договором іпотеки, згідно якого ВАТ «КБ «Актив-Банк» передав, а ОСОБА_3 прийняв всі права за договорами іпотеки, перелік яких зазначено в реєстрі боржників до даного договору. Згідно даного реєстру ВАТ «КБ «Актив-Банк» передав ОСОБА_3 в тому числі і право вимоги до ОСОБА_1, яке, як зазначено у даному переліку, виникло на підставі договору іпотеки від 20.03.2008р.
Крім цього, 05.12.2016р. між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 укладено договір № 143/ФК-16 відступлення права вимоги, згідно якого ОСОБА_5 передав, а ОСОБА_4 прийняв права вимоги за кредитними договорами, визначеними додатком № 1 до даного договору, в тому числі і право вимоги до ОСОБА_1.
22.02.2017р. між ОСОБА_4 та ТОВ «Фінансова компанія «Центр факторингових послуг» укладено договір відступлення права вимоги, у відповідності до умов якого ОСОБА_4 передав, а ТОВ «Фінансова компанія «Центр факторингових послуг» прийняло право вимоги за договором іпотеки від 12.03.2008р., який укладено між ВАТ «КБ «Актив-Банк» та ОСОБА_1.
Згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 30.08.2017 року, оскаржуваним рішення відповідача від 23.05.2017 №35329427 проведено державну реєстрацію права власності на спірну квартиру АДРЕСА_1 за ТОВ «Фінансова компанія «Центр факторингових послуг» (номер запису про право власності НОМЕР_2, дата та час державної реєстрації - 19.05.2017 14:34:37, реєстраційний індекс об'єкта нерухомого майна НОМЕР_1).
Таким чином, третя особа може вільно розпоряджатись вказаним майном.
Відповідно до матеріалів справи ТОВ «Фінансова компанія «Центр факторингових послуг» 17.08.2017 року на адресу позивача надіслало повідомлення вих. № 01-10/170817-1 про необхідність звільнення протягом одного місяця спірного житлового приміщення, квартири АДРЕСА_1.
Враховуючи, що правомірність оспорюваного рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Швеця Р.О. та правова оцінка дій відповідача підлягає дослідженню лише під час розгляду даної справи по суті, а подальше можливе відчуження вищевказаного нерухомого майна може не лише утруднити, але й унеможливити виконання судового рішення та вплинути на майнові інтереси не лише позивача, а й інших осіб, у разі передання їм права власності на спірне майно, які не беруть участі у цьому судовому процесі, суд дійшов висновку, що забезпечення позову шляхом визначеним позивачем є доцільним.
У свою чергу, у випадку визнання протиправним та скасування рішення відповідача про реєстрацію права власності на зазначене нерухоме майно за третьою особою, будуть відновлені речові права позивача на таке нерухоме майно. Отже, існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача як власника вказаного у позовній заяві нерухомого майна, права на яке на даний момент зареєстровані за третьою особою.
На переконання суду, у даному випадку невжиття заходів забезпечення адміністративного позову може мати наслідком заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача та ускладнить їх відновлення, що відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.
Встановлення таких заходів забезпечення адміністративного позову як заборона всім суб'єктам державної реєстрації прав на нерухоме майно здійснювати будь-які реєстраційні дії відносно спірної квартири до вирішення спору судом у даній справі відповідають предмету заявленого позову та, водночас, вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямовані виключно на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті позовних вимог.
Крім того, вжиття таких заходів зумовить збереженню коштів та зусиль третьої особи на укладання та посвідчення договорів стосовно вказаного в ухвалі майна та буде сприяти визначеності судового рішення.
Відповідно до загальних засад цивільного права та вимог ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 № 1952-IV права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.
Згідно ст. 2 Закону №1952-IV державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Інформація про права внесена до Державного реєстру, вважається достовірною, якщо інше не буде доведено у судовому порядку.
Відповідно до статті 1 Закону №1952 Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) - єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів таких прав; державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Враховуючи, що законодавцем розширено коло державних реєстраторів, а саме, статтею 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що державним реєстратором є:
1) громадянин України, який має вищу освіту за спеціальністю правознавство, відповідає кваліфікаційним вимогам, встановленим Міністерством юстиції України, та перебуває у трудових відносинах з суб'єктом державної реєстрації прав;
2) нотаріус;
3) державний виконавець, приватний виконавець - у разі державної реєстрації обтяжень, накладених під час примусового виконання рішень відповідно до закону, а також у разі державної реєстрації припинення іпотеки у зв'язку з придбанням (передачею) за результатом прилюдних торгів (аукціонів) нерухомого майна, що є предметом іпотеки, то суд вважає за доцільним забезпечити позов шляхом заборони вчиняти дії, в тому числі і іншим суб'єктам державної реєстрації прав.
