19 вересня 2017 рокусправа № 334/7782/16-а(2-а/334/157/17)
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Шлай А.В.
суддів: Чабаненко С.В. Прокопчук Т.С.
за участю секретаря судового засідання: Горшкова В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя на постанову Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 21 лютого 2017 року у справі №334/7782/16-а(2-а/334/157/17) за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м.Запоріжжя щодо відмови в призначенні йому пенсії за віком у відповідності до ст. 26, ч. 2 ст.40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2013, 2014, 2015 рр. та зобов'язати призначити пенсію за віком з 07 листопада 2016 року відповідно до ч.2 ст.40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення із заявою про призначення пенсії за віком (2013-2015 рр.) та виплатити різницю між фактично отриманою та призначеною пенсією.
Постановою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 21 лютого 2017 року адміністративний позов задоволено.
Не погодившись із рішенням суду, Правобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя, яке є правонаступником Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Запоріжжя, звернулось з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального права, просить скасувати оскаржену постанову та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову. Апелянт зазначає, що отримує пенсію за віком на пільгових умовах, яка є різновидом пенсії за віком, та з 01.01.2004 року йому був здійснений перерахунок відповідно до норм Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Апелянт просив здійснювати розгляд апеляційної скарги без участі його уповноваженого представника.
Представник позивача (ОСОБА_2, довіреність № 426 від 17.11.2016 року) заперечив проти задоволення апеляційної скарги. При прийнятті рішення просив апеляційний суд врахувати практику Вищого адміністративного суду України, яка склалась за наслідками розгляду подобних спорів.
Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дійшла висновку про наявність підстав для його скасування, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції на підставі досліджених письмових доказів, що наявні в матеріалах справи, ОСОБА_1 перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Запоріжжя (правонаступником якого є Правобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя) з 15.09.1989 року та отримує пенсію за віком, призначену на пільгових умовах зі зниженням пенсійного віку. 07 листопада 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Запоріжжя із заявою про призначення йому пенсії за віком у відповідності до ч.2 ст.40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за три попередніх роки, що передують зверненню з заявою про призначення пенсії. Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Запоріжжя листом від 17.11.2016 року № 318/C-1 відмовило у задоволенні його заяви.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що реалізація права позивача на пенсію на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» проводиться вперше, а отже відповідачем протиправно було відмовлено у призначенні пенсії та її розрахунку з урахування вимог ч.2 ст.40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Колегія суддів вважає такий висновок помилковим з огляду на наступне.
Пенсію за віком на пільгових умовах позивачу призначено з 15.09.1989 року, тобто за законодавством СРСР. Проте, і за Законами СРСР «Про державні пенсії» та «Про пенсійне забезпечення громадян в СРСР», і за Законом України «Про пенсійне забезпечення», і за Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія на пільгових умовах визначалась і визначається, як пенсія за віком.
Відповідно до статті 10 Закону України Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року № 1058-IV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Згідно з пунктом 2 розділу XV Прикінцевих положень Закону № 1058-IV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком N 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди: 1) особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення". У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Пільги для дострокового виходу на пенсію за віком (Список №1) визначаються статтею 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” від 5 листопада 1991 року № 1788-XII, а саме: працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць;- чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Пенсія за віком на загальних підставах та пенсія за віком на пільгових умовах зі зниженням пенсійного віку розраховується відповідно до Закону №1058. Закон № 1788-XII, у своє чергу, визначає вік та трудовий стаж (тобто пільгові умови), необхідний для призначення пенсії на пільгових умовах.
Позивачу вже призначено пенсію за віком з наданням законодавчо визначеної пільги, яка полягає у зниженні віку, необхідного для призначення пенсії цього виду.
Крім того, позивачу з 01.01.2004 року був здійснений перерахунок пенсії у відповідності до вимог Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відомості про що зазначені у відповідному розпорядженні 110432 від 14.11.2016 року, копія якого наявна у матеріалах справи.
Враховуючи те, що позивач скористався своїм правом на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, яка була йому перерахована у відповідності до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що відповідно до норм діючого законодавства у позивача виникло право на призначення пенсії за віком на загальних підставах за Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Крім того, суд апеляційної інстанції вважає помилковими і посилання суду першої інстанції на постанову Верховного Суду України від 31.03.2015 року у справі №21-612а14, як на правову позицію, яка має бути врахована судами, оскільки вона стосувалася пенсії, призначеної за Законом України від 9 квітня 1992 року № 2262-ХІІ “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що підстави для призначення пенсії за віком у відповідності до частини 2 статті 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за три роки, що передують року звернення з такою заявою, відсутні.
Відповідно до статті 202 цього ж Кодексу підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Враховуючи те, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, оскаржена постанова підлягає скасуванню, а у задоволенні позову має бути відмовлено з наведених вище підстав.
Керуючись статтями 195, 196, 198, 202, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Апеляційну скаргу Правобережного управління Пенсійного фонду України в м.Запоріжжя - задовольнити.
Постанову Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 21 лютого 2017 року у справі №334/7782/16-а(2-а/334/157/17) - скасувати.
У задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовити.
Постанова суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду.
Головуючий: А.В. Шлай
Суддя: С.В. Чабаненко
Суддя: Т.С. Прокопчук