20 вересня 2017 року справа № 334/2876/17(2-а/334/379/17)
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Чередниченка В.Є.
суддів: Ясенової Т.І. Головко О.В.
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпро адміністративну справу за апеляційною скаргою Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя на постанову Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 15 червня 2017 року у справі №334/2876/17(2-а/334/379/17) за позовом ОСОБА_1 до Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 10 травня 2017 року звернулася до суду з адміністративним позовом до Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя, згідно з яким, просить:
- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови в призначенні пенсії позивачу із
застосуванням показника середньої заробітної плати за три календарних роки, що передують року звернення із заявою про призначення пенсії за віком;
- зобов'язати відповідача здійснити перерахувати та виплату пенсію позивачу із застосуванням
показника середньої заробітної плати за три календарних роки, що передують року звернення із заявою про призначення пенсії за віком з 14.11.2016 року згідно з ч.2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та здійснити відповідні виплати з урахуванням раніше виплачених сум.
Постановою Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 15 червня 2017 року позов задоволено.
Суд визнав протиправними дії відповідача щодо відмови в призначенні позивачу пенсії за віком, передбаченої Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої зарплати працівників, зайнятих в галузях економіки України за три календарні роки, що передують року зверненню за призначенням пенсії за віком та зобов'язав відповідача призначити позивачу пенсію за віком з 14 листопада 2016 року відповідно до ч.2 ст.40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих в галузях економіки України за три календарні роки, що передують року зверненню за призначенням пенсії за віком (2013,2014,2015 рр.) та здійснити відповідні виплати з урахуванням раніше виплачених сум.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач оскаржив її до апеляційного суду з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.
Апеляційна скарга фактично обґрунтована тим, що позивачу з 22.08.2002 року вже була призначена пенсія, яка неодноразово перераховувалась та виплачувалась за нормами Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та знайшло підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що позивач 22.08.2002 року вийшла на пенсію за вислугу років як працівник освіти у відповідності до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», та перебуває на обліку в Правобережному об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України м. Запоріжжя, при цьому позивач продовжував працювати.
14 листопада 216 року позивач звернулася до відповідача із заявою про переведення її з пенсії за вислугу років на пенсію за віком, оскільки досягла пенсійного віку.
Розпорядженням відповідача №158457 від 21.11.2016 року позивачу призначено пенсію за віком з застосуванням показника середньої заробітної плати за 2007 рік (а.с.19).
30 грудня 2016 року позивач звернулася до відповідача з заявою про перерахунок пенсії за віком (а.с.16).
Листом №387/Х-1 від 13.01.2017 року відповідач відмовив позивачу у застосуванні при призначенні пенсії за віком на загальних підставах з 14.11.2016 року показника середньої заробітної плати по Україні з якої сплачені страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії (2013,2014,2015 роки) (а.с.17-18).
Правомірність дій відповідача щодо переведення позивача з пенсії за вислугу років на пенсію за віком на загальних підставах із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2007 рік є предметом спору переданого на вирішення суду.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскарженої постанови, виходить з наступного.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року №1788-XII (далі - Закон № 1788-XII), за цим Законом призначаються такі види пенсій: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.
З 01 січня 2004 року набрав чинності Закон України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058), пунктом 16 Розділу XV Прикінцевих положень якого визначено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Відповідно до статті 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати:
1) пенсія за віком;
2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства);
3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Згідно з приписами частини другої статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується ПФУ за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз 1 + Кз 2 + Кз 3 + ... + Кз n); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
Частиною третьою статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами ПФУ.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Водночас, позивачу було призначено пенсію відповідно до Закону № 1788-XII, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а за призначенням пенсії відповідно до Закону № 1058-ІV позивач звернувся вперше.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що частиною третьою статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Як вбачається з матеріалів справи, позивачу з 22.08.2002 року було призначено пенсію за вислугу років у відповідності до вимог Закону України «Про пенсійне забезпечення».
З 01 січня 2004 року набрав чинності Закон України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
З 14.11.2016 року позивачу призначено пенсію за віком у відповідності до вимог Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2007 рік (а.с.19).
Тобто, на час призначення позивачу пенсії за вислугу років, така пенсія була розрахована у відповідності до вимог Закону України «Про пенсійне забезпечення» без застосування показника середньої заробітної плати передбаченого Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Встановлені обставини свідчать про те, що з 22.08.2002 року позивачу було призначено пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», який передбачав інші підстави та порядок призначення пенсії, а за призначенням пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» позивач звернулася вперше 14.11.2016 року.
При цьому, враховуючи положення статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», якою визначено формулу обрахунку заробітної плати (дохід) для обчислення пенсії, суд апеляційної інстанції вважає протиправними дії відповідача щодо застосування при розрахунку пенсії позивача показника середньої заробітної плати за 2007 рік, оскільки позивач за призначенням пенсії звернулася 2016 році, а отже три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії є 2013, 2014 та 2015 роки.
Після призначення пенсії за вислугу років позивач продовжувала працювати та сплачувати у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Отже, за таких обставин застосування відповідачем до спірних відносин частини третьої статті 45 Закону № 1058-ІV є протиправним.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України у справі № 133/476/15-а від 29 листопада 2016 року.
При цьому, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що відповідно до положень частини другої статті 40 Закону № 1058-IV в редакції що діяла станом на 14 листопада 2016 року, тобто на час призначення позивачу пенсії за віком, для обчислення пенсії береться зокрема, розмір заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Проте, суд першої інстанції задовольняючи позов не звернув увагу на зазначене та зобов'язав відповідача провести позивачу перерахунок пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих в галузях економіки України за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.
Висновки суду в резолютивній частині постанови - є приписами, що підлягають безумовному виконанню сторонами та третіми особами, а судове рішення має бути категоричним, тобто повинне давати відповідь на позовні вимоги таким чином, щоб зняти невизначеність у взаємовідносинах між сторонами спору, суд звертає увагу на те, що у резолютивній частині постанови повинен бути наведений ясний і однозначний за своїм формулюванням висновок про протиправність дій або бездіяльності відповідача та про спосіб відновлення порушених прав позивача.
Враховуючи зазначене суд апеляційної інстанції вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, постанову суду першої інстанції змінити виклавши абзаци другий та третій резолютивної частини постанови Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 15 червня 2017 року в новій редакції.
Керуючись пунктом 2 частини 1 статті 198, статтями 201, 207 КАС України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд,-
Апеляційну скаргу Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя - задовольнити частково.
Постанову Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 15 червня 2017 року у справі №334/2876/17(2-а/334/379/17) - змінити, виклавши абзаци другий та третій її резолютивної частини в наступній редакції.
Визнати протиправними дії Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя щодо застосування при розрахунку пенсії ОСОБА_1 призначеної з 14.11.2016 року показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2007 рік.
Зобов'язати Правобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії за віком починаючи з 14 листопада 2016 року відповідно до частини 2 статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, з урахуванням раніше виплачених сум.
В іншій частині постанову залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий: В.Є. Чередниченко
Суддя: Т.І. Ясенова
Суддя: О.В. Головко