Відповідно до частини 5 статті 118 Кодексу адміністративного судочинства України виконання ухвал з питань забезпечення адміністративного позову здійснюється негайно. Виконання ухвал про заборону вчиняти певні дії виконуються в порядку, встановленому законом для виконання судових рішень.
Разом з тим, згідно частини 1 статті 25 Закону №1952 проведення реєстраційних дій зупиняється на підставі рішення суду про заборону вчинення реєстраційних дій, що набрало законної сили, або на підставі заяви власника об'єкта нерухомого майна про заборону вчинення реєстраційних дій щодо власного об'єкта нерухомого майна.
Про зупинення реєстраційних дій на підставі рішення суду про заборону вчинення реєстраційних дій державний реєстратор невідкладно повідомляє власника об'єкта нерухомого майна.
Рішення суду або заява власника об'єкта нерухомого майна про заборону вчинення реєстраційних дій реєструється у Державному реєстрі прав (ч.2 ст.25 Закону №1952).
Згідно ст. 31-1 Закону №1952, реєстраційні дії на підставі рішень судів проводяться виключно на підставі рішень, отриманих у результаті інформаційної взаємодії Державного реєстру прав та Єдиного державного реєстру судових рішень, без подання відповідної заяви заявником.
Державна судова адміністрація України у день набрання законної сили рішенням суду, яке передбачає набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав, внесення змін до записів Державного реєстру прав, зупинення реєстраційних дій, внесення запису про скасування державної реєстрації прав або скасування рішення державного реєстратора, забезпечує передачу до Державного реєстру прав примірника такого судового рішення.
Державний реєстратор, що перебуває у трудових відносинах з суб'єктом державної реєстрації прав, що забезпечує зберігання реєстраційних справ у паперовій формі, за місцезнаходженням відповідного майна у день надходження відповідного рішення суду формує та реєструє необхідну заяву або реєструє рішення суду про заборону вчинення дій, пов'язаних з державною реєстрацією прав, чи рішення суду про скасування відповідного рішення суду.
Проведення реєстраційних дій на підставі рішень судів здійснюється у порядку та строки, передбачені цим Законом, без справляння адміністративного збору.
Згідно прикінцевих та перехідних положень Закону України № 1666-VIII від 06.10.2016 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення державної реєстрації прав на нерухоме майно та захисту прав власності", встановлено, що:
1) до запровадження інформаційної взаємодії між Державним реєстром речових прав на нерухоме майно та Єдиним державним реєстром судових рішень, передбаченої Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", а також у разі проведення реєстраційних дій на підставі рішень судів, що набрали законної сили, до запровадження відповідної інформаційної взаємодії реєстраційні дії на підставі рішень судів проводяться за зверненням заявника.
Державний реєстратор прав на нерухоме майно з метою встановлення набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень на підставі поданого рішення суду обов'язково використовує відомості Єдиного державного реєстру судових рішень за допомогою офіційного веб-порталу судової влади України щодо наявності такого рішення у відповідному реєстрі в електронній формі, відповідності його за документарною інформацією та реквізитами.
У разі відсутності рішення суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень державний реєстратор прав на нерухоме майно запитує копію такого рішення суду, засвідчену в установленому порядку, від відповідного суду. Направлення запиту до суду про отримання копії рішення суду є підставою для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Таким чином, суд вважає, що законодавством встановлено особливий порядок виконання ухвал про вжиття заходів забезпечення позову з питань заборони здійснення реєстраційних дій щодо нерухомого майна, що узгоджується з вимогами ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження" та не вимагає визначення боржника, оскільки розповсюджується на всі органи державної реєстрації прав, визначені ст. 6 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Щодо вимоги про заборону товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Центр факторингових послуг» вчиняти будь-які дії, спрямовані на виселення ОСОБА_1 з квартири АДРЕСА_1, суд відмовляє в її задоволенні з оскільки така не стосується предмету спору.
Спори щодо захисту житлових прав суди розглядають в порядку цивільного судочинства
Крім цього, за змістом частини другої статті 40 Закону України «Про іпотеку» та частини третьої статті 109 ЖК УРСР після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.
На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 117, 118 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. Клопотання ОСОБА_1 про забезпечення позову задовольнити частково.
2. Заборонити органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, державним реєстраторам органів місцевого самоврядування, у тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно вчиняти будь-які реєстраційні дії (реєстрацію прав власності, скасування реєстрації права власності та інших речових прав, у тому числі реєстрацію правочинів щодо відчуження, передачі у володіння та користування третім особам та інше) щодо об'єкту нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: НОМЕР_1 до набрання законної сили рішенням суду по даній справі.
Ухвала про забезпечення адміністративного позову в адміністративній справі №826/11076/17 діє до ухвалення рішення в даній адміністративній справі та набрання ним законної сили.
Копію даної ухвали направити для внесення відомостей до Державного реєстру прав до Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).
Ухвала у відповідності до частини 5 статті 118 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає негайному виконанню.
Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи згідно з частиною 6 статті 118 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Р.О. Арсірій